Значення конституції в патології

Тісно із проблемою спадковості пов‘язане вчення про конституцію людини. Конституція - це сукупність достатньо стійких морфологічних, функціональних і психічних властивостей організму, яка склалася на основі взаємодії спадковості і навколишнього середовища.

У сучасній медичній науці конституція розглядається в якості основної біологічної характеристики цілісного організму.

Не зупиняючись на існуючих багаточисленних принципах класифікації конституційних типів людей, з якими Ви будете знайомитися на практичних заняттях чи самостійно, хочу загострити Вашу увагу на діатезах - своєрідній аномалії конституції, яка характеризується ненормальною реакцією організму на фізіологічні і патологічні подразники. Діатез найбільше часто проявляється в дитячому віці, в зв‘язку з недостатньо сформованими механізмами гомеостазу.

Розрізняють наступні види діатезу:

1) Ексудативно-катаральний діатез – характеризується: а) нормальним або пастозним зовнішнім виглядом дитини; б) легко виникаючими запальними процесами з явищами ексудації та алергійними реакціями. Клінічними проявами є екзема шкіри, бронхіальна астма, кропивниця, набряк Квінке.

2) Лімфатико-гіпопластичний діатез характеризується: а) пастозністю і блідістю, б) слабким розвитком м'язової тканини, в) збільшенням лімфатичних вузлів, г) частими ангінами і фарингітами, д) збільшенням вмісту лімфоцитів у крові, е) схильністю до аутоалергічних захворювань.

3) Нервово-артритичний діатез – характеризується: а) нормальним чи пастозним зовнішнім виглядом, б) можливим ожирінням, в) підвищеною збудливістю нервової системи, г) схильністю до деформуючих захворювань суглобів неінфекційного походження (ревматоїдний артрит, подагра), д) шкірним захворюванням типу екземи, е) порушенням психіки.

4) Астенічний діатез – характеризується: а) загальною адінамією, б) лабільністю судинних реакцій, в) часто відзначається опущення внутрішніх органів.

Значення віку в патології

Багато хвороб можуть виникнути в будь-якому віці. Однак, добре відомо, що кожному віку властиві свої хвороби. У цьому зв’язку прийнято розрізняти: а) хвороби немовлят, б) дитячі хвороби, в) хвороби періоду статевого дозрівання, г) хвороби дорослого (квітучого) і д) старечого віку.

• У немовлят більш часто, ніж у дорослих зустрічаються хвороби органів дихання і травної системи, що пов‘язано із анатомо-фізіологічними особливостями цих органів: а) легені у немовлят в 30 разів менш розтяжні, ніж у дорослих, б) кишечник у 6 разів більший довжини тіла, тоді як у дорослих - у 4,5 рази; слизова кишечника тонка, мускулатура слабко розвита, в) є не досконалою нервова регуляція діяльності зазначених систем.

У немовлят у силу недорозвитку системи терморегуляції слабкіше, ніж у дорослих, виражена пристосовність до коливань температури навколишнього середовища і як результат - легко виникає перегрівання чи переохолодження організму.

Деякі хвороби (кір, скарлатина, коклюш, дифтерія) властиві переважно дітям 6-12 місячного віку. Це пояснюється: а) недорозвитком у них бар’єрних систем організму, б) припиненням до цього періоду циркуляції в крові дитини антитіл, отриманих від матері (через плаценту і при годівлі грудьми), в) при одночасній нездатності повноцінного вироблення антитіл у власному організмі.

• У літньому віці: а) збільшується частота захворювання злоякісними пухлинами, б) характерний розвиток атеросклеротичних процесів, що пов‘язується з віковими особливостями діяльності регуляторних систем.

• В старечому віці внаслідок: а) зниження функцій нервової системи, б) ослаблення функції бар’єрних систем, в) пригнічення здатності до формування імунної відповіді знову підвищується чутливість до інфекцій. Разом з тим, для старечого віку характерний млявий перебіг запалення, лихоманки, процесів регенерації.