Залежно від мети та завдань фінансового контролю виділяють такі його форми.

1. Моніторинг — система заходів, які здійснюються суб'єктами фінансового контролю, що пов'язана зі спостереженням за фінансовими явищами і процесами і використовується для прийняття оперативних рішень.

2. Внутрішній аудит — форма контролю, що забезпечує функціонально незалежну оцінку діяльності органів державного сектору і дає впевненість центральним фінансовим органам виконавчої влади, керівництву органів державного сектору в тому, що система державного управління функціонує у спосіб, який максимально знижує ризик шахрайства, марнотратства, допущення помилок чи нерентабельності.

3. Інспектування — подальший контроль за дотриманням законодавства органами державного сектору при використанні і розпорядженні фінансовими та матеріальними ресурсами, формуванні бюджетних зобов'язань, веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності, що здійснюється у формі ревізій і перевірок.

Методами фінансового контролю є конкретні прийоми проведення фінансового контролю. їх поділяють на:

— натуральні, коли перевіряється наявність товарно-матеріальних цінностей та їх відповідність документам (інвентаризація, лабораторний аналіз, контрольний замір, контрольний запуск сировини у виробництво, перевірка фактично виконаних робіт тощо);

— документальні, коли контроль здійснюється за наявними документами (ревізії, перевірки).

 

10. Фінансове право та правове регулювання фінансових відносин

Фінансове право — самостійна галузь публічного права, яка містить сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, котрі виникають у процесі створення, розподілу і використання фондів грошових коштів держави та органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їхніх завдань та функцій.

Предметом фінансового права є сукупність суспільних відносин, що виникають, змінюються та припиняються у сфері фінансової діяльності держави та ЇЇ місцевих утворень. У цих відносинах завжди виявляється владно-організуюча роль держави у розподілі валового внутрішнього продукту і національного доходу, тому вони мають владно-майновий (владно-грошовий) характер.

Важливими ознаками предмета фінансового права є такі:

— організаційний характер, тобто ці відносини існують у сфері публічної фінансової діяльності з метою утворення необхідних суспільству грошових фондів;

— владний характер, тобто у цих відносинах беруть участь уповноважені державою органи, наділені відповідними владними повноваженнями (фінансовою компетенцією) стосовно інших суб'єктів відносин;

— грошовий характер, тобто об'єктом відносин є гроші або грошові зобов'язання, пов'язані з утворенням і використанням фондів грошових коштів.

Методи:

Метод фінансово-правового регулювання — сукупність засобів впливу з боку держави на учасників фінансово-правових відносин. Основним методом фінансового права є метод владних приписів, який за своєю структурою є органічно цілісною системою безперервного впливу на учасників фінансово-правових відносин з метою реалізації ними своїх функцій.

Метод владних приписів характерний для публічних галузей права — конституційного, адміністративного, кримінального. Однак у кожній галузі він застосовується залежно від предмета правового регулювання. Оскільки фінансове право пов'язане з фінансовою діяльністю держави, метод владних приписів становить органічну систему, що уособлює цілісність юридичних фактів, з якими пов'язані виникнення, зміна та припинення фінансових правовідносин, юридичний статус їхніх суб'єктів, розподіл прав та обов'язків між ними, встановлення санкцій за порушення приписів фінансових правових норм та порядок їх застосування.

Для фінансового права також характерні метод субординації, метод погодження, метод рекомендації, які все більшого поширення набувають у сучасних умовах, що зумовлено ускладненням суспільних взаємозв'язків, зростанням рівня самостійності суб'єктів фінансових відносин. Але найчастіше ці методи застосовуються не самостійно, а в поєднанні з основним методом фінансово-правового регулювання — методом владних приписів — і доповнюють його.

Під системою фінансового права мається на увазі об'єктивно зумовлена внутрішня його побудова, об'єднання і розміщення фінансово-правових норм у певному взаємозв'язку і послідовності. Є також визначення системи фінансового права як сукупності, взаємозв'язку і взаємодії всіх фінансово-правових інститутів.

