Види слідчого експерименту та тактичні положення його проведення.

ТЕЗИ ЛЕКЦІЙ

з навчальної дисципліни «Криміналістика, ч.2»

для студентів денної та заочної форми навчання

освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр»

спеціальності 081 «Право»

ТЕМА № 4:

ТАКТИКА СЛІДЧОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ ТА ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ (СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ).

 

Лекція ДФН – 2 год.

 

Підготував:

д.ю.н., доцент

Гула Л.Ф.

 

Львів 2016

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

 

Вступ

1.Поняття, мета та завдання слідчого експерименту.

2.Види слідчого експерименту та тактичні положення його проведення.

3.Поняття, сутність і форми використання спеціальних знань.

4. Призначення і проведення судових експертиз.

Висновок

 

Література

1.Афанасьева А.В. Судебно-психиатрическая зкспертиза больньїх параноидной шизофренией, употребляющих психоактивньїе вещества / А.В.Афанасьева // Медична психологія - Харків, 2011. – № 2.С. 45- 47.

2.Ахтирська Н.М. Судово-психологічна експертиза та використання її висновків у кримінальному судочинстві / Н.М. Ахтирська // Вісник Верховного Суду України – 2006. – №8 (72). – С.19-23.

3.Галяшина Е.И. Настольная книга судьи: судебная зкспертиза / Галяшина Е.И., Россинская Е.Р. – М.: Проспект, 2011. – 464 с.

4.ГірникА. Конфліктологічна експертиза: від мистецтва до технології /

Гірник//Соціальна психологія. –2004. – №2 (4). – С. 100-110.

5..Криміналістика: підручник / [В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова, В.А. Журавель та ін]; за ред. В.Ю. Шепітька. – [5-е вид., перероб. і доп.]. – X.: Право, 2011. – 464 с.

6.Криміналістика. Підручник/ В.В. Пясковський,Ю.М. Черноус, А.В.Іщенко, О.О. Алєксєев та ін..- К.: «Центр учбової літератури», 2015.- 544 с.

7.Практикум з методики розслідування окремих видів злочинів. Навчальний посібник / за ред. М.А. Погорецького таД.В. Сєргєєвої.- К.:Алерта, 2015.-168 с.

8.Ларкін М.О. Тактико-криміналістичні особливості проведення огляду місця події при розслідуванні злочинів проти життя та здо­ров'я особи, що вчиняються на ґрунті расової, національної чи релі­гійної ворожнечі / М.О. Ларкін // Вісник Академії адвокатури України.

2010. – № 3 (19) – С.122-128.

9.Стратонов В.М. Відтворення обстановки і обставин події: про­блемні питання / В.М. Стратонов, В.В. Гевко // Право України. – 2010. – №4, – С. 79-80.

10.Стратонов В.М. Пізнавальні можливості перевірки показань та слідчого експерименту / В.М. Стратонов // Вісник Запорізького юри­дичного інституту. – 2009. – №2. – С. 192-193.

11.Черненко А. Відтворення обстановки і обставин події. Чи буде поділено цю слідчу дію? / А. Черненко // Вісник прокуратури - 2006.- № 5. – С. 78-82.

12.Чернецкий О.К. Подготовка к проведенню следственного зксперимента / О.К. Чернецкий // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Юридические науки. – 2011. – № 1 – С. 345-350.

Вступ

Слідчий експеримент і проведення судових експертиз взаємопов’язані з темою криміналістичної тактики яка розробляє тактичні прийоми проведення зазначених слідчих (розшукових) дій порядок використання спеціальних знань у розслідуванні злочинів.

