ПРАКТИЧНА РОБОТА
Тема: Державні освітні стандарти України. Складання елементів освітньої програми.
Мета: проаналізувати систему стандартів освіти в Україні, стандарти вищої освіти вищих навчальних закладі, ознайомитись з національною рамкою кваліфікацій України та європейськими рамками кваліфікацій, освітньо-професійною програмою, навчитись розуміти і складати елементи освітньо-професійної програми, відрізняти вимоги до складання і визначення кваліфікаційних вимог ОПП різних освітніх рівнів.
Основні поняття: система стандартів освіти України, галузеві стандарти вищої освіти, стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів, національна рамка кваліфікацій України, освітньо-професійна програма.
Хід заняття:
І. Опрацюйте рекомендовану літературу і підготуйтеся до обговорення таких питань:
1.Закон України «Про вищу освіту»
2.Система стандартів вищої освіти.
3. Галузеві стандарти вищої освіти.
4. Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладі.
5.Національна рамка кваліфікацій України та європейські рамки квалфікацій.
6.Освітньо-професійна програма.
Літературні джерела:
1.Закон України «Про вищу освіту» // Закон від 01.07.2014 № 1556-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://vnz.org.ua \zakonodavstvo\111- zakon-ukrayiny-pro-vyschu-osvitu
2. Закон України від 23 квітня 2015 року № 367-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» щодо вдосконалення прийому на навчання та розміщення державного замовлення»
3. Артемчук Г. І. Вища школа України: реалії і тенденції розвитку / Г. І. Артемчук, В. В. Попович, Г. Г. Січкаренко. – К.: Ленвіт, 2004. – 176 с.
4. Вища освіта в Україні і Болонський процес: навч. посіб. / В. Г. Кремень, С. М. Ніколаєнко, М. Ф. Степко [та ін.]; pа ред. В. Г. Кременя, С. М. Ніколаєнка. – К.: Знання, 2005. – 327 с.
5. Вища освіта України в умовах трансформації суспільства: стан, проблеми, тенденції розвитку, 2007–2011 рр.: наук.-допом. бібліогр. покажч. Вип. 2 / НАПН України, ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського, Ін-т вищ. освіти; [упоряд.: Пономаренко Л. О., Стельмах Н. А., Пєєва С. П., Айвазова Л. М., Бублик Н. М.; наук. консультант і авт. вступ. ст. Корольов Б. І.; наук. ред. Рогова П. І.; бібліогр. ред. Пономаренко Л. О. – К.: Нілан-ЛТД, 2012.–663 с.
6. Войтенко Г. О. Проблеми і шляхи реформування вищої освіти в Україні [Електронний ресурс] / Г. О. Войтенко, В. П. Войтенко, Л. О. Теліс // Філософські дослідження: зб. наук. пр. – Луганськ, 2011. – № 14. – Режим доступу: tp://dspace.snu.edu.ua:8080/jspui/handle/123456789/1169. –
7. Гриневич Л. План демонополізації освіти і науки [Електронний ресурс] / Л. Гриневич // Освітня політика: портал громадських експертів. – Режим доступу: http://education-ua.org/ua/articles/218-plan-demonopolizatsiji-osviti-inauki.
8. Козієвська О. Вища освіта в Україні: уроки реформування / О. Козієвська // Вищ. шк. – № 6. – 2013. – С. 49–62.
9. Корсак К.В. Світова вища освіта: порівняння, визначення закордонних кваліфікацій дипломів: Монографія. – К., 1997- 326с.
10. Луговий В.І.Міжнародна і національні стандартні класифікації освіти:концепція і реалізація / В.І.Луговий, Ж.В.Таланова //Педагогіка і психологія. Вісн. НАПН України. – 2013. - №1. – С.15-25
11. Рашкевич Ю.М. Болонський процес і нова парадигма вищої освіти: монографія/Ю.М.Рашкевич. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2014. – 168с.
12. Таланова Ж.В. Докторська підготовка у світі та Україні: монографія. – К.: Міленіум, 2010. – 476с.
