Фінанси виникають лише не стадії розподілу.

Об’єкт: ВВП (ВНП)

Суб’єкт: держава, ЮО, ФО

Передумови виникнення:

1. Існування держави

2. Виникнення грошей

3. Розвиток товарно-грошових відносин

4. Розподіл суспільства на класи

5. Три великих розподіли праці

Ознаки фінансів:

1. Грошовий характер фін відносин

2. Фін відносини спричинені фактом наявності держави як органу управління

3. Фін відносини мають розподільчий характер

4. Пов’язані з розподілом і перерозподілом частини національного валового продукту.

 

2. Функції фінансів

Розподільча ф-я пов’язана з розподілом і перерозподілом ВВП і нац. доходу, в результаті чого формуються централізовані та децентралізовані грошові фонди держави, підприємств, установ та організацій і населення.

Розподільча ф-я охоплює первинний розподіл НД, перерозподіл НД та вторинний розподіл НД.

На стадії первинного розподілу утворюються первинні доходи, на стадії первинного розподілу формуються доходи юр та фіз. ос, що безпосередньо стосуються створення ВВП. На стадії перерозподілу утворюються фонди грошових коштів, а на стадії вторинного розподілу відбувається розподіл фондів грошових коштів, в результаті чого утворюються вторинні доходи.

Регулююча ф-я фінансів пов’язана із втручанням держави у процеси відтворення (податки, держ. видатки, кредит)

Контролююча ф-я фінансів виявляється в контролі за розподілом ВВП по відповідних фондах і витрачанням коштів цих фондів за їх цільовим призначенням. Фінансовий контроль забезпечує використання коштів відповідно до затвердження показників, дотримання встановлених норм і нормативів. Суть контрольної функції полягає в тому, що фінанси виступають інструментом контролю за формуванням і використанням доходів суб'єктів обмінно-розподільних відносин. У процесі цього контролю охоплюється вся діяльність юридичних і фізичних осіб та держави

 

3. Фінансові ресурси

Фінансові ресурси – сукупність коштів, що перебувають у розпорядженні держави, ЮО та ФО.

Фінансові ресурси поділяються на централізовані та децентралізовані. Централізовані – фінансові ресурси, які формуються на рівні держави, а також адм.-терит. одиниць. Децентралізовані – фінансові ресурси, які формуються ЮО та ФО.

Фін ресурси держави:

ü Податки

ü Відрахування в державні цільові фонди

ü Доходи від проведення приватизації об’єктів держ. власності

ü Держ. кредити, позики

ü емісія грошей

ü доходи від продажі та здачі в аренду держ. майна

ü доходи від інвестиційної Д

ü доходи від зовнішньоекономічної Д

4. Суть, принципи побудови і структура фін системи

Фінансова система – це сукупність фін. органів та інституцій, які здійснюють управління грошовими потоками і фондами грошових коштів.

Сфера фін. с-ми характеризує узагальнену за певною ознакою сукупність фін. відносин.

Ланка фін. с-ми характеризує обособлену частину фін. відносин, має відповідне призначення та специфічні ознаки.

Структура фін. с-ми:

-Державні фінанси: держ бюджет, місц. бюджети, держ. цільові фонди, держ. кредит.

-Фінанси суб’єктів господарювання: фінанси підпр. виробничої сфери, фін. підпр. невиробничої сфери.

-Фінанси страхування: соціальне, особисте страхування, майна, відповідальності

-Фінанси населення: з/п, премія, пенсії, стипендії, аліменти, доходи від підпр. Д, кредити, позики, продаж, здача в аренду власного майна, страхові виплати, соціальна допомога, доходи від підсобних господарств.

Загальнодержавні фінанси – це система економічних відносин, за допомогою яких держава формує централізовані фонди та використовує їх на потреби суспільного виробництва, соціально-культурні заходи та оборону.

Фінанси населення формуються і використовуються усіма видами доходів громадян. (доходи від основної діяльності, доходи від операцій з цінними паперами)

Принципи побудови:

-Єдність, обумовлена єдиною економічною і політичною основою суспільства, єдиною фін політикою, що реалізується в життя через фін систему

-Функціональне призначення ланок виражається в тому, що в кожній з них вирішуються свої завдання специфічними методами, існують відповідні фонди грошових коштів, апарат управління.

 

5. Зміст, осн. напрями фін політики

Фінансова політика – система заходів у сфері фінансів з метою цілеспрямованого впливу держ. на розвиток фін.-кредитної системи та нац. економіки загалом. Вона складається з фін. стратегій та тактики.

Фінансова стратегія – основні напрями використання фінансів на тривалу перспективу.

Фінансова тактика спрямована на вирішення завдань окремого етапу розвитку країни.