Аналогічно до інших галузей права, фінансове право поділяється на два великих блоки фінансово-правових норм — Загальну та Особливу частини. Така побудова системи фінансового права дає можливість здійснювати дослідження загальних і спеціальних питань теорії цієї галузі права, полегшує користування відповідним законодавством, сприяє вирішенню актуальних завдань систематизації фінансового законодавства.

 

 

11. Суть, призначення, роль і функції держбюджету

Державний бюджет відображає відносини між державою, ЮО та ФО з приводу формування централізованого фонду грошових коштів держави і його використання на розширене відтворення, підвищення добробуту населення та ін. сусп. потреб. За Ю характером держ. бюджет є законом, який приймається найвищим законодавчим органом країни. За матер. змістом він є централізованим грошовим фондом держави.

Призначення держ. бюджету:

ü Планування бюджетних показників доходів і витрат на певний період.

ü Утворення централізованого фонду грошових коштів необхідного для функціонування держ. та її органів

ü Використання централізованого фонду грош. коштів.

Функції:

1. розподільча

2. контрольна

Розподільча ф-я:

ü дозволяє сконцентрувати грош. кошти у розпорядженні держ. та викор. їх на задоволення загальнодерж. потреб

ü їй притаманний багатовидовий та багаторівневий перерозподіл коштів

ü об’єктом розподільчих процесів є НД, а іноді НБ

Контрольна ф-я:

ü відображає: на скільки своєчасно та повно фін. ресурси потрапляють у розпорядження держ; чи відповідають розміри держ. централізованих ресурсів потребам; як фактично склад. пропорції у розподілі бюдж. коштів; чи ефективно та за цільовим призначенням викор. бюдж. кошти.

ü охоплює всіх учасників сусп. в-ва

ü відображає ек. процеси, що відбув. в усіх структурних ланках ек.

ü об’єктом є рух бюдж. коштів.

 

 

12. Поняття, класифікація, причини дефіциту бюджету

Бюджетний дефіцит – перевищення видаткової частини бюджету над дохідною.

Причини:

1. кризові явища в ек.

2. інфляція та збільш. її розмірів

3. збільш. видатків на управління

4. непередбачувані надзвичайні обставини

5. залежність від імпортних енергоносіїв

6. надмірне зростання соц. витрат порівняно з темпами зрост. ВВП

7. від’ємне сальдо платіжного балансу держ.

8. мілітаризація ек. у мирний час

Класифікація:

ü За формою прояву: відкритий, прихований

ü За причинами виникнення: вимушений, свідомий

ü За напрямами держ. фінансування: активний, пасивний

Заходи щодо зниження рівня бюдж. дефіциту:

- Зміни у с-мі оподаткування

- Зниження витрат на управління та оборону

- Ліквідація дотацій збитковим підприємствам

- Збільшення ролі місцевих бюджетів

- Перехід від бюдж. фінансування до кредитування

Джерела фінансування бюдж. дефіциту:

- Грошово-кредитна емісія

- Збільш. податкових надходжень

- Випуск держ. цінних паперів

- Запозичення у центрального банку

- Зовнішні джерела фінансування

 

13. Бюджетний устрій і бюджетна система

Бюджетний устрій – організація і принципи побудови бюдж. с-ми, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюдж. с-ми країни. Він визначається з урахуванням держ. устрою та адм.-терит. поділу держави.

Бюджетна система – це сукупність усіх видів бюджетів, що базуються на ек. відносинах і регулюються нормами права.

Ланками бюдж. с-ми:

1. Державний бюджет

2. Місцеві бюджети: бюджети АРК, обласні, районні, місцевого самоврядування

3. Бюджети місцевого самоврядування: бюджети міст, сіл, селищ, громадських об’єднань.

