ЗМІСТ
Стор.
1. Практична робота № 1 «Контроль радіоактивного забруднення навколишнього середовища і води за допомогою приладу «Прип’ять»……….……………………………………………………..…....4
2. Практична робота № 2 «Контроль хімічного забруднення повітря
за допомогою сильфонного аспіратора ГХ-М (АМ-5)»…………....…....11
3. Практична робота № 3 «Захист людини в побутових умовах від
небезпечних факторів впливу навколишнього середовища»..….............19
4. Практична робота № 4 «Захист людини від електромагнітного
випромінювання НВЧ діапазону»………………………..………..……...24
5. Практична робота №5 «Нітрати в продуктах харчування»…..……...29
6. Практична робота №6 «Перша допомога при невідкладних станах»......33
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1
КОНТРОЛЬ РАДІОАКТИВНОГО ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА І ВОДИ ЗА ДОПОМОГОЮ ПРИЛАДУ «ПРИП’ЯТЬ»
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
На побутовому рівні цілком достатнім є спрощений радіаційний контроль за допомогою побутових дозиметричних приладів.
Людський організм безупинно знаходиться під впливом різного роду випромінювань (світлового, теплового, електромагнітного і т.д.) - нешкідливих для життєдіяльності; разом з тим він підпадає під вплив іншої категорії випромінювань - іонізуючих (радіоактивних), що представляють серйозну небезпеку для життя й здоров'я.
Іонізуючий ефект викликає зміну фізико-хімічних властивостей будь-яких речовин, у тому числі й біологічній тканині.
Джерелами іонізуючого випромінювання є: радіоактивний розпад нестійких ізотопів хімічних елементів (радіонуклідів), космічне випромінювання та деяке технологічне устаткування.
Ослаблення радіоактивного випромінювання із часом залежить від періоду напіврозпаду радіонукліда, тобто часу розпаду половини ядер атомів даної речовини.
Період напіврозпаду коливається в дуже широких межах від часток секунди до млрд. років (йод-131 - 8 діб, стронцій-90 - 28 років, цезій-137 - 30 років, вуглець-14 - 5600 років, уран-235 - 704 млн. років, торій-232 - 14 млрд. років).
Випромінювання має хвильову та корпускулярну природу. Реальну загрозу, у більшості випадків для людини може створювати альфа- і бета- випромінювання (корпускулярне) і гама - випромінювання (електромагнітне).
Альфа-частинки мають високу іонізуючу, але дуже малу проникаючу здатність. У бета-частинок іонізуючий ефект нижче, ніж у альфа-частинок, але проникаюча здатність вище. Найвища проникаюча здатність - у гамма-випромінювання, але іонізуючий ефект значно нижче, ніж в елементарних часток.
Радіація, як шкідливий, небезпечний і вражаючий фактор, проявляє себе через зовнішнє і внутрішнє опромінення організму. При зовнішньому опроміненні головним вражаючим фактором є гамма-випромінювання, але його дію на організм можна значно послабити, укрившись у будинках або захисних спорудженнях. Від альфа-частинок при зовнішнім опроміненні повністю захищає шкірний покрив. Бета-частинки, хоча й проникають у тіло на невелику глибину (до 10 мм), але не досягають радіочутливих органів.
Внутрішнє опромінення організму визначається радіонуклідами, які з повітрям, їжею та водою попадають усередину організму й опромінюють внутрішні органи. Внутрішнє опромінення більш небезпечно, тому що організм піддається впливу всіх видів випромінювань. Джерела внутрішнього опромінення вкрай важко виводяться з організму, тому першочергову увагу потрібно приділяти попередженню радіоактивного зараження (використанню засобів індивідуального захисту, йодній профілактиці, обережному харчуванню і споживанню води).
Ступінь радіоактивного забруднення місцевості при викидах радіонуклідів прийнято характеризувати рівнем радіації, тобто потужністю експозиційної дози гамма-випромінювання (гамма-фон) на висоті 1 м. На практиці найчастіше вживаються наступні одиниці виміру рівня радіації - Р/год (рентген у годину) і мР/год. Рівень природного радіаційного фону прийнято вимірювати в мкР/год.
Необхідно розрізняти первинне та вторинне радіоактивне забруднення.
Первинне радіоактивне забруднення відбувається при первісному випаданні радіонуклідів з радіоактивної хмари. Вони являють собою пилоподібні частки з розмірами 1...100 мкм і поводяться подібно звичайному пилу, тобто мають високі адгезіонні властивості. У пористі та сипучі продукти радіонукліди можуть проникати на деяку глибину. Розчинні радіонукліди усмоктуються в листя й траву, розчиняються в дощовій волозі та ґрунтових водах, мігрують у ґрунтовому шарі й частково засвоюються коріннями рослин, утворюючи харчовий ланцюжок, по якому попадають в організм людини. Осідаючи на поверхню водойм і рік, радіонукліди забруднюють спочатку їхню поверхню, потім у повному обсязі (осідання і розчинення деяких радіонуклідів), а потім нерозчинні радіонукліди осідають на дно та фіксуються у донних відкладеннях.
Вторинне радіоактивне забруднення визначається наступними міграційними процесами, тобто переносом радіонуклідів із частками ґрунту внаслідок пилоутворення дією вітру, а також поверхневими і ґрунтовими водами.
Кількість радіонуклідів у речовині прийнято характеризувати їхньою активністю, що визначається числом розпадів ядер в одиницю часу. Одиницею виміру активності є Бк (беккерель) = 1 розпад/с. На практиці також широко використається позасистемна одиниця Ки (кюрі) = 3,7 1010 Бк.
Через активність прийнято характеризувати ступінь забруднення радіонуклідами продуктів харчування, води та будь-яких інших матеріалів в одиницях Бк/кг, Бк/л (або Ки/кг, Ки/л).
ОПИС ПРИЛАДУ «ПРИП'ЯТЬ»
Прилад «Прип'ять» є побутовим радіометром-рентгенметром кишенькового типу, призначеним для виміру потужності експозиційної (еквівалентної) дози гамма-фону, і питомої (об'ємної) активності рідких і сипучих матеріалів.
Прилад працює від хімічного елемента Корунд (9В), а також від зовнішнього джерела живлення від 4 до 12 В. Прилад має цифрову і звукову індикацію. Загальний вид приладу і розташування органів керування показані на рис. 1.
Рис. 1 - Загальний вид приладу.
1. Кришка відсіку живлення; 2. Кришка лічильника Гейгера; 3. Замок кришки (2); 4. Вимикач звукової індикації; 5. Гніздо зовнішнього джерела живлення; 6. Кнопка контролю напруги джерела живлення; 7. Перемикач «ПРЕДЕЛ»; 8. Вимикач «ПИТАНИЕ»; 9. Перемикач «ВРЕМЯ».
Межі виміру:
- потужності експозиційної дози від 0,01 до 19,99 мР/год;
- потужності еквівалентної дози від 0,1 до199,9 мкЗв/год;
- питомої (об'ємної) активності від 3,7 105 до 3,7 103 Бк/кг (Бк/л);
- бета-випромінюючих радіонуклідів (10-5 - 10-7 Ки/кг (Ки/л) по цезію-137);
- відносна погрішність виміру ± 25%.
У комплект приладу входить кювета для розміщення проб рідких і сипучих продуктів. Лічильники Гейгера в приладі закриваються знімною кришкою, що є фільтром бета-частинок при вимірі потужності експозиційної (еквівалентної) дози. При вимірах по бета-випромінюванню кришка знімається.