Завдання фін політики:

=Забезпечення зростання нац. багатства

=Досягнення суспільної рівноваги шляхом мобілізації та використання фін ресурсів для соц гарантій членам суспільства

=Забезпечення безперервності відтворювальних процесів у суспільстві

=Вплив на раціональне використання природних ресурсів

Мета фінансової політики: оптимальний розподіл ВВП між галузями нац. економіки, соціальними групами населення та окремими територіями.

Типи фін. політики:

=Класична фін. політика (обмежене втручання держ. в розв. ек., податків)

=Регулююча фін. політика (активне втручання держ., збільш. податків)

=Планово-директивна фін. політика (максимальне зосередження фін. ресурсів в руках держ.)

Напрями:

=формування науково обґрунтованих концепцій розвитку фінансів на основі вивчення вимог економічних законів, усестороннього аналізу перспектив удосконалення виробництва і потреб населення;

= визначення основних напрямів використання фінансів в перспективі і в поточному періоді, тобто формування стратегії і тактики фінансової політики. На цьому етапі виходячи з поставлених цілей слід враховувати можливості збільшення і зменшення об’ємів фінансових ресурсів, а також зовнішні, політичні і економічні чинники;

=безпосередні практичні дії, направлені на досягнення поставленої мети.

 

6. Фінансовий механізм

Фінансовий механізм – сукупність ек.-організаційних, правових форм та методів управління фін. Д, які застосовуються сусп. з метою забезпечення сприятливих умов для ек. та соц. розвитку (для реалізації фін. політики)

Елементи:

-фінансові методи: планування, прогнозування, оподаткування, кредитування, інвестування.

-фін. важелі: плани, прогнози, податки, збори, платежі, кредити, інвестиції.

-правове забезпечення: закони, укази, постанови, розпорядження ВР, президента, Кабміну…

-нормативне забезпечення: норми, нормативи, інструкції, методичні вказівки.

-інформаційне забезпечення: інформація усіх видів та форм.

Об’єкт: фінансові відносини

Суб’єкт: фінансовий апарат (різні організаційні структури): ВР, апарат Президента, уряд, Мінфін, Держказначейство та ін.

 

7. Управління фінансами

Управління фінансами – сукупність прийомів, форм та методів цілеспрямованого впливу на об’єкт з метою досягнення конкретних результатів (здійснюється на макро- та мікрорівнях)

Об'єкти: різні види фін. відносин, централізовані та децентралізовані фонди грошових коштів.

Суб'єкти: фін. служби, підпр., організ., установ, податкова служба, держ. казначейство, контрольно-ревізійна служба, інші органи, які мають забезпечувати виконання управлінських ф-й держави у сфері фінансів.

Фінансовий апарат – сукупність усіх організаційних структур, що здійснюють загальне управління фінансами в державі.

Елементи:

— фінансове планування займає важливе місце в управлінні фінансами, тому що саме в ході планування кожен суб'єкт господарювання оцінює свій фінансовий стан, виявляє резерви збільшення фінансових ресурсів, напрямки їх ефективного використання;
— оперативне управління, як комплекс заходів, що проводяться на основі оперативного аналізу конкретної фінансової ситуації. Мета оперативного управління — досягти максимального ефекту при мінімальних затратах шляхом своєчасної зміни фінансових відносин, маневрування фінансовими ресурсами;
— фінансовий контроль, який пронизує всі стадії управлінської діяльності і в той же час має велике самостійне значення. В процесі контролю співставляються фактичні результати із запланованими, виявляються резерви.

Види:

Стратегічне управління — це управління на перспективу, виражається у встановленні обсягів фінансових ресурсів на перспективу для реалізації цільових програм, пов'язаних з піднесенням економіки України, проведенням її структурної перебудови, конверсії оборонних галузей, зміцнення аграрнопереробного комплексу, а також вирішення соціальних проблем

Оперативне управління – визначення фін. ресурсів щодо забезпечення впровадження фін. тактики. Здійснюють Міністерство фінансів України, дирекції позабюджетних фондів, страхових організацій, фінансові служби міністерств, підприємств та організацій і т.п.

 

 

8. Поняття, методи та завдання фін планування

Фінансове планування —планування процесів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. Об'єкт: фінансова Д держави, суб’єктів господарювання та ін. учасників сусп. життя.

Суб’єкт: окремі підпр., установи, організації, відомства, фін. органи, органи держ. управління на місц. рівні та ін.

Фінансовий план — це план формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. Особливість фінансових планів — вони складаються виключно в грошовій формі.

Основні завдання:

— втілення розроблених стратегічних завдань у конкретні фінансові показники;

— забезпечення відтворювального процесу необхідними джерелами фінансування;

— виявлення внутрішніх резервів збільшення доходів і їх мобілізація;

— обґрунтування найбільш вигідних напрямів інвестиційної політики;

— контроль за оптимальним формуванням та ефективним використанням фінансових ресурсів тощо.

