Стаття 5. Вилучення неякісної та небезпечної
продукції з обігу
Неякісна та небезпечна продукція підлягає обов'язковому
вилученню з обігу.
Вилучення неякісної та небезпечної продукції з обігу
здійснюється власником цієї продукції за його рішенням або за
рішенням спеціально уповноважених органів виконавчої влади
відповідно до їх повноважень.
Стаття 6. Вилучення неякісної та небезпечної продукції з
обігу за рішенням її власника
Власник продукції зобов'язаний вилучити з обігу неякісну та
небезпечну продукцію, привести її, при можливості, у відповідність
з вимогами відповідних нормативно-правових актів і нормативних
документів або забезпечити переробку, утилізацію чи знищення такої
продукції у порядку, передбаченому цим Законом.
Стаття 7. Вилучення неякісної та небезпечної продукції з
обігу і подальше поводження з нею за рішенням
спеціально уповноважених органів виконавчої влади
Спеціально уповноважені органи виконавчої влади, які
здійснюють державний контроль і нагляд за якістю та безпечністю
продукції (далі - спеціально уповноважені органи виконавчої
влади), на підставі результатів відповідних перевірок видають у
межах своїх повноважень обов'язкові для виконання власником
продукції рішення про вилучення з обігу неякісної та небезпечної
продукції і подальше поводження з нею.
Стаття 8. Порядок вилучення з обігу неякісної та небезпечної
продукції і повернення її в обіг
Вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції
здійснюється власником цієї продукції шляхом недопущення
можливості її реалізації, споживання чи використання за
призначенням, а також шляхом повернення її суб'єктами
підприємницької діяльності, в яких ця продукція знаходиться на
підставі договорів доручення, схову, перевезення та інших
цивільно-правових договорів, що не передбачають передачі прав
власності на продукцію.
Вилучена з обігу неякісна та небезпечна продукція повинна
зберігатися власником у належно обладнаних і опломбованих
(опечатаних) приміщеннях.
При приведенні вилученої з обігу неякісної та небезпечної
продукції у відповідність з вимогами нормативно-правових актів і
нормативних документів, які встановлюють вимоги до відповідних
видів продукції, зазначена продукція повертається в обіг за
рішенням спеціально уповноважених органів виконавчої влади.
Проаналізуйте ст.ст.5-10 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» та дайте відповідь: що таке доведення безпечності продукції і як воно здійснюється? Як здійснюється доступ до інформації у сфері забезпечення безпечності продукції?
Продукція вважається безпечною, якщо вона відповідає
вимогам щодо забезпечення безпечності продукції, встановленим
законодавством. У разі відсутності вимог щодо забезпечення безпечності
продукці, відповідна продукція вважається безпечною, якщо орган державного ринкового нагляду не доведе, що така продукція є небезпечною.
Доказом безпечності продукції є її відповідність
національним стандартам, що гармонізовані з відповідними
європейськими стандартами. Перелік таких гармонізованих
національних стандартів формується центральним органом виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації. Цей
перелік станом на 1 січня щороку оприлюднюється шляхом його
опублікування у друкованому засобі масової інформації центрального
органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
стандартизації (у разі його відсутності - у друкованому засобі
масової інформації, визначеному цим органом) та шляхом розміщення
на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері стандартизації.
У разі відсутності вимог щодо забезпечення безпечності
продукції або за відсутності чи незастосуванні національних стандартів, визначених
частиною третьою цієї статті, орган державного ринкового нагляду
під час доведення того, що продукція є небезпечною, може
враховувати в такій послідовності:
1) національні стандарти інших держав щодо забезпечення
безпечності продукції, гармонізовані з відповідними європейськими
та міжнародними стандартами;
2) регіональні стандарти щодо забезпечення безпечності
продукції відповідно до міжнародних договорів України;
3) стандарти України щодо забезпечення безпечності продукції;
4) кодекси усталеної практики із забезпечення безпечності
продукції у відповідних галузях;
5) досягнення науки і техніки у сфері безпечності продукції;
6) очікування споживачів (користувачів) щодо безпечності
продукції за звичайних або обґрунтовано передбачуваних умов її
використання (у тому числі щодо строку служби та за необхідності
введення в експлуатацію вимог стосовно встановлення і технічного
обслуговування).
5. Продукція не може вважатися небезпечною лише з тих
підстав, що є можливості досягнення вищого рівня безпечності
продукції або що на ринку пропонується інша продукція, яка
становить менший ступінь ризику.
Інформація щодо продукції, яка становить або може
становити ризик, одержана органами державного ринкового нагляду у
зв'язку із здійсненням ними своїх повноважень, є доступною для
громадськості. Доступ до такої інформації забезпечується
відповідно до законодавства про інформацію.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері економічного розвитку, забезпечує безоплатний
доступ громадськості через мережу Інтернет до відомостей, які
містяться в системі оперативного взаємного сповіщення про
продукцію, що становить серйозний ризик, в обсязі.
У разі масового розповсюдження на ринку небезпечної
продукції інформація про таку продукцію в обсязі, визначеному
частиною другою цієї статті, може поширюватися через засоби
масової інформації та шляхом розміщення на офіційних веб-сайтах
органів державного ринкового нагляду та центрального органу
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
економічного розвитку.