РОБОТА ІЗ ПРИЛАДОМ «ПРИП'ЯТЬ»
Робота із приладом «Прип'ять» складається з підготовки до роботи, перевірки працездатності та проведення вимірів потужності експозиційної (еквівалентної) дози фона і питомої (об'ємної) активності рідких і сипучих матеріалів по бета-випромінюванню.
1. Підготовка приладу до роботи
1) Підключити джерело живлення (елемент типу Корунд або зовнішнє джерело постійного струму напругою 4...12 в).
2) Перевести перемикач «ПИТАНИЕ» в положення «ВКЛ».
3) Нажати кнопку «КП». На цифровому індикаторі повинне з'явитися число, що показує напругу джерела живлення. Напруга повинна бути в межах 9 ±1 В (не менш 6В).
2. Вимір потужності дози гамма-фона
1) Перевести перемикач «ПИТАНИЕ» в положення «ВКЛ».
2) Перемикач «РЕЖИМ» поставити в положення «γ».
3) Перемикач «Н – Х» поставити в положення, що відповідає виду дози: еквівалентної «Н» (мкЗв/год) або експозиційної «Х» (мР/год).
Потужність експозиційної дози Х у положенні «1» перемикача «ПРЕДЕЛ» виміряється в діапазоні 0,01 - 2 мР/год з індикацією коми після першої цифри, а в положенні «2» виміряється в діапазоні 2,0 - 19,99 мР/год з індикацією коми після другої цифри.
Потужність еквівалентної дози Н у положенні «1» перемикача «ПРЕДЕЛ» виміряється в діапазоні 0,1 - 19,99 мкЗв/год з індикацією коми після другої цифри, а в положенні 2 виміряється в діапазоні 20,0 - 199,9 мкЗв/год з індикацією коми після третьої цифри.
4) Перемикач «ВРЕМЯ» поставити в положення «20» с. Протягом цього часу провести не менш трьох вимірів і обчислити середнє значення.
5) Якщо спостерігається значний розкид показань, збільшити час виміру в 10 разів перекладом перемикача «ВРЕМЯ» у положення (х 10).
3. Вимір питомої (об'ємної) активності проб продуктів і води
При вимірі питомої активності гамма-фон не повинен перевищувати 0,025 мР/год.
1) Пробу продукту або води помістити в кювету таким чином, щоб рівень проби перебував на 5 мм нижче краю кювети.
2) Установити прилад на кювету.
3) Перемикач «ПИТАНИЕ» поставити в положення «ВКЛ».
4) Перемикач «РЕЖИМ» поставити в положення «β».
5) Перемикач «φ - Ам» поставити в положення «Ам» (питома активність).
6) Перемикач «ВРЕМЯ» поставити в положення «10 мин».
7) Провести вимір двічі: при наявності кришки (для визначення гамма-фону) і при знятій кришці (гамма-фон + бета-випромінювання).
Питома активність у положенні «1» перемикача «ПРЕДЕЛ» виміряється в діапазоні 1∙10-7 - 1,999∙10-6 Ки/кг, а індиціюється у вигляді 100∙10-9 - 1999∙10-9, а в положенні «2» виміряється в діапазоні 2∙10 -6 - 19,99∙10 -6 Ки/кг із індикацією коми після другої цифри.
Остаточним результатом виміру вважається різниця значень другого й першого вимірів. Провести не менш трьох таких вимірів і обчислити середнє значення Ам.
Ретельно помити кювету.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. За допомогою чого здійснюється радіаційний контроль на побутовому рівні?
2. Як діє іонізуючий ефект випромінювання на організм людини?
3. Визначте джерела іонізуючого випромінювання.
4. Випромінювання, якого типу становлять небезпеку для людини?
5. Чим характеризується швидкість радіоактивного розпаду?
6. В яких межах може знаходитися період напіврозпаду радіоізотопів?
7. Поясніть радіацію - як фізичне явище.
8. Якими складовими представлено іонізуюче випромінювання?
9. Дати поняття зовнішньому і внутрішньому опроміненню.
10. Що таке первинне і вторинне радіоактивне випромінювання?
11. Пояснить загальний порядок контролю забруднення продуктів харчування і води.
12. Які прилади використовуються для радіаційного контролю забруднення продуктів харчування і води?
13. У яких одиницях виміру виражається забруднення радіонуклідами продуктів харчування і води?
14. Поясните призначення приладу «Прип'ять».
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2
КОНТРОЛЬ ХІМІЧНОГО ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯ ЗА ДОПОМОГОЮ СИЛЬФОННОГО АСПІРАТОРА ГХ-М (ам-5)
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
В останні роки відзначається значне збільшення асортиментів хімічних речовин, застосовуваних у промисловості, сільському господарстві й у побуті. Підприємства, що роблять або використають хімічно небезпечні речовини (ХНР), вважаються потенційно хімічно небезпечними об'єктами (ХНО). Так, у випадку виникнення аварій на цих об'єктах у навколишнє середовище попадають ХНР, що загрожують безпеки життєдіяльності не тільки персоналу ХНО, але й населенню, що проживає поблизу цих об'єктів.
Значними запасами ХНР розташовують підприємства хімічної, нафтопереробної, нафтохімічної, целюлозно-паперової, чорної й кольорової металургії, текстильної галузі. У результаті на великих підприємствах, розташованих у чорті або поблизу міст, можуть одночасно зберігатися тисячі тонн ХНР.
Хімічно небезпечний об'єкт (ХНО) – об'єкт, на якому зберігають, переробляють, використовують або транспортують небезпечну хімічну речовину, при аварії на якому або при руйнуванні якого може відбутися загибель або хімічне зараження навколишнього природного середовища.
Хімічно небезпечна речовина (ХНР) – небезпечна хімічна речовина, що використовують в промисловості і сільському господарстві, при аварійному викиді (розливі) якої може відбутися зараження навколишнього середовища в тих концентраціях (токсодозах), що вражають живий організм.
Для характеристики токсичних властивостей ХНР використовуються поняття: середньодобова гранична допустима концентрація в населеному місці (ГДКСД), гранична допустима концентрація робочої зони (ГДКРЗ) і токсодоза.
Середньодобова гранично-допустима концентрація (ГДКСД) – це така концентрація шкідливої речовини в повітрі населених місць, яка при щоденному перебуванні людини протягом 24 годин, не може викликати захворювання або відхилення від норми стана здоров'я, які виявляються сучасними методами досліджень, в процесі життя сьогодення і подальших поколінь.
Гранично-допустима концентрація робочої зони (ГДКРЗ) – це така концентрація шкідливої речовини в повітрі робочої зони, яка при щоденній роботі протягом 8 годин, але не більше 41 години в тиждень, впродовж всього робочого стажу не може викликати захворювання або відхилення в стані здоров'я, що виявляються сучасними методами досліджень, в процесі роботи або віддалених термінах життя сьогодення і подальших поколінь.
Токсодоза – це величина, що дорівнює кількості токсичної речовини, що поступає в організм, віднесеному до маси його тіла.
Гранично допустима токсодоза – така доза (концентрація), при якій симптоми отруєння ще не наступають.
Середня порогова (токсодоза РС50) – доза, яка викликає початкові симптоми отруєння ХНР у 50 % уражених;
Середня виводяща (токсодоза ІС50) – доза, яка приводить до втрати працездатності у 50 % уражених;
Середня смертельна (токсодоза LC50) – доза, що приводить до загибелі 50% людей або тварин при 2 – 4 годинній інгаляційній дії.
Хімічне зараження – розповсюдження небезпечних хімічних речовин в навколишньому природному середовищі в концентраціях або кількостях, що створюють загрозу для людей, сільськогосподарських тварин і рослин протягом певного часу.