Принципи побудови:

-принцип єдності означає існування єдиного розрахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Він забезпечується єдиною правовою базою, бюджетною класифікацією, формами бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу, грошовою системою, соціально-економічною, політикою;

-принцип збалансованості - це повноваження на здійснення витрат бюджету, які повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

-принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами Державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи влади місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів та правом відповідних органів державної (місцевої) влади визначати напрями використання коштів відповідно до законів України, а також самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;

-принцип повноти полягає у відображенні в бюджеті усіх надходжень та витрат бюджету, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади та місцевих органів;

-принцип обґрунтованості - формування бюджету на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави на основі розрахунків надходжень та витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

-принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягти запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та отримати максимальний результат при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

-принцип субсидіарності - розподіл видатків між бюджетами різних рівнів, повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;

-принцип цільового використання бюджетних коштів - кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

-принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливості і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

-принцип публічності та прозорості - Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;

-принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

 

 

14. Бюджетний процес: стадії, учасники

Бюджетний процес – регламентована нормами права діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Основні етапи бюджетного процесу: 1) складання проектів бюджетів (складання проектів бюджетів всіх рівнів належать до компетенції органів виконавчої влади і відбуваються у відповідності із прогнозами і програмами соціально – економічного розвитку. Кабмін у травні на основі узагальнених прогнозованих показників, підготовлених Мінфіном і Мінекономіки, приймає постанову про основні засади складання проекту бюджету. Проект закону вноситься до Кабміну до 15 серпня поточного року. Проект розглядається урядовими комітетами і подається на розгляд на засідання Кабміну до 25 серпня. Не пізніше 15 вересня кабмін подає проект до ВР); 2) розгляд і прийняття закону про державний бюджет, рішень про місцеві бюджетів (не пізніше 20 вересня міністр фінансів представляє проект закону на пленарному засіданні ВР. Голова комітету ВР з питанням бюджету доповідає про відповідність проекту закону вимогам Бюджетного кодексу. Протягом 10 днів проект закону готують до першого читання, яке розпочинається з доповіді голови комітету ВР з питань бюджету щодо висновків і пропозицій до проекту закону, які голосуються в цілому, або постатейно. Проект закону повинен бути прийнятий до 1 грудня. Голова ВР підписує закон і направляє його президенту, який протягом 15 днів повинні його підписати і оприлюднити протягом 10 днів. Через 10 днів після оприлюднення бюджет вступає і дію); 3) виконання бюджету (з 1 січня бюджет виконується за розписом, який затверджується міністром фінансів у місячний термін після набрання чинності законом про державний бюджет. Виконання бюджету закінчується 31 грудня); 4) підготовка і розгляд звіту про виконання бюджету і ухвалення рішення щодо нього (ручний звіт про виконання бюджету, складеного Мінфіном подається кабміном до ВР пізніше 1 травня року наступного за звітний. Рахункова палата протягом двох наступних тижнів готує висновки щодо використання бюджетних коштів і в двотижневий термін ВР розглядає цей звіт. За результатами ВР приймає постанову про затвердження звіту про виконання бюджету).

Учасники: органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями.

 

15. Економічна суть, призначення держ. доходів

Державні доходи – це грошові відносини, які складаються між державою, ЮО і ФО в процесі вилучення частини вартості сукупного суспільного продукту, формування фондів фін ресурсів.

Осн. джерело формування: ВВП, частину якого використовує держава. Ця частина ВВП переходить у власність держави і складає державні доходи.

Об’єкт: вартість суспільного продукту і частково НБ

Суб’єкти: держава, ЮО і ФО

Значення: фінанси забезпечення виконання функцій держави та її органів на місцях; стимулювання процесів розширеного виробництва;контроль за реалізацією державних програм.

Державні доходи – це той показник Д держави, який відображає не лише відносини щодо розподілу сукупного сусп. продукту, а й місце держ. у процесі відтворення. Крім того, держ. доходи відображають рух грош. коштів від різних суб’єктів господарювання та верств населення. Державні доходи поділяються: централізовані (доходи, які акумулюються державою в ЦФГК, формуються за рахунок податкових надходжень, доходів від ЗЕД, платежів населення, ресурси державних позабюджетних фондів); децентралізовані (доходи під-в, установ,організацій; формуються за рахунок грошових коштів і надходжень самих підприємств. Джерела державних доходів: зовнішні, внутрішні.

