Кожний злочин залишає в навколишньому середовищі певні сліди. Вони є носіями інформації, на основі якої можна встановити обставини злочину і осіб, що його скоїли.
Слід – це завжди наслідок, результат певної дії чи події.
Злочин (в інформативному просторово-структурному значенні) – це завжди взаємодія, що викликає утворення відповідних відображень цієї взаємодії у середині чи на поверхні певних об'єктів.
Сліди злочину – це будь-які зміни навколишнього середовища, пов'язаного з учиненням злочину, у вигляді утворених матеріальних та ідеальних відображень цієї події.
Сліди можуть бути різноманітними:
ü порушення обстановки,
ü сліди рук, ніг, запаху,
ü волосся, волокна,
ü частинки шкіряного покриву,
ü кров, біологічні рідини людського походження,
ü залишені на місці події знаряддя злочину,
ü сліди запаху,
ü речі та предмети, що належать злочинцю, тощо.
У криміналістиці сліди злочину розрізняють на:
· матеріальні сліди злочину;
· ідеальні (нематеріальні) сліди злочину.
Матеріальні – "відбитки" події на будь-яких матеріальних об'єктах: предметах, документах, тілі потерпілого і т. д.
Ідеальні сліди - це відбитки події у свідомості, пам'яті злочинця, потерпілого, свідків та інших людей.
Сліди злочину мають вирішальне значення для встановлення механізму вчинення злочину, а також для з'ясування причетності до нього окремих осіб. Саме тому сліди злочину відіграють особливу роль, адже їх цінність зумовлена залежністю між злочином і його відбиттям – слідоутворенням. Тому вміле виявлення, вилучення та їх вивчення є прямим шляхом, який сприяє розв'язанню низки завдань.
Розслідування майже кожного злочину починається з детального дослідження місця події, яке на первинному етапі є єдиним джерелом відомостей (фактичних даних) про подію, що відбулася, про осіб, що її вчинили. І від того, наскільки якісно воно проведено, нерідко залежить успіх розслідування злочину і встановлення істини.
Місце події – це територія або приміщення, в межах якого виявлені сліди вчиненого злочину (викрадене майно, труп, захована злочинцем зброя). Сам злочин при цьому міг бути вчинений в іншому місці, тому важливо розрізняти такі поняття як місце злочину та місце події.
Місце вчинення злочину – це територія або приміщення, де безпосередньо було вчинено злочин, хоча сліди цього злочину можуть бути виявлені в іншому місці чи в інших місцях.
Таким чином, ми повинні розмежовувати ряд понять: місце події, місце вчинення злочину та місце виявлення злочину.
Розмежувати зазначені поняття, можливо при проведенні такої слідчої (розшукової) дії, як огляд (ст. 237 КПК України).
Слідчий огляд спрямовується на безпосередній пошук, знаходження, виявлення і попереднє дослідження об'єктів, які мають значення для кримінального провадження, їх ознак, властивостей, стану, взаємного розташування.
Найпоширенішими підставами класифікації слідчого огляду є:
1) за об'єктами огляду – огляд місця події; трупу людини на місці його виявлення; трупу людини на місці ексгумації; місцевості; приміщення; речей; документів, тощо;
2) за послідовністю проведення (за часом): початковий – це перший огляд даного об'єкта; повторний – якщо при основному огляді були допущені помилки, які призвели до неодержання всієї інформації про обстановку події, сліди.
3) за об’ємом: основний – проводиться після отримання повідомлення про подію; додатковий – якщо після проведення основного огляду була отримана інформація про конкретні обставини, сліди, які не могли (об’єктивно, як правило) бути досліджені при первинному огляді.
4) за суб'єктами проведення – проведений слідчим, прокурором, оперативним працівником (за дорученням слідчого, прокурора – ст. 41 КПК України), суд – під час судового розгляду;
5) залежно від участі спеціаліста: простий – може проводити слідчо-оперативна група (СОГ) у неповному складі (один співробітник), не бере участі спеціаліст-криміналіст; кваліфікований – проводиться за повним складом СОГ, за участю фахівця тієї чи іншої галузі (використовує сучасні методи і засоби виявлення, фіксації, вилучення слідів та інших об'єктів).
При визначенні процесуальних видів слідчого огляду, слід керуватися положеннями КПК України.
КПК України регламентує наступні види слідчого огляду:
1) місця події (ч. 3 ст. 214 КПК);
2) місцевості, приміщення, речей і документів (ст. 237 КПК);
3) огляд трупа (ст. ст. 238, 239 КПК);
4) огляд тіла живої людини (освідування особи) (ст. 241 КПК).
