Місцеві суди, їхні повноваження

Принцип єдності означає єдність цілей і задач всіх судів, єдині принципи їхньої організації і діяльності. Єдиними є і принципи розподілу компетенції між нижчестоящими і вищестоящими судами. Стабільність судової системи проявляється в тому, що кількість і територіальна компетенція судів змінюється тільки в зв'язку зі змінами в адміністративно-територіальному устрої (наприклад, у зв'язку зі створенням нових районів і т.д.).

2.

Поняття "ланка судової системи" та "судова інстанція",

Їхня характеристика.

В основу системи судів загальної юрисдикції покладений розподіл судів на ланки відповідно до адміністративно-територіального устрою нашої держави. Поняття "ланка судової системи" пов'язане з обсягом повноважень, покладених на ту чи іншу судову установу. Суди, що мають однакові повноваження та структуру, однакові функції, які в більшості-випадків діють у межах однакових адміністративно-теріторіальних одиниць, називаються ланкою судової системи.

Місцеві суди, тобто суди, що діють у межах району мають однакове положення і складають першу ланку, тобто є основною ланкою системи судів загальної юрисдикції.

Таке визнання особливої ролі цих судів, як основної ланки, випливає з того, що:

- Вони складають переважну більшість судових органів;

- Є низовими ланками, найбільш наближеними до населення;

- Здійснюючи правосуддя, розглядають значну кількість цивільних, адміністративних і кримінальних справ, що надходять у ці суди.

Другою ланкою судової системи є апеляційні суди, які діють в усіх областях та місті Києві. Ці суди мають однакові функції і займають однакове положення в системі судів у якості другої ланки відносно першої ланки.

Третьою ланкою виступають вищі спеціалізовані суди.

Верховний Суд виступає в якості четвертої ланки, він є вищим судовим органом системи судів загальної юрисдикції, здійснює нагляд за судовою діяльністю судів нижчих ланок.

Відмінність в діяльності судів різноманітних ланок визначається також тим, чи здійснюють вони правосуддя в якості судів першої, апеляційної, касаційної інстанцій або переглядають справи за нововиявленими обставинами. Поняття "судова інстанція" пов'язана з характером конкретної діяльності суду щодо здійснення правосуддя, тобто це поняття судочинне. На відміну від організаційної побудови системи загальних судів, елементом якого є "судова ланка", взаємозв'язок судів у сфері їхньої діяльності по здійсненню правосуддя визначається поняттям "судова інстанція" яке позначає самостійний ступінь, через який проходить або може проходити конкретна справа в різноманітних судах.

Існує чотири судових інстанції:

I. Суд першої інстанції розглядає справи по суті, він проводить судовий розгляд гласно, усно та безпосередньо; вислуховує показання та пояснення учасників процесу, оглядає речові докази, оголошує документи, виконує інші процесуальні дії.

II. Рішення і вироки, з якими не згодні учасники процесу, протягом встановленого законом терміну не набувають чинності і можуть бути оскаржені в апеляційному порядку або на них може бути внесено апеляційне подання прокурором до суду апеляційної інстанції. Строк апеляційного оскарження рішень у цивільних справах -15 днів на ухвали, 1 місяць на рішення, вироку по кримінальних справах - 15 діб, рішення по господарському спору - 10 днів, постанова суду по справі про адміністративне правопорушення є остаточною і оскарженню не підлягає.

III. Суд касаційної (третьої) інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішень, вироків, ухвал і постанов судів першої та апеляційної інстанцій після набрання ними чинності.

IV. Перегляд вироків, рішень, постанов та ухвал судів за нововиявленими обставинами відбувається за правилами, встановленими чинним процесуальним законодавством України протягом 1 року у кримінальному процесі, 3 місяців у цивільному процесі та 2 місяців у господарському процесі з дня встановлення нових обставин. Вироки, постанови та ухвали в кримінальному процесі можуть бути також переглянуті в порядку виключного провадження.

Таким чином, під судовою інстанцією слід розуміти судову установу, уповноважену на розгляд справи по суті (суд першої інстанції) або на перевірку законності й обґрунтованості винесеного вироку, рішення, ухвали або постанови, які не набрали чинності (суд апеляційної інстанції), або на перевірку законності й обґрунтованості вироку, рішення, ухвали або постанови, які набрали чинності (суд касаційної інстанції).

3.

Місцеві суди, їхні повноваження

Відповідно до Закону України "Про судоустрій України" місцеві суди діють у межах району, району в місті, декількох районів чи району та міста одночасно, якщо інше не передбачено законом.

У назві місцевого суду використовується назва населеного пункту (району), в якому він знаходиться.

Відповідно до Закону України "Про судоустрій України" судді місцевих судів обираються Верховною Радою України безстроково у порядку, встановленому законом. Судді місцевих судів, які вперше пройшли конкурсний відбір, призначаються Президентом України строком на п'ять років, місцевий суді складається не менш як з трьох суддів.

Із числа суддів місцевого суду Міністром юстиції України за поданням Ради суддів України затверджується голова суду та заступник голови суду строком на п'ять років, кількість суддів у кожному місцевому суді визначається Президентом України, на підставі подання Голови Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про судоустрій України" місцевий суд розглядає як суд першої інстанції, а також у зв'язку з нововиявленими обставинами цивільні, господарські, адміністративні, кримінальні та інші справи за винятком справ, віднесених законом до підсудності інших судів.

У передбачених законом випадках місцевий суд розглядає справи про адміністративні правопорушення.

4.

Верховний Суд України

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про судоустрій України" Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції України і забезпечує однакове застосування законодавства цими судами в порядку, встановлюваному законодавством України.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про судоустрій України" Верховний Суд України:

у межах своїх повноважень переглядає у касаційному порядку рішення судів загальної юрисдикції та справи за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому процесуальним законом, а також розглядає справи, віднесені до його компетенції Конституцією та законами України;

вивчає і узагальнює судову практику, аналізує судову статистику і дає роз'яснення судам у питаннях застосування законодавства, що виникають при розгляді судових справ;

вирішує в межах своїх повноважень питаннях, що випливають з міжнародних договорів України;

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про судоустрій України" судді Верховного Суду України обираються Верховною Радою України безстроково.

Кількісний склад Верховного Суду України встановлюється Верховною Радою України.

Із складу суддів Верховного Суду України Пленумом Верховного Суду України шляхом таємного голосування обираються Голова Верховного Суду України, перший заступник Голови, заступники Голови - голови судових палат, їх заступники і Секретар Пленуму.

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про судоустрій України" Пленум Верховного Суду України діє в складі Голови Верховного Суду України, заступників Голови і членів Верховного Суду України.

У засіданнях Пленуму беруть участь Генеральний прокурор України і Міністр юстиції України.