Основні Веб сервіси, які надаються користувачам у мережі Інтернет

Продовження табл. 3.1.

Сервіси Веб 2.0 відкривають перед викладачами такі можливості: використання відкритих, безкоштовних і вільних електронних ресурсів – навчальних комп’ютерних програм, електронних підручників, мовних ігор, зображень і звукових файлів, які можуть бути використані з навчальною метою; самостійне створення мережного контенту – текстів, малюнків, фотографій, аудіо- та відеофрагментів; участь у нових формах навчально-пізнавальної діяльності, пов’язані як з пошуком у мережі іншомовної інформації, так і зі створенням та редагуванням власних текстів, фотографій, аудіозаписів, відеофрагментів тощо; участь у професійних наукових спільнотах, що розширює не тільки розумові здібності, а й поле спільної діяльності й співробітництва з іншими людьми.

Для освітнього процесу технологія Веб 2.0 створила глибокий прорив і реалізувало суб’єкт-суб’єктні відносини між викладачами і студентами в мережі Інтернет, а також обмін досвідом між педаго­гами, зворотний зв’язок із студентами тощо.

На даний час вже розвивається концепція Веб 3.0, яка розро­бляється в рамках проекту WIP Євросоюзу і покликана привести у відповідність архітектуру всесвітньої мережі та постійно зрос­таючої потреби до створення користувачами мереж довіль­ної архітектури. На думку групи вчених-розробників, об’єднаних у рамках проекту WIP Євросоюзу, на зміну мережам з контентом, що генерується користувачами (Веб 2.0) прийдуть мережі з фі­зичною архітектурою, що задається самими користувачами, – Веб 3.0. Концепція Веб 3.0 припускає створення надійного, гнучкого, оптимізованого і при цьому „дружнього” по відношенню до корис­тувачів набору технологій і стандартів, які дозволили б користувачеві, де б він не знаходився, ідентифікувати будь-який пристрій, що знаходиться поблизу нього, і створити мережу з ним. Причому це стане можливим навіть у відсутності у нього технічних знань [99].

Багато викладачів сучасних українських вищих навчальних закладів почали розглядати можливості Інтернет для використання у навчально-виховному процесі професійного навчання педагогів вищої школи. І дійсно, мережа Інтернет має величезний освітній потенціал – від ведення хроніки світових подій до організації міжнаціональних наукових експериментів.

Останнім часом в європейській освіті все більше використовуються сучасні комп’ютерні і комунікаційні технології, що приводить до подолання технологічної різниці між північноамериканською і європейською організацією дистанційній освіті. У сучасний період програми електронної вищої освіти розробляються більш ніж у 30 країнах, включаючи країни третього світу. При цьому, природно, залишаються відмінності, викликані різними культурними, педагогічними і іншими традиціями.

Більш того в мережі Інтернет є ресурси, спеціально розрахованих на студентів та викладачів. Серед цих ресурсів можна вирізнити, наприклад, такі (див. табл. 3.3).

Таблиця 3.3