Особливості розвитку емоцій

У різні історичні епохи емоційними процесами цікавилось велика кількість науковців: у античній Греції філософи притримувались дуалістичних поглядів, на їх думку - емоції повинні підпорядковуватись розуму (Сократ, Платон, Аристотель, Сенекі, Хризипа); схожий напрямок пізнання спостерігається у філософії Нового часу ”Епохи освіти” - (Дж. Лок, Г. Лейбниц, Г. Гегель.), у цей період, також, формується інший погляд емоцій, який характеризується самостійністю почуттів, незалежністю від пізнання та волі (І. Кант); в ХVІІІ – ХІХ вв. емоції починають розглядати у процесах психології (Р. Декард, Юм, Н. Мальбранш, Б. Спіноза); У середині ХІХ настає розвиток еволюційної теорії, яка стверджує, що емоції являються процесом природного відбору (Ч. Дарвін); у ХІХ – ХХ вв. починають переважати погляди нейрофізіологів, де спрацьовує ”переферічна теорія” – вплив на емоції зміни у діяльності внутрішніх органів та рухової системи (У.Джеймса, К. Ланге, Скінер); на початку ХХ ст. з появою біхевіоризму, велику відомість набувають теорії про об’єктивні стимули та поведінкові реакції, відводячи емоціям умовну другорядну позицію (І.Павлов, Д. Уотсон); у той же час, вивчається взаємозв’язок нервової системи з почуттями (І.Сєченов), також велика увага приділялась: концепціям розвитку особистості, сновидінням, безсвідомості, інфантильній сексуальності, захисним механізмам (З. Фрейд); вивчався розвиток емоцій у період раннього дитинства (К. Бріджес, Шпіц); у середині ХХ ст. розкриваються біологічні теорії розвитку емоцій у процесі людської адаптації (К. Лоренс, Д. Боулбі, Г. Харлоу), розкривається теорія афекту, яка визначає, що когниції можуть впливали на поведінку людини (С. Томкінс); обґрунтовується трьохвимірна теорія емоцій, що розкриває присутність взаємодії приємних та неприємних почуттів, напруженості та розрядки, збудженості та пригніченості (В. Вунд); розглядається різновид почуттів близьких до сучасної диференційованої теорії емоцій, при якій власний досвід людини являється визначником її почуттів (К. Ізард); також, існувала думка при якій емоції формуються за культурно-історичними факторами (Л. Виготський, А. Лурія, та ін.); видатними|визначних| досягненнями ХХ століття|віку| є|з'являються,являються| неврологічні і фізіологічні основи емоцій: віднесення лімбічної| системи до регулювання материнських інстинктів, прив’язаністтю | до дитини|дитяти| (Мак-Лін); вивчення рівня кортизолу|, що приводить|призводить,наводить| до реакцій немовлят та дітей до природних стресів (Меган Гуннар) та ін.

Отже, кожен з науковців у різний історичні період, надає своє розуміння поняттю емоцій, але у єдиному їх вчення схоже - емоції у нашому житті відіграють важливу роль у розумінні навколишнього світу, вони являються головним механізмом внутрішньої регуляції психічної діяльності та поведінки, що направлена на задоволення власних потреб.

[Лафренье Питер Эмоциональное развитие детей и подростков. – Спб.: пройм – ЕВРОЗНАК, 2004.- 256с.]

[Психологический словарь/ Под ред. В.П. Зинченко, Б.Г. Мещерякова. _ 2-е изд., перероб. и доп.- М.: Педагогика-Пресс, 20001. – 440с.].

[Костюк Г.С. Психологія. – К.: Радянська школа, 1968. - 572с.]

[Справочник по психологи и психиатрии детского и подроскового возраста / Под общей ред. С.Ю. Цирки на. – Спб.: Питер, 2001. – 752с.]

[Клиническая психология / Под ред. М. Перре та У. Бауман. – Спб.: Питер, 2002. – 1312 с.].

[Хомская Е.Д. Нейропсихология: 4-е изд. – Спб.: Питер, 2005. – 496 с.].

Безліч реакцій організму виникають від сприймання різних життєвих ситуацій, що визиває у людини певний вид емоції.

Вивчаючи емоційну сферу дітей з ПМР, можна виділити невелику кількість робіт таких науковців як В.М. Шкловського, В.І. Селіверстова, Л.А. Зайцевої, О.С. Орлової, Г.А. Волкової, Е.В. Медведєвої та др. Усвідомлення свого дефекту, ступінь фіксації на ньому вивчалась в основному у дітей з заїканням (С.С. Ляпідевським, О.С. Павловою, В.І. Селіверстовим, Л.А. Зайцевою), та у дітей з порушенням голосу (О.С. Орловою, Л.Е. Гончарук).

У своєї роботі Л.М. Шпіцина, Л.С. Волкова описують, що дітям з порушеннями мовлення характерна пасивність, сенситивність, залежність від навколишніх, схильність до спонтанної поведінки, вони не критично відносяться до своїх можливостей, часто переоцінюючи себе, виражена низька роботоздатність, яка виявляється у домінації негативних емоцій.