 

16. Класифікація державних доходів

1. В залежності від рівня централізації

· Централізовані (доходи, що формуються державою та місцевими органами самоврядування)

· Децентралізовані (формуються юр та фіз. ос)

2. В залежності від методів формування

· Податкові

· Неподаткові

3. В залежності від джерел формування

· Внутрішні (сукупний сусп. продукт, НД, НБ)

· Зовнішні (ек. ресурси інших країн)

4. В залежності від умов залучення

· Зворотні (позики…)

· Беззворотні (податки)

Методи мобілізації держ. доходів:

1. Податковий метод – загальнодержавні та місцеві податки, обов’язкові збори та платежі, які є примусовим вилученням частки національного доходу на користь держави

2. Позиковий метод (кредити) – залучення державою тимчасово вільних фін ресурсів, юр та фіз ос, інших країн та міжнародних фінансово-кредитних установ, сплата відсотків за їх використання

3. Емісійний метод (грошова та кредитна) – проведення грошової та кредитної емісії, які надають можливість державі сформувати додаткові фін ресурси

 

17. Доходи держ. бюджету

Доходи бюджету – це та частина ресурсів, створених у суспільстві, яка централізується на рівні держави для виконання нею відповідних функцій

Класифікація

1. Згідно з БКУ

· Податкові

· Неподаткові

· Доходи від операцій з капіталом

· Трансферти

2. Залежно від повноти зарахування до бюджету

· Закріплені

· Регульовані

3. За умовами повернення

· Зворотні

· Незворотні

4. За регулярністю надходження

· Звичайні

· Надзвичайні

5. За способом зарахування

· Доходи загального фонду бюджету

· Доходи спеціального фонду бюджету

6. За методами залучення

· Податкові

· Неподаткові

Податкові надходження – передбачені податковими законами україни загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі

Поділяються на 6 груп:

1. Податок на доходи, на прибуток, на збільшення ринкової вартості

2. Податки на власність

3. Внутрішні податки на товари та послуги

4. Збори за спеціальним використанням природних ресурсів

5. Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції

6. Інші податки

Неподаткові надходження:

1. Доходи від власності та підприємницької діяльності

2. Адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного продажу

3. Надходження від штрафів та фін санкцій

4. Інші неподаткові надходження

5. Власні надходження бюджетних установ

Доходи від операцій з капіталом - це доходи бюджету, що мобілізуються неподатковими методами:

1. Надходженням від продажу основного капіталу

2. Від реалізації державних запасів товарів

3. Від продажу землі і нематеріальних активів

Трансферти – це кошти, одержані від органів держ. влади, АРК, органів місцевого самоврядування, ін. держав або міжнародних організацій на безоплатній і безповоротній основі.

Державні доходи:

ü Держ. бюджет: держ. (централіз.)+місц. (децентраліз.)

ü Держ. цільові фонди (централізовані + децентралізовані)

ü Доходи держ. підпр. (децентралізовані)

ü Держ. і комунальний кредит

18. Доходи місцевих бюджетів

Склад доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів

1. До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):1) податок з доходів фізичних осіб;2) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;3) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;4) плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;5) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;6) надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;6-1) 50 відсотків надходження адміністративних штрафів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що накладаються уповноваженими органами (посадовими особами);7) єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.

2. Податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у цій статті, складають кошик доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

3. При цьому податок з доходів фізичних осіб, який сплачується юридичною особою (працедавцем), зараховується до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням та місцезнаходженням її підрозділів, уповноважених підрозділів в обсягах податку, нарахованого працівникам цих підрозділів.

Зазначені вище податки і збори (обов’язкові платежі) створюють кошик доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування і враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

19.. Зміст і принципи організації держ. видатків

Державні видатки – сукупність фін відносин, що виникають на затвердженому етапі розподільчого процесу у зв’язку з використанням грошових фондів держави

Об’єкт: грошові фонди, які сформовані у процесі розподілу та перерозподілу частини вартості сукупного суспільного продукту та спрямовані на потреби суспільного розвитку

Принципи фінансування:

-Принцип плановості означає, що витрати з державного бюджету визначаються законом про державний бюджет на наступний рік.