ІІ. Ознайомтесь з інформаційно-методичним матеріалом теми
Сьогодні забезпечення якості вищої освіти – найважливіший пріоритет як Болонського процесу, так і світової системи освіти загалом. Прийняття в 2005 році Європейських стандартів та рекомендацій для забезпечення якості у Європейському просторі вищої освіти створення відповідних європейських інституцій, реєстрів тощо залишилося поза увагою як освітянського керівництва, так і відповідальних за нормативно-правове забезпечення навчального процесу. Якісним завершенням намагання реформувати освітні процеси і наблизити їх до Європейської є прийняття 01.07.2014р. Верховною Радою України Закону «Про вищу освіту», який вступив у силу 06.09.2014р.
В основі даного Закону ідея університетської автономії, насамперед, в академічній, організаційній та фінансовій сферах. Закон встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з вищими навчальними закладами на принципах автономії вищих навчальних закладів, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях.
Зупинимось на деяких особливостях нововведень Закону України «Про вищу освіту».
1. Створено окремий колегіальний орган – Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти. Раніше аналогом такого органу були Вища акредитацій на комісія (ВАК), а згодом Державна акредитаційна комісія (ДАК).
2. Суттєво посилено антиплагіатні норми і відповідальність за них(обов’язкове оприлюднення наукових робіт). Відтепер ознайомитися з текстами дисертацій, які розміщуватимуться на сайтах вищих навчальних закладів (далі – ВНЗ), буде легше.
3. Створюється новий механізм виборів ректорів вищих навчальних закладів (участь всього викладацького складу та збільшено у відповідній пропорції (не більше 15%) кількість студентів, які братимуть участь у голосуванні). Заплановано, що вибори будуть відбуватися в один тур за системою «перехідного голосу». Таким чином, трудовому колективу ВНЗ надається право самостійно обирати ректора, тоді як міністерство лише фіксуватиме факт вибору.
4. Для ректорів, деканів і завідувачів кафедрами прописано обмеження перебування на посаді – не більше двох строків (5+5). Усі вищі навчальні заклади отримають право остаточного присудження наукових ступенів.
Фактично, як і раніше, захист дисертацій відбуватиметься у спецрадах, контроль за формуванням складу яких здійснюватиме Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, проте рішення про присудження наукових ступенів уже прийматиметься не міністерством (ДАК), а самим навчальним закладом.
5. Державні ВНЗ можуть розміщувати власні надходження від своєї освітньої, наукової та навчально-виробничої діяльності на рахунках установ державних банків. Це дуже позитивне нововведення, спрямоване на розширення фінансової автономії навчальних закладів.
6. Зменшено кількість годин навчального навантаженнявикладачів на одну ставку з 900 год. до 600 год. Зменшено навантаження на студентів – кількість годин в одному кредиті змінено з 36 до 30. Завдяки цьому викладачі можуть більше уваги приділяти науковим дослідженням і підготовці навчально-методичних матеріалів.
7. З 2016 року запроваджено новий механізм електронного вступу до ВНЗ і автоматичного розміщення місць державного замовлення. Це нововведення є, на нашу думку, ефективним механізмом зменшення корупції на етапі вступу до ВНЗ.
8. Створюються умови для збільшення мобільності студентів і викладачів. Кількість навчальних дисциплін стало меншою, при цьому студенти обирають 25% навчальних дисциплін.
9. Протягом визначеного у перехідному періоді терміні із системи вищої освіти буде вилучено рівень молодшого спеціаліста та запроваджено ступінь молодшого бакалавра як скорочений цикл підготовки бакалаврів.
10. Скасовується ступінь кандидата наук, натомість запроваджуються такі ступені вищої освіти: молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії (РhD), доктор наук. При цьому ступінь доктора філософії присуджується спеціалізованою вищою радою навчального закладу або наукової установи у разі успішного виконання відповідної наукової програми та публічного захисту дисертації. Також для отримання ступеня доктора наук необхідно захистити дисертацію.
11. Закон розширює автономію університетів та надає громадськості більше важелів для контролю за його діяльністю. Університети впроваджуватимуть внутрішній публічний моніторинг якості, його результати будуть розміщені на сайтах вищих навчальних закладів.
12. Українські ВНЗ зможуть вільно наймати випускників та професорів закордонних університеті.