У дітей у нормі та з ПМР чітко домінує ексцентричні емоційно – особистісні властивості, тобто інтерес до оточуючої інформації. При цьому спостерігається концентричність, що характеризує їх зосередження на особистісних проблемах, здатність всі переживання утримувати в собі, часто замикатися.

Емоції у дітей з ЗНМ лабільні, нестійкі, змінюються протягом дня. Часто у них домінує поганий настрій, вони плаксиві, капризні, бурхливо реагують на прохання, роздратовані, неврівноважені. Вони некритичні до свого дефекту, при проханні пояснити свій стан відмовляються. Вольові якості у учнів нестабільні, недостатньо вироблена мотиваційна сфера, слабка регуляція довільної діяльності, діти постійно намагаються уникати труднощів. [ Дети с ограниченными возможностями: проблемы и инновационные тенденции в обучении и воспитании: Хрестоматия / Сост. Н.Д. Соколова. – М.: ГНОМ и Д, 2001.- 448 с.] [ Логопедия. Преодоление общего недоразвития речи у дошкольников: Кн. для логопеда / Н.С. Жукова, Е.М. Мастюкова, Т.Б. Филичева. Екатеринбург: Изд-во АРД ЛТД, 1998. – 320 с.] [ Поваляева М.А. Справочник логопеда. Учебное пособие. Ростов н/Д.: Феникс, - 2001. – 448 с.] [Хрестоматия по логопедии В 2 т./ Под. Ред. Л. С. Волковой й В. Й. Селиверстова. - М.: Гуманитарно издательский центр ВЛАДОС, 1997. - 560с. ].

Стан здоров’я у дітей з ринолалією впливає і на розвиток вищих психічних функцій, гальмують розвиток емоційно-особистісної сфери. Їх поведінка, характеризується підвищеною збудливістю, моторною розгальмованістю, або в’ялістю, вони капризні та плаксиві. [Алмазова Е.С. Логопедическая работа по восстановлению голоса у детей.-М.: Просвещение, 1973.- 151с.]

[C.Ю. Конопляста / Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського державного університету. Серія соціально – педагогічна:. Вип.8.: За ред.. О.В. Гаврилова, В.І. Співака. – Кам’янець-Подільський:: ПП Мошинський В.С., 2008. – с. 306-310.]

Найбільш дослідженим, вважається, емоційно - психічний розвиток у дітей із заїканням. Вивченням цієї категорії дітей, займались Л.І. Бєлякова, Н.О. Власова, Г.А. Волкова, О.Л., В.А. Ковшиков, Кузьміна А., Пеллінгер, В.І. Рождєствінська, В.І. Сєлівьорстов, Л.П. Успенська, Н.О. Чєвєльова, А.В. Юрова Р., Ястрєбова та інші. Типовою психічною ознакою заїкання є страх перед мовленням (логофобія), страх перед певними звуками чи словами, які є особливо важкими, що змушує весь час думати про механізм артикуляційних рухів.

Вчені (В.А. Ковшиков, В.І. Сєлівьорстов) зазначають, що більшість дітей гостро відчувають мовленнєвий недолік, критично ставляться до свого дефекту, в них проявляється комплекс неповноцінності, що заважає їм у спілкуванні з оточуючими, що також, починає впливати на характер дітей в цілому.

Більшість дітей молодшого шкільного віку, легко вступають у спілкування з однолітками і дорослими, але виділяються діти з нестійкими формами спілкування і діти з негативною та аутистичною поведінкою (Н.О. Власова, Г.А. Волкова). Ці діти, на початку, можуть охоче вступати у контакт, проявляти зацікавленість до завдання і діяльності, але потім стають пасивними, байдужими, неуважними.[Миронова С.П., Гуцал Л.Л. Теоретичні аспекти та методика подолання заїкання у молодших школярів: Навчально-методичний посібник. – Хмельницький: Поділля, 2001. – 96с.] [Специальная дошкольная педагогика: Учебное пособие / Под ред. Е.А. Стребеловой. – М.: Академия, 2001. – 312 с.]

Діти з негативним ставленням до співрозмовника замкнуті, сором’язливі, іноді з агресивними рисами в поведінці. Необхідність виконати прохання, завдання, особливо в новій обстановці, викликає у них реакції невротичного характеру […].

- Калягин В. Если ребенок заикается. – СПб.: Питер Ком, 1998. – 192 с.

- Нарушения речевого развития у детей и пути их коррекции / Сост. Е.Ф. Соботович. – К.: ІСДО, 1995. – 204 с.

- Понятийно-терминологический словарь логопеда / Под ред. В.И. Селиверстова. – М.: ВЛАДОС, 1997. – 400 с.

- Реабілітаційна педагогіка // Ч. І, ІІ. – Київ: ІЗМН, 1998. – 316 с., 518 с.

