Призначення і проведення судових експертиз

В діяльності з розслідування кримінальних правопорушень призна­чення та проведення судової експертизи (ст.ст. 242-245 КПК України) за своїм значенням визнається основною процесуальною формою вико­ристання спеціальних знань, оскільки надає найбільших можливостей в застосуванні науково-технічних досягнень для вирішення завдань кри­мінального судочинства. Висновок експерта є процесуальним джерелом доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та має однакове процесуальне значен­ня з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціаль­них знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформа­цію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду (ст. 1 Закон України «Про судову експертизу»),

У кримінальних провадженнях експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду (ч. 1 ст. 242 КПК України).

У деяких зазначених у законі випадках обов’язково повинна бути проведена відповідна експертиза. Так, наприклад судова експертиза обов’язкова (ч. 2 ст. 242 КПК України) для:

- встановлення причин смерті;

- встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;

- визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомос­тей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності;

- встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питан­ня про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості;

- встановлення статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтею 155 КК України.

При призначенні судових експертиз слід враховувати, що чинне за­конодавство України визначає правовий статус експерта та встановлює вимоги до нього. Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для давання висновку з досліджуваних питань. Спеці­алісти державних спеціалізованих установ і відомчих служб, які прово­дять судові експертизи, повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку та атестацію як судові експерти певної спеціальності (ст. 10 Закону України «Про судову експертизу»).

Судовими експертами можуть бути співробітники судово-експертних (науково-дослідні інститути, лабораторії, бюро, що діють в системі Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров’я) або ін­ших спеціалізованих установ (торговельно-промислові палати, насінні лабораторії тощо). Проте органи, які призначають судову експертизу, не позбавлені права запросити будь-яку особу як експерта, якщо вона володіє спеціальними знаннями у певній області науки, техніки, мисте­цтва чи ремесла.

Чинне законодавство чітко визначає осіб, які не можуть бути судо­вими експертами. Так, не можуть залучатися до виконання обов’язків судового експерта особи, визнані у встановленому законом порядку не­дієздатними, а також ті, які мають судимість (ст. 11 Закону України «Про судову експертизу»).

Крім того, не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого (ч. 2 ст. 69 КПК України).

Відповідно до чинного законодавства судовим експертом може бути будь-яка особа, яка не зацікавлена у справі та має відповідні спеціальні знання, але в тих випадках, коли конкретний вид судової експертизи проводиться в експертній установі, слідчий (суд) не повинен залучати як експертів осіб, які не працюють у даній установі.

При призначенні судових експертиз слід враховувати, що у певних випадках експерт може бути відведений з наступних підстав (ст. 79 КПК України):

- якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивіль­ним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем сторони, заявни­ка, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

- якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, су­ддя,

захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;

- якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінте­ресовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Крім того, експерт не має права брати участі в кримінальному про­вадженні, якщо він проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються у цьому провадженні.

При призначенні експертиз слід враховувати те, що чинне законо­давство передбачає права та обов’язки судового експерта.

Зокрема, експерт має право:

- знайомитися з матеріалами кримінального провадження, що сто­суються предмета дослідження;

- заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов’язаних із проведенням експертизи;

- бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосу­ються предметів та об’єктів дослідження;

- викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення ві­

домості, які мають значення для кримінального провадження і з приво­ду яких йому не були поставлені запитання;

- ставити запитання, що стосуються предмета та об’єктів дослі­дження, особам, які беруть участь у кримінальному провадженні;

- одержати винагороду за виконану роботу та відшкодування ви­трат, пов’язаних із проведенням експертизи і викликом для надання по­яснень чи показань, у разі, якщо проведення експертизи не є службовим обов’язком особи, яка залучена як експерт;

- заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, перед­бачених законом;

- користуватися іншими правами, передбаченими Законом України «Про судову експертизу».

Обов’язки судового експерта наступні:

- особисто провести повне дослідження і дати обгрунтований та об’єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання, а в ра­зі необхідності - роз’яснити його;

- прибути до слідчого, прокурора, суду і дати відповіді на запитання під

час допиту;

- забезпечити збереження об’єкта експертизи. Якщо дослідження пов’язане з повним або частковим знищенням об’єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від особи, яка залучила експерта;

- не розголошувати без дозволу сторони кримінального проваджен­ня, яка

його залучила, чи суду відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків, або не повідомляти будь-кому, крім особи, яка його залучила, чи суду про хід проведення експертизи та її результати;

- заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених КПК України.

За відмову без поважних причин від виконання покладених обов’яз­ків або за дачу свідомо неправдивого висновку судовий експерт несе кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи та відомчі служби, до яких належать науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охоро­ни здоров'я України та експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України.

