Призначення і типи операційних систем.

3 спосіб: Натискається сукупність клавішів CTRL+C,

Потім викликається диск і, якщо потрібно, папка, куди треба скопіювати позначену папку:

1 спосіб: Пункт меню Правка/Вставить,

3 спосіб: Натиснути клавішу DELETE.

4 спосіб: Перетягти мишкою папку на значок Корзини.

У будь-якому випадку зміст папки розташується в Корзині, і папку за бажанням можна буде відновити.

Без використання Корзини: Позначається папка: Натискаються клавіші SHIFT+DELETE. Потім треба підтвер­дити остаточне видалення папки: натиснути кнопку Да.

2 спосіб: Натискається кнопка закриття вікна.

3 спосіб: Двічі клацнути мишкою на кнопці системного меню папки.

8. Архівування даних. Функції архіваторів.

Архівація файлів застосовується для створення копій з одно­часним ущільненням файлів. Ступінь ущільнення файла залежить від його типу.

Програми для архівації файлів дозволяють розміщувати копії файлів на диску в ущільненому вигляді в архівний файл, виймати файли з архіву, переглядати зміст архіву тощо. Різні програми відрізняються форматом архівних файлів, швидкістю роботи, сту­пенем ущільнення файлів під час розміщення в архіві, зручністю використання. Найбільш поширені програми-архіватори, які пра­цюють у середовищі Windows: WinZp, WinRar, WinArj, NetZip, мають приблизно однакові можливості.

9. Проблема надійного захисту інформації від несанкціонованого доступа є однією з найважливіших і невирішених проблем сьогодення. Особливо в наш час. Час науки і прогресу. Комп’ютерні технології дали імпульс розвитку всесвітнєвідомої мережі INTERNET, що для одних стала сферою спілкування, праці, розваг, а для інших спосіб "підслухати", зробити якусь гадість. Людина в цьому електроному світі стає власником інформації - яка є об’єктом нинішніх відносин, як ринкових так і неринкових. Internet - це майбутній електроний ринок людського суспільства, на якому можна придбати всеі в тій кількості, в якій забажаєш. І всеж таки неслід забувати, що всі ми різні. Неслід забувати, що серед нас є комп’ютерні генії, які об’єднані єдиною назвою - хакери. Вони - професіонали з комп’єютерних технологій та систем і звичайно ж знають, що через всесвітню мережу пересилається багато корисної, приватної, секретної та інформації. Тому для людей, які все ж таки наважуються пересилати інформацію по Internet, слід забезпечитися міцною підтримкою захисту і маскування інформації. Взагалі, пересилаючи інформацію, особа ризикує втратити цінність інформації, ризикує своєю репутацією, своїми грішми, ризикує тим, що може підхопити вірус на свій Пк, таку тактику полюбляють використовувати, ризикує тим, що його інформація може стати відомою півсвіту, а може й всьому. Це ще не повний перелік ризиків.

Їх багато і для кожного користувача (банк, Держава, підприємець, Міноборони та ін) вони специфічні і особливі, але методи боротьби з цими ризиками майже для всіх однакові. Шляхи і методи приховування таємних повідомлень відомі вже давно і до того ж давня сфера людської діяльності стінографія відродилася саме для вирішення проблем захисту інформації.

Поряд з нею використовуються й інші методи захисту: кодування і криптографії. Мета криптографії полягає у тому щоб заблокувати доступ до таємної інформації шляхом шифрування змісту таємних повідомлень. Мета ж стінографії - приховати сам факт існування таємного повідомлення. При об’єднані цих двох методів, ймовірність захисту інформації була б набагато збільшена. Але це покищо у переспективі. Існують такі методи захисту інформації:

Метод спеціального форматування текстових данних

Метод використання відомого переміщення слів, абзаців(основан на зміні положення строк і розташування слів)

Метод вибору певних позиційних літер (початкові літери кожної строки утворюють повідомлення)

Метод приховування в невикористаних місцях жорстких дисків (записування інф. В нульовій дорожці)

Метод використування імітуючих функцій (необхідно переосмислити текст, в якому генерується повідомлення)

Метод знищення заголовка, який індифікує файл(метод кодування текста із знищеним заголовком, який відомий опоненту)

Метод використання надлишку цифрових фото, звуку, відео. (заповнення додатковою інф. молодші ряди цифрових відліків, що мають мало корисної інф).

10. Комп’ютерні віруси. Захист комп’ютера від зараження вірусами. Антивірусні програми.

Формально комп'ютерним вірусом називається програма, яка може заражати інші програми шляхом включення у них своєї, можливо модифікованої, копії, при цьому остання зберігає здат­ність до подальшого розмноження. Крім зараження, комп'ютер­ний вірус може виконувати інші несанкціоновані дії: розмно­ження; вилучення даних на диску; внесення помилок у дані тощо. Несанкціоновані дії, що виконуються вірусом, можуть бути обумовлені настанням певної дати або поєднанням деяких умов.

Виділяють такі основні типи вірусів: файлові, завантажу­вальні, мережні та макровіруси.

Файлові віруси приєднуються до програмних файлів, як правило, вбудовуючи до них свій код. Якщо запустити зара­жений файл на виконання, вірус потрапляє до оперативної пам'яті і починає заражати інші файли, псувати програми та дані, заважати роботі комп'ютера тощо.

Завантажувальні віруси розміщують інформацію для свого запуску в завантажувальних секторах дисків. Вони по­трапляють до комп'ютера при завантаженні з зараженого диска чи дискети.

Макровіруси вражають документи, створені текстовими та табличними процесорами, такими як М5 \Уогсі та Ехсеї. Коли заражений документ відкривається для перегляду чи редагування, макровіруси вбудовуються до системних файлів цих програм і починають заражати інші документи та псувати файли.

Мережеві віруси використовують для свого поширення засоби комп'ютерних мереж і електронної пошти.

Існують віруси, які належать одночасно до кількох груп. Так, наприклад, більшість завантажувальних вірусів можуть поширюватись як звичайні файлові віруси.

Для боротьби з комп'ютерними вірусами розроблено досить велику кількість спеціальних антивірусних програм, або анти­вірусів. Найбільш популярними є так звані програми-скане-ри (інша назва — вірусні детектори).

Попередній аналіз відомих вірусів дозволяє виділити послідовності кодів, характерних для кожного з них. Прин­цип роботи антивірусних сканерів полягає в пошуку цих кодових послідовностей у файлах, завантажувальних секто­рах і оперативній пам'яті. Якщо сканер знаходить таку по­слідовність, він повідомляє про зараження.

Така перевірка дозволяє виявляти лише відомі віруси і не допомагає проти невідомих.

У багатьох випадках антивірусні програми здатні «ліку­вати» заражені файли, вилучаючи з них вірусний код.

