Державний фінансовий контроль

Білет 1

1. А) Фінанси – це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами і населенням з приводу формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, які повинні регулюватися правовими нормами.

Сутність категорії „фінанси” розкривається у її функціях:

Розподільча функція є головною і проявляється в процесі розподілу валового внутрішнього продукту у вигляді утворення фондів грошових кошів та використання їх за цільовим призначенням.

Об’єктом розподілу виступають: ВВП та національне багатство. Суб’єктом розподілу є юридичні та фізичні особи, які беруть участь у відтворювальному процесі, та у розпорядженні яких формуються фонди цільового призначення.

Призначення розподільчої функції полягає у формуванні потенційних можливостей для створення фінансової основи функціонування держави.

Розподільча функція реалізується в процесі первинного і вторинного розподілу (перерозподілу) національного доходу. В результаті первинного розподілу утворюються первинні прибутки учасників процесу виробництва: працівників (у формі оплати праці); підприємств (у формі прибутку); держави.

Вторинні прибутки утворюються в результаті перерозподілу НД, що здійснюється за допомогою фінансових відносин і за допомогою оплати послуг, що виробляються соціальною сферою (сферою нематеріального виробництва).

Таким чином, за допомогою фінансів держава здійснює розподіл суспільного продукту не тільки в натурально-речовій формі, а й за вартістю. У цьому зв’язку стає можливим і необхідним контроль за забезпеченням вартісних і натурально-речових пропорцій у процесі розширеного відтворення.

Контрольна функція забезпечує контроль за дотриманням пропорцій в розподілі ВВП, правильністю формування, розподілу та використання фінансових ресурсів держави і суб’єктів господарювання.

Об’єкт контролю - розподільчий процес. Контрольна функція фінансів на практиці реалізується в діяльності осіб, що проводять фінансовий контроль. В Україні -Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державна контрольно-ревізійна служба, Державна митна служба, Пенсійний фонд, Рахункова палата та інші. Одним із напрямків дії фінансового контролю є контроль за дотримуванням фінансової дисципліни суб’єктами фінансових відносин. А саме за своєчасним перерахуванням у встановлені терміни платежів за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, а також за своєчасною і повною сплатою податків до бюджету та позабюджетних фондів.

Через розподільчу і контрольну функції фінанси активно впливають на процес відтворення, опосередковуючи, по-перше, створення фондів нагромадження та споживання, по-друге, додержання пропорцій обігу натуральних і грошових ресурсів та їх раціональне використання. Це сприяє збільшенню суспільного продукту, а відтак і національного доходу.

Б) Об’єктивна необхідність фінансів обумовлена такими явищами:

1) наявністю суспільного поділу праці; 2) наявністю товарно-грошових відносин (фінанси не можуть існувати без грошей); 3) наявністю різних форм власності; 4) наявністю держави і необхідністю виконання нею своїх функцій; 5) дією економічних законів розвитку суспільства.

В)Об’єктами фінансових відносин є:

1) ВВП, тобто вартість товарів і послуг, виготовлених суб’єктами економічних відносин у сфері матеріального і нематеріального виробництва за певний період часу (переважно за рік);

2) НД, тобто частина сукупного суспільного продукту, в якому представлена новостворена протягом року вартість (v + m). Кількісно національний доход визначається як різниця між сукупним суспільним продуктом і матеріальними затратами на його створення (амортизація, сировина, матеріали);

3) національне багатство – сукупність створених і нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних і нематеріальних благ, які у свою чергу поділяються на суспільне (створене працею) багатство і природне (природні ресурси).

Суб’єкти: держава; суб’єкти господарської діяльності;населення.

 

2.А) Фінансове планування – це діяльність щодо складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання, їх об’єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць та країни в цілому.

Фінансове планування є складовою частиною народногосподарського планування. пов’язаною з загальним управлінням фінансами. Воно передбачає визначення основних завдань діяльності суб’єктів господарювання на перспективу.

Призначення фінансового планування полягає у визначенні сукупної потреби підприємства в такій кількості фінансових ресурсів, щоб забезпечувалося фінансування розширення виробництва, виконання фінансово-кредитних зобов'язань перед бюджетом, банками тощо, розв'язання соціальних завдань і матеріального стимулювання працівників підприємства. Крім того, фінансове планування сприяє запобіганню понаднормативних і понадпланових витрат товарно-матеріальних цінностей і фінансових ресурсів як за окремими видами заходів, так і по підприємству загалом.
Завдання фінансового планування:
• визначення джерел та обсягів фін ресурсів;
• виявлення резервів збільшення фін ресурсів;
• раціональний розподіл отримуваних прибутків і накопичень;
• фінансовий контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів і коштів;

Б) Фінансові плани це плани формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. Їх особливістю є те, що вони складаються виключно у грошовій формі.

Принципи фінансового планування:

- наукова обгрунтованість (проведення розрахунків фінансових показників на основі певних методик, з урахуванням кращого досвіду, використанням засобів обчислювальної техніки, економіко-математичних методів, які передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір найоптимальнішого);

- єдність фінансових планів (полягає в єдності фінансової політики, єдиній методології розрахунку фінансових показників);

- безперервність (взаємозв’язок перспективних, поточних і оперативних фінансових планів);

- стабільність (незмінність показників фінансових планів).

В) Фінансові плани складаються

1.окремими підприємствами, установами, об’єднаннями, відомствами: Баланс доходів і видатків – це поточний фінансовий план, який складається на підприємстві і розраховується на рік з розподілом по кварталах.

Платіжний календар – це оперативний фінансовий план, який складають на квартал з розбивкою по місяцях або на місяць і з розбивкою по декадах.

Платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає чіткіше уявлення про стан платежів та розрахунків у періоді, що аналізується.

Бізнес-план - це план реалізації певного проекту або угоди, які потребують вкладення коштів. Бізнес-план складається у випадках: приватизації; продажу контрольного пакету акцій іноземному інвестору; при створенні спільних підприємств за участю держави; при наданні підприємству кредитними установами довгострокових позик.

Кошториси доходів і видатків складають установи соціальної сфери, тобто бюджетні організації. Кошторис містись два основних розділи: Доходи та Видатки.