Осередок хімічного ураження – територія, в межах якої в результаті дії небезпечних хімічних речовин відбулися масові поразки людей, сільськогосподарських тварин і рослин.
Зона хімічного зараження – територія або акваторія, в межах якої поширені або куди привнесені небезпечні хімічні речовини в концентраціях або кількостях, що створюють небезпеку для життя і здоров'я людей, для сільськогосподарських тварин і рослин протягом певного часу.
Глибина зараження – максимальна протяжність відповідної площі зараження за межами місця аварії.
Глибина розповсюдження – максимальна протяжність зони розповсюдження первинної або вторинної хмари ХНР.
Тривалість хімічного зараження – час випаровування ХНР, на продовженні якого існує небезпека поразки людей.
Первинна хмара – хмара ХНР утворюється в результаті миттєвого (1-3 хвил.) переходу в атмосферу частини ХНР з ємності при її руйнуванні.
Вторинна хмара – хмара ХНР утворюється в результаті випаровування речовини, що розлилася, з підстилаючої поверхні.
Еквівалентна кількість ХНР – така кількість хлору, масштаб зараження якої при інверсії еквівалентний масштабу зараження при даному ступені вертикальної стійкості атмосфери кількістю ХНР, що перейшла в первинну (вторинну) хмару.
Площа зони можливого зараження ХНР – площа території, в межах якої під впливом зміни напряму вітру може переміщатися хмара ХНР.
Прийнято два критерії підбору в групу ХНР:
- перший – речовини, що мають величину коефіцієнта КМІО більше 30, тобто першого і другого класу небезпеки;
- другий – вірогідність і масштаби можливого забруднення атмосфери, води, ґрунту при виробництві, транспортуванні і зберіганні небезпечних хімічних речовин.
Коефіцієнт можливого інгаляційного отруєння (КМІО) – це відношення концентрації речовини, що максимально досягається в повітрі при 20 0С до летальної концентрації.
Ступінь дії ХНР на людину залежить від тривалості (експозиції) перебування людей в зараженій атмосфері. Одна і та ж концентрація ХНР при різноманітних експозиціях робить різний вплив на організм людини.
По ступеню небезпеки для людини всі хімічні речовини діляться на чотири класи. Як показник небезпеки прийнятий коефіцієнт можливого інгаляційного отруєння (КМІО):
- 1-й клас (надзвичайно небезпечні) – КМІО більше 300;
- 2-й клас (високо небезпечні) – КМІО від 30 до 299;
- 3-й клас (помірно небезпечні) – КМІО від 3 до 29;
- 4-й клас (мало небезпечні) – КМІО менше 3.
Хімічно небезпечні речовини, що поступають в організм людини різними шляхами (через дихальні шляхи, слизисті оболонки, шкіру, шлунково-кишковий тракт) можуть надавати наступні негативні дії:
- задушлива дія, оскільки майже всі гази і пари ХНР призводять до небезпечного зниження змісту кисню в крові на 10 – 13 % і нижче (хлор, трихлористий фосфор, фосген, хлорпікрин, хлорид сірі та ін.);
- дратівлива дія (аміак, хлор, сірчистий ангідрид та ін.);
- алергічна дія (практично всі ХНР);
- токсична дія, в результаті якої можуть виникнути гострі отруєння (при швидкому надходженні великих доз і високих концентрацій ХНР) і хронічні, що виникають при тривалому надходженні (роками), в малих дозах і концентраціях в організм людини (усі ХНР);
- загальноотруйна дія (оксид вуглецю, синильна кислота, миш'яковистий водень, дінитрофенол, акрилонітрил, бензол та ін.);
- нейротропна дія – впливають на генерацію і передачу нервового імпульсу (фосфорорганічні з'єднання, оксид етилену, сірковуглець та ін.).
Для виключення поразки людей необхідно проводити хімічний контроль повітря за допомогою портативних приладів ручної дії, до числа яких відноситься газовизначник хімічний ГХ-М (АМ-5).
ОПИС СИЛЬФОННОГО АСПІРАТОРА ГХ-М (ам-5)
Газовизначник хімічний ГХ-М (АМ-5) являє собою портативний прилад ручної дії, призначений для якісного й кількісного експрес-аналізу наявності в атмосферному повітрі - оксиду вуглецю, сірчистого газу, сірководню, оксидів азоту та ін.
Принцип виявлення і визначення ХНР заснований на зміні фарбування індикаторів при взаємодії з тією або іншою речовиною. Залежно від того, який був узятий індикатор і як він змінив фарбування, визначають тип речовини та приблизну його концентрацію в повітрі.
У комплект приладу входять: набір індикаторних трубок (ІТ), аспіратор сильфонний ГХ-М (ам-5) і інструкція з експлуатації. Для визначення різних концентрацій певних газів використаються специфічні індикаторні трубки (табл. 1).
Таблиця 1- Технічна характеристика індикаторних трубок ГХ - М
| Газовизначник | Діапазон виміру, % | Допустима погрішність,% |
| ГХ-М СО-0,25 | 0,0005-0,025 | ±25 |
| ГХ-М СО-5 | 0,005-0,25 | ±16 |
| ГХ-М СО2-2 | 0,25-2 | ±25 |
| ГХ-М СО2-15 | 1-15 | ±20 |
| ГХ-М СО2-50 | 5-50 | ±20 |
| ГХ-М SО2-0,007 | 0,0002-0,007 | ±25 |
| ГХ-М H2S-0,0066 | 0,00033-0,0066 | ±25 |
| ГХ-М NO+NO2-0,005 | 0,0001-0,005 | ±25 |
| ГХ-М О2-21 | 1-21 | ±10 |
| ГХ-М NO-0,01 | 0,0001-0,01 | ±25 |
| ГХ-М СН2О-0,004 | 0,00002-0,004 | ±25 |
Аспіратор являє собою ручний сильфонний прилад (рис. 1) об'ємом одного ходу, рівним 100 мл. Усередині сильфона розташовані пружини, що втримують його в розціпленому положенні. Індикаторна трубка вставляється в спеціальне гніздо, що має форму гумової трубки.
ПІДГОТОВКА І ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТУ
На місці проведення дослідження повітря на наявність ХНР розкривають відповідну індикаторну трубку, обломивши обоє її кінця за допомогою пристосування, присутнього на аспіраторі, так, щоб не порушити прокладку і шар порошку. Трубку щільно вставляють у гніздо аспіратора таким чином, щоб стрілка показувала напрямок до аспіратора. Аспіратор пускають у хід, стискаючи сильфон до упору, а потім відпускаючи його. Кінець усмоктування визначають натягом ремінців, що обмежують хід сильфона. Перед наступним стиском робиться пауза в 3 секунди. Десять стисків аспіратора забезпечують просмоктування 1 л повітря. Таким чином, досліджуване повітря пропускається через індикаторну трубку.
Величину концентрації шкідливого газу визначають по шкалі, присутньої на пакуванні й в інструкції. Градуйовану частину ІТ сполучають зі шкалою на пакуванні та беруть на ній значення концентрації, що відповідає границі пофарбованого шару і об'єму повітря, пропущеного через ІТ. Газ, що надходить із трубки в аспіратор варто видаляти після кожного застосування. Для цього необхідно зробити кілька холостих ходів аспіратора без ІТ.
Контрольні питання
1. Що називають хімічно небезпечним об'єктом?
2. Яку речовину називають ХНР?
3. У чому характерна особливість середньодобовою гранично допустимій концентрації?