Серед найбільш відомих антивірусних сканерів можна назвати DrWeb, AVP, Aidstest, McAfee Virus Scan, Norton Antivirus, IBM Anti-Virus та ін.

11. Локальні мережі. Локальна мережа комп’ютерного класу. Спільне використання ресурсів: каталогів (папок), файлів, принтерів.

Комп’юторна мережа—це сукупність комп’юторів, що зв’язані засобами передачі даних, використовуючи зв’язок, один комп’ютор отримує доступ до таких ресурсів як пам’ять, модем, факс, принтер.

ресурсів як пам’ять, модем, факс, принтер. В залежності від розташування комп-ів в мережі, мережі поділ. на глобальні та локальні. Глобальна М. може включ. інші мережі (локальні) або окремі комп-и. Глобальні поділ. на міські, регіональні, транснаціональні, національні. Локальні мережі об’єднують ком-пи,що розташовані на відстані не більше декількох кілометрів. Локальна мережа з’єднується за допомогою швидкісних ліній зв’язку і спільно використовує програмні та апаратні ресурси.

У локальних мережах інформація передається на невелику відстань. Локальні мережі поєднують комп'ютери, що розташо­вані недалеко один від одного (у межах декількох міль). Для пе­редачі інформації використовується високошвидкісний канал пе­редачі даних, швидкість у якому приблизно така сама, як швид­кість внутрішньої шини комп'ютера.

Топології мережі-тип з’єднання комп-ів у мережу. Фізична топологія описує фізичну структуру складових частин мережі. Логічна топологія описує способи передачі пакетів даних в мережі, принципи контролю, тощо. Фізичному типові належить такі топології: 1--Загальні шини—при такому положенні всі комп-и з’єднуються послідовно. Такі мережі мають високу ефективність..2-- Зірка включає центральний вузол(hub) або концентратор, до якого включають всі комп-и. Ці мережі мають велику надійність, але такий тип мережі має велику вартість.3-- Кільце – мережа, що складається із замкнутих в кільце комп-ів,але всі комп-и з’єднані парою, а це—велика вартість. Як правило всі локальні мережі створюються шляхом комбінації всіх топологій.

Якщо потрібно зробити папку, диск або принтер локального комп’ютера доступним для роботи інших користувачів мережі, треба вибрати відповідний об’єкт, викликати вікно властивостей об’єкта (права кнопка мишки на лб’єкті, пункт Доступ) або пункт Файл/Доступ.

На вкладинці Доступ треба:

- позначити тип доступу (Только чтение, Полний, або Определяется паролем),

- вказати мережеве ім’я ресурсу та,

- якщо потрібно, увести паролі для призначення прав доступу для ресурсу. Пропонується: Для чтения та Для полного доступа.

По закінченні введення інформації натискається ОК і ресурс готовий для спільного використання.

12. Комп’ютерна мережа. Комунікаційне обладнання та мережеве програмне забезпечення.

Комп’юторна мережа—це сукупність комп’юторів, що зв’язані засобами передачі даних, використовуючи зв’язок, один комп’ютор отримує доступ до таких ресурсів як пам’ять, модем, факс, принтер.

Під час передачі даних телефонними каналами зв'язку вико­ристовуються модеми. Модем — це пристрій, який перетворює цифрові сигнали на аналогові і навпаки. Модеми бувають з амплі­тудною, частотною та фазовою модуляціями. Методи передачі — асинхронний, синхронний. Апаратна реалізація модемів можливі внутрішня та зовнішня. Внутрішні модеми являють собою плату, яка вставляється у системний блок комп'ютера. Зовнішні модеми підключаються через СОМ-порти.

Управління функціонуванням модемів відбувається за допо­могою спеціального програмного забезпечення. Такі системи як Microsoft Office у своєму складі містять відповідні програми.

Вузли комутації — це процесори, що виконують проміжну обробку пакетів та їх подальшу маршрутизацію.

З'єднання різних мереж між собою відбувається за допомогою мостів, шлюзів та маршрутизаторів.

Міст — це пристрій, що з'єднує дві мережі, які побудовані за різними технологіями. Міст виконує перерозподіл інформаційних потоків між мережами.

Маршрутизатор — це пристрій, що маршрутизує дані між ме­режами як з однаковою технологією, так і з різною. Він визначає оптимальний маршрут передачі даних.

Шлюз — пристрій для з'єднання локальних та глобальних ме­реж. Вважаючи, що глобальні та локальні мережі мають різні про­токоли передачі даних, шлюзи застосовуються для перетворення даних з одного формату на інший. Шлюзи також можуть викорис­товуватись для підключення робочих станцій до глобальних мереж.

В адаптерах мережі апаратно реалізовані протоколи фізичного та канального рівнів. Функції протоколів верхніх рівнів виконує операційна система (ОС). Мережева операційна система забезпе­чує доступ користувачів до ресурсів комп'ютерної мережі. Існу­ють такі мережеві ОС: Microsoft Windows, Microsoft Windows NT, Unix та Novel Netware. ОС та побудовані на їх основі ком­п'ютерні мережі поділяються:

1. За наявністю призначених серверів:

• однорангові. Кожна робоча станція може бути одночасно сервером та робочою станцією. Недоліки: складність адміністру­вання у великих мережах, менша надійність;

* з окремим серверами. Для виконання серверних функцій ви­діляють окремі комп'ютери. На них встановлюють спеціальне системне програмне забезпечення. Сервери можуть бути призна­ченими (Netware) та непризначеними (Windows NT).

2. За характером роботи:

* ті, що працюють у режимі витіснення, — спеціальний дис петчер виділяє процесам квант часу центрального процесора (Windows 98-2000, Windows NT, Unix);

• ті, що не працюють у режимі витіснення, — процеси самі віддають управління іншим процесам (Netware).

13. Класифікація комп’ютерних мереж. Технічні засоби комп’ютерних мереж.

