Приказання про правильну - (spravnej) молитву.

Раби

 

 

Тема № 2. Вчення Біблії про справедливість.

 

СВЯТЕ ПИСЬМО ВВАЖАЄ ЗА СПРАВЕДЛИВЕ

1. Воно є ПЕВНЕ, ПРЯМЕ, ПРАВДИВЕ. Те що є в гармонії з Божим законом та правдою. (Божа воля).

2. вірність Божому закону – йде про те щоб людина дотримувалася закону з Духа (іде від серця), а не лише з примусу згідно письма, найкращим доказом проявлення закона є милість, милосердя.

 

 

3. Правилиний зв'язок з Богом (потяг до Бога), наш зв'язок до Бога визначає –необмежений страх, надійність, віра, надія на Бога, послушний Божій волі. Страх не лише перед Богом а й між сином і батьком.

 

4. Божа справедливість – Ісус Христос (Ще як жертва Богу, щоб ми могли наблизитись до Раю Небесного).

 

Тема № 3. Негативні соціальні явища в С. Письмі

 

Негативні соціальні явища в Святому Письмі

1. Духовна розпуста (smilstvo) – відступлення від одного правдивого Бога на противагу іншим богам – ідолопоклонство.

2. Формальність – не слідування духовному а літері.

наповнення Божого закону згідно літр(літератури) а не згідно Духа (Св. Дух, Отець, Син). Мається на увазі те, що немає смислу, нейде від щирого серця а лише як повинність- формальність.

3. Синкретизм - змішувальної язичницьких(поганських) звичаїв до єврейської релігії - правильної(звичаї, традиції).Соломон.

4. Секуляризація – прийняття техніки до церкви

5. Незгода між вірою і життям

6. Священницька ziskuschtivosť (зиск) – служіння за гроші.

7. Тілесна розпуста (smilstvo) – розврат родини, близько 50% розлучень, причина непорозуміння).

8. Uvolnenosť mravov(послаблення нравності).

9. Егоїзм – ( надмірна туга)……

10. Алкоголізм – оп’яніння мало і важливий вплив на історію. Царі що ули оп’янілими робили певний внесок для написання книг, рукописів…).

11. Протизаконне життя – порушення моральних прав на майно (маєток). Торгівля за окремими людьми, порушення права на свободу (рабство).

12. Судді були праведні і неправедні (судили справедливо і ні).

13. Насильство вдов і сиріт – коли вбивали чоловіка, лишалася вдова і діти – сироти.

14. Помста і жадібність (chtivosť).

Тема № 4. Мойсеєві закони.

Правила які йому дав Сам Бог є найсоціальнішими.

Окремі групи правил – їх є 2

І. ГРУПА. Управляють відносини між людьми на зваєм до Бога.

1. Міняється лише зв'язок людини до Бога, а не Бога до людини. Бог є 1-м єдиним а все інше це вимисел. Тому людина має вірити в єдиного правдивого Бога.

2. Правила, щоб людина не поклонялася іншим богам (ідолам).

3. Правила про правильне звеличування Бога (в Ізраїлі – субота). Свята і святкові дні.

4. Священники і правила для священників.

 

ІІ ГРУПА. ЗВ'ЯЗОК МІЖ ЛЮДЬМИ.

1. Правила щодо майна (маєткові).

Неможна продати майно Боже, бо це Божий дар а не є людським майном. Наслідство від батька до сина.

2. Правила щодо попушення земельної границі (межі).

3. Фінансові правила – прагнення до зарплати…

4. Правила про позичку

 

 

Тема № 5. Правила.

 

1.Торгові правила - obchodne predpisy

Правила які направляють відносин людини до людини

 

- Управління торгівлею (магазином-палаткою), продаж.

- Продавання товарів через обмін - товар на товар, між собою і чужинцям.
- Ізраїльтяни не мають права використовувати фальшиві ваги, вимірювальні прилади, ваги (чорні і білі каміння).