4. Які вимоги до гранично допустимої концентрації робочої зони?
5. Дайте визначення токсодозі і всім її підкласам.
6. Що називають хімічним зараженням?
7. У чому полягає різниця між осередком хімічного ураження і зоною хімічного зараження?
8. Що таке глибина зараження і глибина розповсюдження?
9. Що мають на увазі під тривалістю хімічного зараження?
10. Яким чином утворюються первинна і вторинна хмара ХНР?
11. У чому сенс поняття – «еквівалентна кількість ХНР»?
12. Дайте визначення терміну «площа можливого зараження ХНР».
13. Які критерії підбору речовин в групу ХНР?
14. Дайте визначення КМІО і назвіть його підкласи.
15. Опишіть негативні дії ХНР на організм людини.
16 Для яких цілей призначений прилад ГХ-М?
17 Пояснити устрій ГХ-М.
18. Продемонструвати порядок визначення концентрації хімічних речовин у повітрі.
Рис. 1 - Аспіратор типу ГХ-М (АМ-5) (у розрізі)
1 - сильфон; 2 - пружини; 3 - пристосування для обламування кінців індикаторних трубок; 4 - гумова трубка - гніздо для приєднання індикаторної трубки до сильфона; 5 - клапан виходу повітря із сильфона при його стисненні; 6 - решітки обмежники ходу сильфона; 7 - захисний фільтр від засмічення внутрішньої частини сильфона.
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 3
ЗАХИСТ ЛЮДИНИ В ПОБУТОВИХ УМОВАХ ВІД НЕБЕЗПЕЧНИХ ФАКТОРІВ ВПЛИВУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
До небезпечних факторів впливу навколишнього середовища відносяться, насамперед, НС природного і техногенного характеру. З огляду на широке різноманіття вражаючих факторів доцільно зупинитися на методах захисту від тих, які характерні для нашого регіону проживання.
По ступені хімізації промисловості Донецька область посідає перше місце в Україні. Тому небезпека виникнення техногенної НС, у першу чергу, пов'язана з викидом (розливом) хімічно небезпечних речовин (ХНР) у навколишнє середовище. У світі цього потрібно вміти захистити себе й оточення від впливу ХНР. Необхідно прийняти до відома декілька правил.
1. Як підготуватися до хімічної аварії
Уточнити, чи перебуває поблизу місця Вашого проживання або роботи хімічно небезпечний об'єкт (ХНО). Якщо так, то ознайомтеся із властивостями, прикмітними ознаками і потенційною небезпекою ХНР, наявних на даному об'єкті. Запам'ятайте характерні риси сигналу оповіщення населення про аварії «Увага всім!» (виття сирен і переривчасті гудки підприємств), порядок дій при його одержанні, правила герметизації приміщення, захисту продовольства та води. Виготовте і зберігайте в доступному місці ватно-марлеві пов'язки для себе і членів родини, а також пам'ятку про дії населення при аварії на хімічно небезпечному об'єкті. При можливості придбайте протигази з коробками, що захищають від відповідних видів ХНР.
2. Як діяти при хімічній аварії
Населення, що проживає поблизу ХНО, при аваріях з викидом ХНР, почувши сигнали оповіщення по радіо (телебаченню) та іншим способом, повинне надягти протигази. При сигналі «Увага всім!» включити радіоприймач і телевізор для одержання достовірної інформації про аварію та рекомендовані дії. Закрити вікна і кватирки, відключити електронагрівальні та інші побутові прилади за допомогою спільного вимикача (гази й пари можуть виявитися вибухонебезпечними), вимкнути газ, погасити вогонь у печах. Надягти гумові чоботи, плащ, одягти дітей, взяти документи, необхідні теплі речі, тридобовий запас продуктів, що не псуються, сповістити сусідів і швидко, але без паніки виходити із зони можливого зараження перпендикулярно напрямку вітру, на відстань не менш 1,5 км від попереднього місця перебування, до одержання подальших розпоряджень.
Для захисту органів дихання використати протигаз, а при його відсутності - ватно-марлеву пов'язку або підручні вироби із тканини, змочені у воді, 2-5% розчині харчової соди (для захисту від хлору), 2% розчині лимонної або оцтової кислоти (для захисту від аміаку). Для захисту органів дихання можна використати і вироби із тканини, змочені водою, хутряні та ватяні частини одягу. При закритті ними органів дихання, знижується кількість вдихуваних газів, а, отже, і вага ураження. При відсутності засобів захисту, укриттів або якщо немає можливості вийти з району аварії, необхідно залишитися вдома.
Щільно закрити вікна, двері, вентиляційні отвори, димоходи і т.д. Наявні в них щілини заклеїти папером або скотчем. Вхідні двері зашторити, використовуючи щільний матеріал або ковдру. По можливості укритися у ванні або туалеті, тому що ці приміщення не мають зовнішніх стін, завісивши двері вологим простирадлом. Варто також пам'ятати, що при поширенні ХНР легше або важче повітря доцільно перебувати на нижніх або верхніх поверхах будинку відповідно.
У зоні хімічного зараження необхідно строго дотримуватися наступних правил:
- уникати перебування на повітрі;
- при влученні під безпосередній вплив газу або рідини, треба прикрити ніс і рот носовою хусткою, шарфом і т.п., щоб очистити вдихуване повітря;
- якщо неможливо повернутися додому, спробувати знайти яке-небудь закрите або захищене приміщення;
- виходити з району зараження необхідно по підвищених місцях (при ХНР важче повітря, наприклад хлор) або по низинах (при ХНР легше повітря, наприклад аміак) у напрямку, перпендикулярному вітру.
- рухатися швидко, але не бігти та не піднімати пил, не тулитися до будинків і не доторкатися до навколишніх предметів, не наступати на рідини, краплі, або порошкоподібні розсипи невідомих речовин, що зустрічаються на шляху, не знімати, до розпорядження, засобів захисту;
- при виявленні крапель ХНР на шкірі, одязі, взутті, засобах індивідуального захисту зняти їх тампоном вати, папером або носовою хусткою;
- по можливості надати допомогу постраждалим дітям, старим, не здатним рухатися самостійно;
- після виходу із зони зараження необхідно пройти санітарну обробку. Постраждалі звертаються в медичні установи для визначення ступеня поразки та проведення профілактичних і лікувальних заходів.
Про усунення небезпеки хімічної поразки та про порядок подальших дій населення оповіщається штабами ЦЗ або органами міліції. У всіх випадках вхід у житлові, виробничі та інші приміщення дозволяється тільки після контрольної перевірки змісту ХНР у повітрі.
При аваріях на залізничних і автомобільних магістралях, пов'язаних із транспортуванням ХНР, небезпечна зона встановлюється в радіусі 200 м від місця аварії. Наближатися до цієї зони й входити в неї категорично заборонено.
3. Як діяти після хімічної аварії
Вхід у будинки дозволяється тільки після контрольної перевірки змісту в них ХНР. При підозрі на ураження ХНР виключити будь-які фізичні навантаження, прийняти рясне питво (молоко, чай) і негайно звернутися до лікаря. При влученні під безпосередній вплив ХНР з першою нагодою прийняти душ і добре промити частини тіла, найбільш піддані ризику (очі, руки, волосся). Заражений одяг випрати, а при неможливості прання викинути. Зробити ретельне вологе прибирання приміщення.
Утриматися від вживання водопровідної (криничної) води, фруктів і овочів з городу, м'яса худоби і птахів забитих після аварії, до офіційного висновку про їхню безпеку; уникати вживання молока, отриманого після оголошення тривоги, користуватися консервованим або сухим молоком. Безпечно вживати в їжу, консервовані продукти або продукти придбані до початку катастрофи.
