Загальна характеристика змісту освіти

Зміст освіти – це система наукових ЗУН, а також правил і форм поведінки, якими повинні оволодіти учні в процесі навчання в закладах освіти даного типа.

Зміст освіти покликаний забезпечити передачу і засвоєння досвіду попередніх поколінь, змісту соціальної культури для дальшого розвитку засвоєного досвіду

Структурні частини змісту освіти:

- Система знань – про природу, суспільство, техніку і способи мислення.

- Досвід здійснення відомих способів діяльності, що втілюються разом зі знаннями в уміннях і навичках особистості, яка засвоїла цей досвід.

- Досвід творчої, пошукової діяльності по вирішенню нових проблем, які виникають перед суспільством, вимагають самостійного перетворення раніше засвоєних знань і умінь у нових ситуаціях, формування нових способів діяльності на основі вже відомих.

- Досвід ціннісного ставлення до об’єктів або засобів діяльності людини, його прояв у ставленні до оточуючого світу, до інших людей.

Фактор, що визначає зміст освіти – вимоги суспільства.

У державній програмі “Освіта” (Україна, ХХІ століття) накреслено стратегію розвитку освіти на найближчі роки і перспективу, визначено курс на створення життєздатної системи непереривного навчання і виховання, забезпечення можливості постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального і культурного потенціалу, як вищої цінності нації.

У програмі сформульовано найважливіші принципи реформування всієї системи освіти:

- демократизація освіти і розширення автономії навчальних закладів з урахуванням розвитку партнерства учнів, студентів та педагогів, гуманізації системи, що підлягає в утвердженні людини як вищої соціальної цінності;

- гуманізація освіти, покликаної формувати в свідомості учнів цілісний науковий світ, розвивати їх духовність і творче мислення;

- національна спрямованість освіти, її гармонійне поєднання з національною історією і народними традиціями;

- неперервність освіти, перетворення її в процес, що триває протягом усього життя людини;

- неподільність навчання і виховання, їх органічна єдність як чи не найважливішого важеля економічного і політичного розвитку суспільства.

До правових атів, що визначають зміст освіти відносять:

- Закон України “Про освіту”;

- Закон України “Про професійно-технічну освіту”;

- Закон України “Про вищу освіту”;

- Закон України “Концепція професійної освіти в Україні”.

29. Вищі навчальні заклади, працюючи на рівні вимог ринкової економіки і науково-технічного розвитку сучасного суспільства, повинні виконувати його соціальне замовлення, вирішувати тріаду взаємопов'язаних завдань:

1. Дидактичні (навчальні) завдання полягають у наданні студентам системи наукових знань, вмінь і навичок відповідно до профілю професійної підготовки, згідно навчальної програми та навчального плану. У сучасному постійно мінливому світі важливого значення набуває підготовка студентів до самоосвітньої діяльності, тому наразі у вищій школі особлива увага акцентується на організації їх самостійної роботи, уміннях творчо опрацьовувати інформацію, адже ще Д.Дідро підкреслював, що "люди перестають мислити, коли перестають читати".

2. Виховні завдання спрямовані на формування всебічно розвиненої особистості: її емоцій, волі, характеру, мотивації діяльності, ціннісних орієнтацій, інтелекту, моральних якостей. Проблеми виховання і навчання нерозривно пов'язані, оскільки спрямовані на людину як єдине шле. З моменту виникнення педагогічної професії основна функція педагога, учителя полягала у вихованні. Учитель у першу чергу - це вихователь, наставник молоді. Саме у цьому його найвище громадянське призначення. Так, підкреслюючи значення виховного впливу педагога на формування особистості молодої людини, О.С. Пушкін присвятив професору царськосельського ліцею А. Куніцину наступні рядки: "Он создал нас, он воспитал наш пламень... Заложен им краеугольный камень, им чистая лампада возжена".