Спортивний репортаж поєднує ознаки багатьох жанрів, і тому має багато спільного з кореспонденцією, звітом, інтерв'ю. Але, як пише дослідник Жан-Домінік Буше [3; c. 65], звіт належить до «сидячих» жанрів, працюючи над ним, журналіст залишається більш-менш пасивним, він подає інформацію нейтрально. Натомість репортаж належить до «стоячих» жанрів, як, наприклад, розслідування та інтерв'ю. В цьому випадку журналіст поводиться як активний співучасник події, він той, хто здійснює її режисуру.
Спортивний репортаж дозволяє побачити, звертається до почуттів за допомогою вражень. Розслідування шукає відповіді на запитання, звертається до розуму, а інтерв'ю є лише способом збирання інформації для написання репортажу.
Тканину репортажного опису створюють з різних змістових фрагментів, до яких належать насамперед елементи інформаційного повідомлення (факти, деталі, документи, свідчення, фрагменти ситуації тощо), а також елементи публіцистики (думки, оцінки, коментарі, ліричні відступи, репортажні замальовки тощо). У єдиний репортажний вузол усі ці частини поєднує авторський задум, що виражається через ставлення журналіста до описуваної події.
Мета спортивного репортажу не обмежується описом безпосередньо того, що відбувається на місці події. Якщо йдеться, наприклад, про футбол (безумовно, найрейтинговіший вид спорту), то те, що відбувається або відбулося на ігровому полі, дає прекрасну можливість для органічного поєднання двох основних елементів репортажу: опису й додаткової інформації.
Об'єкт репортажу - реальна подія, динамічний, відносно закінчений відрізок життя. Але предметом уваги може бути не тільки подія: журналіст може використовувати подію як привід, поштовх до розвитку дії. В основі такого репортажу - завжди актуальне питання: або у формі одиничної події, або - у ланцюзі подій, фактів, що трансформуються у проблему. Своєрідність жанру репортажу визначається насамперед як наслідок «розгорнутого» застосування методу спостереження й фіксації у тексті його ходу та результатів.
Завдання будь-якого репортера полягає насамперед у тому, щоб дати аудиторії можливість побачити подію очима очевидця (репортера), тобто створити «ефект присутності», не тільки наочно описати якусь подію, але й викликати співпереживання, розповісти про предметні ситуації, події.
Це можливо здійснити двома основними способами. Перший - виклад динаміки події. У тому випадку, якщо відображувана подія швидко розвивається, авторові залишається тільки показати цей розвиток. От як, наприклад, перебіг футбольного матчу. Однак бувають події, ситуації, що є досить статичними, розвиток яких протікає невиразно, наприклад, шаховий турнір. У цьому випадку автора може виручити «виведення на поверхню» події її внутрішньої динаміки або виклад динаміки авторських переживань, викликаних його знайомством з подією.
Другий спосіб - використання зображально-виражальних засобів для створення візуальної картинки. Головна її особливість - це робота через деталь, яка повинна бути відчутна, експресивна. Деталь - це конкретна подробиця змальованого в творі явища, яка розкриває та підкреслює його суть. Точно зображені деталі - кольори, звуки, ритми - створюють ефект присутності. Наприклад, описи того, що відбувається у «VIP-прес-ложі», описи стадіону, відтворення «голосу стадіону» тощо. Важливу роль тут також відіграють подробиці. Їх у репортажі набагато більше ніж деталей. Через використання яскравих подробиць можна описати різні предмети або об'єкти матеріального світу, cхарактеризувати поведінку людей, змалювати зовнішню обстановку події. Наприклад, подробицями може бути стан газону на футбольному полі або вираз обличчя легкоатлета, який першим перетнув фінішну лінію.
Репортаж - це завжди опис події, що відбулася в реальному часі. Репортерові важливо передати не лише щохвилинність життєвого моменту, але й показати динаміку протікання події у часі. У спортивному репортажі час дискретний (переривчастий), тобто він у своїй тривалості не може точно відповідати реальному часу. Реальний час поєднується із часом, що виражає позицію автора, реального чи уявного, у часі й просторі відносно подій тексту. Завдяки такому сполученню журналістам вдається описати не тільки те, що вони бачили й чули, але й те, що згадували, над чим міркували.