Практична частина
1. Виготовлення ВМП
Для виготовлення ватно-марлевої пов'язки прямокутний шматок марлі розміром 100 см х 50 см розкладають на столі. На середину шматка марлі накладається шар вати довжиною 30 см, шириною 20 см і товщиною 1,5 - 2 см. Вільні краї марлі загинають по обидва боки на шар вати, а кінці розрізують приблизно на 30 - 35 см. Надягнута пов'язка повинна добре закривати низ підборіддя, рот і ніс до очних западин. Верхні розрізані кінці пов'язки зав'язують на потилиці, а нижні - на тімені. Нещільності, що утворилися між пов'язкою і обличчям, заставляються ватою.
2. Виготовлення підручних засобів захисту шкірних покривів
Щоб звичайний одяг краще захищав від пари і аерозолів ХНР, його просочують спеціальним розчином. Просоченню підлягає одяг тільки із тканих матеріалів. Для просочення одного комплекту одягу досить 2,5 л розчину.
Для приготування розчину, потрібно взяти 6 л води, нагріти її до 60 – 700С. Потім розчинити в ній 250 - 300 г подрібненого господарського мила, додати 0,5 л мінерального або рослинного масла і розчин знову підігріти. Після цього одяг замочити в розчині, потім несильно вижати і просушити на відкритому повітрі. Просочений в такий спосіб одяг надійно захистить при виході із зараженого району.
Контрольні питання
1. Техногенні аварії, якого характеру найнебезпечніші для населення в Донецькій області?
2. Який сигнал подається при виникненні хімічної небезпеки?
3. Чи необхідно людині знати про ХНО, що перебувають поблизу місця його проживання або роботи?
4. Чи потрібно мати вдома заздалегідь виготовлені ВМП?
5. Чим можливо скористатися для одержання інформації про НС?
6. Яким чином, при одержанні повідомлення про хімічну небезпеку, необхідно підготувати місце свого проживання?
7. У яких випадках, при хімічному зараженні, використовують кисле просочення тканої пов'язки або ВМП, а в яких лужне?
8. На якому поверсі багатоповерхового будинку переважно перебувати людині, залежно від щільності вражаючого ХНР?
9. Де переважніше перебувати при хімічному зараженні - у будинку або на відкритій місцевості й чому?
10. У яку сторону, орієнтуючись на напрямок вітру, необхідно рухатися при виході із зони зараження?
11. Чи потрібно відволікатися на постраждалих людей при виході із зони зараження?
12. Чи повинна санітарна обробка бути обов'язкової при виході із зони зараження?
13. Від кого населення одержує інформацію про відбій хімічної тривоги?
14. Які міри необхідно почати при ураженні ХНР?
15. Яку воду й продукти харчування дозволяється вживати під час і після хімічної аварії?
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 4
ЗАХИСТ ЛЮДИНИ ВІД ЕЛЕКТРОМАГНІТНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ
НВЧ ДІАПАЗОНУ
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
Дія НВЧ випромінювання на навколишнє середовище і організм людини
Характер дії електромагнітного випромінювання НВЧ діапазону визначається різними факторами: щільністю потоку енергії електромагнітного випромінювання (ЕМВ), частотою поля, характером біологічної тканини, які в діапазоні НВЧ поводяться як матеріал з високою провідністю, займаючи проміжне положення між діелектриками і провідниками.
Електромагнітне поле в таких середовищах швидко загасає. У табл. 1 наведені значення глибини проникнення для ряду біологічних тканин.
Таблиця 1. - Глибина проникнення (см) радіохвиль у різні тканини
| Довжина хвилі, см | 1,23 | 0,9 | ||||||
| Найменування тканини | ||||||||
| Шкіра | 3,765 | 2,78 | 2,18 | 1,638 | 0,646 | 0,189 | 0, 077 | |
| Жир | 0,45 | 12,53 | 8,52 | 6,42 | 2,45 | 1,1 | 0,342 | |
| М'язи | 3,454 | 2,32 | 1,84 | 1,451 | 0,134 | |||
| Кришталик ока | 9,42 | 4,39 | 4,23 | 2,915 | 0,50 | 0,174 | 0,0706 | 0,0378 |
| Головний мозок | 3,56 | 4,132 | 2,072 | 1,933 | 0,476 | 0,168 | 0,075 | 0,0378 |
| Кістковий мозок | 22,9 | 20,66 | 18,73 | 11,9 | 9,924 | 0,34 | 0,145 | 0,0730 |
Діапазон надвисоких частот простирається від 300 МГц до 300 ГГц, включаючи в собі дециметрові, сантиметрові та міліметрові хвилі. Для цього діапазону характерно те, що поле формується досить близько до випромінювача де, як правило, перебуває людина.
НВЧ випромінювання, потрапляючи на людину, частково відбивається від ії поверхні, останнє проникає вглиб тіла і поглинається тканинами. Коефіцієнт відбиття залежить від частоти поля й становить 0,6 - 0,65 на частотах 0,3 - 1,0 ГГц і 0,40 - 0,45 на частотах 30 - 50 ГГц. Глибина проникнення поля в біологічну тканину залежить від частоти поля та характеру тканини. У тканинах з більшим змістом води (м'язи, печінка, шкіра) поглинання поля сильніше і глибина проникнення менша, ніж у тканинах з відносно невеликим змістом води (жир, кістка, кістковий мозок). Випромінювання міліметрового діапазону поглинається в основному поверхневими шарами шкіри; сантиметрового - шкірою і підшкірною клітковиною; дециметрового - внутрішніми органами, де глибина проникнення становить 10 - 15 см.
Розрізняють теплову й інформаційну біологічну дію НВЧ випромінювання на людину.
Теплова дія проявляється в нагріванні тканин. Граничний рівень теплової чутливості людського тіла становить близько 10 мВт/см2. При перевищенні цього рівня системи терморегуляції людського організму не повністю виконують свої функції, і відбувається перегрів кліток тканин тіла. При локальному нагріванні окремих частин тіла за рахунок кровотіку тепло відводиться від місця, що нагрівається, і розподіляється по всьому тілу, тим самим трохи нейтралізуючи шкідливу дію НВЧ випромінювання.
Деякі органи мають дуже мало кровоносних судин (кришталик ока, сім’яники) і їхнє ушкодження (наприклад, катаракта ока) може відбутися при щільності потоку енергії, близької до граничного.
Інформаційна дія НВЧ випромінювання спостерігається при потужності нижче теплового порога. Тут механізм визначається дією НВЧ випромінювання на електричну (по своїй природі) нервову сигнальну систему людини.
Електромагнітне поле діє як стресор, викликаючи підвищену стомлюваність, почуття розбитості, головний біль. Спостерігається зменшення частоти серцевих скорочень, підвищення кров'яного тиску. Проявляється синергетична дія НВЧ випромінювання, тобто людина гірше переносить інші несприятливі фактори: шум, вібрацію, підвищену температуру і т.д. Інформаційна дія НВЧ випромінювання на людину проявляється починаючи із щільності потоку енергії десятків мкВт/см2.
При імпульсній або переривчастій дії електромагнітних хвиль спостерігається їхня кумулятивна дія, тобто сумарний біологічний ефект виявляється приблизно пропорційним загальної поглиненої енергії за увесь час опромінення.
Гранично допустимі рівні опромінення встановлюються з урахуванням всіх особливостей дії НВЧ випромінювання. Нормуються гранично допустима щільність потоку енергії ЩПЕгдр і гранично допустиме енергетичне навантаження ЕНгдн, що падає на людину за робочий день.