- Була спекуляція – на основі фальшивих ваг продавали мало товару за більшу ціну.
- Ізраїльтяни не мали права грабувати, обкрадати інших.

 

 

2.Правила про рабів.

Ці правила мали інше значення ніж в інших культурах і містах (Єгипет – Вавилон). Це були ізраїльтяни. Рабська праця була як майном пана, але не раб. В Ізраїлі раб був як слуга, що працював на пана. Він не міг робити що хоче і ходити де хоче. Так було, щоб Ізраїльтяни пам’ятали власну історію – рабства народу Ізраїля. Кожен раб мав право на два життя

- Раб в Ізраїлі мав зовсім інший соціальний статус, був рабом в греко-римській провінції.
- Раб не був маєтком(нерухомістю) пана, пан не міг посягати на життя раба і не міг його продавати.

- Кожен раб мав право на життя, він не мусів отримував зарплату, а жив з того що працював.

- Рабська служба не тривала вічно – після 6 років відпускали раба на волю.

- Раб не мусив бути відпущений з пустими руками а наповненими, щоб на початку почати своє життя

- Раб не мусів добровільно піти, коли йому там було добре міг залишитися до кінця життя,в такому випадку отримував символ, кільчик на знак рабства.

- Рабом міг бути і ізраїльтянин а й не ізраїльтянин (ізраїльтянин коли дуже збіднів).

- Рабство в Ізраїлі було тому, щоб пам’ятали про рабство Єгипту.

- До рабської служби не могли належати вдови і сироти.

 

 

ПРАВИЛА ПРО РОДИНУ.

- Головою родини був завжди чоловік

- Перше завдання мав чоловік – був домашнім патріархом, приносив пожертви за родину, говорив haggadu (тост перед їжею) і говорив передмову перед вечерею, забезпечував духовне життя родини.

- Мав приносити пожертви перед святом, говорити подяку перед столуванням і казати чому є саме так.

- Вихованню хлопців доставався до вінка чоловік щоб мав хто потім постаратися (подбати) про родину.

- Коли жінки мали kramy (пологи) так були правила про очищення.

- По родах 40 днів коли народжувався хлопчик і 85 днів коли дівчинка була нечиста, потім йшла аж до церкви.

-

Правила шлюбу.

- Шлюб був лише між людьми одного племені

- Жінка могла собі взяти за чоловіка лише левіта, гад міг взяти жінку лише з роду гад, рубен….. лише з одного покоління.

- Розвод не був можливим бо це є святість, коли вже мало дійти до розладу в родині, чоловік їй давав пропускний листок.

- Пропускний листок перед людьми якби то щоб не було розврату але перед Богом він був.

- Первосвященник не міг,(міг)??? собі взяти жінку коли йому померла його, і не міг взяти жінку з пропускним листом о мав бути взірцем моногамії.

- Жінки не давали пропускний листок чоловікам.

- Щоб продовжити покоління по померлому чоловікові вдова могла собі забрати його брата.

 

 

Правила про хвороби.

- Святе Письмо каже, що кожна хвороба є результатом гріху.

- Мало важливість не лише медичний характер, а й важливість гріху.

- Мало важливість охорона перед хворобою (відсторонення людини від суспільства).

- Від важкості захворювання залежало і серйозність гріха.

- Найбільшими то були інфекційні хвороби.

- Лікування: якщо його не забили то відсторонили від товариства (не мали його лікувати).

- Через кожні 7 днів ходили і дивилися як та хвороба проявлється і чи не вилікувався хворий, щоб він повернувся в суспільство.

- Люди які вилікувалися мусіли виконати покаяння.

- На знак закінчення очистки людина йшла до води – ріки умити руки щоб змилися гріхи.

 

 

6. Правила про чужинців.

- Так як Ізраїльтяни були чужими в Єгипті то їх немали права обкрасти чи вбити.

- До чужинців мали ставитися привітливо.

