Уявлення про підприємства та їх класифікація

Підприємство – це самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-технічну і комерційну діяльність з метою отримання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням, а виробниче підприємство – товарний знак.

Підприємство може здійснювати будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Підприємство як самостійна господарська одиниця характеризується виробничо-технічною, організаційно-економічною єдністю, а також володіє адміністративно-господарською самостійністю.

Виробничо-технічна єдність характеризується тим, що під час виробництва продукції діяльність усіх виробничих підрозділів підприємства ув’язана щонайтісніше. На підприємстві є взаємозв’язаний комплекс обладнання, спільний технологічний процес основного виробництва, загальне допоміжне господарство, яке обслуговує усі підрозділи, має спільний план виробництва, капітального будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонту.

Організаційно-економічна єдність полягає у тому, що підприємство має єдиний самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, єдину печатку зі своїм найменуванням, спільну систему матеріально-технічного постачання, єдиний виробничо-господарський план.

Адміністративно-господарська самостійність базується на тому, що підприємство має власні (або орендовані) основні виробничі фонди та оборотні кошти. На підставі цього воно може здійснювати самостійну виробничу діяльність, вести розрахунки з постачальниками сировини, матеріалів, палива, енергії, а також із споживачами продукції та іншими організаціями, здійснювати набір робочої сили, підготовку та перепідготовку кадрів, вирішувати проблеми соціального забезпечення (у житлі, харчуванні, медичному обслуговуванні тощо), розвитку виробництва.

Класифікація підприємств обумовлена різними факторами та здійснюється за різними ознаками.

Головні з них такі:

1) за формою власності – приватні, колективні, державні, комунальні, спільні, орендне;

2) за галузевою належністю – галузі хлібопродуктів, харчові, машинобудівні тощо;

3) за функціональним призначенням – переробні (борошномельні, комбікормові, круп’яні), сфери послуг та заготівельні (хлібоприймальні, хлібні бази, елеватори), торгівельні, посередницькі (трасти, інвестиційні компанії, лізингові компанії);

4) за часом роботи – цілорічні, сезонні;

5) за розміром – малі, середні, великі;

6) за рівнем спеціалізації – спеціалізовані, комбіновані (КХП), універсальні;

7) за типом виробництва – з масовим виробництвом (млини), серійним виробництвом (комбікормові), одиничним виробництвом;

8) за формою організації виробничого процесу – потокове, групове, індивідуальне;

9) за ступенем механізації та автоматизації – високомеханізоване та високоавтоматизоване, частково механізоване, немеханізоване з переважно ручною працею.

З точки зору форм власності у галузі хлібопродуктів після проведення компанії приватизації склався такий склад підприємств:

- до 80 найбільш потужних підприємств залишилися у державній власності і входять у склад державної акціонерної компанії (ДАК) “Хліб України”; вони, в основному, розташовані в обласних центрах та поблизу від них; наприклад в Одеській області – це млинзавод на Пересипу, портовий елеватор; в основному, дані підприємства працюють неефективно;

- до 20 підприємств також залишилися у державній власності і входять у склад Держрезерву; наприклад, в Одеській області це Куліндоровський КХП та Ротовський елеватор; дані підприємства працюють достатньо ефективно, оскільки з держбюджету їх забезпечують грошима для закупівлі зерна;

- до 500 підприємств перейшли у приватну та колективну власність (акціонерні товариства відкритого та закритого типу); колективні підприємства за деяким винятком працюють неефективно; приватні підприємства працюють найбільш ефективно; також побудовано декілька приватних млинів та елеваторів (останні, в основному, портові – в Одесі, Іллічівську тощо).