2. в розрізі окремих територій (місцеві бюджети) та на рівні держави в цілому (Державний бюджет, зведений бюджет, баланс фінансових ресурсів і витрат держави).

Бюджет як фінансовий план завжди складається з двох частин: доходної і видаткової.

І.Доходи:

- податки;

- відрахування в державні цільові фонди, приєднані до бюджету;

-неподаткові надходження.

ІІ. Видатки:

- на народне господарство

- на соціальний захист населення;

- на оборону;

- на управління;

- на утримання соціальної сфери;

- на екологію;

- на створення державних резервів;

Особливістю Державного бюджету як фінансового плану є те, що він єдиний має силу закону.

Баланс фінансових ресурсів і витрат держави складається з метою визначення обсягів фінансових ресурсів країни і напрямків їх використання. Відмінність балансу від зведеного бюджету полягає в тому, що, крім централізованих фінансових ресурсів в ньому відображаються і децентралізовані фінансові ресурси, зосереджені у суб’єктів господарювання і населення.

Баланс фінансових ресурсів і витрат держави є фінансовою програмою економічного і соціального розвитку держави. У ньому передбачаються можливості фінансового забезпечення темпів і пропорцій розвитку економіки держави у прогнозованому періоді. Також баланс фінансових ресурсів і витрат держави служить інформаційною та аналітичною основою для розробки та обгрунтування фінансової політики держави.

Метою розробки балансу фінансових ресурсів держави є визначення розмірів державних фінансових ресурсів, збалансування доходів та витрат держави, перевірка економічного обгрунтування розрахунків державного бюджету, балансу грошових доходів та витрат населення, платіжного балансу та інших фінансових балансів.

За тривалістю дії такі плани поділяють на:

- перспективні фінансові плани (складаються на період, більший 1-го року);

- поточні (складаються на один рік);

- оперативні (складаються на квартал, місяць).

Білет 6

1. А) Фінанси – це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами і населенням з приводу формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, які повинні регулюватися правовими нормами.

категорії „фінанси” розкривається у її функціях:

Б) Характерні ознаки фінансів:

- грошовий характер фінансових відносин;

- розподільчий характер фінансових відносин;

- формування і використання грошових фондів.

Таким чином, фінансові відносини визначаються як суспільні відносини між державою, суб’єктами господарської діяльності і населенням, що виникають з приводу формування, розподілу, перерозподілу та використання певних грошових фондів.

В) Залежно від рівня, на якому проходить формування фондів грошових коштів, вони поділяються на:

- централізовані, тобто ті, що створюються на рівні держави (Державний бюджет; місцеві бюджети; Пенсійний фонд; Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; Фонд соціального страхування на випадок безробіття; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; фонди міністерств та відомств тощо);

Г) децентралізовані, тобто фонди підприємств та організацій (амортизаційний фонд; фонд оплати праці; фонд виплати дивідендів; резервний фонд; фонди економічного стимулювання тощо).

2. А) Податки – це обов’язкові платежі в бюджет, які здійснюють юридичні та фізичні особи.

Б) Оскільки податки – це категорія фінансова, то їх функції випливають з функцій фінансів. Податки виконують такі основні функції:

Фіскальна функція забезпечує необхідні умови для створення матеріальної бази функціонування суспільства. Допомогою податків держава мобілізує кошти для утворення грошових фондів, які забезпечують виконання покладених на неї функцій. Тобто фіскальна функція виступає методом централізації ВВП у бюджеті країни. Також вона визначає суспільне призначення податків. Податкові надходження мають бути постійними, стабільними та рівномірними. Саме стабільність надходжень податків означає не просто формування їх переліку, а розробку механізму їх стягнення, що діє на постійній основі.

Розподільча функція забезпечує розподіл вартісних пропорцій між платниками податків і державою. Тобто саме за допомогою податків держава встановлює вартісні пропорції такого перерозподілу.

Регулююча функція полягає у впливі податків на різні види діяльності та безпосередньо на платників податків. Через податки держава регулює процеси виробництва і споживання в суспільстві.

Стимулююча функція проявляє себе у вигляді зміни або диференціації ставок податків, або ж повному звільненні від їх сплати. У такому випадку здійснюється перерозподіл ВВП через фінансову систему від одних суб’єктів оподаткування на користь інших.

Контрольна функція полягає в тому, що при оподаткуванні держава регламентує фінансово-господарську діяльність підприємств та організацій, отримання доходів громадянами та обсяги використання майна. За допомогою цієї функції можна оцінити раціональність та збалансованість податкової системи, а також кожного її важеля окремо.

В) Об’єктом податку називають ті явища або предмети, внаслідок наявності яких сплачується податок (земля, доход, майно). Об’єкт повинен піддаватися чіткому вираженню, мати безпосереднє відношення до платника податку і вказувати на те, що саме оподатковується.

Суб’єктом податку є будь-яка сторона, що бере участь у процесі організації справляння податку. До суб’єктів податку належать держава та її органи, а також платники податків.

Білет 2

1. А) Фінанси – це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами і населенням з приводу формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, які повинні регулюватися правовими нормами.

Б) Фінанси перебувають в тісному взаємозв’язку з такими категоріями розподільчого характеру як гроші, заробітна плата, ціна, кредит.

Будучи тісно пов’язаними між собою, фінанси і гроші не можуть існувати одне без одного. Тому часто вживається таке визначення як фінансово-грошові відносини, адже не можна досягти поліпшення фінансового становища, не налагодивши нормального грошового обігу у державі, і навпаки.

Фінанси і ціна. Ціна – це грошовий вираз вартості будь-якого товару, тобто ціни, як і фінанси, здійснюють розподіл валового внутрішнього продукту.

У теорії і практиці цінові та фінансові методи часто розглядаються як рівнозначні щодо регулювання економічних процесів. Вони доповнюють один одного і їхнє використання залежить від конкретної економічної ситуації.

Взаємозв’язок фінансів і заробітної плати проявляється у тому, що держава регулює величину заробітної плати за допомогою фінансових важелів, зокрема, податків, створюючи загальнодержавні фонди фінансових ресурсів. Водночас держава за допомогою цих же фондів може стимулювати розвиток окремих видів діяльності, виділяючи дотації, субсидії та субвенції.