У відповідності до ст. 240 КПК України, слідчий, прокурор має пра­во провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Загальний процесуальний порядок проведення слідчого експериме­нту визначається кримінально-процесуальним законом, який встанов­лює, що обов’язковим учасником експерименту є посадова особа, яка його проводить і поняті. До участі в слідчому експерименті можуть бу­ти залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник, спеціаліст. Слід зазначити, що, з огляду доказового значення результа­тів слідчої (розшукової) дії, участь особи, дії або показання якої переві­ряються, повинна бути добровільна. Виконання цих дій допускається за умови, що при цьому не створюється небезпека для життя і здоров'я осіб, які беруть у ньому участь, чи оточуючих, не принижується їхні честь і гідність, не завдається шкода. Під час проведення слідчого екс­перименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зо­браження, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу. Про прове­дення слідчого експерименту складається протокол, в якому докладно викладаються умови і результати слідчої (розшукової) дії.

Практично кожен випадок розслідування кримінальних правопору­шень, не відбувається без використання спеціальних знань, тобто залу­чення спеціалістів чи судових експертів. Це пов'язано перш за все з тим, що розслідування кримінальних правопорушень професійно здійс­нюють фахівці в галузі юриспруденції, криміналістики та інших галу­зей наукового знання, якого вони набули, навчаючись в юридичних на­вчальних закладах, під час стажування в правоохоронних органах, на курсах перепідготовки, а також у результаті власної практики.

Завдання вивчення теми являється прищеплення студентам навиків з тактики проведення слідчого експерименту та призначення судових експертиз.

1.Поняття, мета та завдання слідчого експерименту.

З точки зору можливих джерел отримання криміналістичної інфор­мації для розслідування кримінального правопорушення слідчий експе­римент має певні спільні риси з слідчим оглядом та експертизою. Разом з тим, кожна з цих слідчих (розшукових) дій має своє специфічне за­вдання, методи і засоби їх виконання, процесуальну регламентацію.

Цілями слідчого експерименту є: перевірка та уточнення зібраних в кримінальному провадженні доказів; одержання нових доказів; переві­рка слідчих версій; встановлення обставин, що сприяли вчиненню кри­мінального правопорушення. Шляхом проведення слідчого експерименту не може бути перевіре­на подія в цілому, що розслідується. У зв’язку з цим слідчий експери­мент повинен розглядатися як дослідження окремих важливих джерел криміналістичної інформації кримінального правопорушення. Перевірка показань на місці традиційно відноситься до наступних слідчих (розшукових) дій. Специфічність даної слідчої (розшукової) дії полягає в тому, що вона має комплексний характер. Криміналістично значуща інформація отримується як від особи, показання якої переві­ряються (пояснення особи, демонстрація її дій, навичок, можливостей бачити, чути тощо), так і від матеріальної обстановки на місці події (сама обстановка місця події, сліди і матеріальні об’єкти, що залишили­ся під час підготовки, вчинення і приховування кримінального право­порушення).

Слідчий експеримент може бути первинним, повторним і додатко­вим. Повторний експеримент проводиться у випадках, коли особа під час допиту заявляє, що вона свідомо давала неправдиві показання, на­магаючись ввести в оману слідство, і бажає проведення повторного експерименту. Додатковий експеримент стосується окремих дій особи, показання якої перевіряються, ділянок місцевості, об'єктів, які з тих чи інших причин не піддавалися перевірці.

З урахуванням всього викладеного, під слідчим експериментом слід розуміти слідчу (розшукову) дію, яка полягає у відтворенні процесуа­льно-значущих обставин події кримінального правопорушення з метою перевірки і уточнення зібраних доказів, отримання нових доказів, пере­вірки версій щодо обставин, що підлягають доказуванню.

З’ясовуючи природу слідчого експерименту слід вказати на те, що дана слідча (розшукова) дія охоплює досить велике коло завдань, які мають суттєві особливості за тактико-криміналістичним забезпеченням їх виконання.

По суті слідчий експеримент поєднує в собі дії, що спрямовані на відтворення дій, обстановки певної події, а також проведення необхід­них досліджень чи випробувань, що не потребують використання спе­ціальних експертних знань.

