Основні положення Державного стандарту освітньої галузі ,,Технології”.

Державний стандарт загальної середньої освіти – це зведення норм і Положень, що визначають державні вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової і повної загальної середньої освіти та гарантії держави у її досягненні. Додержання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти є обов’язковим для загальноосвітніх навчальних закладів, а також професійно-технічних та вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.

Державний стандарт загальної середньої освіти розробляється Міністерством освіти України разом з Національною академією наук України і Національною академією педагогічних наук України. Він затверджується Кабінетом Міністрів України і переглядається не рідше одного разу на 10 років.

Зміна змісту і обсягу Державного стандарту загальної середньої освіти іншими органами виконавчої влади не допускається. Навчально-методичне забезпечення реалізації Державного стандарту загальної середньої освіти здійснюється Міністерством освіти і науки України.

Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (далі стандарт) – це державний документ, в якому відображено провідні завдання загальноосвітніх навчальних закладів II і III ступеня, і визначає вимоги до освіченості учнів основної і старшої школи. Він затверджений постановою кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392.

Державний стандарт складається із: загальної характеристики складових змісту освіти; базового навчального плану загальноосвітніх навчальних закладів II—III ступеня та державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

Державний стандарт розроблений на основі Державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. № 462 із спрямуванням освітніх галузей на розвиток сформованих і формування нових предметних (галузевих) і компетентностей.

Державний стандарт включає такі освітні галузі, як "Мови і літератури", «Суспільствознавство", "Мистецтво", "Математика", "Природознавство", «Технології», «Здоров’я і фізична культура», зміст яких послідовно взаємозв’язаний із змістом відповідних освітніх галузей Державного стандарту початкової загальної освіти.

Зміст освітніх галузей, їх складові, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів відповідають завданням основної і старшої школи у їх послідовному взаємозв’язку. Зміст кожної освітньої галузі структурується та реалізується за навчальними предметами і курсами, програми яких затверджує Міністерство освіти і науки України.

Обов’язком загальноосвітнього навчального закладу щодо додержання Державного стандарту загальної середньої освіти є: виконання інваріантної складової змісту загальної середньої освіти; визначення предметної спрямованості варіативної складової змісту загальної середньої освіти, її змістового наповнення і форм реалізації на кожному ступені загальної середньої освіти за погодженням з відповідними органами управління освітою; вибір та використання освітніх програм, навчальних курсів, посібників до варіативної складової змісту загальної середньої освіти у порядку, встановленому Міністерством освіти і науки України.

Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно-зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів, що реалізовані в освітніх галузях і відображені в результативних складових змісту базової і повної загальної середньої освіти.

Особистісно-зорієнтований підхід передбачає спрямованість навчально-виховного процесу на взаємодію і плідний розвиток особистості педагога та його учнів на основі рівності у спілкуванні та партнерства у навчанні.

Діяльнісний підхід – це спрямованість навчально-виховного процесу на розвиток умінь і навичок особистості, застосування на практиці здобутих знань з різних навчальних предметів, успішну адаптацію людини в соціумі, професійну самореалізацію, формування здібностей до колективної діяльності та самоосвіти.

Компетентнісний підхід характеризує спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загально предметна і предметна (галузева) компетентності.

При цьому особистісно-зорієнтований підхід до навчання забезпечує розвиток академічних, соціокультурних, соціально-психологічних та інших здібностей учнів.

Компетентнісний підхід сприяє формуванню ключових і предметних компетентностей.

Діяльнісний підхід спрямований на розвиток умінь і навичок учня, застосування здобутих знань у практичних ситуаціях, пошук шляхів інтеграції до соціокультурного та природного середовища.

У стандарті вперше чітко окреслено основні категорії, які визначають результати навчальної діяльності, а саме: компетентності і компетенції та їх види.

Компетентність у стандарті визначається як набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці.

Компетенція – суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини.

У стандарті окреслено такі види компетентностей: ключові, предметна (галузева) компетентність

Ключова компетентність – спеціально структурований комплекс характеристик (якостей) особистості, що дає можливість їй ефективно діяти у різних сферах життєдіяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів.