Спільним для фінансів та кредиту є те, що вони використовуються в кругообігу коштів і сприяють підвищенню ефективності виробництва. При нестачі фінансових ресурсів суб’єкти фінансових відносин можуть залучати кредитні ресурси, а за умов наявності надлишкових фінансових ресурсів – можуть тимчасово вільні кошти надавати в кредит іншим суб’єктам фінансових відносин.

В)Фінанси у багатьох випадках визначають як певну суму грошей, але певна сума грошей – це ще не фінанси. Можна мати гроші і водночас не мати ніякого відношення до фінансів. І, навпаки, при відсутності грошей, лише володіючи майном, майновими правами можна здійснювати інвестування, виступати співзасновником фірми, тобто мати відношення до фінансово-господарської діяльності фірми. Крім того, фінанси відрізняються від грошей і за функціями.

Фінанси мають ширший діапазон розподілу, ніж ціна. Вони здійснюють не лише первинний розподіл валового внутрішнього продукту на рівні виробничої структури, а й подальший перерозподіл через бюджетну систему. На цьому етапі ціни можуть регулюватися за допомогою дотацій і виплат із бюджету різниці в цінах (дотації вугільній промисловості, дотації на комунальні послуги, потреби електротранспорту, на окремі види ліків та ін.).

Відмінності між фінансами і заробітною платою полягають у наступному:

- фінанси розподіляють валовий внутрішній продукт, а заробітна плата – це категорія, яка стосується лише частини валового внутрішнього продукту, а саме фонду оплати праці;

- заробітна плата пов’язана лише з одним фактором виробництва – робочою силою, а фінанси впливають на використання всіх факторів виробництва.

Відмінності між фінансами і кредитом полягають у тому, що фінансам притаманний односторонній рух вартості. До того ж за допомогою фінансів розподіляється валовий внутрішній продукт, а кредит діє лише на стадії перерозподілу тимчасово вільних ресурсів. Під час фінансування кошти надаються на безповоротній основі, а процес кредитування передбачає надання коштів за принципами платності, строковості, повернення і забезпеченості.

2. А) Державний бюджет, як одна з головних ланок фінансової системи України, є економічною категорією і відображає грошові стосунки між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу утворення централізованого фонду грошових коштів держави і його використання на розширене відтворення, підвищення рівня життя населення і задоволення інших суспільних потреб. Тобто через бюджет держава має можливість зосереджувати фінансові ресурси на важливих ділянках економічного і соціального розвитку.

Бюджет як економічна категорія знаходить своє матеріальне відображення у централізованому фонді грошових коштів, тобто бюджет є матеріальною базою існування держави.

Б) Необхідність існування бюджету обумовлена такими факторами:

1) за допомогою бюджету держава виконує свої функції;

2) здійснює утримання соціальної сфери;

3) перерозподіляє кошти між окремими територіями і галузями;

4) здійснює соціальний захист населення;

5) вирішує національні проблеми;

6) має вплив на розвиток науково-технічного прогресу через фінансування наукових установ;

7) вирішує питання охорони навколишнього середовища тощо.

Бюджет є невід'ємним атрибутом держави, і одночасно він є фундаментальним її носієм. Адже саме через державний бюджет відбувається централізація фінансових ресурсів, що дає змогу маневрувати коштами, зосередити їх на вирішальних ділянках економічного і соціального розвитку, здійснювати єдину економічну і фінансову політику на території країни.

В) Відповідно до статті 13 Бюджетного кодексу (Складові частини бюджету):

1. Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

2. Загальний фонд бюджету включає:

1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду;

2) всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;

3) фінансування загального фонду бюджету.

3. Спеціальний фонд бюджету включає:

1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;

2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;

3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.

4. Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законом про Державний бюджет України. Джерела формування спеціального фонду визначаються виключно законами України.

 

 

Білет 3

1. А) Фінанси – це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами і населенням з приводу формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, які повинні регулюватися правовими нормами.

Б)Об’єктами фінансових відносин є:

1) ВВП, тобто вартість товарів і послуг, виготовлених суб’єктами економічних відносин у сфері матеріального і нематеріального виробництва за певний період часу (переважно за рік);

2) НД, тобто частина сукупного суспільного продукту, в якому представлена новостворена протягом року вартість (v + m). Кількісно національний доход визначається як різниця між сукупним суспільним продуктом і матеріальними затратами на його створення (амортизація, сировина, матеріали);

3) національне багатство – сукупність створених і нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних і нематеріальних благ, які у свою чергу поділяються на суспільне (створене працею) багатство і природне (природні ресурси).

Суб’єкти: держава; суб’єкти господарської діяльності;населення.

В) Для України в умовах кризи постає важливе запитання - що відбуватиметься в найближчій і довгостроковій перспективі, і якими можуть бути її дії, спрямовані на мінімізацію втрат чи на отримання виграшів?

Ринкові відносини…фін ринок – не работает по направлению привлечения вкладов населения, страховий ринок: 80% населення Європи вкладає свої збереження в ценные бумаги, в УКР 3-5%...ха-ха

2. А) Податки – це обов’язкові платежі в бюджет, які здійснюють юридичні та фізичні особи.

Б) Основними ознаками податків є такі:

- податки не мають цільового призначення;

- податки характеризуються одностороннім рухом вартості від юридичних і фізичних осіб до держави;

- податки є атрибутом держави.

В) Елементами податку є:

Об’єктом податку називають ті явища або предмети, внаслідок наявності яких сплачується податок (земля, доход, майно). Об’єкт повинен піддаватися чіткому вираженню, мати безпосереднє відношення до платника податку і вказувати на те, що саме оподатковується.

Суб’єктом податку є будь-яка сторона, що бере участь у процесі організації справляння податку. До суб’єктів податку належать держава та її органи, а також платники податків.

Масштабом вимірювання називається одиниця, яка покладається в основу виміру і на основі якої податок визначається в межах даного об’єкта.