Разом з тим, слід зазначити, що, не дивлячись на різноманітність ці­лей слідчого експерименту, він має традиційну структуру слідчої (роз­шукової) дії. А саме: підготовчий етап, робочий етап, фіксація ходу і результатів.

Підготовка до слідчого експерименту

Слідчий експеримент має починатися з ретельної підготовки, яка включає в себе наступні стадії.

1.Визначення мети, виду і конкретних завдань слідчого експериме­нту. Ця стадія включає ретельний аналіз усього комплексу інформації, що була отримана під час допиту підозрюваних, потерпілих, свідків, огляду місця події, проведених експертиз, аналізу оперативних матері­алів тощо. При цьому провадиться оцінка їх достовірності і достатності.

2.Повторний допит особи, показання якої будуть перевірятися. У випадках, коли під час первинного допиту не отримана згода особи на проведення даної слідчої (розшукової) дії, або інформація, що підлягає перевірці, недостатньо повно і деталізовано зафіксована, необхідно провести повторний допит.

Якщо експеримент повинен відбутися через значний час після допи­ту, або у слідчого з’явилася інформація, що особа має намір відмовити­ся від участі в слідчий (розшукової) дії, змінити свої показання, слідчий повинен провести додатковий допит.

3.Визначення змісту та умов проведення експерименту. Зокрема, місця проведення експерименту. Для цього доречно провести попере­днє ознайомлення слідчого з місцем і обстановкою проведення перевір­ки показань. Така рекогносцировка (від лат. гесоапохсо - оглядаю) до­зволяє вирішити наступні завдання:

а) наочно ознайомитися з місцем проведення слідчої (розшукової) дії; встановити відповідність отриманої під час допиту інформації об’єктивно існуючій обстановці; вирішити питання щодо необхідності проведення реконструкції з метою наближення реальної обстановки до обстановки, що мала місце під час кримінального правопорушення;

б) при необхідності отримати пояснення від особи, показання якої будуть перевірятися, щодо невідповідності обстановки на місці події його показанням;

в) спланувати заходи, які повинні забезпечити оптимальний варіант проведення слідчої (розшукової) дії: виключення можливості втечі об­винуваченого; його насильницького звільнення; вбивства; запобігання доступу на місце проведення слідчої (розшукової) дії сторонніх осіб.

4.Забезпечення кримінально-процесуальної можливості проведення слідчого експерименту. У відповідності до п. 5 ст.240 КПК України слідчий експеримент, що проводиться у житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними во­лодіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора.

5. Визначення кола осіб учасників експерименту. Обов’язковим уча­сником відтворення дій, обставин події, а частіше за все дослідів і ви­пробувань є особа, показання якої будуть перевірятися. У зв’язку з цим отримання та аналіз інформації про таку особу може допомогти встано­вленню необхідного психологічного контакту, що вкрай необхідно для безконфліктного проведення слідчої (розшукової) дії. Крім того, слід­чий, на підставі отриманої інформації, буде мати змогу висунути версії щодо мотиву добровільної згоди на проведення слідчого експерименту на місці. Практика розслідування кримінальних правопорушень свід­чить про те, що такими мотивами можуть бути як намагання допомогти слідству встановити об’єктивну істину в кримінальному провадженні, так і протидія слідству шляхом: знищення речових доказів на місці по­дії, здійснення втечі під час перевірки, спрямування слідства на непра­вильний шлях тощо. Інформація про особу, показання якої будуть перевірятися, може бути отримана з матеріалів кримінального прова­дження, узагальнення незалежних характеристик, консультацій психо­лога, оперативних матеріалів.

Відповідно до п. 5 ст.223 КПК України обов’язковими учасниками експерименту є також поняті. їх кількість залежить від виду, мети та завдань експерименту. Враховуючи специфіку даної слідчої (розшукової) дії (перевірка може відбуватися поза населеним пунктом, для пере­вірки необхідний значний об’єм часу, перевірка показань декількох осіб, ризик для життя і здоров’я понятих під час втечі або замаху на життя особи, показання якої перевіряються), слідчий повинен заздале­гідь здійснити заходи щодо їх підбору та залучення. В якості понятих не слід запрошувати осіб, які мають психічні і фізичні вади (поганий зір, слух).

