Населення України з 1990 до 2015 року.

Аналіз статистичних даних свідчить, що на регіональному рівні масштаби депопуляції суттєво відрізняються. Станом на 1.01.2014 р. для більшості регіонів України характерним залишається природне зменшення населення. У середньому по країні цей показник у розрахунку на 1000 жителів становив -6,2 %. Найнижчий показник природного приросту населення відзначався у Чернігівській (-13 %) та Сумській (-10,2 %) областях. У той же час у Закарпатській області зафіксовано позитивний природний приріст населення (+0,3 %). Основними чинниками депопуляційних процесів залишаються надзвичайно високий рівень смертності та збереження тенденції до його зростання та відносно невисокий рівень народжуваності. Серед країн Європи та СНД Україна має найвищий рівень смертності – 16,4 %. Надзвичайно високою порівняно з країнами ЄС є дитяча смертність - в середньому в Україні (13 %). При низькій народжуваності висока дитяча смертність сприяє лише загостренню кризових явищ, тоді як її зменшення може розглядатися як потенційний резерв для поліпшення ситуації.

Зростання рівня народжуваності з 9,0 % у 2005 р. до 11,4 % у 2014 р. все ж таки у найближчій перспективі не зможе суттєво впливати на процеси природного зменшення населення. Тоді як збереження цієї позитивної тенденції створюватиме передумови для поліпшення демографічних перспектив у майбутньому.

Починаючи з 2004 р. для України характерним є незначне позитивне сальдо міграції. У той же час значні масштаби зовнішньої трудової міграції протягом тривалого часу, залучення до неї все більшої чисельності сільського населення, молоді, жителів малих міст, поширення явища на всі регіони, зростання частки молоді, жінок серед трудових мігрантів призвели до суттєвих кількісних втрат населення працездатного віку. За попередні роки завдяки зовнішній трудовій міграції Україна втратила близько 3 млн осіб, 30 % серед яких становлять кваліфіковані фахівці.

Аналіз міграційних процесів на рівні регіонів показує, що сальдо міграції залишається від’ємним для більшості областей за виключенням Одеської (+4,7 ‰), Харківської (+1,4 ‰), та м. Києва (+9,1 ‰). (Розібрати чому саме в цих областях?)Особлива міграційна ситуація сформувалася в Одеській області, яка має найбільший в Україні обсяг міграційного приросту, переважно за рахунок міграційного приросту іноземних громадян.

У цілому ж, як і раніше, у 2007-2014 рр. для України і для всіх обласних регіонів (за виключенням м. Києва) характерним залишається загальне скорочення чисельності населення.

Потенційні та сучасні прямі втрати працездатного населення. Найбільшу загрозу для трудового і демографічного потенціалу становить зростання рівня смертності працездатного населення за рахунок погіршення стану здоров’я, поширення алкоголізму, наркоманії, паління, зростання смертності від нещасних випадків, травматизму як виробничого, так і побутового характеру, самогубств, інших зовнішніх причин. Основними причинами передчасної смертності працездатного населення в Україні є зовнішні фактори: безробіття, масове поширення нездорового способу життя, нераціональне харчування, стреси, екологічні умови, погіршення умов праці. Рівень смертності від нещасних випадків в Україні перевищує відповідний показник в європейських країнах у 2-4 рази. З 1991 р. через втрати від нещасних випадків населення країни зменшилося на 1,1 млн осіб, або більше ніж на 2,6 %. Прямі щорічні економічні втрати в результаті зростання передчасної смертності, інвалідності, погіршення стану здоров’я оцінюються експертами у 8 млрд грн.