Ставка податку – це законодавчо встановлена величина податку на одиницю оподаткування. Існують два підходи щодо запровадження податкових ставок – універсальний та диференційований. Універсальний підхід передбачає запровадження єдиної для всіх платників ставки, диференційований – декількох. За способом побудови ставки податку поділяються на тверді і процентні. Тверді ставки встановлюються у грошовому вимірі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні. Процентні ставки встановлюються щодо об’єкта оподаткування, який має грошовий вимір і показує, яку відсоткову частку певного об’єкта треба сплатити як податок.

Податкові пільги – це повне або часткове звільнення від сплати податків і зниження загальної норми оподаткування. Усі податкові пільги можна згрупувати у такі підгрупи:

- звільнення від сплати податку окремих осіб або категорій платників;

- повне або часткове звільнення об’єкта або податкової бази від оподаткування;

- зменшення ставки податку.

Г) Соціально-економічна сутність податків проявляється у їх функціях. Оскільки податки – це категорія фінансова, то їх функції випливають з функцій фінансів. Податки виконують такі основні функції:

Фіскальна функція забезпечує необхідні умови для створення матеріальної бази функціонування суспільства. Допомогою податків держава мобілізує кошти для утворення грошових фондів, які забезпечують виконання покладених на неї функцій. Тобто фіскальна функція виступає методом централізації ВВП у бюджеті країни. Також вона визначає суспільне призначення податків. Податкові надходження мають бути постійними, стабільними та рівномірними. Саме стабільність надходжень податків означає не просто формування їх переліку, а розробку механізму їх стягнення, що діє на постійній основі.

Розподільча функція забезпечує розподіл вартісних пропорцій між платниками податків і державою. Тобто саме за допомогою податків держава встановлює вартісні пропорції такого перерозподілу.

Регулююча функція полягає у впливі податків на різні види діяльності та безпосередньо на платників податків. Через податки держава регулює процеси виробництва і споживання в суспільстві.

Стимулююча функція проявляє себе у вигляді зміни або диференціації ставок податків, або ж повному звільненні від їх сплати. У такому випадку здійснюється перерозподіл ВВП через фінансову систему від одних суб’єктів оподаткування на користь інших.

Контрольна функція полягає в тому, що при оподаткуванні держава регламентує фінансово-господарську діяльність підприємств та організацій, отримання доходів громадянами та обсяги використання майна. За допомогою цієї функції можна оцінити раціональність та збалансованість податкової системи, а також кожного її важеля окремо.

Білет 4

1.А) Фінансові відносини у країні, маючи різноманітні форми прояву, разом утворюють цілісну фінансову систему, кожна ланка якої є носієм певних властивих їй фінансових відносин, що реалізуються у створенні та використанні відповідних грошових фондів. Усі ланки фінансової системи в сукупності відображають державний устрій країни, характеризують ступінь розвиненості її грошових, кредитних, валютних та інших відносин.

Таким чином, Фінансова система – це сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки, окремих фінансових інститутів і населення для виконання покладених на них функцій, а також для задоволення економічних і соціальних потреб.

Фінансова система визначається як сукупність, з одного боку, певних сфер фінансових відносин, а з іншого – різних інститутів, що забезпечують функціонування і взаємодію всіх сфер, а також управління ними.

Б) В узагальненому вигляді фінансова система країни – це сукупність трьох сфер фінансових відносин: державних фінансів, фінансів підприємств і фінансів населення.

+ рис.

Наведена модель визначає загальні взаємозв’язки основних сфер фінансових відносин. Але динамічні зміни в соціально-економічному житті ускладнюють фінансові процеси, що в свою чергу, позначається на складі фінансової системи, коли з’являються нові фінансові інститути.

Принципами побудови фінансової системи є:

- принцип єдності, який передбачає здійснення єдиної економічної і фінансової політики;

- принцип функціонального призначення ланок, який виражається в тому, що в кожній з них вирішуються свої завдання специфічними методами, а також існують відповідні фонди грошових коштів та апарат управління.

До організаційного складу фінансової системи входять:

1) органи управління:

- Міністерство фінансів;

- Державна податкова служба;

- Державна контрольно-ревізійна служба;

- Державне казначейство;

- Пенсійний фонд;

- Рахункова палата Верховної Ради України;

- Аудиторська палата;

- Комітет з нагляду за страховою діяльністю.

2) фінансові інститути:

- Національний банк;

- комерційні банки;

- небанківські кредитні установи;

- страхові компанії;

- міжбанківська валютна біржа;

- фондова біржа;

- фінансові посередники на ринку цінних паперів.

В) Державні фінанси – це основний елемент структури фінансової системи. Його складовими є державний бюджет, місцеві бюджети, державні цільові позабюджетні фонди і державний кредит.

Кожна складова державних фінансів виконує певні функції і забезпечує здійснення відповідної фінансово-економічної політики, сприяє розв’язанню певних соціальних проблем, підтримує розвиток культури та мистецтва. Одним із основних напрямків дії державних фінансів полягає в узгодженні інтересів усіх членів суспільства і секторів економіки.

У сфері державних фінансів центральне місце посідають бюджети, сукупність яких утворює бюджетну систему. До неї входять: Державний бюджет України, бюджет Автономної республіки Крим та місцеві бюджети (обласні, міські, районні, селищні, сільські).

Фінанси підприємств, організацій, установ – це сукупність економічних відносин на рівні окремих суб’єктів господарювання, пов’язані з формуванням, розподілом та використанням коштів у процесі здійснення господарської діяльності. Фінанси підприємств відіграють важливу роль не тільки у фінансовій системі, а й у забезпеченні ефективного економічного та соціального розвитку країни:

- за їх рахунок формується найбільша частина фінансових ресурсів, які концентруються державою для централізованого фінансування різноманітних суспільних потреб;

- вони створюють необхідний фінансовий базис для забезпечення безперервності виробничого процесу, спрямованого на задоволення попиту на товари та послуги;

- система фінансів підприємств сприяє формуванню фінансового потенціалу їх розвитку відповідно до стратегії підприємств на різних стадіях їх життєвого циклу;

- за їх допомогою підприємства децентралізовано розв’язують соціальні завдання розвитку суспільства,

- вони уможливлюють ефективне використання грошових заощаджень населення, тобто їх можна інвестувати в акції, облігації та інші доходні фінансові інструменти;

- вони сприяють раціоналізації обігу коштів у країні, забезпечуючи ефективне їх використання у процесі функціонування економіки.