У випадках, коли слідчий експеримент проводиться за декількома однотипними епізодами (наприклад, квартирні крадіжки), або переві­ряються показання декількох підозрюваних по одному кримінальному правопорушенню, для кожного випробування доцільно залучати нових понятих. Це обумовлено тим, що поняті, які неодноразово беруть участь у проведенні перевірки з різними суб’єктами на одному місці або з одним суб’єктом на різних місцях, з часом можуть сплутати об­ставини і деталі перевірки під час їх допиту в судовому засіданні, що може вплинути на доказове значення слідчої (розшукової) дії.

Залежно від характеру завдань експерименту, місця його проведен­ня, особи підозрюваного, вірогідного мотиву добровільної згоди на проведення перевірки, слідчий визначає склад додаткових учасників слідчої (розшукової) дії. Як правило, до складу групи входять операти­вні працівники у кількості, що необхідна для ефективного забезпечення випробування, а також спеціалісти. Частіше за все як спеціалістів залу­чають спеціаліста-криміналіста, судового медика. Проте, не виключено запрошення інших осіб, чиї спеціальні знання можуть бути потрібні під час проведення експерименту. Крім того до складу групи може входи­ти: кінолог з службово-розшуковою собакою; для обстеження водосхо­вищ - водолаз; для забезпечення безпеки учасників слідчої (розшукової) дії, виключення можливості втечі особи, насильницького звільнення або вбивства - необхідна кількість охорони; технічні працівники для проведення певного обсягу фізичної роботи (наприклад, копання грунту для пошуку трупа).

6.Визначення та підготовка необхідних техніко-криміналістичних та спеціальних засобів, транспорту для проведення слідчого експери­менту. Своєчасна підготовка необхідних засобів, знарядь, інструментів, речових доказів (або їх аналогів) та їх використання під час проведення слідчої (розшукової) дії відіграє суттєве значення як для фіксації ходу провадження експерименту, так і для отримання нових доказів по кри­мінальному провадженню. Крім уніфікованого чемодана слідчого (не­залежно від його модифікації) при проведенні експерименту можуть бути застосовані: відеокамера, магнітофон (диктофон), засоби зв’язку, засоби додаткового освітлення, джерела ультрафіолетових променів, металошукач, прилад для виявлення схованих трупів (газовий аналіза­тор), магнітний шукач, трал для дослідження водосховищ, матеріал для пакування виявлених об’єктів тощо.

Зважаючи на те, що місце проведення експерименту може знаходи­тися на місці вчинення кримінального правопорушення або на місці, де злочинець готувався до нього чи намагався приховати сліди злочинної дії, слідчий повинен вирішити питання щодо забезпечення групи транспортними засобами. їх кількість та призначення залежить від за­вдань експерименту. Спеціальний транспорт потрібен у випадках, коли підозрюваний знаходиться під арештом і його необхідно доставити до місця проведення експерименту з додержанням правил транспортуван­ня даної категорії осіб, або коли передбачається виявлення об’єктів, що потребує використання спеціальної техніки (наприклад, евакуатор для транспортування автомашини).

У випадках, коли перевіряються показання декількох осіб щодо од­ного епізоду, доцільно для кожної перевірки запрошувати іншого водія. Це дозволить не піддавати сумніву самостійність дій особи, показання якої перевіряються, під час обрання нею маршруту руху.

7.Складання плану слідчого експерименту. Зважаючи на те, що слі­дчий експеримент досить складна слідча (розшукова) дія, криміналіс­тична теорія і слідча практика вважає доцільним скласти план його проведення. Спеціально розробленої форми плану не існує, оскільки у випадках відтворення певних дій, обставин певної події слідчий пови­нен змоделювати хід слідчої (розшукової) дії (тобто написати сцена­рій), керуючись обставинами реального, конкретного кримінального правопорушення.

