«Слідова картина» злочинів, вчинених у банківській сфері
Під слідами злочину розуміються будь-які зміни середовища, що виникли в результаті вчинення в цьому середовищі злочину [9]. Сліди, що можуть бути виявлені на місці події: сліди пальців рук, ніг, знарядь злому, транспортних засобів біля приміщення банківських установ, мікрочастинки та ін.
Всю гаму слідів, що виникають під час вчинення «банківських злочинів» умовно можна поділити на:
традиційні сліди – це сліди в матеріальному середовищі (сліди-відображення, розглянуті трасологією, а так само сліди-речовини й сліди-предмети). Ними можуть бути які-небудь рукописні записи, роздруківки тощо, що свідчать про готування й вчинення злочину. Матеріальні сліди можуть залишитися і на самій обчислювальній техніці (сліди пальців рук, мікрочастинки на клавіатурі, дисководах, принтері), а також на магнітних носіях і CD-RОМ дисках.
нетрадиційні – це сліди в електронному середовищі, тобто, як стверджує В. О. Голубєв, інформаційні сліди, що утворюються в результаті впливу (знищення, модифікації, копіювання, блокування) на комп’ютерну інформацію шляхом доступу до неї і являють собою будь-які зміни комп’ютерної інформації, пов’язані з подією злочину. Насамперед вони залишаються на магнітних носіях інформації й відображають зміни в інформації, що зберігається в них (порівняно з вихідним станом)
Особа злочинця. Злочинцем може бути чоловік, що володіє інформацією про банківську установу, про рух грошової маси, який, можливо, працював у банківській сфері. Окрім цього, злочини цієї групи вчиняють працівники банку, керівники. Що стосується злочинів у банківській сфері, що вчиняються з використанням комп’ютера, то злочинцем може бути чоловік віком близько 30 років, за освітою – інженер в галузі електроніки і математики або програміст, але існують випадки, коли злочинці взагалі не мають ніякого технічного досвіду.
1. Питання, які необхідно з’ясувати під час розслідування . Важливим джерелом свідчень про вчинені кредитні операції є працівники кредитно-фінансових установ (кредитної та операційної служб) і представники позичальника.
Працівники кредитної служби можуть дати певні свідчення, зокрема: хто і коли звернувся з проханням про надання кредиту; чи знайома ця особа з позичальником, в яких стосунках з ним перебуває; в яких стосунках перебуває керівництво кредитної установи з позичальником; чи здійснював хто-небудь з працівників кредитної установи протекцію у наданні кредиту; які документи були подані позичальником для одержання кредиту, хто безпосередньо працював з документами позичальника; які документи були надані для забезпечення кредиту; де знаходяться ці документи і хто має право доступу до них; хто приймав рішення про надання кредиту; куди були перераховані кредитні кошти; хто повинен здійснювати контроль за використанням кредиту і хто фактично його здійснював; які документи складаються кредитором для реєстрації наданого кредиту і контролю за ним; ким складаються і ведуться такі документи, де вони знаходяться і хто має право доступу до них; хто з працівників кредитної установи брав участь в інвентаризації предмета застави; коли були повернуті кредитні кошти; чи були свідчення про неплатоспроможність постачальника, гаранта; чи надходили свідчення про розпродаж майна позичальником, закриття офісу; ким, коли і які заходи вживалися для забезпечення кредиту; хто і коли готував претензійні документи в суд.
Позичальник може дати такі свідчення: хто і коли приймав рішення про необхідність одержання кредиту; хто і чому запропонував дану кредитну установу; чи пропонувались інші варіанти і ким; в яких стосунках з працівниками кредитної установи перебуває позичальник; які документи були надані для одержання кредиту і коли; чи існує власне майно і якою сумою воно оцінюється; які документи підтверджують право власності на майно і де вони знаходяться; умови їх зберігання; хто має до них доступ; яким майном забезпечувався кредит; документи на право власності на це майно; коли і ким була укладена кредитна угода; чи передбачалося виконання укладеного договору; хто приймав рішення про використання кредиту; кому і коли були перераховані кредитні кошти; що (сировина, готова продукція, товари тощо) одержано, ким і за якими документами і де вони знаходяться; хто, коли і куди здійснював перевезення; відповідно до яких документів здійснювалося перевезення; де знаходяться перевезені предмети; хто, коли, відповідно до яких документів одержував продукцію (приймав виконані роботи, надані послуги); ким і коли оприбутковувалася продукція по бухгалтерії; якими документами і ким, коли оприбутковувалася продукція на складі, де знаходяться ці документи; яку продукцію одержували і в якій кількості; яку продукцію оприбутковували і в якій кількості; ким, куди (кому) і відповідно до яких документів здійснювався відпуск продукції; ким і коли було здійснене повернення кредиту, відповідно до яких документів.
Документи, що містять інформацію про кредитні операції, можна поділити на дві основні групи: 1) ті, що вилучаються під час вирішення питання про порушення кримінальної справи; 2) ті, що містять певну інформацію про кредитно-фінансові операції.
Шахрайство з фінансовими ресурсами вчиняється як однією особою, так і декількома, у змові з позичальником. Цей злочин можуть вчинити представники декількох підприємств (організацій), а також співробітники однієї фірми.
Так, відносно співучасті злочинців, можна виділити версії:
злочинець діяв самостійно;
змова декількох осіб в межах підприємства, установи, організації;
змова декількох осіб як в межах підприємства, установи, організації, так і поза ними;
змова кредитора і позичальника.
Відносно взаємодії злочинців:
злочин вчинено одноосібно;
злочин вчинено групою осіб;
злочин вчинено організованою злочинною групою.
Розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами на початковому етапі може відбуватися у двох типових слідчих ситуаціях, а саме тих, що характеризуються наявністю даних про: 1) вчинення злочину та особу злочинця; 2) вчинення злочину та недостатньою кількістю інформації про можливого злочинця.
Слідчий при вирішенні питання про порушення кримінальної справи має володіти такою інформацією, як: 1) дані про факти порушення закону; 2) установчо-реєстраційні відомості позичальника; 3) результати проведення фінансово-економічних перевірок, ревізій; 4) дані про осіб, причетних до виявлених порушень; 5) витяги із нормативних документів, розпоряджень, що були порушені.
На початковому етапі розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами тактично виправдано проводити в першу чергу дії, що: 1) забезпечують фіксацію слідів, котрі можуть бути знищені; 2) сприяють усуненню інформаційної невизначеності; 3) потребують великих затрат часу (наприклад, призначення судово-економічної експертизи); 4) результати котрих мають значення для перевірки кількох версій. У зв’язку з цим важливими є початкові слідчі дії, яким притаманні своя специфіка та особливості проведення: виїмка, слідчий огляд документів, обшук, допит.