- В Ізраїлі була важлива гостина. Кожного чужого вели до дому, гостили давали йому все найкраще. Як кажуть – Бог до дому, гість до дому.

- Приклад: Патріарх Йов – кожен хто проходив повз його дім, завжди отримував те, що потребував).

 

Правила про вдов.

Слово вдова в Білії використовується 100 разів, а сирота 400.

1. Природжене

2. Не природжене

- Ворожнеча 1 чи 2-х родичів, результат сирота чи напівсирота.

Ще перед Мойсеєвим законом було правило, що жінка, яка овдовіла і немала дітей, могла собі забрати брата чоловіка для продовження роду.

- Вдови мали мати допомогу від людей і родини.

- Мали дістати поділ – 10-ну, яку їм давали кожні 3 роки. На 7 рік не робили а лише протягом 6 років робили (2 рази в рік).

- Дозволялося їм збирати плоди з садів але не можна було із собою мати тару (кошик), все що могли взяти то лише в руки.

- З кожного святкового столування вдови мали мати дари (їжу, яку їм приносили люди).

- Від вдов не можна було забирати їх одяг.

- Діти вдов (сироти) немогли братися на рабську службу.

- Вони мали спеціальну(особливу) охорону на суді.

- Цей термін є в Новому і Старому Законах.

- Бути вдовою в ті часи не вважалося ганьбою, а мало свій особливий визнам.

- Про вдів говорили лише в світлому світлі.

 

8. Правило про сиріт.

Такі самі як і про вдів

- Давали 10-ну кожні 3 роки.

- Мали право збирати плоди в садах.

- Мати пожитки з святкового столування.

- Не могли братися на рабську службу.

- Мали спеціальну охорону на суді.

 

Тема № 6. Соціальний діалог (Dekaloh).

Мойсеїв Закон. Закон даний Богом через Мойсея – є найсоціальнишим законом, яке людство має.

Цим законом Бог попробував змінити не лише релігійні, а й суспільні і соціальні умови, в яких старозаконний Ізраїль жив, протому його ціллю будо підготувати людство на прихід Месії, на новий світовий порядок історії – християнство.

Питання: Для чого люди взагаді отримали такий закон і чи було можливо aplikovať- застосовувати його до повсякденного життя людини. На це Ян Златоустий відповідає – що все від Бога є для людини užitočné – корисне, до кінця nevyhnutné- невідворотнє, Бог дає людтні все правдиве тоді, коли людина насправді потребує.

Період коли Ізраїль а з ним ціле людство отримали Декадог, було періодом всесвітньої кризи, духовної кризи, тому що кожна тоді існуюча цивілізація була понурена до тьми polyteizmu – багатобожжя, з чого і є соціальна розтрощеність і соціальна нерівновага. Бог тому вступає так до людської історії, щоб привести людину на праведний шлях, шляях пізнання Бога, шлях людської спільності (співпраці) і правильних життєвих hodnôt – цінностей.

Той, хто не похопить серцем цей закон (Декалог), неможе прийняти ні Ісуса Христа, ані Його євангелієвське вчення. Хто недокаже як говорить святий владика Микола Сербський, плавати в плитких водах, той недокаже плавати ані в глибоких і загине. Хто не навчиться ходити, коли хоче втікати? Не буде могти, але впаде і пораниться. Хто не навчиться рахувати до 10, як хоче рахувати тисячі? Хто не положить дому певні основи, tbytočne – марно буде покривати довготиралу стріху (дах). Хто непізнає Декалог, той буде подіббен тому дому. Цей самий святий каже: «Хто не zachováva – дотримує Боже приказання дане Мойсеєм, марно буде klopať – стукати в двері Христового Царства ”.

Сам Декалог ділиться на дві частини.

Є 10 Божих Заповідей, які діляться на дві групи

1. Зв'язок (відношення) людини до Бога – 4 приказань,

Тут говориться про релігійну сторону життя людини.

 

2. Відносини людини до людини, тобто є між людьми навзаєм – 6 приканань.