Проте, план слідчого експерименту, як і будь якої іншої слідчої (розшукової) дії, повинен передбачати певні тактико-організаційні дії та заходи, що спрямовані на встановлення обставин кримінального правопорушення. А саме: місце і час проведення експерименту; учасників слідчої (розшукової) дії, їх ролі під час проведення експерименту і місце розташування; перелік дослідницьких дій і випробувань, їх по­слідовність і кількість; техніко-криміналістичні і допоміжні технічні за­соби; заходи забезпечення охорони місця проведення експерименту для запобігання доступу на місце перевірки сторонніх осіб, а також можли­вості втечі або вбивства особи, показання якої перевіряються; заходи з можливого проведення реконструкції під час проведення слідчої (роз­шукової) дії; підготовка і використання макетів, які повинні замінити об’єкти, що пов’язані з подією кримінального правопорушення; конк­ретних відповідальних осіб за виконання організаційно-технічних заходів.

Види слідчого експерименту та тактичні положення його проведення.

Одним із методів пізнання, що дозволяє під час досудового розслі­дування перевірити та отримати нові докази є слідчий експеримент, який проводиться за допомогою здійснення необхідних дослідів чи ви­пробувань.

Залежно від мети дослідів слідчий експеримент може мати різні види:

1.Слідчий експеримент для перевірки можливості бачити в певних умовах якусь подію, предмети, людину а також розрізняти деталі, що характеризують даний об’єкт.

2.Слідчий експеримент для перевірки можливості чути людську мову, голос, зміст розмови. Розрізняти особливості роботи двигуна ди­зельної і карбюраторної автомашини, звук пострілу від вибуху петарди тощо.

3.Слідчий експеримент для перевірки можливості сприймати певні факти (чути, бачити) за допомогою певних технічних засобів (бінокля, приладу нічного бачення, звукопередаючого пристрою тощо).

4.Слідчий експеримент для встановлення можливості вчинення якихось дій. Під час проведення такого експерименту перевіряється можливість вчинення такої дії взагалі. Наприклад, просунути викрадену річ скрізь грати вікна. До речі, перевірка таких дій не потребує безпо­середньої участі підозрюваного, оскільки в даному випадку перевіря­ється або версія, або окрема обставина. Також може перевірятися мож­ливість вчинення певних дій конкретною особою. Так, під час досудового розслідування, підозрюваний заявив, що після вчинення вбивства він загорнув труп у покривало, виніс на вулицю і вивіз у ліс. Під час проведення експерименту з застосуванням манекену такої же ваги, він навіть не зміг його підняти. Це спростувало версію про те, що він діяв один.

5.Слідчий експеримент для перевірки можливості вчинення якоїсь дії за певний проміжок часу. Як правило, під час такого експерименту перевіряється можливість подолати відстань, виконати певну роботу за конкретний час. При виконанні даного експерименту можливе залучен­ня дублера. Наприклад, замість водія таксі, який з об’єктивних причин не може прийняти участь у експерименті для забезпечення або спросту­вання алібі підозрюваного, його може замінити інший таксист. Проте, як дублер може бути залучена особа, яка має аналогічний вік, стаж, професійні навички.

6.Слідчий експеримент для перевірки спеціальних та професійних навичок особи. Така перевірка проводиться у випадках, коли підозрю­ваний з тих чи інших причин стверджує, що саме він, один володіючи необхідними професійними навиками, виконав ту чи іншу роботу. Так, під час досудового розслідування кримінального правопорушення по незаконному виготовленню і збуту фальшивих грошей підозрюваний заявив, що гроші він виготовляв особисто за допомогою комп'ютера, сканера і кольорового принтера, які були вилучені у нього на квартирі. Але під час слідчого експерименту він не зміг показати, як він працю­вав зі сканером.