Для безпеки життєдіяльності населення граничний рівень ЩПЕ при безперервному опроміненні становить - 10 мкВт/см2.
У кожному разі, навіть при короткочасній дії ЩПЕ не повинна перевищувати 1000 мкВт/см2. У противному випадку необхідно користуватися індивідуальними засобами захисту.
Міри захисту від НВЧ випромінювання
Міри захисту від НВЧ випромінювання ділять на організаційні, технічні та індивідуальні. Організаційні міри приймаються при організації виробництва, місця робітника та режиму роботи. Існують "захист відстанню" від джерела випромінювання до робочого місця і "захист часом" перебування людини в електромагнітному полі.
"Захист відстанню" заснований на тім, що ЩПЕ джерела випромінювання в дальній зоні убуває обернено пропорційно квадрату відстані, тобто:
ЩПЕ=Р/4pr2, (1)
де Р - випромінювана потужність, Вт.
Для захисту населення від НВЧ випромінювання телецентрів, радіопередаючих центрів, радіолокаційних станцій організуються санітарно - захисні зони.
Захист обмеженням часу перебування людини в робочій зоні використається при відсутності інших можливостей знизити інтенсивність випромінювання до допустимого рівня.
До колективних мір захисту відноситься екранування апаратури, джерел випромінювання і виробничих приміщень, використання радіопоглинаючих покриттів. Конструкція дверей шаф з апаратурою, оглядових і вентиляційних отворів, фланцевих з’єднань хвилевідних ліній передачі НВЧ потужності повинна забезпечувати персонал від випромінювання. У виробничих приміщеннях для захисту персоналу використовуються суцільні екрани, що повністю оточують джерело випромінювання, а також екрани - ширми, що захищають робоче місце. Конструкції екранів і матеріали з яких вони зроблені повинні забезпечувати надійний захист персоналу від опромінення, не порушуючи нормальної роботи апаратури. Ступінь ослаблення екрана визначається матеріалом конструкції та залежить від частоти випромінювання. Екрануюча дія застосовуваних матеріалів заснована на поглинанні частини минаючої через них енергії (композиційні матеріали), або на відбиваючих властивостях (метали).
Найкращі екрануючі властивості мають суцільні металеві екрани з міді, алюмінію, а також металеві сітки (їхня перевага полягає в тому, що вони проглядаються та вентилюються).
Індивідуальні засоби захисту використовуються в тих випадках, коли організаційні та колективні міри захисту виявляються недостатніми. До індивідуальних засобів захисту відносяться: захисний одяг зі спеціальної тканини з металевими нитками і захисні окуляри з металевою сіткою або склом, покритим світлопроводячим шаром металу. Захисний одяг і окуляри повинні забезпечувати ослаблення поля у НВЧ діапазону на 20-30 дБ.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Чим визначається характер дії НВЧ випромінювання?
2. Як впливає НВЧ випромінювання на різні тканини і органи людини?
3. У яких межах знаходиться частотний діапазон НВЧ випромінювання?
4. Яку біологічну дію робить ЕМВ НВЧ діапазону на людину?
5. У чому полягає теплова дія НВЧ випромінювання на біологічні тканини?
6. Які особливості інформаційної дії НВЧ випромінювання на організм людини?
7. Як взагалі впливає електромагнітне поле на організм людини?
8. Назвіть нормовані параметри ЕМВ.
9. Приведіть класифікацію мір захисту від НВЧ випромінювання.
10. Опишіть «захист відстанню» і «захист обмеженням часу».
11. Що відносять до колективних мір захисту від НВЧ?
12. Перелічите індивідуальні засоби захисту від НВЧ випромінювання, і в яких випадках вони застосовуються?
13. Які повинні бути міри безпеки при роботі поблизу джерел НВЧ випромінювання?
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 5
НІТРАТИ У ПРОДУКТАХ ХАРЧУВАННЯ
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
Джерела надходження нітратів у ґрунт
В оброблюваних ґрунтах спостерігається постійне зменшення змісту азоту за рахунок видалення рослин із ґрунту і процесів вилущення. Нітрати та нітрити легко вимиваються водою, тому для одержання високих урожаїв необхідне застосування мінеральний і органічних (гній, компост) добрив або їхніх композицій.
Важливо вносити строго певні дози добрив, при яких нітрати не поглинаються в концентраціях, більших ГДК; застосовувати повільно діючі форми добрив (гранули, покриті захисною плівкою).
Коефіцієнт використання азотних добрив складає 40 – 60 %. Надлишкове вживання добрив не тільки веде до акумуляції нітратів у рослинах, але й приводить до забруднення ними водойм і ґрунтових вод. Ця тенденція відзначається в усьому світі. Антропогенними джерелами забруднення водоймищ нітратами також є металургія, хімічна, целюлозно-паперова та харчова промисловості.
ГДК нітратів регламентується ДСТУ. Для суми нітратів Na, K, Ca, NH+4 у ґрунті прийняте значення 130 мг/кг (клас небезпеки 3), у вододжерелах – 45 мг/л (клас небезпеки 2).
Смертельна для людини доза нітратів - 8 - 15 г, припустиме добове споживання 5 мг/кг.
Накопичення нітратів різними культурами
Існують сортові розходження з акумуляції нітратів, обумовлені різною реакцією на умови навколишнього середовища, тривалістю періоду вегетації сортів, а також генетично закріпленим рівнем нітраторедуктази. Недоспілі овочі (кабачки баклажани і картопля), а також сорти раннього дозрівання містять нітратів більше, ніж ті, що досягли нормальної збиральної зрілості. Найвищий зміст нітратів (мг/кг) відзначається в буряку (200 - 4500), капусті (600 - 3000), салаті (400 - 2900), зеленій цибулі (до 1400). Найбільш низьке - у цибулі ріпчастої (60), томатах (10 - 180), часнику (40).
Для овочів і фруктів встановлені наступні значення гранично допустимих концентрацій нітратів (табл. 1).
Таблиця 1. - Гранично допустимі концентрації нітратів у продуктах рослинництва
| Продукт | Зміст, мг/кг |
| Картопля | |
| Капуста білокачанна рання | |
| Капуста білокачанна пізня | |
| Морква рання | |
| Морква пізня | |
| Томати (ґрунтові/тепличні) | 150/300 |
| Огірки (ґрунтові/тепличні) | 150/400 |
| Буряк харчовий | |
| Цибуля ріпчаста | |
| Листові овочі (салат, петрушка, кріп) | |
| Перець солодкий | |
| Kабачки | |
| Дині | |
| Кавуни | |
| Виноград | |
| Яблука, груші |
Дія нітратів на організм людини
Самі по собі нітрати малотоксичні. При надходженні з їжею в малих кількостях, вони не накопичуються та легко виводяться з організму. У випадку надходження нітратів у більших кількостях відбувається їхнє часткове відновлення до нітритів, токсичність яких у 100 разів більше токсичності нітратів. Крім того, у кишечнику людини нітрати під впливом кишкової мікрофлори також здатні перетворюватися в нітрити.
Всмоктавшись із кишечнику в кров, нітрити взаємодіють із гемоглобіном крові й блокують його дихальну функцію, перетворюючи частину гемоглобіну в метгемоглобін, нездатний переносити кисень від легенів до тканин. При утворенні великої кількості метгемоглобіну (30 – 40 %) виникає кисневе голодування тканин, що може викликати поразку центральної нервової системи. При змісті метгемоглобіну в крові 15 – 20 % виникає легка слабість, запаморочення, ціаноз, головний біль. Метгемоглобін - досить стійка сполука, і він повільно переходить у гемоглобін, тому, щоб прискорити цей процес, потрібно вдихати чистий кисень.