Говорить про суспільну сторону життя людини.

Чому то так? Найдемо відповідь в словах Ісуса Христа і апостола Яна. Спаситель теж ці дві частини Декалогу зєднав до dvojjediného при казання любові, які дають людинв розуміти перший принцип наповнення всіх при казань Декалогу – тим принципом є любов. Апостол Ян казав що неможливо відділити від себе ці дві частини, так як є в людини тіло і душа, по розділенні яких настає смерть, так і розділення при казань любов веде до загибелі. Не є можливе любити Бога, а ближнього свого ні, і навпаки.

І група.

Приказання про Бога.

Виходячи з правелиного відношення до людини, є правильне відношення до Бога. Проте було б неправильно як би перше приказання Декалогу прямувало до нього. Я є Господар, Твій Бог…..небудеш мати інших богів окрім Мене. Початком правильної життєві дороги для кожної людини є мати і вірити в єдиного Бога. Вірити означає, що крім єдиного Бога немає інших богів, що все окрім Нього є Його строчінням, що за буття вдячні Йому, від Нього походить вся допомога і сила, і від Нього має все своє існування. Є потрібне вірити, що Бог дав кожному стільки і забере назад стільки, скільки вважає за правильне, справедливе. Бог є милуючим Отцем, який хоче своїм дітям dopriať –дати все те, що вони насправді потребують і також те, що є справедливий, терпимий, милосердний, ласкавий, премудрий, благий і людеймилований. Якщо ми хочемо вибудувати правильний зв'язок до людей, мусимо почати з цього першого Божого при казання.

 

3. Приказання про цінності.

Щоб людина немала інших богів окрім Бога. Говорить: “ Не створи собі ідола чи інших йому подібних, який є вгорі на небі чи на долині на землі чи в водах під рівнем землі, щоб ти їм не покланявся, і їм не служив….” Якщо людина прагне створити відносини з Богом, то не буде створювати собі анти бога.

Це при казання для того, щоб людина розуміла, що все що створив Бог чи що створили людські руки неможна ототожнювати з Творцем, тому що над створеним є Творець – принцип буття. Не є можливо служити двом богам нараз. В соціальному контексті ці при казання вчать людину не замінювати справжні цінності псевдо-цінність, вчить її створювати відносини закладені на індивідуальності і бачити в кожній людині bytosť - буття, яку мають любити подібно як то є в його особистому відношенні з Богом.

Масово-комунікаційне середовище застерігають людей уміло створені шаблони і цінності, які людина часто ще більше зреалізує і обожнює їх. Це при казання є найбільш порушуючим, бо людина створює власних богів з всього що його obklopuje – оточує. Обожнюється-zbožšťuje маєток, гроші, їжа, вміння, спорт, мода, záľuby – хобі, звірі, рослини, приподні živly – елементи-стихії, знайомі люди ітд. Так людина прагне задовольнити власне життя – цими речами і ігнорує потреби інших. Дюлина сомо собою забула про вирок псалму, який всі ідоли визнав за демонів.

 

 

Приказання про правильну - (spravnej) молитву.

“ Не візьмеш імя Господнє, Твого Бога, задурно, тому що Господь не очистить того, хто бере його імя задурно”. Люди згадують Бога при різних ситуаціях, але не при молитвах за ближніх чи себе самого. Бог тоді радий, коли ми Його імя використовуємо коли потребуємо допомоги для ближнього чи для себе, щоб ми його кликали коли Ми хочемо подякувати чи ославити Його. Але люди часто Божим імям прокляняють іншого, бажаючи йому Боже покарання чи смерть. Боже імя часто вимовляється в негативному випадку. Православна традиція нам до уваги дала два імя – Ісус, який є центром такзваної Ісусової молитви. Ай святий ангел оспівуючи Господа, викликує з страхом і chvením - тремтінням Святий, Святий,Святий є Господь могутньості.

