Україна в роки революції в Російській імперії 1905-1907 рр.

ТЕМА 18. НАДДНІПРЯНСЬКА УКРАЇНА 1900-1914 рр.

Економічний розвиток

 

Промисловість:

- високі темпи розвитку;

- переважання іноземного капіталу;

- нерівномірний розвиток регіонів (концентрація виробництва на Лівобережжі та Південній Україні);

- 70% промисловості зорієнтоване на видобуток сировини;

- 1900 – 1903 р. – економічна криза зумовлена перевиробництвом, яка охопила в найрозвинутіші галузі промисловості в Україні, зокрема металургійну і кам’яновугільну. Економічна криза сприяла посиленню концентрації виробництва й утворенню монополій;

- поява наприкінці ХІХ – початку ХХ століття монополій (монополізація виробництва).

Монополія – це об’єднання підприємств однієї галузі, яке панує на ринку.

 

Види монополій:

 

Трест – об’єднання підприємств, які повністю втрачають свою самостійність.

 

Синдикат – об’єднання підприємств, які зберігають виробничу самостійність, а для комерційної діяльності створюють спільне підприємство – синдикат.

 

Картель – об’єднання, у якому підприємства зберігають виробничу та фінансову самостійність.

 

Концерн – багатогалузеве об’єднання із злиттям банківського та страхового капіталу.

 

У Наддніпрянській Україні переважали синдикати («Продвагон», «Продамет», «Продвугілля»…)

Сільське господарство

Столипінська аграрна реформа 1906 – 1911 рр. (П.Столипін – міністр внутрішніх справ та голова Ради міністрів Російської імперії):

- розбивалися селянські общини і земельний наділ переходив до селянина в приватну власність;

- земля ставала товаром;

- передбачалася ліквідація аграрного перенаселення шляхом заохочення переселення в східні райони Росії;

Відруб – це земельна ділянка, що передавалася в приватну власність.

Хутір – це селянське господарство з належною до нього землею. З відрубів селяни утворювали власні хутора.

 

Наслідки реформи суперечливі:

 

- зростання с/г виробництва;

- поширення товарних відносин у с/г;

- розшарування селянства (10-15% селян стали заможними, 50% - залишалися бідними);

- міграція населення на Далекий Схід, до Сибіру, Середньої Азії.

Створення українських політичних партій Наддніпрянської України

Назва	Рік	Лідери	Програмні положення та діяльність
РУП (революційна українська партія) м. Харків	1900	Д.Антонович, Б.Камінський, Л.Мацієвич, М.Русов	М.Міхновський уклав програму партії «Самостійна Україна» (1900 р.), у якій були обґрунтовані права України на самостійність У програмі РУП відбуваються зімни: перехід на засади автономістів, сповідування соціалістичних ідей.
УСП (українська соціалістична партія)		Б.Ярошевський, М.Меленевський	Сповідування соціалістичних ідей. Кінцева мета – українська соціалістична, демократична республіка.
УНП (українська народна партія	1902	М.Міхновський, О. Макаренко	Ідея цілковитої незалежності України
«Спілка» (українська соціал-демократична спілка)		М.Меленевський	Сповідувала соціалістичні ідеї. У 1905 р. приєдналася до РСДРП (м) (російська соціал-демократична робітнича партія меншовиків)
УСДРП (українська соціал-демократична робітнича партія)	1905	В.Винниченко, С.Петлюра, М.Порш	Орієнтувалася на селянства, прагнула поєднати соціалістичні та націоналістичні ідеї. Виступала за автономію України.
УДРП (українська демократично-радикальна партія)		А.Лотоцький Є.Чикаленко Б.Грінченко	Партія виникла в результаті злиття Української демократичної партії (УДП) та Української радикальної партії (УРП) Відстоювала ліберально-демократичні цінності та ідею автономії України.

Україна в роки революції в Російській імперії 1905-1907 рр.

Причини революції:

1. Низький рівень життя більшості населення.

2. Важкі умови праці робітників.

3. Малоземелля селян.

4. Самодержавство.

5. Поширення соціалістичних ідей.

6. Російсько-японська війна.

 

Основні революційні події:

9 січня 1905 р. – «Кривава неділя» - розстріл царськими військами мирної робітничої демонстрації в Петербурзі (вбито і поранено 5 тис. чол.) – початок революції.

У результаті розпочалися робітничі та селянські повстання по всій Росії (також і в Україні), створюються місцеві Ради депутатів, які перебирають владу в свої руки. Спроба царської влади силою придушити революцію була невдалою. Починаються виступи проти влади в армії та на флоті:

 

У червні 1905 р. в Одесі повстання моряків на броненосці «Потьомкін» на Чорноморському флоті.

 

18-21 грудня 1905 р. – «Сорочинська трагедія» - жорстоке придушення повстання жителів с. Великі Сорочинці Полтавської губернії. Письменник Володимир Короленко відобразив ці події в нарисі «Сорочинська трагедія».

Жовтень 1905 р. – Жовтневий усеросійський політичний страйк «Геть самодержавство».

 

17 жовтня 1905 р. – видання царем Миколою ІІ Маніфесту про скликання Державної Думи та надання політичних прав та свобод.

 

Державна Дума – назва парламенту (законодавчого органу влади) в Російській імперії.

 

Перша Державна Дума була обрана навесні 1906 р. Українські політичні партії за виключенням УДРП бойкотували вибори, оскільки виступали за продовження революції до переможного кінця і повалення царизму. Від України було обрано 102 депутата. Українці для захисту своїх інтересів створили в Думі парламентську громаду (42 особи), яку очолив І.Шраг.

Перша Державна Дума була розпущена царем 8 липня 1906 р.

 

У січні 1907 р. відбулися вибори в Другу Державну Думу. Українці знову створили власну фракцію (47 депутатів). Українська громада вимагала автономії, запровадження української мови тощо.

 

Друга Державна Дума була розпущена царем 3 червня 1907 р. (Червневий переворот) через звинувачення в підготовці державного перевороту. Був виданий новий виборчий закон, за яким до Думи потрапляли лише ті політичні сили, які підтримували царя.

Революція зазнала поразки.