До цієї ланки належать також фінанси невиробничої сфери, яка поділяється на фінанси освіти, охорони здоров’я, культури, науки, оборони та інших підрозділів.

Фінанси домогосподарств відображають рівень життя та фінансового забезпечення населення. Вони є засобом створення та використання фондів фінансових ресурсів для задоволення особистих потреб громадян. У соціально орієнтованій ринковій економіці, до якої прямує Україна, стан розвитку та організації фінансів домогосподарств відображає ефективність функціонування фінансової системи в цілому.

Доходи домогосподарств формуються головним чином із наступних джерел:

- заробітна плата працюючих членів;

- соціальна допомога та пенсії;

- доходи від підсобних господарств і присадибних ділянок;

- доходи від власного бізнесу;

- дивіденди та відсотки від цінних паперів;

- проценти від банківських вкладів тощо.

Основну частку видатків домогосподарств в Україні становлять видатки на житло, харчування, одяг та речі побутового вжитку, що свідчить про низький рівень життя. Фінанси страхування - сукупність фондів фінансових ресурсів, основне призначення яких полягає в покритті витрат, що виникли з непередбачливих причин, або фінансового забезпечення заходів, які не були включені в плани фінансування, але є важливими для держави.

Страхові фонди створюються за рахунок страхових внесків юридичних та фізичних осіб і перебувають в розпорядженні страхових організацій і страхових компаній різних форм власності. Вони можуть використовуватись також як інвестиційні та кредитні ресурси в економіці до настання страхового випадку

Фінансовий ринок – це ланка фінансової системи, яка створює і використовує фонди фінансових ресурсів у тих випадках, коли інші ланки фінансової системи не можуть діяти ефективно.

2. А) Податки – це обов’язкові платежі в бюджет, які здійснюють юридичні та фізичні особи.

Б) За економічним змістом об’єкта оподаткування:

Податки на доходи – це обов’язкові платежі, об’єктом оподаткування яких є дохід або прибуток, отриманий протягом відповідного проміжку часу.

Податки на споживання – це обов’язкові платежі, що сплачуються юридичними та фізичними особами в процесі споживання конкретних видів товарів чи послуг. Специфічною рисою податків на споживання є те, що вони справляються не в момент отримання доходу, а процесі його використання.

Податки на майно – це обов’язкові платежі, які справляються із конкретних власників рухомого чи нерухомого майна або в процесі передачі на нього власності.

За формою взаємовідносин між платником і державою:

Прямі податки – це податки, що встановлюються безпосередньо щодо платника, який сплачує їх до бюджету держави.

Непрямі податки – це податки, які справляються до бюджету за допомогою цінового механізму, причому конкретні платники податків не завжди є їхніми носіями. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів, робіт та послуг і їх обсяг для окремого платника (носія податку) визначається обсягом споживання і не залежить від його доходів.

За рівнем запровадження:

Загальнодержавні податки - це обов’язкові платежі, що встановлюються найвищими органами влади, а іноді і управління, і є обов’язковими для стягнення на всій території країни незалежно від того, до якого бюджету вони зараховуються.

Місцеві податки – це обов’язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади, і їх стягнення є обов’язковими лише на певній території.

Залежно від порядку зарахування:

Регулюючі податки – це податки, які можуть зараховуватися до різних бюджетів, тобто держава розподіляє їх між рівнями бюджетної системи.

Закріплені – це податки, які в повному обсязі надходять до певного, причому тільки до одного, бюджету.

Білет 5

1.А) Фінансова система – це сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки, окремих фінансових інститутів і населення для виконання покладених на них функцій, а також для задоволення економічних і соціальних потреб.

Б) В узагальненому вигляді фінансова система країни – це сукупність трьох сфер фінансових відносин: державних фінансів, фінансів підприємств і фінансів населення.

+ рис.

Наведена модель визначає загальні взаємозв’язки основних сфер фінансових відносин. Але динамічні зміни в соціально-економічному житті ускладнюють фінансові процеси, що в свою чергу, позначається на складі фінансової системи, коли з’являються нові фінансові інститути.

Принципами побудови фінансової системи є:

- принцип єдності, який передбачає здійснення єдиної економічної і фінансової політики;

- принцип функціонального призначення ланок, який виражається в тому, що в кожній з них вирішуються свої завдання специфічними методами, а також існують відповідні фонди грошових коштів та апарат управління.

До організаційного складу фінансової системи входять:

1) органи управління:

- Міністерство фінансів;

- Державна податкова служба;

- Державна контрольно-ревізійна служба;

- Державне казначейство;

- Пенсійний фонд;

- Рахункова палата Верховної Ради України;

- Аудиторська палата;

- Комітет з нагляду за страховою діяльністю.

2) фінансові інститути:

- Національний банк;

- комерційні банки;

- небанківські кредитні установи;

- страхові компанії;

- міжбанківська валютна біржа;

- фондова біржа;

- фінансові посередники на ринку цінних паперів.

В) Державні фінанси – це основний елемент структури фінансової системи. Його складовими є державний бюджет, місцеві бюджети, державні цільові позабюджетні фонди і державний кредит.

Кожна складова державних фінансів виконує певні функції і забезпечує здійснення відповідної фінансово-економічної політики, сприяє розв’язанню певних соціальних проблем, підтримує розвиток культури та мистецтва. Одним із основних напрямків дії державних фінансів полягає в узгодженні інтересів усіх членів суспільства і секторів економіки.

Фінанси підприємств, організацій, установ – це сукупність економічних відносин на рівні окремих суб’єктів господарювання, пов’язані з формуванням, розподілом та використанням коштів у процесі здійснення господарської діяльності. Фінанси підприємств відіграють важливу роль не тільки у фінансовій системі, а й у забезпеченні ефективного економічного та соціального розвитку країни:

- за їх рахунок формується найбільша частина фінансових ресурсів, які концентруються державою для централізованого фінансування різноманітних суспільних потреб;

- вони створюють необхідний фінансовий базис для забезпечення безперервності виробничого процесу, спрямованого на задоволення попиту на товари та послуги;

- система фінансів підприємств сприяє формуванню фінансового потенціалу їх розвитку відповідно до стратегії підприємств на різних стадіях їх життєвого циклу;

- за їх допомогою підприємства децентралізовано розв’язують соціальні завдання розвитку суспільства,

- вони уможливлюють ефективне використання грошових заощаджень населення, тобто їх можна інвестувати в акції, облігації та інші доходні фінансові інструменти;

- вони сприяють раціоналізації обігу коштів у країні, забезпечуючи ефективне їх використання у процесі функціонування економіки.