1. Зростання рівня смертності серед чоловіків працездатного віку через поширення безробіття, нездорового способу життя, високого травматизму, вбивств, самогубств загрожує формуванням деформованої статевої та вікової структури трудового потенціалу (смертність чоловіків від зовнішніх причин у віці 30-44 роки у 2014 р. в 6 разів перевищував відповідні показники для жінок, у віці 45-59 років – у 5 разів). Наслідками зовнішньої трудової міграції є незворотна втрата значної частини якісної, найбільш економічно активної національної робочої сили, у тому числі людського, наукового та інтелектуального потенціалу

2. Демографічні обмеження для використання залишкової трудової активності пенсіонерів, зростання демографічного навантаження на працюючих, планомірне постарішання робочої сили. Загальне зниження тривалості життя не дає змогу підвищувати рівень ефективності використання власної робочої сили за рахунок суттєвого збільшення працездатного віку, що створює додаткову перешкоду майбутнього розвитку трудового потенціалу країни. Серед країн Європи Україна має найменшу середню тривалість життя – 71 рік (для чоловіків – 66 років, для жінок – 76 років). За даними ВОЗ відставання України від країн ЄС за показником очікуваної тривалості життя становить майже 11 років.

У майбутньому зберігатиметься тенденція до планомірного старіння робочої сили, що знижує мобільність робочої сили та можливість реалізації моделі інноваційного розвитку економіки. Сьогодні в середньому по Україні фактично кожна шоста економічно активна особа має вік більше 50 років, висока частка працюючих осіб пенсійного віку. Зростання рівня зайнятості (57,2 %, 2014 р.) на фоні скорочення чисельності працездатного населення свідчить про збільшення частки працюючих пенсіонерів.

Постарішання населення за рахунок збільшення частки осіб пенсійного віку та формування регресивної вікової структури (частка осіб пенсійного віку становить зараз в середньому в країні майже 24 % у загальній структурі населення, частка дітей – 15,5 %). Найбільш деформованою вікова структура є у 13 областях, в яких частка пенсіонерів значно вища від середнього рівня по країні й сягає більше 27-30 % (найвища кількість пенсіонерів у Чернігівській області – 32,9 %). Старішання населення протягом останніх років відбувалося виключно завдяки зниженню народжуваності. Деформація вікової структури веде до зростання рівня демографічного навантаження на працюючих, не дає можливості підвищити соціальні стандарти життя пенсіонерів та працюючих, є причиною зубожіння та бідності (демографічне навантаження на працюючих становить 1,9 особи непрацюючих, що майже вдвічі більше, ніж у країнах ЄС).

3. Негативний вплив на відтворення трудоресурсного потенціалу, який буде спричинений у довгостроковій перспективі деградацією інституту сім’ї. Для України залишається характерним високий рівень розлучуваності, народження дітей у неповних сім’ях, цивільних шлюбах (частка народжених дітей у таких сім’ях становить 21 %), зростання кількості дітей, народжених у неблагополучних сім’ях, зростання кількості сімей, які не бажають мати дітей через можливі матеріальні, соціальні, психологічні проблеми. Фактично в країні розпадається кожний другий офіційний шлюб (два із трьох шлюбів, укладених у міській місцевості та один із трьох,укладених у сільській місцевості). У 2013 р. в розрахунку на 1000 осіб населення укладалося 10 шлюбів, реєструвалося майже 5 розлучень. Причинами зниження суспільного статусу сім’ї, її ролі у вихованні дітей є неналежна соціальна захищеність, нездоровий психологічний клімат у сім’ях, незадовільні житлові умови, високий ризик суттєвого зниження рівня життя з народженням 1-2 дітей.

Деградація інституту сім’ї буде мати довготривалі як безпосередні, так і опосередковані наслідки в майбутньому, які будуть пов’язані, у першу чергу, зі збільшенням кількості безпритульних дітей, проблемами виховання, формування трудової поведінки та установки, зростанням масштабів поширення підліткової наркоманії та алкоголізму, підліткової злочинності, що фактично призведе до ще більшої якісної та кількісної втрати трудового потенціалу, ніж від природного скорочення населення.

4. Для ефективного й результативного впливу на ситуацію необхідно застосовувати принцип комплексного підходу на основі конкретизації заходів державної політики, направлених на зміну передумови розвитку демографічних процесів для забезпечення демографічної бази розвитку власного трудового потенціалу, на підвищення ефективності використання наявних трудових ресурсів та оптимізацію системи підготовки кадрів.

