Рух по азимутам. Орієнтування по карті удень, рухаючись по дорогам і без доріг. Визначення свого місцезнаходження окомірно по найближчих орієнтирах, засічками, промірами віддалей.

 

Для виключення грубих помилок при русі з метою точного виходу до поворотних і кінцевих точок маршруту необхідно на початковій і поворотній точках правильно визначати напрямки по заданих азимутах, строго витримувати їх та точно вимірювати пройдені відстані.

При русі по азимутах необхідно на початковій і кожній поворотній точці знайти на місцевості по компасу зазначений напрямок руху, потім рухатися по ньому, ведучи рахунок пройденої відстані парами кроків, чи за часом руху, чи по спідометру. Якщо по даному азимуті пройдена зазначена відстань, а кінцевий орієнтир не виявляється, то його необхідно відшукувати в межах окружності з радіусом, рівного 1/10 пройденого шляху.

У залежності від умов місцевості на шляху руху можуть зустрітися непрохідні перешкоди (болото, ріка і т.д.).

Існує два способи подолання перешкод:

Перший - коли через перешкоду мається видимість. У цьому випадку намічається орієнтир на протилежній стороні перешкоди, оцінюється на око відстань до орієнтира, що додається до пройденої відстані. Потім найкоротшим шляхом обходиться перешкода і продовжується рух від наміченого орієнтира по азимуті, заданому для даного напрямку;

 

Другий - коли відсутня видимість через перешкоду. У цьому випадку обхід відбувається по прямих напрямках, азимути і довжини сторін яких строго фіксуються для виходу і продовження маршруту.

Практично обхід перешкоди здійснюються таким способом:

- дійшовши до перешкоди визначають по компасу азимут нового напрямку руху уздовж перешкоди вправо (уліво) і продовжують рух по цьому азимуті, вимірюючи відстань до кінця перешкоди;

- у точці 2, записавши пройдену відстань 1-2 і, визначивши напрямок по початковому азимуті, роблять поворот і рухаються на точку 3 (кінець перешкоди), також вимірюючи відстань;

- прийшовши в точку 3, рухаються вліво (вправо) по зворотному азимуті напрямку 1-2 доти, поки не буде пройдений шлях, який дорівнює відстані між точками I і 2, до точки 4;

- у точці 4, визначивши напрямок по початковому азимуті, продовжують рух по ньому, додавши до пройденого до перешкоди відстані, довжину відрізка 2-3 (ширину перешкоди в напрямку, маршруту).

Повернення по маршруту назад здійснюються шляхом визначення зворотних азимутів, що відрізняються від прямого рівно на 180°, чи по різних замітках, якими був зафіксований пройдений шлях. Для фіксування пройденого маршруту можуть бути використані прапорці, віхи, різні орієнтири і т.п.

Особливості орієнтування і дотримання напрямку під час руху в умовах обмеженої видимості.

Орієнтування в горах.

Найважливішою умовою правильного орієнтування в горах є вміння читати за картою рельєф. При підготовці карти заздалегідь намічають орієнтири, якими є: вершини, сідловини, обриви, скелі та інші деталі рельєфу, а також всі місцеві предмети.

Орієнтування в лісі.

Орієнтуванню в лісі становить перешкоду зменшення поля зору. При діях в лісі в більшості випадків неможливо намітити орієнтири, які було б видно на значній віддалі. При вивченні місцевості слід запам’ятати взаємне розташування доріг, просік, річок, ручаїв, значних полян. Крім того дуже важливо вивчити рельєф місцевості.

Під час руху по просікам можна визначати своє місцезнаходження за квартальними стовпами на перетинах просік.

Орієнтування в великих населених пунктах.

Рух в основному проводиться по вулицям. Тому і орієнтування здійснюється по вулицям, площам, скверам, паркам, високим будівлям, заводським трубам, елеваторам, церквам і т.д. Основний напрямок витримується за компасом.

Але слід пам’ятати, що користуватись компасом в машині, тим більше в танку не можна. Потрібно відійти від машини на 10-4м в залежності від впливу її металевої маси на показання приладу.

Орієнтування в пустельно-степовій місцевості.

Ускладнюється тим, що місцевість одноманітна, місцеві предмети зустрічаються рідко, рельєф переважно рівнинний або дрібногорбистий, форми його маловиразні. Доріг дуже мало, і це головним чином грунтові дороги, стежки та караванні шляхи. Вони дуже слабо наїжджені і малопомітні, часто губляться серед рослинності. Основні орієнтири кургани, такири, колодязі, русла річок, що висохли, оазиси, руїни та різні споруди пов’язані з релігіозними культами. Краще всього користуватись лінійними орієнтирами: дороги, стежки, сухі русла річок, межі пісків і т.д.

Орієнтування в районах масових зруйнувань.

У ході бойових дій на місцевості можуть відбутися великі зміни, особливо якщо застосовувалась ядерна зброя. В такому разі карта вже не буде відповідати місцевості, що істотно перешкоджає орієнтуванню.

Найбільш не пошкодженими будуть форми рельєфу, шосейні дороги, залізниці, озера, а також річки та ручаї. У ряді випадків можна орієнтуватись за зруйнованими населеними пунктами та лісами. Їх можна розпізнати за залишками будівель (фундаменти, залишки споруд), поламаними деревами і т.д.

Там, де залишилось мало неушкоджених орієнтирів, рух здійснюється за азимутами та відстанями, які взяті з карти.

Орієнтування вночі.

Багато предметів, які вдень легко розпізнати, важко розпізнати вночі. Їх зовнішній вигляд та обриси часом різко змінюються. Відстані, пройдені вночі, здаються довшими за ті, що пройдені вдень. Всі ці особливості значно ускладнюють орієнтування.

В якості орієнтирів вибирають та використовують предмети, які можуть виділятися на тлі нічного неба. Орієнтирами вночі можуть бути річки, озера, ставки, дзеркальна поверхня яких добре помітна на темному фоні навколишньої місцевості, лінії електропередач.