Комп’юторна мережа—це сукупність комп’юторів, що зв’язані засобами передачі даних, використовуючи зв’язок, один комп’ютор отримує доступ до таких ресурсів як пам’ять, модем, факс, принтер. В залежності від розташування комп-ів в мережі, мережі поділ. на глобальні та локальні. Глобальна М. може включ. інші мережі (локальні) або окремі комп-и. Глобальні поділ. на міські, регіональні, транснаціональні, національні. Локальні мережі об’єднують ком-пи,що розташовані на відстані не більше декількох кілометрів. Локальна мережа з’єднується за допомогою швидкісних ліній зв’язку і спільно використовує програмні та апаратні ресурси. Мережі,що створюються в мережі однієї організації наз. корпоративними або мережами. Фізична одиниця мереж –це вузол. Вузлом може бути комп’ютер, принтер. Комп’ютерні мережі діляться на 2 категорії: 1) на робочі станції, де працюють користувачі; 2)сервери, які обслуговують, і використовуються для об’єднання і розподілу ресурсів у мережі. Сервером може бути або достатньо потужний комп-р, або декілька, один з яких є головний. Сукупність сервера і підключених до нього комп-ів наз доменом. Існують файлові сервери, принтерні сервери, сервери зв’язку. Комп-и, які одночасно виконують функції файлового сервера і робочої станції в мережі утворюють однорангову мережу. Однорангова мережа—це така, де всім комп-м наданий однаковий пріоритет, а ресурси кожного вузла доступні всім іншим вузлам. Мережа типу клієнт-сервер, в якій одні комп-ри викон. роль серверів, а інші клієнтів. Суперсервер—це система взаємодублюючих дискових накопичувачів, в яких файли, що записані на одному диску, автоматично дзеркально відображуються на резервному. Послуги комп-а з великими обсягами оперативної і дискової пам’яті виділяють у проксі—сервер, що виконують декілька функцій:1) функція кешування—ця функція полягає в тому, що сервер зберігає веб-сторінку, до якої часто звертаються, на своєму диску, при запуску – інформація читається з диску;2) функція обмеження доступу користувачів до визначеної сторінки---фільтрація;3) функція ведення журналу реєстрації, де зберігається дата, ім’я користувача, сайта. Для об’єднання двох окремих однотипних мереж використовуються мости, які складаються з апаратних та програмних засобів і є необхідним елементом для підвищення ефективності безпеки та дальності мереж. Мости можуть з’єднати дві аналогічні мережі, але з різними швидкостями передач, використовуються в роботі мереж з різними топологіями і середовищами передач. Для великих мереж з метою вибору найбільш оптимального шляху для передачі інформації використовуються маршрутизатори, в яких маршрут вибирається із попередньо створеного адміністратором мереж маршрутних таблиць. Динамічні маршрутизатори працюють за допомогою спеціальних алгоритмів(вибирають найбільш оптимальний шлях, аналізують стан каналу зв’язку, самі коректують маршрутні таблиці.

14. Глобальна комп’ютерна мережа Internet. Способи під’єднання до Internet. Ресурси Internet.

Мережа Internet була створена наприкінці 60-х початку 70-х років з метою забезпечення спільного використання інформації та економії комп'ютерного часу. Internet — це глобальна мережа яка поєднує десятки тисяч комп'ютерних мереж, розташованих по всьому світу.

Після підключення до Internet можна обмінюватися даними з будь-яким комп'ютером цієї мережі.

Підключення може відбуватися різними способами: безпосе­редньо або через Internet-провайдерів, з використанням телефон­них ліній зв'язку, кабелів комп'ютерної мережі, супутників або мережі кабельного телебачення.

Для підключення локального комп'ютера до сервера провай­дера Internet можна користуватися телефонною мережею зв'язку, встановивши модем. Сервер діалогової служби, у свою чергу, підключається до телефонної лінії з високою пропускною здатні­стю, яка з'єднана з іншими такими самими лініями та іншими серверами, з'єднаними з іншими комп'ютерами.

Інформаційні ресурси Інтернет – це вся сукупність інформаційних технологій і баз даних, які доступні за допомогою цих технологій. До них відносяться, наприклад, електронна пошта, система конференцій (Usenet), система файлових ресурсів FTP, бази даних WWW та ін.

15. Глобальна комп’ютерна мережа Internet. Послуги Internet.

Мережа Internet була створена наприкінці 60-х початку 70-х років з метою забезпечення спільного використання інформації та економії комп'ютерного часу. Internet — це глобальна мережа яка поєднує десятки тисяч комп'ютерних мереж, розташованих по всьому світу.

Услуги Internet. Это - комплекс услуг на базе IP: доступ (транспорт) в Internet, электронная почта, создание и размещение собственной Web-страницы на сервере провайдера, доступ к открытым (публичным) телеконференциям, передача файлов (FTP), доступ к местным (региональным) и международным информационным источникам (Internet-версиям газет, журналов и иных средств массовой информации), к поисковым системам и базам данных, подключение коммуникационных узлов и серверов пользователя к сети провайдера для организации доступа и использования сервисов Internet.

FTP – протокол передачі файлів, який дозволяє отримувати та передавати текстові та двійкові файли. ФТП-сервери містять останні версії програмного забезпечення, драйвери підтримки апаратних засобів, тощо.

Електронна пошта — це система, що дозволяє пересилати по­відомлення з одного комп'ютера на інший через модем або ме­режеве з'єднання. Адреса електронної пошти має такий вигляд: ім'я_користувача@хост.домен. Для роботи з електронною по­штою використовуються спеціальні програми. Так, у складі Windows 98 існує програма Microsoft Exchange, в пакеті Microsoft Office 2000 — програма Outlook Express. Засоби роботи з елек­тронною поштою мають також Web-броузери Internet Explorer та Netscape Communicator.

USENET — загальнодоступна мережа користувачів, у межах якої люди зі спільними інтересами можуть поєднуватися в диску­сійні групи та обмінюватися знаннями, проблемами тощо. Такий спосіб обміну інформацією називається телеконференцією, в ко­жної з них є своя тематика, т.з. група новин.

TELNET — протокол, який дозволяє перетворити комп'ютер У віддалений термінал іншого комп'ютера. Всі команди та дані, які вводяться з клавіатури, передаються для використання та обробки віддаленому комп’ютеру, а отримані результати виводяться на екран свого компа.

16. Глобальна комп’ютерна мережа Internet. Адресація в Internet. Цифрова ІР-адреса комп’ютера. Доменна ІР-адреса комп’ютера.

Мережа Internet була створена наприкінці 60-х початку 70-х років з метою забезпечення спільного використання інформації та економії комп'ютерного часу. Internet — це глобальна мережа яка поєднує десятки тисяч комп'ютерних мереж, розташованих по всьому світу.

Після підключення до Internet можна обмінюватися даними з будь-яким комп'ютером цієї мережі.

Кожний комп'ютер, що підключений до Internet, має унікальну адресу (IP). Адреса — це число, яке поділене на 4 групи цифр до трьох цифр у кожній. Адреси Internet поставлені відповідно до назви. За правильним перекладом чисел у назви та навпаки, стежать спеці­альні комп'ютери — сервери доменних назв (наприклад, ім'я WEB-сервера Internet — WWW.MCP.COM). Адреса IP має таку структуру:

<Назва комп'ютера (конкретний хост)>. <назва локальної мережі>. <назва мережі>.<назва домену верхнього рівня>

17. Глобальна комп’ютерна мережа Internet. Використання протоколу TCP/IP.

Мережа Internet була створена наприкінці 60-х початку 70-х років з метою забезпечення спільного використання інформації та економії комп'ютерного часу. Internet — це глобальна мережа яка поєднує десятки тисяч комп'ютерних мереж, розташованих по всьому світу.

