76. Самостійні частини мови (включають слова, які називають предмети, їх дії і різні ознаки): Іменник Дієслово Прикметник Числівник Займенник Прислівник Причастя Дієприслівник Слова категорії стану Службові частини мови (не називають ні предметів, ні дій, ні ознак, а висловлюють тільки відносини між ними): Привід Частинки Спілки Вигуки, звуконаслідувальні слова.
77. 1. префіксальних спосіб 2. Суфіксальний спосіб 3. префіксальних-суфіксальний спосіб (Безпрізорнік) 4. Безаффіксний (бессуффіксний) спосіб
78. Жителі
1) Морфемний розбір:
1. жи-тел-й (іменник).
2. Закінчення - -і. Воно виражає значення мн.ч., І.П., пор.: житель □, жител-я.
3. Основа форми - жи-тел-.
4. Корінь -жі-. Однокореневі слова: жи-ть, жи-л-ой.
5. тель - суфікс. Це суфікс іменника, пор.: піс-а-тель □, вод-і-тель □.
2) Словотворчий розбір:
1. Початкова форма - житель.
2. Основа слова - жи-тель. Основа похідна.
3. 3-4. жи-тель □ → жи-ть.
4. тель - словотвірний суфікс.
5. Суфіксальний спосіб.
79. Розділ граматики який вивчає зв’язне мовлення. Основна одиниця – словосполучення та речення.
Словосполучення – поєднання двох чи більше слів на основі підрядного зв’язку. АЛЕ українське мовознавство вважає словосполученням лише слова поєднані таким чином, а словацьке – будь-які сполуки слів є словосполученням. Основна функція – номінативна.
Речення – інтонаційне, смислове і граматичне ціле, яке характеризується предикативністю і модальністю і виконує комунікативну функцію. Толстой «Эсли бы я мог написать одним словом, я бы не писал 4 тома романа» - Толстой про короткість та довгість викладання думки.
Синтаксис – не контролює зміст – лише форму. Дітей готували ложками і дітей готували борщем – для синтаксису однакові.
Актуальне членування речення
• Тема – те, що відоме і подається у самому реченні
• Рема – не відоме – те, що для несе нову інформацію.
У нас буде літературознавство на другій парі. Рема – «буде літературознавство», - те що нам сказали щойно. Тема – «у нас буде друга пара» - друга пара і так є постійно.
80. Синтагма - сукупність кількох словоб'єднаних за принципом семантико-граматично-фонетичної сполучуваності. Мін-словосполучення.
. 
81. Предикативність – головна ознака речення, завдяки якій відбувається зв'язок висловлення із позамовною дійсністю. Діє у двоскладних реченнях. В односкладних реченнях предикативність забезпечується прямим зв’язком між головними членами і позамовною дійсністю. (Тато був гарний. Можна було писати ікони).
Модальність – ставлення мовця до змісту речення чи висловлення. Виражається формами присудку та інтонаційним оформленням речення.
За модальність речення бувають
• Розповідні
• Питальні
• Кличні
82.За структурою
• Просте
• Складне
Будь-яке просте для української мови речення буде вважатися складним для словацького мовознавства. Лише, якщо однорідні присудки чи підмети є синонімами чи повторюваними словами – то речення буде простим (Mама – любить і піклується - просте речення. Мama – milue а pestue або Mama – milue, milue, milue – просте речення АЛЕ Mama – upratue, pomaha a caka – складне речення).
83. Синтаксис – не контролює зміст – лише форму. Дітей готували ложками і дітей готували борщем – для синтаксису однакові.
Актуальне членування речення
• Тема – те, що відоме і подається у самому реченні
• Рема – не відоме – те, що для несе нову інформацію.
У нас буде літературознавство на другій парі. Рема – «буде літературознавство», - те що нам сказали щойно. Тема – «у нас буде друга пара» - друга пара і так є постійно.
Валентність – здатність слів сполучуватись між собою. Типи
84. Згідно підручника реформаторського: В типологічну класифікацію мов об'єднуються на основі спільних ознак. Основним методом дослідження є порівняльно-порівняльний.
Важливі особистості: Брати Шлейгелі. Гумбольдт. Шлейхер.
Класифікація Шлейхера може бути представлена в слід. вигляді:
1) ізолюючі мови
2) агглютинирующие мови
3) флективні мови
Він взяв роботу Шлейгелей.
Гумбольдт зробив таку класифікацію:
1. Ізолюючі мови
2. Афіксуючі мови:
3. Флективні мови
4. Аглютинативне мови
5. Інкорпоруючі