Принципи фінансового планування:

-наукова обґрунтованість, яка передбачає проведення розрахунків фінансових показників на основі певних методик, з врахуванням кращого досвіду; використання засобів обчислювальної техніки, економіко-математичних методів, які передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір найоптимальнішого з них;

-комплексність, яка полягає в єдності фінансової політики, єдиній методології фін. розрахунків;

-безперервність, яка означає взаємозв'язок перспективних, поточних і оперативних фінансових планів;

-оптимальність, що означає незмінність показників фін. планів;

-стабільність, тобто незмінність показників фінансових планів.

Фінансове планування включає:

-фінансове прогнозування (перспективне планування) — дослідження та розроблення на довгострокову перспективу ймовірних шляхів розвитку фінансів суб'єктів господарювання і держави, які забезпечують їхнє стабільне фінансове положення у майбутньому (перспективні фінансові плани складають на період, більший одного року);

- поточне фінансове планування — процес визначення майбутніх доходів та напрямів використання фінансових ресурсів суб'єктів економічної діяльності, що має на меті реалізацію їх фінансової стратегії у більш короткостроковому періоді (поточні фінансові плани складають на один рік);

- оперативне фінансове планування — процес синхронізації у часі грошових надходжень і витрат з метою реалізації поточних фінансових планів і конкретизації їх показників

Методи:

-Розрахунково-аналітичний метод (розрахунок планових показників шляхом корегування фінансових показників базового періоду на ймовірні зміни в плановому періоді та визначення впливу різних факторів на ці показники)

-Метод коефіцієнтів (поширення встановлених раніше тенденцій на майбутній період або перенесення вибіркових даних на іншу частину сукупності досліджуваних об'єктів. Цей метод надзвичайно простий у застосуванні, але має і суттєвий недолік: разом з коефіцієнтом на наступний період механічно переносяться всі негативні явища, які мали місце у попередньому періоді. -Нормативний (розрахунок фінансових показників на основі встановлених норм і нормативів (нормативи утворення фондів грошових коштів, норми амортизаційних відрахувань, нормативи розподілу прибутку, норми витрат у бюджетних установах тощо). Цей метод є більш ефективним за умови, що норми і нормативи відповідають таким вимогам: є науково обґрунтованими, прогресивними (тобто орієнтованими на кращий досвід) і стабільними)

-Метод математичного моделювання (дає змогу з певною ймовірністю визначити динаміку показників залежно від зміни факторів, які впливають на розвиток фінансових процесів у майбутньому)

-Балансовий (відповідність видатків джерелам їхнього покриття та узгодженість усіх розділів фінансового плану, в результаті чого досягається збалансованість плану)

Етапи:

-Аналіз виконання показників фінансових планів за попередній період

-Розрахунки доходів і видатків на плановий період

-Збалансування доходів і видатків фінансового плану

 

 

9. Суть, види, методи фін контролю

Фінансовий контроль - це цілеспрямована Д уповноважених органів щодо забезпечення законності і доцільності виконання фін. операцій та реалізації на цій основі завдань фін політики.

Класифікація:

-за суб’єктами проведення: загальнодержавний, відомчий, громадський, внутрішньогосподарський, аудит;

-за часом проведення: попередній, поточний, наступний;

-за метою та завданнями: моніторинг, внутрішній аудит, інспектування;

-за методами проведення: документальні, натуральні.

До органів здійснюють фінансовий контроль в Україні належать:

– Счетная палата; - Рахункова палата;

– Контрольно-ревизионная сл- Контрольно-ревізійна служба;

– Государственное Казначейство; - Державне Казначейство;

– Государственная налоговая администрация; - Державна податкова адміністрація;

– Государственная комиссия по ценным бумагам и фондовому рынку; - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

– Комитет по надзору за страховой деятельностью; - Комітет з нагляду за страховою діяльністю;

– Аудиторская палата и аудиторские фирмы. - Аудиторська палата і аудиторські фірми.

Сферою фінансового контролю є практично всі операції, що здійснюються з використанням грошей, а в деяких випадках і без них (бартерні угоди і т.п.).

Суб'єкт: це носій контрольних функцій щодо об'єкта контролю.

Об'єкт: фінансова діяльність підприємницьких структур, бюджетних установ та організацій, фінансових інститутів, що здійснюють фінансову діяльність.

Основні принципи фінансового контролю такі:

— незалежність (не враховуються матеріальна чи моральна зацікавленість перевіряючого);

— гласність (результати перевірок публікуються для широкого загалу);

— превентивність (попереджувальний характер фінансового контролю);

— дієвість (за результатами контрольної перевірки завжди вживаються певні заходи);

— регулярність (контроль проводиться з певною періодичністю);

— об'єктивність (контроль проводиться згідно з вимогами чинного законодавства);

—всеохопний характер (якщо можливо, фінансовий контроль має охоплювати всі сторони фінансово-господарської діяльності).