4. Приказання про statostlivosti- турботу (старання)

Приказання про суботу. Щоб ми в житті знайшли час, який пожертвуємо Богу.

Запамятай собі день суботній, аби ти його святкував. 6 днів працюй і виконуй в них свої справи, але в 7-й день, суботи (venuj) Господньої, Твоєму Богу…Бо 6 днів створював Господь небо і землю, море і все що є в нім, а відпочив собі на 7 день. Тому, благословив Господь 7 день і освятив.

Для християн 7 днем є неділя. Тому і кажкть на службах 6 разів – Подай Господи, і раз Тобі Господи.

Багото хто цей день приймає як день відпочинку. Проте, його людина немає прожити віддихом і бездіянням. Людина має 6 днів працювати а на 7 день має працювати на свою духувність. Ісус Христос говорить – Віру, говорю вам. Що колинебудь зробили одному з тих моїх найменших братів, Мені зробили. Не можна віддихати від доброчинності. Молитва за ближнього, допомога людині в якій - небудь формі, є тим найкращим світлом не лише недалекого дня. Присвячувати день Господові в соціальному контексті означає – venovať – приділяти цого всім лизиким. Памтання про Господа є початком памятання про ближнього.

 

ІІ група

Відносини людини до людини

5.Приказання про родину – родичів.

Паважай свого батька і матір свою, щоб тобі добре велося, щоб ти довго жив.

Родина є основою для кожної людини.В ній створюються і моделюються відносини, кі потім приростають до відносин з оточуючими, а потім від його якості залежить суспільний клімат. Бог звертає увагу на якість відносин до батька і матері, тому що тобі дали вони потомкові життя. Також звертає на відношення до Нього, бо, Він є милостивий Отець всіх. Поважайти Його, означає послухати Його, виконувати Його волю, з любові подібно, к би діти мали послухати і поважати своїх родичів. Очікуванням тут є взаємна любов. Родичі скоріше пізнали Бога як їх діти, і як їх до Нього ведуть, так то є гідне поваги (честь). Діти мають постійно памятати про мамині сльози і батьків піт, які мусили зробити для них лаго. Добрим відношенням до Богу і до родичів є початком добрих відносин з іншими людьми.

 

Приказання про життя.

Бог наголошує про найгірше діяння, яке людина може вчинити – ворожнеча.

Незибий! Поважай життя.Ти не є паном над життям. Однією з найголовнішою соціальною проблемою, яку людство веде з самого початку є ворожнеча, вбивство іншої людини. Життя є найбільшим подарком від Бога, тому хто посягне на життя іншому, то це як би посягав на життя самому Богові – Даровнику життя, говорить святий Микола Сербський. Ісус кажав, що вже гнів на ближнього і ненависть до нього є початком того гріху.

 

Приказання про чистоту.

Nesmilni (не зраджуй) – життя в перелюбі - зрада

Існує дві форми Smilstva - розпусти. Духовне і фізичне, яке маю свої різні проявлення.

Духовна розпуста в біблійному розумінні є чужим богом, невірність праведному Богу.

Фізична розпуста – cudzoložstvo – перелюбство, незаконні відносини з жінкою і інші форми самозадоволення. Люди в даний період ігнорують ці при казання. Розпуста стала повсякденною реальністю нашого життя і вартує багато зусиль, щоб людина не припадала до цього гріху. Молоддю приймається через телепередачі, модні пісні, журнали, моди що пропагандують нав’язливий інтимне життя, це все людині наговорює, що то є лише невинна забава, трошки розкіш, задоволення тайних туг і повністю нормальний стан, який не є в rozpore – конфлікті з людськими проблемами. Це при казання є найпорушуваніше з 4-х направляючих ся до Бога, і до людини. Жадібний і тужливий погляд є початком того гріху. В соціальному контексті це при казання мало б заборонити розврат родин з їх не благими наслідками не лише для родини, а й для всього суспільства.

 

Приказання про майно.

Невкради.

