Загальні положення
Метою курсової роботи є закріплення та поглиблення знань, одержаних студентами при вивченні теоретичного матеріалу, уточнення їхніх уявлень про розвиток та формування соціальних комунікацій, вироблення навичок вивчення та аналізу комунікаційних процесів, розвиток творчих здібностей студентів у процесі опанування теоретичних та практичних проблем функціонування соціальних комунікацій, а також підготовка до написання магістерської кваліфікаційної роботи.
Теми курсових робіт визначає керівник, затверджуються на засіданні кафедри (Додаток А).
Дослідження теми курсової роботи передбачає проведення багатоаспектного пошуку актуальної інформації через різні канали інформації. Варто починати з пошуку наукових, теоретичних, навчальних та методичних джерел, зокрема, наведених в списку рекомендованої літератури, в робочій навчальній програмі, а також в працях, самостійно виявлених в бібліотечних фондах, в електронних ресурсах. Найбільш вагомі теоретичні відомості доцільно законспектувати, що стане у нагоді не лише при написанні курсової роботи, а й при підготовці до практичних занять та складанні іспиту з курсу.
На основі вивченого теоретичного матеріалу студент повинен скласти й погодити з науковим керівником план дослідження, який передбачав би висвітлення всіх аспектів теми та дозволив, грунтуючись на проведеному аналізі, сформулювати конкретні пропозиції щодо покращання процесів, технологій соціальних комунікацій.
Структура та оформлення курсової роботи
Курсова робота повинна складатися з таких частин:
– титульний аркуш (додаток Б);
– зміст роботи, в якому дається повна назва всіх розділів з вказанням сторінок;
– вступ, в якому обґрунтовується актуальність теми, визначаються цілі дослідження, його предмет та об’єкт; вступ займає зазвичай 2-3 сторінки рукописного тексту;
– основна частина, що поділяється на теоретичну і практичну. Теоретична частина передбачає аналіз та осмислення опрацьованої студентом літератури за темою дослідження, а також певні висновки, які спонукають до здійснення необхідних дослідницьких розвідок та аналізу. Практичну частину становить виклад самостійної наукової роботи студента, його позиції стосовно досліджуваної проблеми, яка містить опис виконаного дослідницького завдання, його аналіз та формулювання пропозицій і рекомендацій. Весь матеріал основної частини групується в розділи, а в їхніх межах – в підрозділи. Назва розділів повинна відповідати назві теми і не виходити за її межі, в той час
зміст розділів повинен вичерпувати тему. Кількість розділів визначається змістом і наявністю матеріалу з теми дослідження. Такі ж вимоги надаються і до назв та змісту підрозділів в межах кожного розділу. У кінці кожного розділу дається коротке резюме. Обсяг основної частини курсової роботи має становити 15-20 сторінок друкованого тексту;
– висновки, в яких формулюється нові наукові знання, які дослідник вніс в теорію, практичні поради і рекомендації, провідні напрямки подальшого дослідження цієї проблеми. У висновках слід відобразити найважливіші положення теорії і практики досліджуваної теми; ступінь вирішення проблеми, яка є темою курсової роботи, недоліки у вирішенні проблеми. У загальних висновках не повинно бути повторення висновків, зроблених у розділах, вони повинні мати узагальнювальний характер. За обсягом загальні висновки повинні складати 2-3 сторінки;
– список використаної літератури, який містить повний бібліографічний опис опрацьованих студентом джерел. Всі праці подаються в алфавітному порядку із обв'язковими посиланнями в тексті, наприклад: [5, с.45], список використаних джерел може містити до 20-30 назв;
– додатки, в яких вміщуються раніше не опубліковані документи, на які автор робить посилання в тексті, фотоматеріали, перелік ілюстрацій, таблиці, схеми, графіки, перелік найважливіших дат і подій. їх розміщують у послідовності появи посилань на них у тексті курсової роботи. Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований, починаючи з великої літери, а далі – малими по центру. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово „Додаток” і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати великими літерами української абетки за винятком Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б. Один додаток позначають як додаток А. Текст кожного додатку за необхідності може бути поділений на розділи і підрозділи, які нумерують у межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.З – третій розділ додатку А; Б.З.2 –підрозділ 3.2 додатку Б.Ілюстрації, таблиці, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатку, наприклад рис. В.1.3 – третій рисунок першого розділу додатку В.).
Загальний обсяг курсової роботи становить 25-30 сторінок з розрахунку на комп’ютерний оригінал (кегль 14; інтервал 1,5; береги: лівий – 3, верхній та нижній – 2, правий – 1 см).
Посилання на використані джерела у курсовій роботі є обов'язковими. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише, якщо в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання. Наприклад: „Основними способами групування документів є змістовний або формальний”, – відзначають спеціалісти з документознавства [15, с. 316]. При цитуванні можна пропускати деякі слова, позначивши пропуск трьома крапками, якщо думку автора не спотворено.
Оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за списком використаних джерел із зазначенням номера. Наприклад: цитата в тексті пояснювальної записки: „Міжнародний бібліографічний інститут з 1937 р. перетворено в Міжнародну федерацію з документації (МФД)…”[11, С.7]. Відповідний опис джерела інформації має бути у списку використаних джерел:
Усі сторінки курсової роботи повинні бути пронумеровані. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул роблять тільки арабськими цифрами без значка №. Першою сторінкою курсової роботи: є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Основна частина курсової роботи рубрикується арабськими цифрами. Номер розділу ставлять після слова „РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.
Підрозділи нумерують в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: „1.2.” (другий підрозділ першого розділу). Далі у тому самому рядку вписують заголовок підрозділу.
Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад "3.2.3." (третій пункт другого підрозділу третього розділу). Далі у тому самому рядку вписують заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.