Ознаки отруєння нітратами
Отруєння супроводжується нудотою, задишкою, кашлем, болями в області серця (явище гострої серцево-судинної недостатності), ознаками міокардиту, токсичного нефриту.
Перша допомога при отруєннях
1. Рясне промивання шлунка.
2. Прийом активованого вугілля.
3. Прийом сольових проносних.
4. Свіже повітря.
Шляхи зниження змісту нітратів у продуктах харчування
при готуванні їжі
• Ретельне промивання овочів (знижує зміст нітратів на 10-12 %).
• Теплова кулінарна обробка (варіння) зі зливом первинної, після закипання, води (зниження до 80 %).
• Вибір посуду (не рекомендується готовити їжу в алюмінієвому посуді, тому що алюміній виступає як каталізатор при перетворенні нітратів у нітрити).
• Соління, квашення, маринування (нітрати переходять у розсіл або маринад, що надалі не використовується - зниження в 2,1 - 2,3 рази).
• Тривале зберігання овочів - кілька місяців (зниження на 30 - 50 %).
• Різноманітне харчування.
• Вимочування картоплі в 1%-му розчині повареної солі або аскорбінової кислоти на протязі доби (зниження до 90 %).
• Готування соків, пюре.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. З якою метою нітрати використовуються в сільському господарстві?
2. Які ГДК нітратів у ґрунті й водоймах?
3. Які летальна доза й припустиме добове споживання нітратів для людини?
4. Які фактори впливають на зміст нітратів у сільськогосподарських рослинах?
5. Як розподіляється надходження нітратів до організму людини?
6. Як впливають нітрати та нітрити на організм людини?
7. Перелічити ознаки отруєння нітратами.
8. Назвіть заходи першої допомоги при отруєнні нітратами.
9. Шляхи зниження змісту нітратів у продуктах харчування.
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 6
ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНАХ
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
Способи надання першої допомоги
Перша допомога - це комплекс заходів, спрямованих на відновлення і збереження життя та здоров'я потерпілого.
Способи надання першої допомоги залежать від стану потерпілого. Ознаки, по яких можна швидко визначити стан здоров'я постраждалого, наступні:
- свідомість: ясна, відсутня, порушена (потерпілий загальмований і збуджений);
- колір шкірних покривів і видимих слизуватих оболонок (губ, очей): рожевий, синюшний, блідий;
- дихання: нормальне, відсутнє, порушене (неправильне, поверхневе, хрипляче);
- пульс на сонних артеріях: добре визначається (ритм правильний або неправильний), погано визначається, відсутній;
- зіниці: розширені, звужені.
Для визначення пульсу на сонній артерії пальці руки накладають на адамове яблуко (трахею) постраждалого й, просуваючи їх небагато убік, обмацують шию збоку (рис. 1).
Ширину зіниць при закритих очах визначають у такий спосіб: подушечки вказівних пальців кладуть на верхні віка обох очей і, злегка придавлюючи їх до очного яблука, піднімають нагору. При цьому очна щілина відкривається і на білому тлі видна округла радужка, а в центрі її - округлої форми чорні зіниці, стан яких (звужені або розширені) оцінюють по площі, що вони займають.
Рис. 1 - Правильне положення рук при проведенні зовнішнього масажу серця і визначенні пульсу на сонній артерії (пунктир)
Якщо потерпілий у свідомості (а до цього був у непритомності або перебував у несвідомому стані, але зі збереженим стійким диханням, пульсом), його варто укласти на будь-яку підстилку. Розстебнути одяг, що стискує дихання; створити приплив свіжого повітря; зігріти тіло, якщо холодно; забезпечити прохолодь, якщо пекуче; створити повний спокій, безупинно спостерігаючи за пульсом і диханням; видалити зайвих людей; дати випити водяний розчин настойки валеріани (20 крапель).
Якщо потерпілий перебуває в несвідомому стані, необхідно спостерігати за його диханням і у випадку порушення через западання язику висунути нижню щелепу позаду за кутий,упираючись більшими пальцями в її край, нижче кутів рота, відтягнути і висунути вперед так, щоб нижні зуби стояли поперед верхніх (рис. 2). Підтримувати її в такім положенні треба, поки не припиниться западання язику. Потерпілому, що перебуває в несвідомому стані, потрібно давати нюхати нашатирний спирт, обприскувати обличчя холодною водою.
При виникненні у потерпілого блювоти необхідно повернути його голову і плечі убік (краще праворуч) для видалення блювотних мас.
Якщо потерпілий дихає дуже рідко та судорожно, але в нього прощупується пульс, необхідно відразу почати робити штучне дихання. Не обов'язково, щоб при проведенні штучного дихання, потерпілий перебував у горизонтальному положенні.
Рис. 2 - Виведення нижньої щелепи двома руками
Якщо у потерпілого відсутня свідомість, дихання, пульс, шкірний покрив синюшний, а зіниці розширені, варто негайно приступитися до відновлення життєвих функцій організму шляхом проведення штучного дихання і зовнішнього масажу серця.
Не слід роздягати потерпілого, втрачаючи на це дорогоцінні секунди. Необхідно пам'ятати, що спроби оживлення ефективні лише в тих випадках, коли з моменту зупинки серця пройшло не більше 3-5 хвилин.
Не можна відмовлятися від надання допомоги потерпілому та вважати його померлим при відсутності таких ознак життя, як дихання, пульс.
Способи проведення штучного дихання і зовнішнього масажу серця
Штучне дихання
Найбільш ефективним способом штучного дихання є спосіб "з рота в рот" або "з рота в ніс", тому що при цьому забезпечується надходження достатнього об'єму повітря в легені потерпілого. Повітря можна вдмухувати через марлю, хустку і т. п. Цей спосіб штучного дихання дозволяє легко контролювати надходження повітря в легені потерпілого по розширенню грудної клітки після вдмухування та наступному спаданню її в результаті пасивного видиху.
Для проведення штучного дихання постраждалого варто укласти на спину, розстебнути одяг, що стискує дихання, і забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів, які в положенні на спині при несвідомому стані закриті запалим язиком. Крім того, у порожнині рота може перебувати сторонній уміст (блювотні маси, протези, що зісковзнули, пісок, мул, трава, якщо людина тонула і т. п.), які необхідно видалити вказівним пальцем, обгорненим хусткою (тканиною) або бинтом, повернувши голову потерпілого набік (рис. 3).
Рис. 3 - Очищення рота і глотки
Після цього людина, яка оказує допомогу розташовується збоку від голови потерпілого, одну руку підсуває під його шию, а долонею іншої руки надавлює на чоло, максимально закидаючи голову (рис. 4).
Рис. 4 - Положення голови потерпілого при проведенні штучного дихання
При цьому корінь язику піднімається та звільняє вхід у гортань, а рот потерпілого відкривається. Рятувальник нахиляється до обличчя потерпілого, робить глибокий вдих відкритим ротом, потім повністю щільно охоплює губами відкритий рот потерпілого та робить енергійний видих, з деяким зусиллям вдмухуючи повітря в його рот; одночасно він закриває ніс потерпілого щокою або пальцями руки, що знаходяться на чолі (рис. 5). При цьому обов'язково варто спостерігати за грудною кліткою потерпілого – вона повинна підніматися. Як тільки грудна клітка підійнялася, нагнітання повітря припиняють, людина, що робить допомогу піднімає свою голову, відбувається пасивний видих у потерпілого. Для того щоб видих був більше глибоким, можна несильним натисканням руки на грудну клітку допомогти повітрю вийти з легенів потерпілого.