Не посягай на маєток ближнього твого, не привласни те, чим володіє інший. Є завжди дві засади – людина ніколи нічого не вкраде nepozorovane – крадькома (без нагляду), і людина ніколи не буде мати з вкраденого на довгий час користь. В Ізраїлі було лише просунення меж між земельними наділами визнано за святу крадіжку. Земл також належала Богові, а Ізраїліти були на ній чужинцями, щоб пам’ятали собі про єгипецьке раство. Приводом була віра в те, що все, що людина привласнювала, є власне результатом Божого благословення. Хто тоді посягав на благословенне іншого, опускався до протизаконності. Це при казання є щоб ми, ще могли uváduať – згадати правила, які дав Бог Ізаїльтянам через Мойсея – про зарплату, úrokoch – проценти, pôde – землю, магазин, бідних ітд., дотриманням яких zamedzilo – запобігло б обкраданню. Бог закликає до щедрості, милосердя, а не до обкрадання.

 

Ппиказання про слово.

Не про добре а про зле слово йде мова. Початком багатьох кривд і несправедливості в між людських відносинах є krivé – кривдиве(помилкове) свідчення, неправдива присяга, osočovanie – осудження, наговорення, klebeta – льотки, обман чи хитрість в словах. Бог звертає увагу людини на його слова. Не свідчи проти свого ближнього неправдивим свідченням. Це при казання є вузько з’єднане з судом і справедливістю. Ізаїліти мали бути справедливими, тому що їх Господь є справедливим. Тому дістали заборону поширувати неправдиві новини, неправдиво свідчити, присягаючись на Бога, зєднатися в злих речах з головним чином, перекручувати правду, брати дари при судних спорах, обманювати один одного, помститися без причини. Ці при казання мали вести до добрим між людським відносинам і до взаємної співпраці. Людина мала бути нефальшивою не лише до інших, а voči - до себе, щоб nenamýšľal, нехвастався, не звеличувався, nekonšpiroval – змовлявся, не всиляв в себе ненависть ітд. Як говоримо неправду про інше – наговорюємо, коли говоримо неправду про себе – звеличуємо (припідносимо) себе. Оскільеи неправдиве – криве слово з наших уст є початком skazu - руйнування відносин з іншими.

 

10.Приказання про tužbe – бажання.

Це при казання nadväzuje – слідує на при казання Невкрасти!Розділ між ними є в тому, що 8 приказанн вказує на діяння, но це при казання на причини діяння – бажання. Не бажай собі жінку твого ближнього, не бажай дім твого ближнього, ані поля, ані його слугу, ані служанки, ані вола, ані осла, ані іншого здобутку, ані нічого, що є твого ближнього. Зле бажання є початком гріху, бажання дечого, що є чуже, є першим кроком до крадіжки. Гріх є плодом злого бажання.

Чому це при казання є в нінці, бо скоріше воно мало бути перед 8 приказанням – Невкради!? Приходящі приказання нас відвертають від грішних діянь, тобто Бог недає можливість vzklíčeniu – проростати зародку гріху --- розвиватися злому бажанні. В цьому 10 приказанні проте дивиться на корінь гріху і недає можливості згрішити вже думкою. Тому воно є мостом, між Старим і Новим Законом, в якому Ісус Христос кожне приказання направляє до причини, тоді до земіни бажання, потребі і túžba-бажання-хіть. Проте не приказує не забити рукою, nesmilniť – грішити тілом, некрасти чи небоманювати вже в думках, в серці чи мовчанням. Це приказання нас приводить до mravouke – моралі Нового Закону – Христового Євангелія.

Замість висновку.

Нікому не будьте нічого винні, щоб ви навзаєм любилися. Бо хто любить ближнього свого, наповнив Закон. Тоту що приказання – незраджуй, некради, несвідчи неправдиво, небажай собі, і як є деяке інше приказання, вони обєднані в цьому слові – Любити будеш свого ближнього як себе самого. Любов неробить зле ближньому, повнотою Закону є тоді любов.