У системі Міністерства юстиції України функціонують науково-дослідні інститути судових експертиз (зокрема, Київський науково- ослідний інститут судових експертиз, Одеський науково-дослідний ін­ститут судових експертиз, Харківський науково-дослідний інститут су­дових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса та ін.), філії, відділення та лабораторії, в яких проводяться всі традиційні та нетрадиційні види криміналістичних експертиз. Крім криміналістичних, в інститутах про­водяться й такі види судових експертиз, як судово-економічні, експер­тиза об’єктів інтелектуальної власності, експертиза комп’ютерів, носіїв та технологій, експертиза голограм, товарознавчі та ін.

За загальним правилом судова експертиза повинна бути призначена своєчасно. Своєчасність призначення експертизи забезпечується плану­ванням цієї слідчої (розшукової) дії.

Визначаючи момент призначення судової експертизи, необхідно враховувати:

а) властивості та стан об’єктів експертного дослідження;

б) необхідність та можливість отримання порівняльних зразків;

в) особливості експертного дослідження (складність, наявність від­повідних методик, час проведення тощо);

г) слідчу ситуацію.

Вибір моменту призначення судової експертизи передбачає визна­чення її місця у системі інших слідчих (розшукових) дій.

Призначення та проведення експертизи зумовлені тактичними мір­куваннями. Визначення часу призначення судової експертизи пов’язано з особливостями розслідуваного кримінального правопорушення, слід­чою ситуацією, наявністю або відсутністю необхідних матеріалів для призначення експертизи.

Предмет експертизи - це ті обставини, які можуть бути з’ясовані в процесі експертного дослідження, та фактичні дані, що встановлюють­ся на основі спеціальних знань і дослідження матеріалів справи. Пред­мет експертизи визначається питаннями, поставленими перед експер­том, слідчим або судом.

Відповідно до закону перед експертом можуть бути поставлені ли­ше такі питання, для вирішення яких необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Існують типові переліки питань щодо різних видів експертиз при розслідуванні тих або інших категорій злочинів. Однак такі переліки є орієнтуючими.

Питання експерту повинні відповідати таким основним вимогам:

а) не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати право­вого характеру;

б) бути визначеними, конкретними та короткими;

в) мати логічну послідовність;

г) характеризуватися повнотою та мати комплексний характер.

Вибір експертної установи здійснюється з урахуванням виду судової

експертизи, об’єктів дослідження та характеру питань, які підлягають вирішенню.

Призначення експертизи оформляється постановою слідчого, ухва­лою слідчого судді, суду або письмовим зверненням потерпілого чи сторони захисту кримінального провадження, які є юридичною підста­вою проведення експертизи.

Постанова (ухвала) про призначення експертизи складається з трьох частин: вступної, описової та резолютивної.

У вступній частині постанови вказується дата та місце її складання, посада, звання та прізвище особи, яка винесла постанову, найменуван­ня кримінального провадження, в якому призначається експертиза.

Описова частина передбачає короткий виклад обставин криміналь­ного провадження, де докладно подаються відомості щодо об’єктів експертизи (обставини, пов’язані з їх виявленням, вилученням, збері­ганням та ін.). Завершується описова частина постанови формулюван­ням підстав для призначення експертизи (з посиланням на відповідні статті КПК України, якими керувався слідчий або суд).

Резолютивна частина містить рішення про призначення судової екс­пертизи, вказується її вид, прізвище експерта або найменування експер­тної установи, питання, з яких необхідно дати висновок, перелік мате­ріалів, що надаються експерту.

Експертне дослідження - це процес дослідження об’єктів, що надані на експертизу. У своїй діяльності судовий експерт використовує методи експертного дослідження, тобто систему способів, прийомів, операцій для вирішення експертних завдань. У теорії криміналістики існують рі­зні класифікації цих методів (наприклад, методи експертного дослі­дження інколи поділяються на загальні, спільні, окремо-наукові та спе­ціальні (багатооб’єктні).

Судовий експерт не має права обмежити обсяг запропонованого йо­му дослідження.

Експерт повинен виходити з таких загальних положень: об’єктив­ності, повноти та всебічності дослідження; його законності та своєчас­ності; цілеспрямованості та плановості; безпосередності дослідження об’єктів експертизи; процесуального оформлення її результатів.

Висновок

По суті слідчий експеримент поєднує в собі дії, що спрямовані на відтворення дій, обстановки певної події, а також проведення необхід­них досліджень чи випробувань, що не потребують використання спе­ціальних експертних знань. Разом з тим, слід зазначити, що, не дивлячись на різноманітність ці­лей слідчого експерименту, він має традиційну структуру слідчої (роз­шукової) дії.

Однак яким би високоосвіченим та добре підготовленим за своєю спеціальністю не був суб’єкт діяльності з розслідування кримінальних правопорушень, він завжди залишається фахівцем вузького профілю. За межами його професійних знань та навичок лежить багато чого з того потенціалу науки, техніки, ремесел, мистецтва, чим він належним чи­ном не володіє. Тому у всіх необхідних випадках він вправі й повинен вдаватися до допомоги фахівців при вирішенні питань, які належать до їх компетенції - судових експертів.