Після підключення до Internet можна обмінюватися даними з будь-яким комп'ютером цієї мережі.

Усі комп'ютери у мережі користуються мережевими протоколами (протоколами управління передаванням) з назвою TCP/IP, який під­тримується такими операційними системами: Windows усіх версій, UNIX, Macintosh тощо. Протокол TCP відповідає за організацію зв'яз­ку між двома комп'ютерами, а протокол IP — за маршрутизацію.

18. World Wide Web. Web-браузер. Структура системи уніфікованих адрес URL.

WWW — це служба для пошуку документів у різних базах даних, яка заснована на гіпертекстовій логіці перегляду докумен­тів. Гіпертекст — це багатовимірний текст, що може містити по­силання різного напрямку або покажчики (адреси) на інші доку­менти та посилання.

Для створення гіпертекстових або гіпермедіа-документів існує спеціальна мова гіпертекстової роз­мітки HTML.

Гіпермедіа-посилання, що присутні на сторінці WWW, опису­ють місцезнаходження документа (URL), який програма-броузер повинна відобразити на екрані. URL (UNIFORM RESOURS LO­CATOR) — уніфіковний покажчик ресурсів, який дозволяє броузеру перейти безпосередньо до файла, що знаходиться на будь-якому сервері мережі. Фактично, URL — це адреса сторінки WWW. Усі URL мають однаковий формат:

<схема доступу>://<комп»ютер>.<адреса файла у файловій системі комп'ютера>

Для роботи з WWW використовуються спеціальні програми — WEB-броузери, які створюють команду, пересилають її на сервер та отримують відповідь. Обробка даних в http складається з чотирьох етапів: відкриття зв'язку, пересилання повідомлень запиту, переси­лання даних відповіді та закриття зв'язку. Найбільш поширені Web-броузери: Microsoft Internet Explorer та Netscape Navigator.

Для завантаження потрібної Web-сторінки необхідно ввести її адресу. За допомогою меню Файл цю сторінку можна зберегти на своєму диску або вивести на принтер.

19. Організація ефективного пошуку даних за допомогою пошукових систем в Інтернет. Типи пошукових систем.

Пошукові системи поділяються на тематичні (класифікатори) та індексні системи пошуку.

Тематичні системи пропонують користувачам список катего­рій, в якому Web-сторінки впорядковуються за ієрархічною схе­мою. Переміщуючись по дереву каталогів, можна послідовно обмежити область пошуку й у результаті отримати список посилань на WEB-вузли, що пов'язані з потрібною темою. Для викорис­тання класифікаторів щодо пошуку інформації необхідно точно знати, до якої категорії належить ця інформація. Крім того, необ­хідно мати на увазі, що класифікація ресурсів виконується люди­ною і тому може бути суб'єктивною. До тематичних пошукових систем належать: www.mckinley.com, www.yahoo.com, www.list.ru та інші.

Індексні системи виконують пошук сторінок, що містять зада­ні ключові слова. По закінченні пошуку система виводить список сайтів, які задовольняють заданим критеріям. Критерієм може бути слово, набір слів або логічний вираз.

Методи індексування поділяють на статистичні, теоретико-інформаційні та ймовірні.

До індексних пошукових систем відносяться: www.excite.com, www.altavista.com, www.infoseek.com, www.lycos.com, www.rambler.ru, www.yandex.ru, www.search.avanport.com.

Останнім часом більшість пошукових систем поєднують в со­бі можливості як класифікаторів, так і індексів.

20. Електронна пошта.

Електронна пошта — це система, що дозволяє пересилати по­відомлення з одного комп'ютера на інший через модем або ме­режеве з'єднання. Адреса електронної пошти має такий вигляд: ім'я_користувача@хост.домен. Для роботи з електронною по­штою використовуються спеціальні програми. Так, у складі Windows 98 існує програма Microsoft Exchange, в пакеті Microsoft Office 2000 — програма Outlook Express. Засоби роботи з елек­тронною поштою мають також Web-броузери Internet Explorer та Netscape Communicator.

Для створ. елект. повідомлення NETSCAPE MESSENGER неохідно активізувати команду Сообщеніє- Создать сообщеніє, у вікні “Составленія” в поле “Кому” заносять електронну адресу отримувача, в полі “Тема” визначають тему повідомлення(необов”язково), в цьому ж вікні створюємо сам текст повідомлення. Для нескладного форматування тексту(вирівнювання, зміна шрифту) вікно має відповідну панель. Після цього в меню файл активізуємо команду “Отпривити сообщеніє”, для отриманняповідомлень після завантаження NETSCAPE MESSENGER необхідно активізувати команди Файл-Отримати нову пошту, або кнопка “Отримати”. У вікні, що з”являється у лівій частині перелік кнопок, які містять невідправлені повідомлення. У правій верхній частині перелік отриманих повідомлень, якщо вони є. Кожний пункт цього переліку вміщує тему листа, дату, час. Для того щоб переглянути необхідно два рази клацнути мишею. Для зручності E-MAIL- програму підтримують функція введення книги адреси, в якій зберігаються адреси, що використовуються найчастіше. Для збереження адреси відкриваємо книгу адреси. Відкриваємо вікно: у вікні адресна книга у лівій частині з переліку існуючих вибирають потрібну адресну книгу або створюємо нову(команда Файл- Создать адресну книгу). Для внесення нової адреси(карточка активізуємо команду файл-Створити карточку або кнопка Карточка). Після цього вносять всі необхідні атрибути(прізвище,ім”я тощо), кнопка ОК, ENTER. І для використання адреси, що існують активізуємо команди Сообщеніє- Вибрати Получателей.

21. Поняття Web-сторінки та Web-сайту. Структура НТМL-документу. Середовище(а) створення HTML-документа

WEB-сторінка – це тестовий файл, але написаний мовою HTML. Для перегляду таких файлів існують спеціальні браузери INTERNET EXPLORER, NETSCAPE COMMUNICATOR. Сама WEB-сторінка створюється у ВОРД чи БЛОКНОТІ. Після створення при зберіганні в імені такого файлу обов”язково розширення HTML. Файли HTML склад.з тегів – це вказівки браузера для визначення тієї чи іншої частини файлу. Теги бувають парні – для зазначення початку і кінця, одноелементні – для визначення дії. Основні команди: <HTML> …команда </HTML> - парний тег <HEAD>… </HEAD> - область заголовку документа. Якщо тег парний,то він має бути закритим. <TITLE>…. </TITLE> - заголовок вікна браузера <і> коментар для команд<p>…</p> - початок і кінець абзацу. <b>… </b> - форматуваня тексту у напівжирний шрифт, <l>… </l>- курсив, <u>… </u>- підкреслений шрифт, <ul>….</ul>- початок і кінець маркированого тексту, <ol>…</ol>-нумерований список,<li>….<li>- елемент тексту,<TABLE>…</TABLE>-початок і кінець таблиці, <TABLE BORDER>…</TABLE BORDER>- рамки таблиці,<TD>…<TD>-початок таблиці,<TR>… <TR>- початок\кінець рядка таблиці, <TH>…<TH>- заголовок стовця таблиці.