Репортажна спортивна подія розгортається не тільки протягом певного часу, а й у конкретно визначеному просторі. У цьому виявляється тісний взаємозв'язок і взаємозумовленість зазначених елементів. Категорія простору, як і часу, є об'єктом авторської інтерпретації й предметом відображення. У спортивному репортажі простір також може бути і об'єктивним, і умовним. Об'єктивний простір у спортивному репортажі включає: просторові межі, обмежений простір, знаходження у просторі, локалізаці. знаходження у просторі, зміну положення.
У спортивному репортажі, як в одному з суб'єктивних жанрів журналістики, документальне відображення дійсності часто сполучається з максимально повним вираженням авторських почуттів та емоцій з приводу спостережуваної події. Ефект присутності в спортивних репортажах посилюється за умови, якщо автор передає свої безпосередні почуття й переживання, описує свій емоційний стан, виражає власне ставлення до того, що відбулося, за допомогою категорії авторського «Я» демонструє свою причетність до події, висловлює власні судження й оцінки. Авторське «Я» у цьому контексті є «ґрунтом» для різнорідних жанрових структур. З цього приводу науковець Ю. Уракчеєва зазначає, що в цьому аспекті репортер може: подати хронологію події, залучити до опису події її очевидців, представити читачам оперативний коментар і оцінку, передати власні почуття й емоції, за допомогою прийому «зміни маски» розповісти про невидимі звичайній людині аспекти події тощо. [27; c. 13]
Спортивний репортаж у пресі використовує винятково словесно-логічну символіку письмового мовлення, його бажано ілюструвати фотознімками. Наявність фото у репортажі не обовязкова, але дуже бажана, популярними є і самостійні фоторепортажі, де основну інформативну функцію виконують фотографії, а текст лише доповнює їх або взагалі відсутній.
Отже, основними жанровими ознаками спортивного репортажу є: наочність - створення образної картинки за допомогою предметного опису деталей; наведення подробиць, відтворення вчинків і реплік дійових осіб; максимальна документальність - репортаж не може бути реконструкцією події або творчим вимислом; емоційно забарвлений стиль оповіді, що надає додаткової переконливості; активна роль особистості репортера, що дозволяє не тільки побачити подію очима журналіста, але й провокує самостійну роботу читацької уяви.
Репортаж повинен бути:
- містким: не треба зайвих відступів, які прямо не стосуються теми, зроблених лише для власного задоволення;
- точним: у термінах, назвах місць, у часовому визначенні, в поясненнях;
- простим: не потрібно вживати зайвих або незрозумілих слів. Бажано уникати зарозумілих фраз.
- барвистим: у різних значеннях цього слова - сповненим кольорів, образів, звуків, цікавих випадків із життя.
- ритмічним: крізь усі образи, персонажі, режисуру читачі мають відчувати ритм, що його відчув і заклав у текст журналіст. Він має задати тон. [3; c.18].
Плануються матеріали про конкретні події переважно репортажного плану. Поява репортажів, інформаційних заміток залежить лише від присутності журналіста на відомому заздалегідь місці події. Плануються і інтерв'ю, але це робити складніше, оскільки, по-перше, буває неможливо припустити, хто опиниться героєм змагання, по-друге, чи захоче цей герой розмовляти. Тим не менш, ступінь запланованої велика, особливо в спорті великих досягнень, коли потрібно спілкуватися з визнаними зірками спорту своєї країни незалежно від результату, оскільки отримують можливість захищати честь країни небагато і вибір журналіста надзвичайно звужується. Не можна не помітити, що аналітичні жанри (стаття, портретний нарис) заздалегідь плануються в рамках всіх журналістських спеціалізацій, оскільки такого роду матеріали вимагають часу для написання.
Отже, завдяки правильно підібраним жанрово-тематичним особливостях газети, кількість читачів збільшуватиметься.
РОЗДІЛ 3. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ЖАНРОВО-ТЕМАТИЧНИХ ПРІОРИТЕТІВ ГАЗЕТИ «СПОРТТАЙМ»