13. Ще одна очікувана зміна – у вересні 2015 року в Україні мають створити Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти. За задумом авторів закону, цей колегіальний орган має контролювати те, як університети дотримуються визначених державою стандартів освіти. Раніше це робила сама держава. До складу агенції мають увійти 25 членів, серед яких немає місць для урядовців: представники самих вишів усіх форм власності, делегати від НАНУ, представники студентів та працедавців. Також серед повноважень Нацагентства – погоджувати освітні стандарти, розроблені Міносвіти, акредитувати освітні програми для університетів і проводити експертизу при видаванні ліцензій вишам.
14. Зміни стосуватимуться і процедури обирання ректорів. Тепер у виборах братимуть участь усі викладачі та дещо більша, ніж раніше, частка студентів - не менше 15% від усіх виборців. При цьому ректори, декани і завідувачі кафедрами зможуть перебувати на посаді не більше двох термінів поспіль по п’ять років.
15. Той, хто вже має диплом спеціаліста, прирівнюється тепер до магістра, а молодшого спеціаліста – до молодшого бакалавра.
16. Закон також дає право українським вишам остаточно визнавати закордонні дипломи та наукові ступені, що сприятиме поверненню на Батьківщину тих, саме через те, що їхній закордонний науковий ступінь потрібно було ще раз підтверджувати.
17. Віднині ВНЗ самостійно формують свої програми та визначають, які саме дисципліни туди закласти. Більше того, щонайменше чверть від загального обсягу навчальної програми формуватимуть самі студенти, обираючи дисципліни, пропоновані різними кафедрами університетів.
Децентралізація процесів формування змісту навчання – лише засіб, який підвищує відповідальність менеджменту університетів, викладачів та студентів за якість вищої освіти. Жодна міністерська комісія не здатна визначити, як краще навчати та навчатися, це не властиві для чиновників функції.
Натомість Міносвіти має визначити очікувані результати навчального процесу та окреслити, що повинен знати та вміти випускник певної спеціальності. Безперечно, таке завдання Міністерство не може виконати самостійно, а буде залучати до цього професійні асоціації, роботодавців, викладачів та студентів університетів. Проте механізм досягнення визначених результатів – відповідальність автономного навчального закладу.
Водночас ми не маємо забувати про матеріальне заохочення до успішного навчання. Базовою умовою матеріального заохочення мають стати відмінні результати сесії. Конкурс на стипендію повинен більше нагадувати змагання за стипендію, на навчання за кордоном, коли комісія визначає переможців, оцінюючи їх здобутки не лише в навчанні. Додатковими критеріями можуть слугувати, наприклад: перемоги в міжнародних студентських конкурсах, міжнародна академічна мобільність студента, науково-дослідні ініціативи.
Прагнення лише обмежити кількість студентів, які можуть отримувати таку стипендію, буде малоефективним. Основним стимулом повинен стати її розмір, що його потрібно значно підвищити. Це наріжні принципи, до яких ми маємо прямувати. В Міністерстві вже зараз працює робоча група, до складу якої входять, зокрема, представники студентства, фахівці з демографії та економетрики.
18.Стандарти вищої освіти розробляються для кожного рівня вищої освіти в межах кожної спеціальності відповідно до Національної рамки кваліфікацій і використовуються для визначення та оцінювання якості змісту та результатів освітньої діяльності вищих навчальних закладів (наукових установ).
Стандарт вищої освіти визначає такі вимоги до освітньої програми:
-обсяг кредитів ЄКТС, необхідний для здобуття відповідного ступеня вищої освіти;
- перелік компетентностей випускника;
- нормативний зміст підготовки здобувачів вищої освіти, сформульований у термінах результатів навчання;
- форми атестації здобувачів вищої освіти;
- вимоги до наявності системи внутрішнього забезпечення якості вищої освіти.
Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів незалежно від їх типів, рівнів акредитації та форм навчання.
Рамки кваліфікацій - призначення
У сучасному світі рамки кваліфікацій стають інструментом публічної політики, що сприяє:
• ефективній взаємодії систем освіти та ринку праці;
• розвитку мобільності як у географічному, так і професійному контекстах;
• забезпеченню належної компетентності та конкурентної спроможності особистості впродовж життя
В ЄПВО рамки кваліфікацій сприяють:
• розвитку 3-циклової системи освіти;
• розробленню програм вищої освіти у ВНЗ;
• визнанню кваліфікацій.
Рамки кваліфікацій в ЄПВО