22. Редагування тексту в MS Word. Копіювання, перенесення та вилучення фрагментів тексту.

Виділення: одне слово- двічі клацнути лівою кн. миша; 1 рядок – клацнути зліва від рядка; абзац – клацнути двічі зліва від абзацу; весь текст – клацнути тричі зліва від тексту (або Правка→ Выделить все): блок тексту – встановити курсор на початок блоку, підвести вказівник мишки до кінця блоку і утримуючи клавішу Shift клацнути мишкою. Копіювання: виділити блок тексту → Правка → Копировать (або кн. ”Копировать”). Щоб виконати операцію вставки → ставимо курсор у потрібне місце→ Правка→ Вставить, або вик. Комбінацію клавіш Ctrl + V, або кн. на панелі інструментів. Вилучити фрагмент тексту можна, попередньо виділивши його, натиснути кн. Delete, або вик. Команду Правка→Вырезать (або Ctrl +Х, або відповідну кн. на панелі інструментів). За доп. цієї ком. текст копіюється в буфер обміну, а потім вилучається.

23. Пошук даних в документі MS Word. Перевірка орфографії.

Правка->Найти

Вкладки – Найти, Заменить.

Найти – Больше (Учитывать регістр, только слово целиком).

Для перевірки правопису спочатку потрібно вибрати мову пе­ревірки: виділяється весь документ або фрагмент документа, ви­кликається пункт меню Сервис/Язык/Выбрать язик.

Потім бажано перейти на початок документа і викликати пе­ревірку правопису:

• просто натиснути клавішу F7, або

• натиснути на кнопку V (Правописание) на панелі інстру­ментів, або

• викликати пункт меню Сервис/Правописание...

У будь-якому випадку з'явиться вікно перевірки правопису (якщо програма перевірки знайшла помилку), в якому буде пока­заний помилковий фрагмент і буде запропонований варіант замі­ни. Якщо заміна влаштовує користувача, натискається кнопка Заметіть (для заміни поточного значення), або Заменить все (для заміни усіх значень у тексті). Якщо ж заміна непотрібна, то натискається кнопка Пропустить (для пропуску поточного зна­чення) або кнопка Пропустить все (для пропуску усіх таких зна­чень далі за текстом).

24. Створення шаблонів документів засобами MS WORD.

Для створення нового шаблона слід подати команду Файл/Создать і в полі Новий документ вікна діалогу Создать встановити опцію Шаблон. Після натиснення кнопки ОК на екран виведеться вікно шаблона. Від вікна докумен­та воно відрізняється тільки назвою рядка заголовка — ШАБЛОН замість ДОКУМЕНТ. Далі слід ввести необхідні дані (параметри форматування, текстові поля) і зберегти шаблон. Щоб зберегти документ як шаблон, слід подати команду Файл/Сохранить как, а потім у полі Тип файла вибрати елемент Шаблон документа. Правила додержання хорошого стилю роботи потребують для кожного документа (в тому числі і для шаблона) заповнення довідки, в яку включаються основні відомості про документ. Тому після збереження нового документа чи шаблона бажано виконати команду Файл/свойства і заповнити потрібні рядки у вікні діалогу Свойства.

Команда Формат/Библиотека стилей відкриває вікно Библиотека стилей, в якому відображається список шаблонів. Вибравши потрібний шаблон, в полі Описание можна побачити, як виглядатиме документ, форматований цим шаблоном.

25. Форматування тексту засобами MS WORD. Форматування за зразком. Створення власного стилю.

Під форматуванням розуміють операції, які зв'язані з оформленням тексту і зміною його зовнішнього вигляду. Операції форматування дійсні тільки для виділених фрагментів.
Розрізняють три основні операції форматування: форматування символів; форматування абзаців; форматування сторінок.

При форматуванні символів можна змінити шрифти, його розмір. Форматування здійснюється командою Формат/Шрифт. При цьому на екрані з'явиться вікно діалогу Шрифт, в якому можна встановити такі параметри:

•шрифт (вибирається із списка шрифтів);
•стиль (можна вибрати звичайний стиль, курсив, напівжирний і напів­жирний з курсивом шрифти);
• розмір шрифта;
• підкреслення (вибір різних варіантів підкреслення);
• колір символів;
• ефекти (верхній і нижній індекс, перекреслений).
У полі Образец цього вікна показується зовнішній вигляд тексту при вибраних параметрах.
Отступи й интервалм.
Ряд параметрів можна встановити і за допомогою кнопок панелі Форматирование.

Під абзацем у Word розуміють частину документа, за якою поміщається маркер абзацу. При введенні тексту абзац завжди закінчується натискуванням клавіші FEnter. Для форматування абзацу використовують команду Формат/Абзац, відкриває вікно діалогу Абзац в якому можна здійснити:

• вирівнювання абзаців;
• встановлення відступів абзаців;
• встановлення відстані між рядками і абзацами.

При введенні і друкуванні тексту Word викорис­товує встановлені за замовчуванням розміри поля сторінки. Змінити ці параметри можна за допомогою команди Файл/Параметри страницм.
Вкладинка Поля дозволяє встановити розміри верхнього, нижнього, лівого і правого полів. Поле Образец цієї вкладинки показує, який вигляд матиме І сторінка з встановленими параметрами поля при друкуванні.

Створення власного стилю.

При натискуванні кнопки Создать відкривається вікно Создать стиль, в якому можна вказати параметри створюваного стилю. Поле Имя визначає ім'я створюваного стилю, поле Основан на етиле визначає стиль, на основі якого створюється даний. Кнопка Формат відкриває список основних параметрів формату, які можна визначити. Встановлений прапорець Добавить в шаблон добавляє новий стиль дошаблону, з яким працює документ.

Для того чтобы выполнить процедуру Форматирование по образцу, вначале выделите часть текста, которая будет использоваться как образец. Затем выберите инструмент Формат по образцу, который находится на панели Стандартная и напоминает малярную кисть. Щелкните на нем мышью, и рядом с курсором появится изображение кисти. Далее выделите курсором с кистью ту часть текста, к которой вы хотите применить форматирование, и Word автоматически отформатирует данный участок текста по образцу.

26. Робота з об’єктами в MS WORD. Типи об’єктів в MS Word.