Ключова компетенція – певний рівень знань, умінь, навичок, ставлень, які можна застосувати у сфері діяльності людини.

До ключових компетентностей належить уміння вчитися, спілкуватися державною, рідною та іноземними мовами, математична і базові компетентності в галузі природознавства і техніки, інформаційно-комунікаційна, соціальна, громадянська, загальнокультурна, підприємницька і здоров’язбережувальна компетентності, а до предметних (галузевих) -комунікативна, літературна, мистецька, міжпредметна естетична, природничо-наукова і математична, проектно-технологічна та інформаційно-комунікаційна, і суспільствознавча, історична і здоров’язбережувальна компетентності.

Розкриємо більш повно окремі ключові компетентності. Громадянська компетентність трактується як здатність учня активно, відповідально та ефективно реалізовувати права та обов’язки з метою розвитку демократичного і усиільства.

Загальнокультурна компетентність – здатність учня аналізувати та оцінювати досягнення національної та світової культури, орієнтуватися в культурному та духовному контексті сучасного суспільства, застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на загальнолюдські цінності.

Соціальна компетентність – здатність особистості продуктивно і 11 напрацювати з партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі.

Комунікативна компетентність характеризується як здатність особистості іастосовувати у конкретному виді спілкування знання мови, способи взаємодії з ііюдьми, що оточують її та перебувають на відстані, навички роботи у групі, иолодіння різними соціальними ролями.

Здоров’язбережувальна компетентність розглядається як здатність учня іастосовувати в умовах конкретної ситуації сукупність здоров’язбережувальних компетенцій, дбайливо ставитися до власного здоров’я та здоров’я інших людей.

Інформаційно-комунікаційна компетентність відображає здатність учня і пкористовувати інформаційно-комунікаційні технології та відповідні засоби чиї виконання особистісних і суспільно значущих завдань.

Як зазначається в стандарті, формування інформаційно-комунікаційної і "мистентності учнів, зміст якої є інтегративним, відбувається у результаті " і осування під час вивчення всіх предметів навчального плану діяльнісного підходу. Навчальними програмами обов’язково передбачається внесок кожного навчального предмета у формування зазначеної компетентності. Предметна (галузева) компетентність, як підкреслено у стандарті, – це набутий учнями у процесі навчання досвід специфічної для певного предмета діяльності, пов’язаної із засвоєнням, розумінням і застосуванням нових знань. Предметні (галузеві) компетентності стосуються змісту конкретної освітньої галузі чи предмета, і для їх опису використовуються такі ключові поняття: "знає і розуміє", "уміє і застосовує", "виявляє ставлення і оцінює" тощо.

Предметна компетенція відображає сукупність знань, умінь та характерних рис у межах змісту конкретного предмета, необхідних для виконання учнями певних дій з метою розв’язання навчальних проблем, задач, ситуацій. Дані компетенції відображаються у навчальній програмі. Навчальна програма – це нормативний документ, що конкретизує для кожного класу визначені Державним стандартом результати навчання відповідно до освітньої галузі або її складової, деталізує навчальний зміст, у результаті засвоєння якого такі результати досягаються, а також містить рекомендації щодо виявлення та оцінювання результатів навчання,

У стандарті запропоноване визначення й проектно-технологічної компетентності як здатність учнів застосовувати знання, уміння та особистий досвід у предметно-перетворювальній діяльності. Це провідна предметна компетентність, яка має бути сформована в учнів основної школи під час вивчення навчального предмета "Трудове навчання" та "Технології" в старшій школі.

Протягом навчання в основній школі учні здобувають базову загальну середню освіту, що разом із початковою є основою загальноосвітньої підготовки, формує в них готовність до вибору професії і реалізації шляхів подальшої освіти. Зміст освіти в основній школі для всіх учнів єдиний.

У старшій школі, де навчання є профільним, обов’язковий для вивчення зміст освітніх галузей реалізується шляхом вивчення окремих предметів, курсів за вибором загальноосвітніх закладів відповідно до загальної кількості годин, передбачених для кожної галузі, або шляхом застосування модульної технології.

