Розвивальне та традиційне навчання

У дослідженнях останніх років значна увага, надається особливому аспекту проблеми – формування у дітей навичок навчального співробітництва з дорослим та іншими дітьми.

Навчальне співробітництво – це особливий спосіб педагогічного спілкування вихователя з дітьми, спрямований на включення дитини у навчальну діяльність, формування у неї загальнонавчальних умінь та самостійності у навчально-пізнавальній діяльності. Навчальне співробітництво передбачає, що дитина навчається вчитися (здобувати нові знання, вміння, набувати життєвих компетенцій) з допомогою дорослого та в колективі однолітків (які також навчаються поряд та разом з нею). Співпрацювати повинні і педагог з дітьми, і діти один з одним (підгрупами).Тому навчальне співробітництво з дорослим невіддільне від навчального співробітництва з однолітками.

Спілкування і спільна діяльність з дорослим (не на рівних), розвиває у дітей уміння ставити ціль, діяти, наслідуючи дорослого. Педагог проектує процес навчання таким чином, щоб максимально розвинути у своїх вихованців ті чи інші якості. Він не подавляє дітей своїм авторитетом, не контролює їх спілкування, а виступає як старший партнер, наставник, який схвалює взаємодії, відкриває «комунікативні канали», придумує цікаві завдання, багато знає і вміє, завжди прийде на допомогу.

Основною формою навчального співробітництва дитини з дорослим є неімітаційна, несиметрична взаємодія (тобто дитина не копіює дій дорослого, а діє за його вказівками, інструкціями, які можуть не містити готових зразків, а лише визначати умови пізнавальної діяльності).

Навчальне співробітництво дитини з дорослим передбачає пізнавальну ініціативу дитини, яка вказує дорослому найближчу навчальну мету їхніх спільних зусиль (дитина повинна навчитися ініціювати пізнавальне спілкування з дорослим, звертаючись до нього із запитаннями, висловлюючи здогадки, відстоюючи власну думку). Дуже важливо навчити дитину звертатися до дорослого не з скаргою («У мене не виходить…», «Я не знаю…»), а з пізнавальним запитанням, тобто з конкретним запитом з приводу нового знання, яке їй необхідне.

Для набуття дітьми вказаних навичок у старшій групі слід проводити спеціальні заняття. Автори цих рекомендацій (Поливанова та Цукерман) назвали систему таких занять „Введенням у шкільне життя”. Вона складається з 30 занять (уроків), що можуть проводитися протягом 10 днів по 3 уроки або протягом більш тривалого часу (у дошкільному закладі). На цих уроках дитина отримує знання про школу, режим шкільного часу, а також привчається співдіяти з однолітками шляхом виконання спеціальних групових завдань. Рекомендується на уроки запрошувати батьків, особливо це важливо у школі, коли діти тільки знайомляться з вчителем та один з одним. Функція батьків полягає у психологічній підтримці дитини.

Наведемо приклади методичних прийомів, які сприяють формуванню вмінь навчального співробітництва дитини з доросли та однолітками.

Застосування умовних символів як засобу для регуляції і саморегуляції поведінки в умовах співпраці дітей.

Прийом «Пастки» - завдання, які неможливо розв’язати, діючи строго за інструкцією дорослого (наприклад, некоректно складені арифметичні задачі).

Дидактичні ігри: “Бджоли” – тренінг вміння підкорятися сигналам одночасного початку та кінця діяльності; рухлива гра “Ниточка і голочка”, що передбачає рухову взаємодію в групах. Ігри, що передбачали спільну практичну діяльність дошкільнят. Наприклад, це такі як “Дзеркало” (її мета – тренінг роботи парами), “Папуга”(парна мовленнєва діяльність), “Однорукі” (тренінг групової взаємодії, вміння домовлятися, співдіяти, просити про допомогу).