До об'єктів, що вставляються у текст документа, відносять:

• списки;

• символи, яких немає на клавіатурі;

• автотекст;

• номери сторінок;

• колонтитули;

• зноски;

• кінець сторінки, розділу тощо;

• рисунки;

• схеми;

• графічні заголовки;

• діаграми;

• рукописні формули;

• текст інших документів;

• зміст поточного документа;

• нові документи;

• таблиці;

• гіперпосилання та інше.

27. Створення та форматування таблиць. Виконання обчислень.

(вставлення, вилучення рядків, стовпців; зміна межі, авто формат, сортування, розрахунок функцій). Команда ТАБЛИЦА\ ДОБАВИТЬ\ТАБЛИЦА. Кнопка АВТОФОРМАТ дозволяє надати таблиці один із стандартів. Найпростіший вигляд – Сетка, кнопка ОК. Тут же можна змінювати межі, встановивши позначку у Границы. Для виділення стовпця (рядка)- клацнути над ним зверху (зліва), щоб його вилучити – спочатку виділити, а потім ТАБЛИЦЫ\ удалить столбцы (строки) или кн.DEL. Додавання стовпця - ТАБЛИЦА\ добавить столбец (перед цим виділити стовпець, перед яким буде новий). Рядок – виділити той, перед яким буде новий, ТАБЛИЦА \добавить строки. Для додавання після останнього - курсор після останнього рядка таблиці і ENTER. Можна робити розрахунки суми по рядкам чи стовпцям, пошук max та min і середнього значення. Курсор справа від рядка – ТАБЛИЦА \формула. Сума слева – SUM LEFT. По стовпцю – курсор у вільну комірку під стовпцем, ТАБЛИЦА\ формула. SUM ABOVE. Всі інші функції розраховуються за допомогою адресації комірки. При цьому курсор в будь-яку комірку – ТАБЛИЦА\ формула. У вікні розкриваємо список ВСТАВИТЬ ФУНКЦИЮ, де вибираємо потрібну і в дужках пишемо необхідний діапазон. Для побудови діаграми ВСТАВКА\ рисунок \ диаграмма.

28. Засоби структурування документу MS Word.

Створення змісту: у WORD існує можливість автоматично створити зміст із тих фрагментів документу, які попередньо визначаються як заголовки. Заголовків може бути до 9-ти рівнів. Як правило весь текст документу має стиль “Обычный”. Для створення змісту, фрагмент потрібного документу виділяють і у списку кнопки”Стиль” панелі інструментів “Форматирование” вибираєм потрібний рівень заголовку(1,2,3,…). Заголовок може бути створений лише для цілого абзацу. Робота з створенним заголовком виконується в режимі перегляду структури документу(“Вид”→”Структура”), після цього з’являється панель інструментів ”Структура”,яка містить кнопки: “повысить/понизить уровень” – змінює рівень існуючих заголовків; “развернуть/свернуть“- при роботі з великими документами згортається весь текст і залишаються лише заголовки;”превратить в обычный текст” – перетворення заголовків в звичайний текст. Після створення заголовків документу можна створити зміст: курсор встановлюєм в потрібне документа і активізуємо команду “Вставка”→”Оглавление”→”Указатели”. У вкладці “Оглавление” вибираємо вид змісту, встановлюємо потрібну кількість рівнів заголовків(за замовчуванням “3”). Після виконання змін над заголовками і активізації команди “Вставка”→”Оглавление”→”Указатели”, з’являються запити на зміну існуючого змісту і попереднє вилучення.

Створення переліку ілюстрацій: це список, елементами якого є назви під малюнками, під таблицями, під формулою. Для автоматичного створення, необхідно створити назви об’єктів. Для цього: 1)під об’єктами всановлюємо курсор, активізуємо команду “Вставка”→”Название”; 2) у вікні переліку “Постоянная часть” вибираємо відповідну назву, ОК; 3)при цьому всі створені назви мають стиль “Название объекта”(перетворює назву у звичайний текст); 4) після визначення всіх назв, встановлюмо курсор у потрібне місце і активізуємо команду “Вставка”→”Оглавление”→”Указатели”. Вкладка “Список илюстраций”-вибираємо вид списку, ОК.

Створення предметного вказівника: визначає розташування термінів на сторінці документу. Для створення необхідно: 1) визначити ті слова або словосполучення в документі, які ввійдуть до предметного вказівника; 2)для цього виділяємо перше слово, активізуємо команду “Вставка”→”Оглавление”→”Указатели”; 3) у вкладці ”Указатели”- кнопка “Поместить”; 4) з’являється вікно “Определение элемента указания”: в параметрах активізуємо “Перекрёсная ссылка”-набираємослово з клавіатури; 5) залишаємо це вікно активним, відміняючи за допомогою кнопки “Пометить”, виділяємо інше слово, закриваємо це вікно і попереднє; 6) при виділенні слів для предметного вказівника, після цього слова з’являється {…}, які можна переглянути після активізації “непечатаемые символы”(для вилучення слів із предметного вказівника-виділяємо символи в дужках і вилучаємо); 7)після виділення всіх слів активізуємо команду “Вставка”→”Оглавление”→”Указатели”, у вкладці ”Указатели” вибираємо вид вказівника, встановлюємо кілька колонок.

29. Налагодження роботи табличного процесору MS EXCEL

Автоматично, за замовчуванням, у новій книзі встановлюється 3 робочі листи. Цей параметр можна змінити:

Сервис → Параметри → вкладка Общие → листов в новой рабочей книге

Щоб вкл. або викл. стиль посилань R1C1

Сервис → Параметри → вкладка Общие → флажок «стиль ссылок R1C1

Щоб відображати рядок формул

Сервис → Параметри → вкладка Вид → флажок Отображать строку формул

Щоб змінити параметри вікна

Сервис → Параметри → вкладка Вид → Параметри окна

Можна встановити

- авторазбиение на страницы

- отображение сетки

- наличие полос горизонтальной и вертикальной покрутки

- отображение ярличков листов

- отбражение сетки, и цвет линий сетки

Вказати робочий каталог та каталог автозавантаження можна наступним чином.

Сервис → Параметри → вкладка Общие → поле «Рабочий каталог»

Сервис → Параметри → вкладка Общие → поле «Каталог автозагрузки»

Виключити режим відображення списку файлів, які відривалися користувачами останніми.

Сервис → Параметри → вкладка Общие → зняти галочку з Помнить список файлов, до.

30. Поняття робочої книги та робочого листа в табличному процесорі MS EXCEL. Особливості роботи з робочими листами (додавання нового робочого листа, перейменування, знищення листа, зміна кількості листів у новій робочій книзі).