-Принцип цільового спрямування фінансування державних витрат полягає у тому, що кошти плануються, відпускаються та використовуються на чітко визначені нормативними та індивідуально-плановими фінансовими актами цілі та заходи: виплата заробітної плати, поточні видатки, видатки розвитку тощо.

-Принцип незворотності витрат

-Принцип дотримання режиму економія

-Принцип ефективності використання коштів має на меті досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

-Принцип контрольованості витрачання бюджетних коштів означає використання всіх видів, форм і методів бюджетного контролю щодо кожного розпорядника коштів.

 

20. Класифікація держ. видатків:

ü за участю у суспільному виробництві:

· видатки, які пов’язані з розвитком матер. в-ва

· видатки на утримання та розвиток нематер. в-ва

ü за суп. призначенням:

· на народне гос-во

· на соц.-культ. заходи

· на управління

· на оборону

ü за галузевою ознакою:

· на фінансування виробничої сфери (розвиток промисловості, с/г, капітальне будівництво, транспорт і зв’язок)

· на фінансування невиробничої сфери (освіту та науку, соц. захист та соц. забезпечення, культурні заходи, охорону здоров’я, держ. управління)

Методи фінансування:

Бюджетне фінансування — це фінансування, що проводиться за рахунок бюджетних коштів, тобто це безповоротний, безвідплатний відпуск коштів з державного та місцевих бюджетів на виконання загальнодержавних функцій, функцій місцевого самоврядування та забезпечення функціонування бюджетних підприємств, установ, організацій.

Самофінансування використовується для покриття видатків державних та комунальних підприємств за рахунок їх власних фінансових ресурсів.

Кредитне забезпечення

21. Видатки держ. бюджету

Видатки держбюджету – економічні відносини, які виникають у зв’язку з розподілом грошових ресурсів централізованого фонду для виконання державою своїх функцій.

Зміст і характер полягає у забезпеченні потреб діяльності держави.

Призначення полягає у задоволенні найважливіших потреб суспільства у розвитку економіки і соціальної сфери, державного управління. Оборони, забезпечення громадського порядку, безпеки держави тощо.

Якісна характеристика дає змогу встановити економічну природу і суспільне призначення кожного виду бюджетних видатків, а кількісна – їх величину.

Особливості:

-Мають імперативних характер

-Націлені на відтворення економічних і соціальних відносин, які існують у конкретній державі на даний відрізок часу

-Є додатковою експлуатацією населення (податки)

-Мають невиробничий характер, оскільки становлять частку нац доходу, що вибула з виробничого процесу

Функції:

Розподільча полягає в забезпеченні розподілу за рахунок видатків бюджету частини ВВП і нац доходу в різні сфери виробництва, галузі, підприємницькі структури. У результаті формуються фонд відшкодування, фонд накопичення і фонд споживання.

Стимулююча (регулююча) забезпечує через видаткову частину бюджету певні народногосподарські та соціальні пропорції.

Класифікація:

-За функціями, з виконанням яких пов’язані видатки

-За економічною характеристикою операцій, під час проведення яких здійснюються видатки

(поточні, капітальні, нерозподілені, кредитування за врахуванням погашення)

-За бюджетними програмами – розподіл бюджетних призначень головним розпорядником бюджетних коштів відповідно до бюджетних програм

-Відомча класифікація (видатки загального фонду, видатки спеціального фонду)

Бюджетне призначення – це повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дає змогу надавати бюджетні асигнування

 

22. Видатки місцевих бюджетів

Видатки місцевих бюджетів — це економічні відносини, які виникають у зв'язку з розподілом централізованих коштів, що перебувають у розпорядженні відповідних органів влади, та де­централізованих коштів, які є власністю місцевих органів влади.

Склад і структура видатків місцевих бюджетів визначається їх економічним змістом та роллю в розподілі національного доходу.

Видатки всіх бюджетів поділяються окремо на поточні видатки і видатки розвитку.