Освітня потреба старшокласників у профільному навчанні задовольняється шляхом створення мережі загальноосвітніх закладів різного типу, яка складається з однопрофільних і багатопрофільних ліцеїв, гімназій, загальноосвітніх шкіл, що мають змогу повністю реалізувати профільність навчання, а також професійно-технічних навчальних закладів, коледжів. Крім того, освітня потреба учнів старшої школи у профільному навчанні може задовольнятися в межах освітніх округів.

У стандарті зазначено, що метою освітньої галузі "Технології" є формування і розвиток проектно-технологічної та інформаційно-комунікаційної компетентностей для реалізації творчого потенціалу учнів і їх соціалізації у суспільстві.

Освітня галузь складається з інформаційно-комунікаційного та і технологічного компонентів. Зміст предметів освітньої галузі має чітко виражену прикладну спрямованість і реалізується переважно шляхом вистосування практичних методів і форм організації занять.

Реалізація інформаційно-комунікаційного компонента спрямована на формування предметної інформаційно-комунікаційної компетентності та ключових компетентностей.

Завданнями навчання інформатики в основній школі є формування в учнів навичок і вмінь проводити основні операції з інформаційними об’єктами, юкрема:

– здійснювати пошук необхідної інформації з використанням пошукових і

експертних систем, зокрема Інтернету; створювати інформаційні об’єкти, фіксувати, записувати, спостерігати за ними і вимірювати їх, зокрема, в рамках реалізації індивідуальних і колективних проектів; висувати і перевіряти нескладні гіпотези навчально-пізнавального характеру, створювати, вивчати та використовувати інформаційні об’єкти;

– використовувати засоби інформаційно-комунікаційних технологій для

обміну інформацією, спілкування; планувати, організовувати індивідуальну і колективну діяльність в інформаційному середовищі. Основною умовою реалізації технологічного компонента є технологічна га інформаційна діяльність, що провадиться від появи творчого задуму до реалізації його в готовому продукті.

Завданнями навчання технологій є:

– формування цілісного уявлення про розвиток матеріального виробництва,

– роль техніки, проектування і технологій у розвитку суспільства; ознайомлення учнів із виробничим середовищем, традиційними, сучасними і перспективними технологіями обробки матеріалів, декоративно-ужитковим мистецтвом; формування здатності розвивати надбання рідної культури звикористанням засобів декоративно-ужиткового мистецтва; набуття учнями досвіду провадження технологічної діяльності, партнерської взаємодії і ціннісних ставлень до трудових традицій; розвиток технологічних умінь і навичок учнів;

– усвідомлення учнями значущості ролі технологій як практичного втілення наукових знань;

– реалізація здібностей та інтересів учнів у сфері технологічної діяльності;

– створення умов для самореалізації, розвитку підприємливості та професійного самовизначення кожного учня;

– оволодіння вмінням оцінювати власні результати предметно-перетворювальної діяльності та рівня сформованості ключових і предметних компетентностей

На вивчення освітньої галузі "Технології", відповідно до базового навчального плану, що є важливою складовою стандарту, відводиться 14 тижневих годин, з яких 7 – на вивчення технологічного і 7 – на вивчення інформаційно-комунікаційного компонента.

Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів II—III ступеня

Найменування освітньої галузі	Загальна кількість годин
II ступінь (5—9 класи)	III ступінь (10—11 класи)	Разом II і III ступені (5—11 класи)
на тиждень	на рік	відсотків	на тиждень	на рік	відсотків	на тиждень	на рік	відсотків
Інваріантна складова
1. Мови і літератури						15,8			23,4
2. Суспільствознавство						7,9			6,5
3. Мистецтво*			4,7						3,3
4. Математика						7,9			10,7
5. Природознавство						7,9			14,8
6. Технології*			8,3						5,7
7. Здоров’я і фізична культура						7,9			10,7
Разом						47,4
Варіативна складова
1. Цикл профільних предметів						31,6			10,2