Робочий лист електронної таблиці Excel має окремий ярличок з назвою у нижній частині листа. На ярличку можна розмістити відповідну до змісту даної таблиці назву. Сукупність робочіх листів об'єднаних в одному файлі створює робочу книгу. Використання робочої книги дає можливість швидкого знаходження потрібної інформації при переміщенні по її листам
Робоча книга Excel може містити до 225 робочіх листів, а кожний лист може складитись з 16384 рядків і 256 стовбців. Прехрещення рядка і стовбця називається клітиною, яка має певні координати (наприклад, А1 - це ячейка у верхньому лівому куту робочого листа).

Назви аркушів розміщені на ярличках унизу кожного робочо­го аркуша. Переміщуватися по аркушах можна, натискаючи ми­шкою потрібний ярличок або використовувати кнопки перемі­щення між аркушами, що розташовані ліворуч від ярличків.

У новому файлі містяться три робочі аркуші, але за бажанням їхню кількість можна змінювати (додавати нові аркуші або вида­ляти непотрібні).

Для додавання можна:

• натиснути правою кнопкою мишки на ярличок аркуша, лі­воруч від якого потрібно вставити новий аркуш, вибрати пункт Лист Microsoft Excel і натиснути кнопку на Ok, або

• вибрати пункт меню Вставка/Лист і новий аркуш вставить­ся ліворуч від активного.

Для перейменування аркуша можна на ярличку аркуша:

• двічі натиснути на ліву кнопку мишки, увести нове ім'я і Enter, або

• натиснути на праву кнопку мишки, вибрати з динамічного меню пункт Переименовать, увести нове ім'я і Enter.

Для переміщення / копіювання поточного аркуша можна:

• захопити лівою кнопкою мишки ярличок аркуша і перетягти його на нове місце — відбудеться переміщення, або

• натиснути праву кнопку мишки на ярличку, вибрати з дина­мічного меню пункт Переместить/Скопировать і вибрати місце для переміщення, або

• вибрати з головного меню пункт Правка/Переместить/ Скопировать лист... і вибрати місце для переміщення.

Якщо потрібно копіювати аркуш, то при перетягуванні треба утримувати клавішу CTRL, а в двох останніх випадках позначити мишкою покажчик Создавать копию і натиснути Ok.

Для видалення аркуша можна:

• натиснути на праву кнопку мишки, з динамічного меню ви­брати пункт Удалить, або

• вибрати пункт меню Правка / Удалить лист.

31. Особливості адресації комірок у табличному процесорі MS EXCEL. Стилі посилань R1C1 та A1. Відмінності між абсолютними, відносними та змішаними посиланнями на комірки. Звернення до блоку комірок.

Посиланням однозначно визначається клітина або група клітин листа, а також cпрощується пошук значень або даних, які використовуються у формулах. З допомогою посилань можна використовувати у формулі дані, які знаходяться у різних місцях листа, а також використовувати значення однієї і й тієї ж клітини у декількох формулах. Крім того, можна посилатися на клітини, які знаходяться на інших листах книги або в іншій книзі. Посилання на клітини других книг називаються зовнішніми.

По замовчуванню в Microsoft Excel використовуються посилання типу A1, в якому стовбчики позначаються буквами від A до IV (256 стовбчиків максимально), а рядки числами - від 1 до 65536. Щоб вказати посилання на клітину, введіть букву заголовку стовбця, а після цього номер рядка. Наприклад, D50 є посиланням на клітини, розташовані на перетині стовбчика D з 50-м рядком. Щоб посилатися на діапазони клітин, введіть посилання на верхню ліву клітину діапазону, поставте двокрапку:, а після цього посилання на праву нижню клітину діапазону.

Розглянемо варіанти можливих посилань. На клітину стовбчика A в 10-му рядку можна посилатися як на A10, а на діапазон клітин в стовбчику A з 10-го рядку по 20-й як на A10:A20. Діапазон клітин у 15-му рядку зі стовбчика B по стовбчик E можна позначити B15:E15, а всі клітини у 5-му рядку як 5:5. На всі клітини між 5-й і та 10-м рядками включно можна посилатися як 5: 10, а на всі клітини у стовбчику H як на H:H. На всі клітини між стовбчиками H та J включно як H:J.

Можна також скористуватися стилем, в якому і стовбчики, так і рядки листа пронумеровані. Цей стиль, що називається R1C1. Він найбільш корисний при обчисленні позиції рядка і стовбчика у макросах, а також у відносних посиланях. У стилі R1C1, після букви R вказується номер рядка клітини, після букви C – номер стовбчика.

У залежності від поставленоого завдання можна використовувати або відносні посилання, які посилаються на клітини відносно позиції формули, або абсолютні посилання, які посилаються завжди на одину і ту ж клітину. Для абсолютних посилань використовують знак $ перед назвою стовбчика або клітини, наприклад $B$15.

32. Різні способи введення даних у табличному процесорі MS EXCEL. Створення списків та введення їх елементів. Різні способи редагування даних.

У комірках таблиці можна розміщувати текстові дані, числові дані, формули та функції.

У Microsoft Excel існує декілька режимів роботи: ГОТОВО, ПРАВКА, ВВОД. Назву поточного режиму можна побачити у нижньому лівому куті робочого вікна Microsoft Excel.

Для введення даних використовується режим ГОТОВО. Виби­рається потрібна комірка й уводять дані за допомогою клавіату­ри, мишки або меню (відображений режим ВВОД), після чого натискають на Enter або будь-яку клавішу переміщення курсора (знову відновлюється режим ГОТОВО). Введене значення можна побачити безпосередньо у комірці та у спеціальному рядку фор­мул, що розташований між панелями інструментів та самою таб­лицею, при цьому значення у рядку формул не обов'язково має збігатися із значенням у поточній комірці, яка завжди показана

рамкою з крапкою в правому нижньому куті комірки. Ця крапка називається крапкою автозаповнеиня і використовується для ко­піювання і переміщення даних з одних комірок у інші та для швидкого введення даних.

Числові дані автоматично розміщуються ближче до правого краю комірки, а текстові — до лівого, проте можна використову­вати кнопки вирівнення даних на панелі інструментів для того, щоб розмістити дані за бажанням ліворуч, праворуч та по центру комірки.

Дані, введені у комірку, можна змінити, замінити або вилучити. Заміна даних: заноситься нове значення і натискається Enter. Зміна даних: вибирається комірка,

• натискається клавіша F2, вносять зміни і натискають Enter, або

• двічі натискається ліва кнопка мишки, вносять зміни і нати­скають Enter, або

• вносять зміни у рядку формул і натискають Enter. Зміна даних відбувається у режимі ПРАВКА.