Поточні видатки — це витрати бюджету на фінансування ме­режі підприємств, установ, організацій та органів, які діють на по­чаток бюджетного періоду, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення, утримання апарату управління та служб органів місцевого самоврядування, соціального обслугову­вання та інших заходів. Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, і не належать до бюджету розвитку.

Напрями використання поточного бюджету:

- соціальний захист та соціальне забезпечення;

- соціально-культурна сфера:

- охорона здоров'я;

- фізична культура і спорт;

- в видатки на житлове господарство;

- видатки на фінансування пасажирського транспорту;

- видатки на утримання органів влади.

Поточні видатки потребують негайного та своєчасного фінан­сування.Таке фінансування може забазпечуватись лише за наяв­ності відносно стабільних джерел доходів.

До видатків розвитку належать витрати на фінансування ін­вестиційної та інноваційної діяльності, субвенції, кошти на реаліза­цію програми соціально-економічного розвитку міста, капітальне будівництво, придбання обладнання, транспортних засобів та іншої техніки, інші видатки на розширене відтворення, а також на фінан­сування субвенцій та на сплату основної частини боргу органів місцевого самоврядування. При нестачі основних поточних до­ходів бюджет розвитку може балансуватися за рахунок установлення місцевою владою нових місцевих податків, випуску позик, отримання субсидій і субвенцій з державного бюджету.

Співвідношення між поточним бюджетом і бюджетом розвит­ку нестабільне і в основному залежить від досягнутого рівня еко­номічного та соціального розвитку регіону.

Видатки місцевих бюджетів можна поділити на дві окремі частини:

- видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень міс­цевого самоврядування;

- видатки, пов'язані з реалізацією делегованих законом пов­новажень органів державної виконавчої влади.

 

 

23. Зміст, призначення та функції податків

Податки – це обов’язкові платежі юр та фіз. ос до бюджетної системи держави залежно від вартості майна, розміру доходу або обсягів споживання.

Об’єктивний характер податків проявляється у тому, що їх необхідність обумовлена виконанням державою своїх функцій, а суб’єктивний – тим, що податкова система формується відповідними державними структурами та відображає певне розуміння політичних, економічних і соціальних явищ.

Завдання податків:

1)Забезпечення фін бази держави

2)Регулювання соц.-економічних процесів у суспільстві

Ознаки податків:

1. Обов’язків порядок стягнення

2. Відсутність цільового спрямування

3. Безеквівалентний характер відносин платника податків державою

4. Періодичність спати податків

Переваги податків:

1. Обов’язковий характер

2. Висока ефективність

Недоліки податків:

1. Низька стабільність

2. Залежність від політичного тиску

Функції:

· Фіскальна - пов’язана із забезпеченням доходів держави для задоволення суспільних потреб

· Контрольна – реалізується в процесі оподаткування, визначає раціональний збалансований характер податкової системи, її відповідальність поставленим цілям

· Розподільча – пов’язана з первинним та вторинним перерозподілом ВВП та нац. Доходу

· Стимулююча (дестимулююча (регулююча)) – полягає у тому, що податки або стимулюють розвиток

 

 

24. Принципи оподаткування та елементи податку

Принципи:

-стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

-обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

-рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;

-недопущення податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

-соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

-стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

-економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням
необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

-рівномірність сплати податки - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

-єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела
сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

-доступності – забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

Елементи:

-платник податків (юр чи фіз. ос)

-об’єкт оподаткування: прибуток, або його частина, вартість окремих товарів, майно платників податків, окремі види їх діяльності, додана вартість та ін. об’єкти, які встановлюються законодавчими актами

-Джерело оподаткування: дохід платника податку, для юр ос – прибуток

-Одиниця оподаткування: одиниця виміру об’єкта оподаткування (грошова або фізична форма виявлення)

-Податкові пільги: повне або часткове звільнення від сплати податків

-Податкова ставка: це законодавчо встановлена величина податкових нарахувань на одиницю виміру бази оподаткування

 

25. Класифікація податків

1. В залежності від платника:

- Податки юр ос

- Податки фіз. Ос

- Змішані податки (на землю, рекламу)

2. В залежності від форми оподаткування:

-Прямі – податки, що встановлюють на дохід або майно

-Реальні - податки на землю, промисел і т.п.