5. Демографічна ситуація, природний рух населення та рівень життя населення. Населення країни - чинник її комплексного економічного та соціального розвитку. В умовах ринкової економіки головну роль воно відіграє як споживач, хоча слід враховувати і його роль як елемента продуктивних сил, тобто як трудові ресурси. Населення як споживач значно впливає на розвиток галузей, які забезпечують його потреби в продуктах харчування і промислових товарах, послугах.

Станом на 01.02.2015 року чисельність наявного населення в Україні становила 42 910,9 тис. Осіб. Упродовж січня 2015 р. чисельність населення зменшилася на 18,1 тис. Осіб, що в розрахунку на 1000 наявного населення становить 5 осіб. Зменшення чисельності населення країни відбулося за рахунок природного скорочення – 20,3 тис.осіб, водночас зафіксовано міграційний приріст населення – 2,2 тис.осіб.

Чисельність населення, його динаміка та статево-вікова структура - найважливіші показники демографічної характеристики народонаселення. Важливим є також показник природного приросту населення. За останні 80 років серед населення України були величезні людські втрати внаслідок війн, політичних репресій, голодомору 30-х років. Результатом цього є його сучасна деформована вікова структура. Найважливішим чинником динаміки загальної чисельності населення України є його природний рух. За останні 55 років коефіцієнт смертності практично не змінився (становив 14,3%о у 1940 р., 14,9%о у 1997 р. і 14,3%о у 2014 р.). Проте різко знизився коефіцієнт народжуваності (з 27,3%о у 1940 р. до 8,7%о у 1997 р. і 11,4 % у 2014 р.) і, як наслідок, коефіцієнт природного приросту населення (з 13,0%о у 1940 р. до -6,2%о, у 1997 р. і -6,31 % на 01.01.2014 року). Природний приріст населення розрахований як різниця показників народжуваності (кількості народжень на 1000 жителів) і смертності (кількості смертей на 1000 жителів). Показники народжуваності і смертності є оцінками CIA World Factbook (Всесвітня книга фактів ЦРУ ​​США) станом на 2014 рік. Значним чинником динамки є зростання смертності населення. Певну роль у цьому відіграє складна екологічна ситуація, яка особливо загострилася після катастрофи на ЧАЕС. Найвища вона серед осіб старших вікових груп (чоловіків віком понад 40, жінок - понад 50 років). Основні причини смертності - хвороби серцево-судинної системи, новоутворення, нещасні випадки, отруєння, травми та ін. Особливо збільшилася смертність від хвороб системи кровообігу (з 642 осіб на 100 000 населення у 1990 р. до 867 у 2014 р.), нещасних випадків, отруєнь і травм (відповідно 107 і 140). Зростає смертність від захворювання на СНІД, туберкульоз.

6. Досить висока в Україні смертність дітей у віці до року. Залишається суттєвим перевищення кількості померлих над кількістю живонароджених: на 100 померлих – 63 народжені. Рівень народжуваності у січні 2015 року становив 9,6 особи на 1000 наявного населення, а рівень смертності – 15,2 особи. У віці до 1 року померло 297 дітей. Рівень смертності дітей у віці до 1 року становив 7,7 померлих на 1000 живонароджених.

У регіонах зі складною екологічною ситуацією, особливо прилеглих до Чорнобильської зони, вона зростає.

Величина коефіцієнта народжуваності залежить від багатьох чинників, зокрема від показників шлюбності та розлучень, питання формування сім'ї. В Україні спостерігається тенденція до збільшення кількості ранніх шлюбів і високі показники розлучень; практично не реалізується настанова сімей на народження 2-3 дітей; малозабезпечені сім'ї відкладають народження першої дитини. Для України характерна в середньому така сімейна структура: батько, мати, 1,1 дитини. З приходом до влади демократичних сил вирішено запитання про адресні допомоги окремим молодим сім'ям на випадок народження дитини. Найгірша ситуація у північних і східних областях (Чернігівська, Сумська, Луганська, Донецька та ін.), де найнижчі показники природного приросту населення. Додатний приріст, хоч і незначний, у Закарпатській та Рівненській областях. У всіх областях України природний приріст поступово знижується, особливо це відчутно там, де значна частка населення проживає в селах. Причиною цього є насамперед досить висока частка людей старшого віку в сільській місцевості. Позитивний природний приріст зафіксовано тільки в селах Закарпатської області.

