Особливості розвитку відчуттів та сприймання у дітей з ПМР

Знання про зовнішній світ людина набуває у багатьох випадках через чуттєву пізнавальну дійсність за допомогою таких пізнавальних процесів як відчуття та сприймання. Відображаючи предмети та їх властивості відчуття та сприймання являються різними за повнотою та глибиною чуттєвих пізнань. Відчуття являє собою відображення окремих властивостей предметів та явищ при безпосередній дії подразників на органи чуття (нюх, смак, тактильність, зір, слух|чутка|).

Теоретичні та експериментальні роботи психологів та фізіологів (І.М. Сєченов, Р. Граніт, В.П. Зінченко, А.В. Запорожець, Б.В. Зейгарник, Л.А. Венгер, А.Н. Леонтьєв, Ю. Л. Трофімов) вказують, що акт сприйняття представляє собою психічний процес який дозволяє цілісно, у відмінності від відчуттів, аналізувати та пізнавати навколишній світ, за його допомогою регулюються поведінка, почуття та настрій людини. Сприйняття виникає в результаті синтезу різних аналізаторних відчуттів (зору, слуху, смаку, дотику, нюхання, руху), цей процес тісно пов’язано зі аналітико-синтетичною діяльністю кори великого мозку. За останні роки відома кількість науковців (Дж. Брунер, Н.А. Віткін, Б.В. Зейгарник, С.Л. Рубінштейн) вказують, що сприйняття людини являється узагальненим процесом і залежить від спрямованості особистості її емоційності.

Сприйняття повноцінно взаємодіє з іншими психічними функціями які допомагають реалізовувати свою діяльність завдяки формуванню (мислення), збереженню (пам’ять) отриманню (увага) інформації. Це означає, що порушення процесу сприйняття призводить к порушенню інших когнітивних функцій та до зміні емоційного фону людини.

У дітей молодшого шкільного віку відчуття та сприймання настільки взаємопов’язані, що їх неможливо розглядати окремо (Г.О. Люблінська). Вони без утруднень розрізняють відтінки кольорів у художніх картинах, різноманітність звуків у музичних творах, але складність виникає у сенсомоторному зв’язку, де йде процес узгодженості рухів очей з рухами кисті рук та пальців, для оволодівання письмом (О.М. Леонтьєв). Для дітей даного віку деталізація сприйняття замінюється на характерну емоційну насиченість, їм до вподоби блискучі, незвичайні обгортки, дзвінкі, рушійні предмети, яскраві барви та ін., тобто все що може викликати|спричинити| емоційно-|емоціональнmmmmmmmmmmmmmmmmmорієнтовні реакції, вони впізнають предмети, об’єкти, явища, але при сприйнятті простору часу, форми, величини виникають|спричиняють| певні труднощі (Селецький А.І.). Дані помилки у молодших школярів, виникають при ситуативному виді сприймання. Своєчасно розвинутий спеціальний вид сприймання – слухання - допомагає дитини орієнтуватися у навчальній діяльності. Але у дітей з вадами мовлення (Г.Ф. Сергеєва, Л. Волкова, Е.М. Мастюкова, О.В. Трошин, Е.В. Жуліна) цей вид фонематичного сприйняття є порушеним. Що говорить про взаємозв’язок між розладом мовнослухового та мовнорухового аналізаторів. Г.Ф. Сергеєва вказує, що порушення функції мовнорухового аналізатора при дизартрії та рінолалії безпосередньо впливає на слухове сприйняття фонем, але не завжди є пряма залежність між порушеннями вимови звуків та їх сприйняття.

Зорове сприйняття цілого образу предмету, у дітей з ЗНМ (Е.М. Мастюкова) сильно відстає від норми, ніж у дітей без мовленнєвих вад. Діти з труднощами сприймають образ предмету, в умовах накладання одного малюка на другий, зашумлення образів, при завданнях з геометричними фігурами орієнтуються не на їх форму, а на їх колір [6].

Вивчаючи гностичні функції у дітей з ЗНМ з дизартрією, науковці (Л.С. Цвєткова, Т.М. Пирцхалайшвілі) визначали, що органічні пошкодження мозку, надають значно низький рівень оптико-просторового та пространственого гнозису. О.В. Трошин, Е.В. Жуліна у своїй праці, описують, що діти з ЗНМ, мають низький рівень розвитку буквеного гнозису, це позначається на труднощах диференціювання нормального та дзеркального відображення букв, невпізнання написання накладених одну на одну букви, також, погано розрізняють літери які мають графічну між собою схожість та ін.. Всі перераховані недоліки ведуть до того, що дитина являється не готовою до оволодівання писемним мовленням. Досліджуючи просторову орієнтацію, науковці визначають, що цим дітям важко орієнтуватись у поняттях ”право” ”ліво”, виділяється порушення рахунку, тяжко встановлювати просторові відносини між явищами дійсності у предметно-практичній діяльності та розуміти їх в імпресивному мовленні.

Вади звуковимови мають невід’ємний зв’язок з порушеннями лицевого гнозису (особливо у зоні оральної мускулатури), орального та пальцевого стереогнозу, такі недоліки спостерігаються у дітей тяжкими вадами експресивного мовлення (дизартрією), де спостерігається явні порушення фонетичної сторони мовлення.

Виявлено, що порушення зорової сфери у дітей з ПМР проявляється у нестійкості зорових слідів, не диференцьованості зорових образів, відсутність зв’язку між словом та зоровим уявленням предмету, явища.

Отже, сприйняття має тісний взаємозв’язок з функціями мовлення. Якщо цей процес пошкоджений, то відповідно у дітей з вадами мовлення, страждають різні аналізаторні сторони сприйняття (слуховий, зоровий, тактильний, руховий та ін.)