1. Система оподаткування підприємницької діяльності в Україні
Податки – це система обов’язкових платежів юридичних осіб та громадян, які є одним із основних джерел формування державного бюджету на усіх його рівнях.
За економічною сутністю податки – це відносини, які виникають між державою і юридичними та фізичними особами з приводу відчуження нею частини новоствореної вартості у грошовій формі, її вилучення і перерозподілу для фінансування державних видатків. Податки є одним з основних важелів прийняття економічних рішень.
Податки впливають на такі показники фінансово-господарської діяльності як: ціна продажу продукції, дохід від реалізації продукції, собівартість продукції, прибуток та напрями його використання, платоспроможність тощо.
Податки є економічною базою функціонування держави і найважливішою формою регулювання ринкових відносин. Вони становлять 80-95 % дохідної частини бюджету. Все, що пов’язано зі споживанням держави, закладено в податках.
В Україні принципи побудови системи оподаткування, види податків, зборів та обов’язкових платежів, напрями їх зарахування, платників податків і об’єкти оподаткування та відповідальність за порушення законодавства про податки визначає Закон України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991р. №1251-ХІІ (8 лютого 1997 № 77/97-ВР). Право встановлювати та замінювати чинні податки має тільки Верховна Рада України.
Податкова система – це сукупність податків, зборів, інших платежів та внесків до бюджету і державних цільових фондів, платників податків та органів, що здійснюють контроль за правильністю обчислення, повнотою і вчасністю сплати їх у встановленому законом порядку.
Податкова система формується із таких підсистем:
- підсистема оподаткування юридичних осіб;
- підсистема оподаткування фізичних осіб;
- збори в державні цільові фонди.
Необхідно зазначити, що сучасна податкова система України відповідає перехідному стану економіки і практично перебуває на стадії формування. На сьогодні державою встановлено більше ніж чотири десятки різного роду податків, зборів та обов’язкових платежів.
Однак дійової податкової системи, яка б стала основним інструментом регулювання економіки держави, формування доходів, бюджету, стимулювання ділової активності, Україна поки що не має. Саме ця обставина є однією з головних, які стримують економічний розвиток держави. Стабілізацію податкової системи, посилення стимулюючої ролі податків в Україні пов’язують з прийняттям Податкового кодексу – основного економічного закону держави.
Податкам властиві дві функції – фіскальна та економічна.
За допомогою фіскальної функції податків реалізується головне суспільне призначення податків – формування фінансових ресурсів держави, які акумулюються в бюджеті та у державних цільових фондах, які необхідні для виконання державою своїх власних функцій. Відповідно до цієї функції в країні проводиться стягнення частини доходів підприємств та громадян для утримання державного апарату, оборони країни та тієї невиробничої сфери, яка не має власних джерел доходів, або вони недостатні для забезпечення потрібного рівня розвитку. Це, зокрема, такі установи, як заклади охорони здоров’я, наукові, учбові заклади, театри, бібліотеки, архіви, музеї тощо.
Економічна функція податків зумовлена тим, що податки значною мірою впливають на процес відтворення, стимулюючи його темпи, посилюючи чи послаблюючи темпи накопичення грошових фондів підприємств, розширюючи чи зменшуючи платоспроможний попит населення.
У структурі доходів консолідованого бюджету найбільшу питому вагу становить податок на прибуток підприємств та, до останнього часу, податок на додану вартість.
Податкова система України включає державні та місцеві податки і збори. Суб’єктами є фізичні (населення) та юридичні особи (господарські структури).
Податки та збори, передбачені законом, поділяються на дві групи – загальнодержавні та місцеві. Групу загальнодержавний податків і зборів визначає ВРУ, а міських – сільські, селищні, міські Ради відповідно.
Державні податки включають:
1. ПДВ;
2. акцизний збір;
3. податок на прибуток підприємств;
4. прибутковий податок з громадян;
5. мито;
6. державне мито;
7. плата за землю;
8. рентні платежі;
9. податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів;
10. податок на промисел;
11. збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;
12. збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;
13. збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;
14. збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності;
15. ресурсні платежі;
16. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держбюджету;
17. плата за забруднення навколишнього середовища;
18. плата за торговельний патент;
19. фіксований сільськогосподарський податок та інші.
Місцеві податки:
1. податок з реклами;
2. комунальний податок;
3. готельний збір;
4. збір за припаркування автотранспорту;
5. ринковий збір,
6. курортний збір;
7. збір за видачу ордера на квартиру;
8. збір за участь у перегонах на іподромі;
9. збір за виграш у перебігах на іподромі;
10. збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі;
11. збір за право використання місцевої символіки;
12. збір за право проведення кіно- і телезйомок;
13. збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;
14. збір зо проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;
15. збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;
16. збір із власників собак.
2. Сутність податків та їх класифікація
Кожен податок містить такі елементи:
Рис. 7.1. Елементи податків
Рис.7.2. Класифікація податків
