Однією з найсамобутніших культур і цивілізацій Сходу була індійська. Уже в сиву давнину Індію знали як "країну мудреців". 106
Вона підтримувала міцні зв'язки з багатьма країнами Сходу й античним світом доби еллінізму. Досягнення індійської культури та цивілізації справили великий уплив на китайську, іранську, арабську, а через неї й на європейську культури та науки.
Уже в III тис. до Р. X. уздовж течії річки Інд виникли перші центри розвиненої культури (Хараппська цивілізація), що підтримувала торговельні зв'язки з Месопотамією. УII тис. до Р. X. після колонізації півострова арійськими племенами починається цілком нова доба в розвитку індійської культури. Вважається, що вже тоді було створено літературну мову санскрит (що означає "впорядкований") з 55 літер. Цією мовою було написано найдавніші релігійно-філософські пам'ятки Індії - веди. Слово "веда" можна перекласти як "знання", але не знання загалом, а знання священне. Вед (або самхітів) чотири, вони складаються з гімнів, повчань і заклинань. До вед-самхітів належить великий корпус "навколоведичної" літератури: брахмани - прозові тексти теологічного характеру, що пояснюють ритуал; аранйаки й упанішади - філософські трактати у віршах і прозі, змістом яких є роздуми про природу, богів, людину та їхні зв'язки й місце у світі. Ці книги становлять канон індуїстської релігії, або індуїзму. Більша частина ведичних гімнів містить молитви та прохання, звернені до численних богів індійського пантеону: Агні (бога вогню), Індри (бога грому), Сурї (бога Сонця), Варуни (бога космічного порядку та справедливості) тощо. Ведичні твори показують багатий духовний світ індійців тієї далекої епохи, здатність залучити складні космологічні уявлення в систему етичних та естетичних цінностей, високий рівень розвитку абстрактного мислення у поєднанні з конкретно-образним сприйняттям.
Згодом в індуїзмі формуються взаємозалежні та взаємо-доповнювальні культи богів Брахми, Вішну та Шиви. Складається, так звана, триєдність, яка сприймається як вищий прояв єдиного божества. Брахма вважався творцем світу, він встановив на землі соціальні закони та поділив людей на чотири основні касти - (варни). Вішну був милостивим богом-охоронцем, а Шива - екстатичним і нестримним богом-руйнівником. Особливо важливим стає вчення про ава-тарів (періодичні перевтілення) Вішну, котрий начебто час від часу з'являється серед людей у різній подобі, щоб врятувати людей від якогось лиха та відновити гармонійний лад.
У І тис. до Р. X. в Індії відбуваються важливі суспільні зміни. У різних регіонах виникають цілком сформовані держави рабовласницького ладу, серед яких виокремлюються централізована держава Маурїв з центром у Магадсі, розквіт якої припав на IV-III ст. до Р. X. Посилюються міжнародні зв'язки та контакти Індії. Вони, з одного боку, збагатили індійську культуру, а з іншого - сприяли її впливові на прилеглі країни.
У духовній культурі Індії також відбуваються певні зміни. У VI ст. до Р. X. практично одночасно виникають дві великі релігійно-філософські течії: це джайнізм на півдні (засновник - Вардхамана Магавіра), буддизм на півночі (засновник-Сідхартха Ґаутама). Буддизм став однією з перших світових релігій. Будда (що означає "просвітлений") навчав чотирьом благородним істинам: є страждання, причини страждання, припинення страждань і є шлях до припинення страждання, до звільнення від нового народження та смерті, до вічного спокою. Цей шлях Будда вбачав у аскетичному самообмеженні, у доброчинності, знаннях і самопізнанні, що за умови належної старанності та сконцентрованості дають свободу від зумовленостей земного побутування в нірвані, що є виходом з неперервного кола сансари (перевтілень) і цілковитим злиттям з божественним абсолютом. Учення Будди викладене у кількох священних книгах, головною пам'яткою з яких вважається "Трипітака". Уній розповідається про умови створення й організації буддійської общини, про правила прийому до неї, особливості окремих церемон ій, життя монахів у різні пори року, про їхній одяг, осел і та ін.
Найдавніші пам'ятки архітектури та мистецтва Давньої Індії були створені в епоху Хараппськоїцивілізації, але яскраві їхні зразки належать до Кушано-тутпської епохи (І ст. до Р. X. - VI ст.).
З початком нової ери в будівництві активно використовують камінь. У цей час індійці споруджують печерні комплекси, храми та ступи - кам'яні будови, в яких, начебто, переховувалися реліквії Будди. З печерних комплексів нової ери най-відомішими є споруди в Карлі й Еллорі.
Великих успіхів досягай індійські скульптори та художники. Більшість скульптурних пам'яток має культовий характер.
Це зображення численних індуїстських богів, Будди, добрих і злих духів. Поряд з релігійною існувала й світська скульптура.
Вражаючими були досягнення давніх індійців у математиці, астрології, медицині, лінгвістиці. Індійці створили шіст-десяткову систему числення, котру було вдосконалено до десяткової арабами та якою користуються тепер в усьому світі, їхні астрономи висловили припущення про обертання Землі навколо своєї осі. Медики Давньої Індії створили науку про довголіття, вивчали властивості трав, уплив клімату на здоров'я людини, писали про особисту гігієну та дієту.
Досить багатою є давньоіндійська література. Крім творів релігійного характеру (індуїстській і буддійський канони), було написано безліч книг суто художнього жанру, в яких однак присутні релігійно-філософські підвалини культури.
Перлинами світової літератури є дві великі епічні поеми -"Магабгарата" та "Рамаяна". Ці твори вирізняються емоційністю, художньою витонченістю та специфічною архітектонікою. У них містяться моральні, політичні, соціальні й філософські роздуми.
Давня спадщина органічно входить до культури сучасної Індії. Цій країні притаманна присутність давніх традицій, завдяки чому досягнення давньоіндійської цивілізації збереглися не лише як частина культури індійців, але й стали складовою частиною світової культури.