Фінанси домогосподарств відображають рівень життя та фінансового забезпечення населення. Вони є засобом створення та використання фондів фінансових ресурсів для задоволення особистих потреб громадян. У соціально орієнтованій ринковій економіці, до якої прямує Україна, стан розвитку та організації фінансів домогосподарств відображає ефективність функціонування фінансової системи в цілому.

Фінанси страхування - сукупність фондів фінансових ресурсів, основне призначення яких полягає в покритті витрат, що виникли з непередбачливих причин, або фінансового забезпечення заходів, які не були включені в плани фінансування, але є важливими для держави.

Фінансовий ринок – це ланка фінансової системи, яка створює і використовує фонди фінансових ресурсів у тих випадках, коли інші ланки фінансової системи не можуть діяти ефективно.

Г) У сфері державних фінансів центральне місце посідаютьбюджети, сукупність яких утворює бюджетну систему. До неї входять: Державний бюджет України, бюджет Автономної республіки Крим та місцеві бюджети (обласні, міські, районні, селищні, сільські). Всього в Україні налічується понад 10 тис. бюджетів.

Значну частину своїх функцій держава виконує завдяки державному бюджету. Його стан і структура як у дохідній, так і у витратній частині характеризують загальний соціально-економічний стан держави.

Другою за значенням ланкою державних фінансів є система місцевих фінансів з відповідними їм бюджетами. В структурному значенні місцеві фінанси споріднені державним, але управління ними з регіональними органами громадської влади через прийняті у конкретній адміністративно-територіальній одиниці і законодавчо закріплені системи інститутів.

Державні цільові фонди – це фонди грошових коштів, які мають цільове призначення і знаходяться в розпорядженні центральних та місцевих органів влади. В систему державних цільових фондів України входить біля 20 різноманітних фонів. Найбільшими з них є:

- Пенсійний фонд;

- Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

- Фонд соціального страхування на випадок безробіття;

- Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- Державний інноваційний фонд;

- Фонд соціального захисту інвалідів;

- Фонд охорони навколишнього природного середовища.

Державний кредит – це сукупність відносин, у яких держава виступає в ролі позичальника коштів або кредитора, або гаранта угоди. Існування державного кредиту обумовлене постійним протиріччям між потребами держави і її фінансовими можливостями, а також хронічною нестачею централізованих фінансових ресурсів.

Найважливішими формами державного кредиту є державні позики, грошово-речові лотереї, використання частини вкладів населення в ощадних установах. Існування державного кредиту призводить до утворення державного боргу.

Фінанси підприємств, організацій, установ: прибуткових (комерційних), неприбуткових -фінанси невиробничої сфери, яка поділяється на фінанси освіти, охорони здоров’я, культури, науки, оборони та інших підрозділів.

Фінанси домогосподарств:

Доходи домогосподарств формуються головним чином із наступних джерел:

- заробітна плата працюючих членів;

- соціальна допомога та пенсії;

- доходи від підсобних господарств і присадибних ділянок;

- доходи від власного бізнесу;

- дивіденди та відсотки від цінних паперів;

- проценти від банківських вкладів тощо.

Видатки на житло, харчування, одяг та речі побутового вжитку

Фінанси страхування: цільових централізованих фондів загально-обов*язкового страхування, страхових компаній, товариств взаємного страхування.

Страхові фонди створюються за рахунок страхових внесків юридичних та фізичних осіб і перебувають в розпорядженні страхових організацій і страхових компаній різних форм власності. Вони можуть використовуватись також як інвестиційні та кредитні ресурси в економіці до настання страхового випадку.

Фінансовий ринок

Ринок грошей – це фонди фінансових ресурсів, які передбачені для зовнішньоторговельних операцій.

Ринок капіталів або кредитних ресурсів є формою залучення тимчасово вільних коштів на інвестиційні та інші потреби. Він регулюється за допомогою облікової ставки національного банку.

Ринок цінних паперів – це кошти, які мобілізуються на потреби господарської діяльності шляхом випуску і реалізації цінних паперів і які є гарантом повернення вкладених коштів і одержання прибутку.

 

2.А) Фінансовий контроль – це діяльність уповноважених органів, спрямована на забезпечення виконання суб’єктами господарювання встановлених форм і методів реалізації фінансових відносин, а також на аналіз їх ефективності та розробку пропозицій щодо їх удосконалення. Фінансовий контроль відображає практичну реалізацію притаманної фінансам контрольної функції.

Б) Фінансовий контроль проводиться на макро-та мікро-рівнях.

на макрорівні

Об’єктом є державні фінанси. Суб’єктами є державні органи влади і управління.

на мікрорівні

Об’єкт - фінансово-господарська діяльність підприємств, організацій і установ.

Суб’єкт - державні органи влади і управління, громадські організації, засоби масової інформації; окремі фахівці (фізичні особи), аудитори.

В) Принципи фінансового контролю:

- незалежність (виключення матеріальної чи моральної зацікавленості перевіряючого);

- гласність (результати перевірок публікуються для широкого загалу);

- превентивність (попереджувальний характер фінансового контролю);

- дієвість (за результатами контрольної перевірки завжди приймаються певні міри);

- регулярність (контроль проводиться згідно з вимогами діючого законодавства);

- об’єктивність (контроль проводиться згідно з вимогами діючого законодавства);

- всеохоплюючий характер (по можливості фінансовий контроль повинен охоплювати всі сторони фінансово-господарської діяльності).

Г) Залежно від суб’єктів, що здійснюють фінансовий контроль, розрізняють наступні його види:

Державний фінансовий контроль

Загальнодержавний контроль здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація, Державна контрольно-ревізійна служба, Державна митна служба, місцеві державні адміністрації та інші структури.