Для копіювання значень комірки, блок комірок суміжний “мишу до нижнього правого кута комірки, миша стає “+”, тягнути. Для переміщення: мишу до рамки блоку і тягнути. Вилучення значень комірок, рядків, стовпців. Виділити стовпці, клацнути на його імені. Для стовпця: Правка- Удалить. Аналогічно в інших випадках. Редагування. Активізувати комірку, двічі клацнувши. Після цього клацнути на панелі формул. Для введення текстової інформації, що розміщена на декількох стовпцях, внести цю інформацію → виділити блок комірок, які вона займає → актив. кнопку “Центрировать по столбцам”. Для встановлення маркеру абзацу всередині комірки → Alt+Enter. Створену таблицю можна розділити на дві частини (коли таблиці більша ніж розмір екрану, заголовки потрібно зафіксувати).Маркери вікна, які розміщені над вертик. Лінією вікна (вказівник мишки до маркеру) → тягнути → ств-я 2 вікна і в кожному може бути своя лінійка прокручування. Для знищення цього розподілу маркери або команди “Окно → удалить разбиение”. Форматування комірок, діапазонів комірок. За умовчуванням – вся інф. в форматі “Общий”, стиль – обычный. Для зміни формату: виділити потрібний діапазон, акт. Формат/ ячейки. Вкладка Число містить перелік таких форматів: Общий; Числовой (для роботи з числами; кількість десяткових знаків); Фінансовий/ Денежный (для чисел з позначенням грош. одиниць); Дата; Время; Процент; Дробный. У вкладці Выравнивание – різні види вирівнювань (є параметр для об’єднання декількох комірок в єдине ціле). Вкладка Шрифт містить параметри розміру та виду шрифту. Вкладка Границы – встановлення рамки для комірок та їх діапазонів. Вид – заливка кольором. Для Автоформату команда Формат → Автоформат, з переліку вибираємо потрібний. Зміна ширини та висоти стовпця. Поставити курсор на вертик. Або гориз. Границю рядків і стовпців, тягнути.

33. Створення елементарних формул у табличному процесорі MS EXCEL. Навести приклади. Форматування даних.

Формула — це запис дій, які треба провести з вхідними дани­ми для отримання потрібного результату. Для внесення формули треба активізувати комірку, де має розміщуватися формула, на­тиснути = (Дорівнює) або на клавіатурі, або мишкою ліворуч у рядку формул і заносити текст. Текст формули складається з ад­рес комірок із вхідними значеннями, поєднаних математичними, логічними або пунктуаційними знаками.

Якщо, наприклад необхідно скласти значення клітин А1 та В1 і вивести їх суму у клітині С1 встановіть рамку виділлення на клітину С1 і введіть формулу =В1+В2.

Зведення у ступінь ^.

Арифметичні формули можуть також містити оператори порівняння: дорівнює (=), не рівно (< >), більше (>), менше (<), не більше (<=), не менше (>=). Результатом обчислення арифметичної формули є число.

Логічні формули можуть містити вказані оператори порівняння, а також спеціальні логічні оператори:

#NOT# - логічне заперечування “НІ”

#AND# - логічне “І”

#OR# - “АБО”

Логічні формули визначають, вираз “істина” чи “помилка”. Виразу “істина” привласнюється числова величина 1, виразу “помилка” - 0.

Форматування даних – вибір форми представлення числових або символьних даних в комірці.

Змінювати формат можна у одній комірці або у цілому діапазоні. Виділяється комірка або діапазон комірок,

• вибирається пункт меню Формат/Ячейки або

• права кнопка на виділеній комірці або діапазоні і пункт з динамічного меню Формат ячеек...

Відкриється вікно форматів з декількома вкладниками: Вкладника Число використовується для надання даним фор­матів, що перелічені у списку Числовые форматы. Тут можна вибрати основний формат і його додаткові параметри.

Вкладника Выравнивание використовується для вирівнювання даних по горизонталі та вертикалі (зона ліворуч угорі), для вибо­ру кута розташування даних у комірці (зона праворуч), а покаж­чики, розташовані ліворуч внизу, дозволяють поєднувати комір­ки у суміжному діапазоні, розташовувати текст у комірках в де­кілька рядків та автоматично змінювати ширину стовпчиків, як­що дані не зміщуються у ньому.

Вкладника Шрифт дозволяє вибирати параметри шрифта для виділеного діапазону.

Вкладинка Граница пропонує оформлення виділеного діапа­зону рамками різного типу.

Вкладинка Вид опрацьовує оформлення тла діапазону різним

кольором.

Вкладинка Защита використовується для захисту змісту ко­мірок у діапазоні (спрацьовує тільки після захисту аркуша).

34. Поняття функції у табличному процесорі MS EXCEL. Особливості використання Майстра функцій. Навести приклад математичних функцій.

Під функцією розуміють залежність однієї змінної (у) від іншої (х) або кілька змінних (х1, х2,..., х n ). Причому кожному набору значень змінних х1, х2,..., хn буде відповідати єдине значення певного типу залежностей змінної у. Функції вводять у таблицю у склад формул або окремо.

Деякі дії з даними у таблиці виконуються за допомогою фун­кцій, наприклад, обчислення середнього, мінімального, макси­мального значення, суми значень із заданого діапазону значень

тощо.

Загальний вигляд функції:

=ім'я функції(параметр/и)

У електронних таблицях можуть бути представлені такі види функцій:

- математичні функції виконують різні математичні операції, наприклад, обчислення логарифмів, тригонометричних функцій та ін.;

- статистичні функції виконують операції по обчисленню параметрів випадкових величин або їх розподілень, представлених множиною чисел, наприклад, стандартного відхилення, середнього значення, медіани і т.п.

- текстові функції виконують операції над текстовими рядками або послідовністю символів, обчислюючи довжину рядка, перетворюючи прописні літери у рядкові і т.п.

- логічні функції використовуються для побудови логічних виразів, результат яких залежить від того, чи є істиною умова, що перевіряється.

- фінансові функції використовуються у складних фінансових розрахунках, наприклад, визначення форми дисконту, розміру щомісячних виплат для погашення кредиту, обчислення амортизаційних відрахувань та ін..

- функції дати і часу та ін.

Всі функції мають однаковий формат запису і включають ім'я функції і список розділених комою аргументів, що знаходяться у круглих дужках.

Будь-яка функція виконується або внесенням її тексту з клаві­атури у активну комірку, або її викликом з активної комірки за допомогою Майстра функцій.

Майстер функцій — це спеціальна програма, за допомогою якої можна вибрати потрібну функцію і виконати її, вказавши всі потрібні параметри.

Майстер функцій можна завантажити через пункт меню

Вставка/Функція..., або за допомогою fx кнопки на панелі ін­струментів.

Приклади функцій:

SUM (список) – статистична функція визначення суми всіх числових значень у списку, який може складатися з адрес комірок і блоків, а також числових значень.

AVERAGE (список) – статистична функція визначення середнього арифметичного значення всіх перерахованих у списку величин.

МАХ (список) – статистична функція, результатом якої є максимальне значення у вказаному списку.

IF (умова, істина, помилка) – логічна функція, що перевіряє на істинність задану логічну умову.