Якщо у постраждалого добре визначається пульс і необхідно проводити тільки штучне дихання, то інтервал між штучними вдихами повинен становити 5 с, що відповідає частоті дихання 12 разів у хвилину.
Крім розширення грудної клітки, гарним показником ефективності штучного дихання може служити порожевіння шкірних покривів і слизуватих оболонок, а також вихід потерпілого з несвідомого стану і поява в нього самостійного дихання.
| Рис. 5 – Проведення штучного дихання за способу «з рота в рот» | Рис. 6 – Проведення штучного дихання за способу «з рота в ніс» |
При проведенні штучного дихання рятівник повинен стежити за тим, щоб повітря, що вдихається, попадало у легені, а не в шлунок потерпілого. При влученні повітря в шлунок, про що свідчить здуття живота "під ложечкою", обережно надавлюють долонею на живіт між грудиною і пупком. При цьому може виникнути блювота, тому необхідно повернути голову і плечі потерпілого набік (краще праворуч), щоб очистити його рот і глотку.
Якщо після вдмухування повітря грудна клітка не піднімається, необхідно висунути нижню щелепу потерпілого вперед (див. рис. 2).
Якщо щелепи потерпілого щільно стиснуті, і відкрити рот не вдається, варто проводити штучне дихання "з рота в ніс" (рис. 6).
Маленьким дітям вдмухують повітря одночасно в рот і ніс, охоплюючи своїм ротом рот і ніс дитини (рис. 7) (до 15 - 18 разів у хвилину). Немовляті досить обсягу повітря, що перебуває в порожнині рота у дорослого. Тому вдмухування повинне бути неповним і менш різким, щоб не ушкодити дихальні шляхи дитини.
Припиняють штучне дихання після відновлення в постраждалого досить глибокого і ритмічного самостійного дихання.
Рис. 7 - Проведення штучного дихання дитині
Зовнішній масаж серця
Якщо відсутнє не тільки дихання, але і пульс на сонній артерії, одного штучного дихання при наданні допомоги недостатньо й варто проводити зовнішній масаж серця.
Серце в людини розташовано в грудній клітці між грудиною і хребтом. Грудина - рухлива плоска кістка. У положенні людини на спині (на твердій поверхні) хребет є твердою нерухомою підставою. Якщо надавлювати на грудину, то серце буде стискуватися між грудиною та хребтом, і кров з його порожнин буде вижиматися в судини. Якщо надавлювати на грудину поштовхами, то кров буде виштовхуватися з порожнин серця майже так само, як це відбувається при його природному скороченні. Це називається зовнішнім (непрямим, закритим) масажем серця, при якому штучно відновлюється кровообіг.
Показанням до проведення реанімаційних заходів є зупинка серцевої діяльності, для якої характерне поєднання наступних ознак: блідість або синюшність шкірних покривів, втрата свідомості, відсутність пульсу на сонних артеріях, припинення дихання або судорожні неправильні вдихи. При зупинці серця, не гублячи ні секунди, потерпілого треба укласти на рівну тверду поверхню: лаву, підлогу, у крайньому випадку, підкласти під спину дошку.
Якщо допомогу надає одна людина, вона розташовується збоку від постраждалого і, нахилившись, робить два швидких енергійних вдмухування ("з рота в рот" або "з рота в ніс"), потім розгинається, залишаючись на цій же стороні від постраждалого, долоню однієї руки кладе на нижню половину грудини, відступивши на два пальці від її нижнього краю (рис. 8, 9), а пальці піднімає (див. рис. 1). Долонь другої руки він кладе поверх першої поперек або уздовж і надавлює, допомагаючи нахилом свого корпуса. Руки при натисненні повинні бути випрямленні в ліктьових суглобах.
Надавлювати, треба швидкими поштовхами так, щоб зміщати грудину на 4-5 см, тривалість натиснення не більше 03 с, інтервал між натисненнями не більше 0,3 с. У паузах рук із грудини не знімають (якщо допомогу роблять дві людини), пальці залишаються піднятими, руки повністю випрямлені в ліктьових суглобах.
Рис. 8 - Місце розташування рук при проведенні зовнішнього масажу серця
Рис. 9 - Положення рятівника при проведенні зовнішнього масажу серця
Якщо оживлення оказує одна людина (рис. 10), то на кожні два глибоких вдмухування вона проводить 30 натиснень на грудину, потім знову робить два вдмухування та ще раз повторює 30 натиснень і т.д. За хвилину необхідно зробити не менш 100 - 120 натиснень і 12 вдмухувань, тобто виконати 122 маніпуляції, тому темп реанімаційних заходів повинен бути високим.
Рис.10 - Проведення штучного дихання і зовнішнього масажу серця
однією людиною
Не можна затягувати вдмухування, як тільки грудна клітка потерпілого розширилася, його треба припинити. При участі в реанімації двох чоловік (рис. 11) співвідношення «подих: масаж» таке ж як і у випадку оживлення однією людиною, тобто 2: 30. Під час штучного вдиху постраждалому той, хто робить масаж серця, натиснення не виконує, тому що зусилля, при натисненні, значно більше, ніж при вдмухуванні (натиснення при вдмухуванні приводить до неефективності штучного дихання, а, отже, і реанімаційних заходів). При проведенні реанімації вдвох, доцільно мінятися місцями через 5-10 хв.
Рис. 11 - Проведення штучного дихання і зовнішнього масажу серця вдвох
При правильному виконанні зовнішнього масажу серця кожне натиснення на грудину викликає появу пульсу в артеріях.
Рятівники повинні періодично контролювати правильність і ефективність зовнішнього масажу серця по появі пульсу. При проведенні реанімації однією людиною їй треба через кожні 2 хв. перервати масаж серця на 2 - 3 с. для визначення пульсу. Якщо в реанімації беруть участь дві людини, то пульс на сонній артерії контролює той, хто проводить штучне дихання. Появи пульсу під час перерви масажу свідчить про відновлення діяльності серця (наявність кровообігу). При цьому варто негайно припинити масаж серця, але продовжувати проведення штучного дихання до появи стійкого самостійного подиху.
Дітям від 1 року до 12 років масаж серця виконують однією рукою (рис. 12) і у хвилину роблять до 120 натиснень, залежно від віку; дітям до року - від 120 до 140 натиснень у хвилину двома пальцями (вказівним і середнім) на середину грудини (рис. 13), обхопивши тулуб дитини іншими пальцями.
Рис. 12 - Проведення зовнішнього масажу серця дітям до 12 років
Рис. 13 - Проведення зовнішнього масажу серця немовлятам і дітям
у віці до одного року
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Що розуміють під «першою допомогою»?
2. По яких ознаках потрібно оцінювати стан потерпілого?
3. Скільки часу можна витратити на оцінку стану потерпілого?
4. Із чого потрібно починати надання першої допомоги?
5. Що входить у поняття: «реанімація» і «реанімаційні заходи»?
6. Чому необхідно знати час початку проведення і тривалість реанімаційних заходів?
7. У яких випадках проводиться штучне дихання?
8. Який спосіб штучного дихання є найбільш ефективним і чому?
9. Який порядок проведення штучного дихання?
10. Як перевірити ефективність штучного дихання?
11. Які особливості проведення штучного дихання дітям?
12. Що розуміють під закритим масажем серця?
13. Що лежить в основі закритого масажу серця?
14. Який порядок проведення закритого масажу серця?
15. У чому особливості оживлення однією людиною?