-Особисті - прибутковий податок, податок на прибуток, податок на доходи від грошового капіталу, ресурсні платежі, податок на майно

-Непрямі – податки, що визначаються обсягами споживання і є надбавкою до ціни товарів, робіт (послуг)

3. В залежності від компетенції органу, який справляє податок:

-Загальнодержавні (податки, які встановлюються вищими органами держвлади і діють по всій території)

-Місцеві (податки, які встановлюються місцевими органами влади відповідно до переліку і в межах граничних розмірів встановлених законами)

4. В залежності від терміну виплати:

-Разові (сплачуються для проведення якихось дій)

-Систематичні (сплачуються упродовж усієї діяльності платника)

5. В залежності від джерела сплати:

-Податки, що сплачуються за рахунок виручки від реалізації

-Податки, що включаються до собівартості товарів, робіт, послуг

- Податки, що сплачуються за рахунок прибутку

 

26. Зміст, структура та методи побудови податкової системи

Податкова система – це сукупність встановлених у державі податків, обов’язкових зборів платежів, принципів та методів оподаткування, контролю за дотриманням податкового законодавства, організації податкової служби.

Елементи:

1. Система оподаткування:

а) система оподаткування та зборів

б) механізми та способи розрахунку та сплати податків

2. Платники податків

а) юр ос

б) фіз. ос як платники податків

3. Контролюючі органи

а) податкова служба

б) митна служба

в) дирекції держфондів соц. страхування та пенсійного фонду

Методи:

1.Експериментальний – перевіряється на практиці з урахуванням тих спроб та помилок, які мають місце у функціонуванні податкової системи або її окремих елементів.

2.Науково – обґрунтований передбачає:

-Системність (по-перше. Усі податки повинні бути взаємопов’язані між собою. Доповнювати один одного, не вступати в протиріччя; по-друге, системний підхід – це органічне поєднання усіх функцій податків; по-третє, врахування зв’язку податків з такими розподільчими категоріями, як собівартість, з/п, кредит))

-Встановлення визначальної бази податків (визначальна база податків – це обсяг запланованих видатків бюджету. З позиції фінансової діяльності держави податки вторинні щодо видатків, а це своєю чергою обумовлює бюджетний дефіцит)

-Врахування правової основи (правова основа податкової системи – відносини власності. Залежно від того, яка форма власності домінує в суспільстві, встановлюється відповідний метод формування доходів бюджету)

-Дотримання принципів оподаткування

3.На підставі досвіду зарубіжних країн.

Умови оподаткування:

1. Порядок встановлення і введення в дію податків та зборів

2. Види податків та зборів

3. Права та обов’язки платників податків

4. Порядок розподілу податків між бюджетами різних рівнів

5. Відповідальність учасників податкових відносин

 

27. Поняття та потреби податкової політики

Податкова політика - це діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері встановлення та збирання податків і зборів (обов'язкових платежів) (далі - податків), яка реалізується через визначення платників податків та інших обов'язкових платежів, об'єктів оподаткування і ставок податків; видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що справляються на території України, місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів; основних принципів надання пільг та звільнення від оподаткування.

Головною метою податкової політики України є форму­вання достатнього державного бюджету і стимулювання економічного. Головним завданням податкової політики України на сучасному етапіє ефективне застосування елементів системи оподаткування, виходячи зі стратегічних пріоритетів соціаль­но-економічного розвитку України.

Розв'язання існуючих проблем податкової системи України має відбуватися через послідовну реалізацію страте­гічних цілей реформування податкової системи України, а саме: підвищення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу; легалізація тіньового сектору; активізація інвестиційних про­цесів в економіці; розробка простих і зрозумілих податкових норм для суб'єктів господарювання; скорочення витрат плат­ників на нарахування і сплату податків і держави на їх адміністрування; адаптація податкового законодавства України до законодавства ЄС; забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків; запровадження інформаційно-аналітичної системи державної податкової служби в національному масштабі; автоматизація процесів оподаткування з використанням сучасних технологій.