Відомчий фінансовий контроль застосовується тільки по відношенню до підвідомчих підприємств і організацій та проводить контрольно-ревізійними підрозділами міністерств та відомств.

Громадський фінансовий контроль насьогодні в Україні здійснюють:

- громадські організації (партії, рухи, профспілки, що стежать за виконанням умов трудового договору);

- засоби масової інформації;

-окремі фахівці (фізичні особи) на основі добровільності та без жодних матеріальних відрахувань.

Аудит - незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах.

Залежно від часу виділяють такі форми фінансового контролю:

- попередній, що проводиться до здійснення фінансових операцій

- поточний, що проводиться в процесі здійснення фінансовий операцій

- наступний, що проводиться після закінчення певних періодів

Методи фінансового контролю – це конкретні прийоми проведення фінансового контролю. Вони поділяються на:

- натуральні, коли контроль проходить не по документах, а перевіряється наявність товарно-матеріальних цінностей (інвентаризація, лабораторний аналіз, контрольний замір, контрольний запуск сировини у виробництво, перевірка фактично виконаних робіт);

- документальні, коли контроль проходить по документах.

 

Білет 7

1.А) Під бюджетною системою слід розуміти сукупність окремих її ланок, юридично пов’язаних між собою, які базуються на загальноприйнятих принципах, що відповідають міжнародним стандартам.

Економічна природа та суть бюджетної системи виявляються не в її структурі, тобто не в тому, скільки в ній ланок, а в тому, які фінансові можливості законодавчо закріплені за кожною ланкою та який рівень фінансової незалежності мають ці ланки при здійсненні покладених на них Конституцією та чинним законодавством функцій.

Бюджетна система України - це сукупність Державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Б) Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи. Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу України. У червні 2001 року Верховною Радою України був прийнятий Бюджетний кодекс, який визначив основні засади бюджетної системи України, її структуру, принципи та правові аспекти функціонування і який набрав чинності 1 січня 2002 року.

Державний бюджет висвітлює систему фінансових показників, які відображають створення і використання фінансових ресурсів у всіх секторах економіки держави. У ньому в найбільш загальній формі фінансово обґрунтовується прогноз економічного та соціального розвитку держави. Державний бюджет, віддзеркалюючи обсяг ресурсів, що мобілізуються в даному періоді, та їх використання, своїми результатами засвідчує загальне збалансування фінансових ресурсів і їх витрат. Фактично державний бюджет конкретизує фінансові ресурси адресно, територіально і галузево

В) Згідно з Бюджетним кодексом бюджетна система України ґрунтується на таких принципах:

1) пр. єдності бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

2) пр. збалансованос ті – повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

3) пр. самостійності – Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Цей принцип забезпечується закріпленням за бюджетами відповідних джерел доходів, правом на визначення напрямків використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;

4) пр. повноти – до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів самоврядування;

5) пр. обґрунтованості – бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету;

6) пр. ефективності – при складанні і виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

7) пр. субсидіарності полягає в тому, що розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;

8) пр. цільового використання бюджетних коштів – бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

9) принцип справедливості та неупередженості – бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

10) принцип публічності та прозорості – Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;

11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу – кожен з учасників несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу

2.А) Податкова система – це сукупність встановлених в країні податків та обов’язкових

Б) Побудову та формування оптимальних податкових систем треба розглядати відповідно до таких принципів:

1) принципу вигоди та адміністративної зручності. Цей принцип наголошує на тому, що втрати добробуту в результаті сплати податків повинні відповідати тим вигодам, які платники отримують від суспільства. Суть адміністративної зручності полягає в тому, що податкова система має бути максимально зручною з точки зору механізму стягнення податків як для платника, так і для податкових працівників;

2) принципу платоспроможності. Цей принцип декларує, що тягар оподаткування повинен розподілятися відповідно до платоспроможності платника податку, а саме з обсягами його доходу, споживання або вартістю майна;

3) принципу визначальної бази. В основу побудови певної податкової системи повинна бути покладена економічна доктрина держави, яка ґрунтується на прогнозуванні обсягу видатків держави. Цей прогнозований показник і є визначальною базою для встановлення норми оподаткування у країні.

Українською державою визначені такі принципи побудови її податкової системи:

а) стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності шляхом введення пільг, спрямованих на розвиток виробництва;

б) обов`язковість;

в) рівнозначність і пропорційність (більші податки на більші прибутки);

г) рівність та недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

д) соціальна справедливість

є) стабільність незмінності податків і зборів, а також їх ставок і пільг протягом бюджетного року;

ж) економічна обґрунтованість;

з) рівномірність сплати

і) компетенція;

к) єдиний підхід;

л) доступність до розуміння.

В) Удосконалення податкової системи України передбачає удосконалення податкової політики. Формуючи свою податкову політику, держава за допомогою збільшення або зменшення державних обсягів податкових надходжень, зміни форми оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню або спаду господарської активності, створенню сприятливої кон’юнктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки та реалізації збалансованої соціальної політики. Державні структури повинні провадити таку податкову політику, яка має оптимально поєднувати інтереси держави, платників податків і громадян.

Удосконалення системи оподаткування має відбуватися шляхом поступового зниження податкового тягаря в процесі довгострокової поетапної податкової реформи.

Основними відправними елементами цієї реформи повинні бути:

- система оподаткування повинна мати інвестиційну і соціальну спрямованість;

- зміни в системі оподаткування мають здійснюватись одночасно з реформуванням системи оплати праці, пенсійного забезпечення, удосконаленням соціальної сфери;

- основу податкової системи мають становити прямі податки;

- непрямі податки мають використовуватися лише у формі акцизів для обмеження споживання деяких видів товарів, можливостей виробника-монополіста в одержанні необґрунтовано високих доходів, а також для оподаткування предметів розкоші;

- застосування при оподаткуванні обґрунтованої диференціації ставок податків залежно від виду діяльності та розміру одержуваного прибутку або доходу;

- ліквідація податкових пільг, які деформують вартісні показники в економіці та занижують конкурентоспроможність товаровиробників;

- умови оподаткування мають бути прості і зрозумілі для платників;

- мають бути удосконалені міжбюджетні відносини;

- має розпочатися реальний процес зменшення податкового тягаря за рахунок зменшення податкових ставок і одночасного збільшення податкової бази.