- Хрестоматия по логопедии / Под ред. Л.С. Волковой, В.И. Селиверстова. – М.: ВЛАДОС, 1997. – Ч. I, II

Дослідження особистісних особливостей дітей із заїканням як з допомогою клінічних спостережень, так і з використанням експериментально-психологічних методик, показало тривожно-недовірливий характер, підозріливість, фобічні стани; невпевненість, замкнутість, схильність до депресій; пасивно-захисні і захисно-агресивні реакції на дефект; підвищену збудливість, роздратованість, швидку втомлюваність, рухову розгальмованість, плаксивість, упертість. […].

- Калягин В. Если ребенок заикается. – СПб.: Питер Ком, 1998. – 192 с.

- Логопедия: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. «Дефектология» / Л.С. Волкова, Р.И. Лалаева, Е.М. Мастюкова и др.; Под ред. Л.С. Волковой. – М.: Просвещение, 1989. – 528 с.: ил.

- Мастюкова Е.М. Ребенок с отклонениями в развитии. – М.: ВЛАДОС, 1997. – 124 с.

- Поваляева М.А. Коррекционная педагогика. Взаимодействие специалистов. Коллективная монография / Под общ. ред. М.А.

- Поваляевой. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 2002. – 352 с.

- Психотерапія у логопедичній практиці: Методичні рекомендації / Укл. Н.М. Уманська. – К.: РУМК, 1992. – 24 с.

- Юрова Р., Кузьміна А.//Теорія і практика сучасної логопедії: Збірник наукових праць: вип..2. – К.: Актуальна освіта, 2005. – 156 с.

Емоційно-вольова сфера і характер у дислаліків страждають лише в окремих випадках, у дизартриків в більшості випадків спостерігається важка поведінка з нестійким настроєм, який супроводжується плачем, часто бувають афективні спалахи [Коррекционная педагогика: Основы обучения и воспитания детей с отклонениями в развитии: Учебное пособие / Б.П. Пузанов, В.И. Селиверстов. – М.: Академия, 1999. – 160 с. Фомичева М.Ф. Воспитание у детей правильного произношения. – М.: Просвещение, 1989. – 239 с. Хрестоматия по логопедии / Под ред. Л.С. Волковой, В.И. Селиверстова. – М.: ВЛАДОС, 1997. – Ч. I, II.].

Дослідженням емоційно-вольової сфери дітей-дизартриків займались К.С. Лєбєдінська, О.М. Мастюкова, М.С. Певзнер. Ними встановлено, що емоційно-вольові порушення проявляються у вигляді підвищеної емоційної збудливості та виснаження нервової системи. У них відмічаються порушення сну, апетиту, схильність до блювання, діатезу, шлунково-кишкових розладів.

У молодшому шкільному віці вони схильні до роздратувань, змін настрою, метушні, часто проявляють грубість, неслухняність. Руховий неспокій посилюється при втомі, деякі діти схильні до реакцій істеричного типу: кидаються на підлогу і кричать, досягаючи бажаного. Інші лякливі, загальмовані в новій обстановці, уникають труднощів, погано пристосовуються до зміни обстановки [Логопедия: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. «Дефектология» / Л.С. Волкова, Р.И. Лалаева, Е.М. Мастюкова и др.; Под ред. Л.С. Волковой. – М.: Просвещение, 1989. – 528 с.: ил. Основы теории и практики логопедии / Под ред. Р.Е. Левиной. – М.: Просвещение, 1968. – 422 с.].

Суттєво відрізняється поведінка дітей з ринолалією. А.Г. Іпполітова, І.І. Єрмакова характеризують її так: діти соромляться спотвореного обличчя і дефектного мовлення, не бажаючи звертати увагу оточуючих; вони звикають говорити постійно тихо, не підвищуючи сили голосу ні за яких умов. Відсутність тренувань призводить до закріплення тихого звучання. Найбільше інших функцій при вроджених розщепленнях піднебіння страждає мовлення, яке розвивається в патологічних умовах. А.Г. Іпполітова встановила, що спонтанного виправлення мовлення після уранопластики в більшості випадків не відбувається [Ермакова И.И. Коррекция речи и голоса у детей и подростков: Кн. для логопеда. – 2-е изд., перераб. – М.: Просвещение: АО «Учеб. лит.», 1996. – 143 с.

Понятийно-терминологический словарь логопеда / Под ред. В.И. Селиверстова. – М.: ВЛАДОС, 1997. – 400 с.].

Емоційна сфера та характер у дислаліків страждає у окремих випадках, у де яких дітей відмічалась роздратованість, плаксивість, розгальмованість, агресивність. У дизартриків в більшості випадків, спостерігається труднощі у поведінки з нестійким настроєм, вони дратівливі, плаксиві, часто виникають спалахи агресивності (Р.І. Мартинова). [Хрестоматия по логопеди: учеб.пос.: В 2 тт. Т1. / Под ред. Л.С. Волковой и В.И. Селиверстова.- М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1997. – 560 с. ]

Отже, емоційна сфера дітей з ПМР вивчена та охарактеризована не достатньо, більшість уваги приділялося дослідженням дітей із заїканням та порушенням голосу.