7.Демографічна ситуація в Україні характеризується також показником середньої тривалості життя, тобто кількістю років, яку в середньому належить прожити даному поколінню народжених, якщо припустити, що впродовж життя цього покоління рівень смертності в окремих вікових групах буде такий, як зараз. Для тих, хто народився в 1997-1998 рр. наприклад, цей показник буде становити до 68,1 року, причому чоловіків - 62,7, жінок - 73,5 року. За цим показником Україна посідає 52-ге місце в світі.

«Старіння» населення призводить до збільшення демографічного навантаження на працездатних, до певних труднощів у формуванні трудових ресурсів та забезпеченні господарства робочою силою, є одним з найтривожніших симптомів погіршення демографічних умов його відтворення. Якщо частка пенсіонерів серед населення зростає, то представників молодшого покоління - скорочується (в 2013 р. - 18,1% проти 21,5% у 1996). Людей працездатного віку в країні понад 50% (у 2014 р. їх було 51,6% проти 55,8 у 1996 р.). Кількість жінок в Україні залишається стабільною і становить 54 % населення.

8 .Проблеми статево-вікової структури населення значно відрізняються по регіонах. Наприклад, у Закарпатській і Донецькій областях вони є діаметрально протилежними. Певні особливості спостерігаються в сільській і міській місцевостях. Зокрема, в більшості сільських, адміністративних районів України природного приросту населення немає, а в багатьох з них відбувається процес депопуляції, тобто коефіцієнт народжуваності тут менший за коефіцієнт смертності. В селах вікова й статева структури населення різко погіршуються, що, безперечно, негативно впливає на розвиток економіки і суспільства. Особливості статево-вікової структури свідчать про високе демографічне навантаження на населення працездатного віку. Так, у 2013 р. цей показник становив 781 непрацездатну особу на 1000 працездатних (у сільській місцевості 1036, а в містах 680 осіб).

9. У системі показників раціональності розміщення продуктивних сил найважливішими є рівень життя населення та його регіональні відмінності. Рівень життя характеризується рядом синтетичних показників, до яких належать: фонд споживання у використовуваному національному доході; реальні доходи населення; номінальна заробітна плата робітників і службовців; реальна заробітна плата робітників і службовців; доходи селян від громадського господарства; суспільні фонди споживання; обсяг роздрібного товарообороту. Для визначення рівня життя порівнюють розміри й динаміку споживання продуктів харчування та непродовольчих товарів, житлових і комунально-побутових послуг, а також послуг транспорту, зв'язку, соціально-культурної сфери, умов відпочинку та праці тощо.

10. Міжнародна статистика розраховує показник життєвого рівня за валовим внутрішнім продуктом (ВВП) або валовим національним продуктом (ВНП) на душу населення. За цим показником Україна значно відставала від розвинених країн ще до проведення реформ. Так, у 1990 р. ВВП в Україні становив $ 5560 на душу населення за рік, тоді як у високорозвинених країнах світу він був у 3-4 рази більшим. За роки реформування життєвий рівень в Україні знизився більш як у 6 разів. Внаслідок цього Україна перемістилася з 45-го місця, яке вона займала за рівнем людського розвитку у 1994 р., на 95-те у 1997 р. і 112-те - в 2014 р. із 191 країни світу. В 2012 році ВВП на душу населення в Україні становить 3867 дол.США. в рік. Наряду з такими країнами як Кабо-Верде, Парагвай, Сальвадор, Тувалу, Монголія, Самоа і Маршаллови острови. Для порівняння на першому місці в цьому списку стоять такі країни як Ліхтенштейн (134 915 дол. США на душу населення в рік, Монако – 163 026 дол.США, Люксембург – 107 476 дол.США).