Білет 8

1.А)Фінансові ресурси – це сукупність доходів та надходжень, які перебувають у розпорядженні підприємств, організацій та держави і спрямовуються на задоволення суспільних потреб з метою розширеного відтворення та зростання матеріального добробуту населення.

Джерелом утворення фінансових ресурсів є вироблений валовий внутрішній продукт.

Б) У розпорядженні держави знаходяться ресурси бюджетної системи, централізованих і окремих децентралізованих фондів грошових коштів, а також державних фінансових інституцій (Національного банку, державних кредитних установ тощо). + податки.

Основні напрями використання фінансових ресурсів, які знаходяться у розпорядженні держави:

- розвиток народного господарства та структурна його перебудова;

- фінансування закладів соціальної сфери;

- соціальний захист населення;

- зовнішньоекономічна діяльність;

- охорона навколишнього середовища;

- управління;

- оборона країни;

- створення матеріальних та фінансових резервів.

В) Децентралізовані фін рес. формуються у суб*єктів господарювання різних форм власності і видів діяльності. Знаходяться у розпорядженні населення у формі вкладів та депозитів в банках та кредитних установах.

Джерелами фінансових ресурсів підприємств є статутний капітал, прибуток, амортизаційний фонд, резервний фонд, фонди економічного стимулювання. Залучені ресурси – це грошові кошти, отримані в результаті кредитів і позик, які набувають характеру заборгованості.

Напрями використання фінансових ресурсів підприємств:

- розширене відтворення і розвиток підприємств;

- вирішення соціальних проблем;

- матеріальне стимулювання;

- створення фінансових резервів;

- задоволення інших потреб.

2.А) Під бюджетною системою слід розуміти сукупність окремих її ланок, юридично пов’язаних між собою, які базуються на загальноприйнятих принципах, що відповідають міжнародним стандартам.

Економічна природа та суть бюджетної системи виявляються не в її структурі, тобто не в тому, скільки в ній ланок, а в тому, які фінансові можливості законодавчо закріплені за кожною ланкою та який рівень фінансової незалежності мають ці ланки при здійсненні покладених на них Конституцією та чинним законодавством функцій.

Бюджетна система України - це сукупність Державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Б) Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи. Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу України. У червні 2001 року Верховною Радою України був прийнятий Бюджетний кодекс, який визначив основні засади бюджетної системи України, її структуру, принципи та правові аспекти функціонування і який набрав чинності 1 січня 2002 року.

Державний бюджет висвітлює систему фінансових показників, які відображають створення і використання фінансових ресурсів у всіх секторах економіки держави. У ньому в найбільш загальній формі фінансово обґрунтовується прогноз економічного та соціального розвитку держави. Державний бюджет, віддзеркалюючи обсяг ресурсів, що мобілізуються в даному періоді, та їх використання, своїми результатами засвідчує загальне збалансування фінансових ресурсів і їх витрат. Фактично державний бюджет конкретизує фінансові ресурси адресно, територіально і галузево

Відповідно до статті 5 Бюджетного кодексу (Структура бюджетної системи України):

1. Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

2. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

3. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

В) Бюджетна класифікація містить чотири складові частини, кожній з яких присвячено окрему статтю Бюджетного кодексу:

Відповідно до с татті 9 Бюджетного кодексу (Класифікація доходів бюджету):

1. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження - передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

2) неподаткові надходження - доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження.

3) доходи від операцій з капіталом;

4) Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Відповідно до с татті 10 Бюджетного кодексу (Класифікація видатків бюджету):

2. Видатки бюджету класифікуються за:

1) Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації:

- розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

- підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

2)За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на - поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України.

3)Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

4)Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

Відповідно до с татті 11 Бюджетного кодексу (Класифікація фінансування бюджету):

1. Класифікація фінансування бюджету визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками (до цієї категорії належать платежі з погашення основної суми боргу).

2. Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками:

1) фінансування за типом кредитора - за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань;

2) фінансування за типом боргового зобов'язання - за засобами, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту.

Відповідно до с татті 12 Бюджетного кодексу (Класифікація боргу):

1. Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування.

2. Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.

Білет 9

1.А) Головною причиною наявності держаного кредиту в умовах трансформаційної економіки є нестача бюджетних коштів. І тому, перш за все, кошти, що залучаються за допомогою державного кредиту, передаються органам державного управління для покриття бюджетного дефіциту. Така практика є більш доцільною, у порівнянні з емісією грошей, наслідком якої є посилення інфляції.

За своєю економічною сутністю державний кредит – це форма вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукту. Його джерелом є вільні кошти населення, підприємств і організацій.

Державні запозичення можуть здійснюватись тільки тоді, коли вичерпані інші джерела формування доходів держави або коли доцільно обмежити рівень оподаткування. При цьому обов’язково повинно забезпечуватись ефективність та результативність використання позичених коштів.

Б) Основною формою державного кредиту є державні позики, які забезпечуються випуском цінних паперів двох видів – облігацій та казначейських зобов’язань.

За правовим оформленням розрізняють: державні позики, що надаються на підставі угод (безоблігаційні). Як правило, угодами оформляються кредити від урядів інших країн (міжурядові позики на двосторонній основі), а також кредити від міжнародних організацій (зовнішні позики на багатосторонній основі); державні позики, забезпечені випуском цінних паперів, за допомогою яких мобілізуються кошти на фінансовому ринку.

За місцем розміщення: внутрішні (облігації, казначейські зобов'язання), що розміщуються в певній країні на внутрішньому фінансовому ринку і зазвичай у національній валюті. У процесі розміщення внутрішніх державних позик можуть брати активну участь і нерезиденти. У такому випадку допуск нерезидентів до ринку державних цінних паперів розширює фінансові можливості останнього; зовнішні (облігації, фідуціарні позики), які розміщуються на міжнародному фінансовому ринку переважно в іноземній валюті чи безоблігаційні позики, що надаються на підставі