Методи і технології соціальної роботи

Найпоширеніші в Україні форми соціальної роботи з людьми похилого віку - це реабілітація (медична та соціальна, яку часто надають у стаціонарних закладах) та соціальна допомога. При цьому соціальна допомога людям похилого віку досить часто спрямована на задоволення потреб у самообслуговуванні, здійснення якого неможливе або ускладнене внаслідок втрати чи обмеження тих або інших функцій. Критерії надання такої допомоги закладені в законодавстві та відповідних положеннях про соціальні заклади. Вони охоплюють медичний висновок про потребу в сторонньому догляді та факт самотності заявника.

У розвинутих країнах для визначення рівня незалежності людини послуговуються рекомендаціями ВООЗ для оцінення порушень та виявів, пов'язаних з інвалідністю й обмеженнями в соціальній діяльності. Пропонується використовувати такі характеристики повсякденної діяльності, як: регулювання функцій сечовиділення і дефекації, мобільність та деякі прості дії з самообслуговування - умивання, одягання, прийом їжі і здатність добратися до туалету тощо. Також враховуються інструментальні види повсякденної діяльності: здатність робити покупки, готувати, прати, користуватися телефоном та грішми.

Надаючи допомогу людині похилого віку, соціальні працівники мають дотримуватись певних правил. По-перше, варто оцінювати потреби клієнта в контексті всього життя та досвіду, але це не означає, що потрібно занадто глибоко чи необдумано втручатися в його чи її особисте життя. Також необхідно уникати впливу упередженого ставлення та не розглядати людей похилого віку як жертв. Навпаки годиться визнавати їхній статус як людей, що дожили до поважного віку, як людей відповідальних за свої вчинки. І ще одне правило - важливо починати роботу із з'ясування суб'єктивного бачення особою похилого віку її оточення, але це не означає, що професіонал не несе відповідальності за свої судження, підкріплені досвідом та знаннями, і має у всьому погоджуватися із старою людиною, хоча прийняття її бачення перспективи є важливим для спільної роботи.. У процесі індивідуальної роботи спеціалістам важливо:

– не дозволяти людям похилого віку втягуватися у негативний імідж старіння, наприклад, допомагати їм побачити і зрозуміти, що найчастіше джерело їхніх проблем породжене ситуацією, а не ними самими;

– заохочувати та підтримувати прагнення брати на себе відповідальність за своє життя там, де це можливо;

– стимулювати діяльність людей похилого віку, яка підтримує відчуття інтеграції та цілісності їхнього життя.

Надаючи послуги, представники соціальної служби мають звертати увагу на психологічний стан людини. Інколи люди похилого віку стають пригніченими, втрачають сенс життя. Це може, зокрема, трапитися через втрату життєвих цінностей. І тут у нагоді може статися так званий метод біографічного інтєрв 'ювання або стимуляція спогадів, який може полегшити для людини похилого віку прийняття свого життя, знайти його сенс та набути розуміння, що «життя не пройшло даремно.» Його можна використовувати як у роботі з випадком одного клієнта, так і в роботі з групою. Джерелами спогадів можуть стати фотографії, старі платівки з піснями чи музикою, якісь сувеніри чи старі поштівки, відвідування музеїв, також можна використовувати події життя: навчання в школі, одруження, народження дітей, відпочинок на морі, подорожі тощо.

Однак для соціальних працівників буває нелегко застосувати цей метод. Бо розповіді можуть повторюватися, історії можуть бути насправді перебільшеними та вигаданими. Тому практик повинен інтенсивно готуватися до роботи і це включає підготовку користувача і самого практика. Так, у випадку, коли клієнт розповідає про неприємний чи тяжкий досвід зі свого життя, важливо уникати припущень, адже автобіографія і огляд життя залучають аналіз почуттів, а не тільки фактів. Також потрібно бути обережним, виявляючи почуття клієнта, які той переживає зараз. Наприклад, припущення, що рання смерть батька спричинила горе і нещастя, може зробити неможливим для старої жінки виявити відчуте нею полегшення, коли смерть її батька поклала край довготривалому насильству, яке той чинив у сім'ї.

Наразі важливо звертатися до знаходження позитивних спогадів, які підтверджують позитивні якості, демонструють здатність та силу індивіда в подоланні труднощів та вирішенні складних життєвих ситуацій.