7.Слідчий експеримент для встановлення механізму утворення слі­дів. Як правило, такий експеримент передує призначенню відповідної експертизи. Так, під час досудового розслідування підозрюваний за­явив, що наніс смертельне поранення потерпілому, захищаючи своє життя. Він розповів, що потерпілий під час сварки схопив сокиру, яка лежала на підлозі, підніс її над собою, намагаючись вдарити його по голові. Захищаючись, він схопив ніж, який лежав на столі, і вдарив на­падаючого в груди. Замість потерпілого під час експерименту був задіяний дублер, який мав однаковий зріст і статуру з потерпілим. У ре­зультаті експерименту було встановлено, що розріз на одязі і поранення на тілі потерпілого співпадають у тому випадку, коли руки потерпілого були опущені.

8.Слідчий експеримент для встановлення механізму події в цілому або

окремих його деталей. Частіше за все проводиться під час розсліду­вання дорожньо-транспортних подій.

9.Слідчий експеримент для встановлення існування будь-якого явища або факту.

Безпосереднє проведення експерименту, якщо він проводиться за межами робочого кабінету слідчого, починається з видалення з місця проведення експерименту сторонніх осіб, забезпечення безпеки для учасників та прийняття заходів для попередження втечі особи, дії якої будуть перевірятися. Після чого учасникам слідчого експерименту і присутнім особам роз’яснюється мета експерименту, зміст планованихдій, їх процесуальні права і обов’язки. Вони попереджаються про недо­пустимість розголошення відомостей досудового розслідування, а та­кож про застосування технічних засобів фіксації. З учасниками експе­рименту проводиться інструктаж, під час якого деталізується роль кожного з них, їх місце перебування і завдання. Встановлюються засо­би і способи зв’язку, особливо при проведенні експерименту, спрямова­ного на перевірку можливості сприйняття інформації в певних умовах.

Перед проведенням експериментальних дій слідчий повинен переві­рити відповідність умов існуючої обстановки умовам, які мали місце під час події кримінального правопорушення. Якщо буде встановлено, що існують суттєві зміни обстановки, які можуть вплинути на хід і ре­зультати експерименту, необхідно провести реконструкцію місця події. Обов’язково перевіряється наявність необхідних матеріалів, макетів, манекена та інших засобів, які необхідні для проведення експерименту.

Враховуючи значну кількість видів слідчого експерименту, кожний з яких має свою мету, завдання та зміст криміналістична теорія і прак­тика розробила певні загальні тактичні положення проведення слідчого експерименту.

1.Слідчий експеримент (коли це має істотне значення для результа­ту) слід проводити в умовах і обстановці, максимально наближених до тих, у яких відбувалася подія.

2.У випадку, коли обставини події кримінального правопорушення тісно

пов’язані або мають важливе значення для встановлення об’єктивної істини, слідчий експеримент бажано проводити на тому самому місці, де відбулася подія, яку перевіряють.

3.Слідчий експеримент має проводитися в той же період року, час, коли

відбулася подія, яку перевіряють. Це пов’язано з необхідністю створення аналогічних умов сприйняття навколишнього середовища для учасників експерименту.

4.Для проведення слідчого експерименту бажано використовувати ті

знаряддя, прилади, засоби, що застосовувалися під час події. У випа­дках коли вони є речовими доказами, що можуть змінити свої індивіду­альні ознаки під час використання, або є суспільно небезпечними (хо­лодна зброя, предмети, якими можна нанести тілесні ушкодження тощо) їх потрібно замінити однорідними предметами, або макетом.

5.Експериментальні досліди при деяких видах дослідження повинні проводитися в такому ж темпі, в якому відбувалася подія.

6.Дослідницькі дії необхідно повторювати неодноразово. При по­вторенні

дослідів важливо змінювати умови експерименту, що надає змогу виключити випадкові результати. Досліди не доцільно повторю­вати у випадках, коли результати першого експерименту не викликають жодних сумнівів.