Ще одним з ефективних засобів соціальної реабілітації людей похилого віку є їхня трудова та громадська зайнятість. Літня людина, яка залишає свою професійну діяльність, часто зазнає стресових станів. На жаль, сучасне суспільство не може задовольнити потребу в робочих місцях не лише означеній категорії громадян, а й людям працездатного віку. Проте деякі перспективи тут можливі у сфері малого та середнього бізнесу, фермерських господарствах, присадибних ділянках. Пенсіонер повинен розуміти, що перехід на відпочинок - не фізична та розумова бездіяльність. Літня людина повинна залишатися в центрі інтересів родини, відчувати себе повноправним громадянином, цікавитися громадським життям. Корисним досвідом у цьому плані є створення так званих клубів за інтересами для людей похилого віку, де вони можуть спілкуватися, виконувати певні громадські функції, займатися спільною діяльністю. Або волонтерська діяльність самих пенсіонерів, котрі допомагають доглядати інших.

Соціальні працівники багатьох країн звертають увагу на стан людей, котрі щойно вийшли на пенсію, розуміючи складнощі цього періоду. Соціальні працівники мають усвідомлювати, що «пенсія» - це не стільки вид грошового забезпечення у старості (формальне визначення поняття), скільки процес і соціальна роль, яка вимагає пристосування.

Соціальні працівники також мають брати до уваги, що соціальна реабілітація може, зокрема, бути спрямована на отримання нових знань та навичок, необхідних для самообслуговування, або відновлення тих, що були раніше. Це особливо стосується людей похилого віку, які втратили якусь частину функцій через захворювання (наприклад, після інсульту). У соціальних службах Великобританії вчать куховарити лівою рукою тих, у кого права рука перестала функціонувати, або чоловіків, котрі за життя дружини не готували їсти і після її смерті опинилися в скрутній ситуації.

У багатьох країнах важливу роль в роботі з людьми похилого віку відводять трудотерапевту, який допомагає клієнтові пристосуватися до змін в його функціональних можливостях. Він може спланувати та розробити зміни у домашньому побуті, що включає виготовлення спеціальних меблів, відповідного обладнання (пристосування туалету для зручного користування, поручні, спеціальні пристосування для вимикачів газової плити, кранів у ванній кімнаті, спеціальні прибори для їжі), встановлення спеціального освітлювального обладнання, модифікування одягу (спеціальні застібки). Також це може бути створення піднятих над землею грядок чи клумб, щоб людина в інвалідному візку могла доглядати свої квіти чи город.

Особливу увагу необхідно звернути на людей похилого віку, які переживають втрату близької людини. І тут у нагоді мають стати відповідні методи соціальної роботи. Одним з найкращих є терапевтична короткотривала група. Можливість прийти до групи «Тяжка втрата» надзвичайно важлива для людини похилого віку, яка втратила подружжя. Вона переживає почуття смутку, відчаю або навіть безпорадності й намагається знайти відповіді на запитання «Чому це сталося?», «Що робити далі?». Підтримка з боку родичів та друзів є інтенсивною впродовж трьох чи чотирьох тижнів, а потім слабшає і людина ще більше відчуває свою самотність. Вона може відчувати, що інші не розуміють її тяжких переживань і хтось може радити перебороти горе і перестати плакати. Тоді саме група може стати місцем, де можна висловити власні горе і смуток, не боячись осуду з боку інших, та звільнитися від тяжких переживань.

Ще один напрям роботи - це сприяння соціальних працівників у створенні груп самодопомоги, груп соціальних дій, самокерованих груп, які дають змогу як розв'язувати індивідуальні проблеми, так і проводити кампанії за зміни соціальних установок та на захист інтересів і прав.

У роботі з людьми похилого віку особливе місце посідає груповий догляд, тобто соціальна робота в установах, які здійснюють денний догляд чи резидентний (стаціонарний, інтернат ний) догляд. Денний догляд, в якому забезпечують надання соціальної та психологічної допомоги у денний час і за певним розкладом, прогресивніший, адже він дає змогу не відривати людину від звичного середовища. Резидентний догляд забезпечує тимчасовий або довготривалий притулок, Цілодобову допомогу або догляд у разі, коли людина неспроможна обслуговувати себе самостійно, спеціальну реабілітацію.

Люди похилого віку, визнані недієздатними, або такі, що мають обмежену мобільність, можуть потребувати здійснення соціальними працівниками представництва — захисту їхніх прав, а в деяких випадках - захисту від насильства у родині, з боку сусідів, знайомих, добровільних доглядальників тощо.

Таким чином, серед ключових напрямів соціальної роботи з людьми похилого віку можна назвати виявлення осіб, які потребують соціального піклування дома чи в спеціальних установах, створення умов для виявлення активності у мікросоціумі, адаптації до старості й задоволення їхніх інтересів, роз'яснювальну роботу з близькими людей похилого віку.