Фінансове вирівнювання: зміст, форми і види.

9.1. Місцеві фінансиналежать до державних фінансів. Поняття місцеві фінанси - це синонім термінів муніципальні (комунальні), фінанси територіальної громади, муніципального району, міста і т.д.

В Україні формами місцевих фінансів є фінанси територіальної громади, фінанси АРК, області, міст Києва і Севастополя, міста, району, села, селища. Історично місцеві фінанси беруть початок з 18 ст.. Причина їх виникнення полягає у наявності територіальних колективів, в відокремленні функцій і завдань, що покладається на місцеві органи влади.

Якщо держава вважає за доцільне передати ряд функцій і завдань місцевим органам влади, то відповідно в такій країні виникають місцеві фінанси.

Нормативно- правова база:

- Конституції України (ст. 7, 140—146) від 28 червня 1996 p.;

- Бюджетному кодексі України від 21 червня 2001 p.;

- Законі України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 p. № 280/97-ВР;

- інших законодавчих та нормативних актах України.

Місцеві фінанси – це система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів з метою забезпечення виконання органами влади покладених на них функцій і завдань.

Завдання та функції місцевих органів влади поділяються на дві основні групи:

- завдання та функції, котрі взагалі передано місцевим органам влади в межах місцевих інтересів і вони є їхньою невід'ємною власною компетенцією;

- завдання та функції, доручені місцевим органам влади центральною владою, або так звані делеговані повноваження.

Функції місцевих фінансів:

- розподільча;

- контрольна;

- фіскальна функція;

- забезпечення суспільних потреб (в освіті, в охороні здоров’я);

- стимулююча функція

Ланки місцевих фінансів:

- місцеві бюджети (=80% обсягу всіх фінансових ресурсів місцевих фінансів)

- місцеві цільові фонди;

- місцеві позики;

- фінанси комунальних підприємств.

 

9.2. Система місцевих фінансів включає:

9.3. Місцеві бюджети – це фонди фінансових ресурсів, що мобілізуються й витрачаються на відповідній території. Система місцевих бюджетів є в усіх країнах світу. Проте її розвиток і функції зумовлені низкою національних, політичних, економічних та інших факторів. Найбільший вплив мають економічні та політичні фактори.

Під час дослідження проблеми місцевих бюджетів їх слід розглядати у двох аспектах:

1) як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування;

2) як систему фінансових відносин, що виникають між:

- місцевими бюджетами й господарськими структурами, що функціонують на певній території;

- бюджетами й населенням цієї території;

- бюджетами різних рівнів із перерозподілу фінансових ресурсів;

- місцевими і державним бюджетами.

Класифікація доходів:

1. За бюджетною класифікацією:

- податкові;

- неподаткові;

- доходи від операції з капіталом;

- трансферти.

2. За джерелами надходження:

- Податкові;

- Неподаткові доходи (платежі, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності підприємств комунальної власності, залучені місцевими органами влади на ринку позикового капіталу);

- трансферти від центральної влади й органів влади вищого територіального рівня.

3. За економічною сутністю:

- Власні;

- Закріплені;

- Регульовані.

Власні доходи - це доходи, мобілізовані місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених місцевим органом влади. До власних доходів належать місцеві податки і збори, доходи від майна, що належить місцевій владі, та господарської діяльності комунальних підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів і позик.

Закріплені доходи - одна з форм переданих доходів місцевим органам влади на стабільній, довготерміновій основі.

До них належить податок з доходу фізичних осіб; збір за спеціальне використання ресурсів державного значення, що зараховується до бюджетів Києва і Севастополя (50%), також 50% збору за спец. Водокористування, за користування кадрами загальнодержавного значення, а також:

- оплата за використання інших природних ресурсів;

- плата за ліцензії, сертифікати, що видаються органами відповідних місцевих рад;

- державне мито, в частині, що належить відповідним бюджетам.

Весь перелік закріплених доходів це так званий «кошик доходів місцевих бюджетів»

Власні та закріплені доходи — основа самостійності місцевих бюджетів.

Регульовані доходи — також одна із форм доходів, що передаються центральною владою місцевим органам влади або з бюджетів територій вищого адміністративного рівня до бюджетів територій нижчого адміністративного рівня. До регульованих доходів відносяться між бюджетні трансферти, а також відрахування за певними нормативами від загальнодержавних податків і зборів до місцевих бюджетів. Дані нормативи встановлювалися щороку від контингенту податку, тобто від нарахованої планової суми кожної адміністративно-територіальної одиниці.

В 2010 році закріплені доходи місцевих бюджетів становили 57,4 млрд. грн., а власні 10,2 млрд. грн.

Структура доходів згідно бюджетної класифікації:

- податкові 97%

- неподаткові 2,7%

- доходи від операцій з капіталом 0,1%

Між бюджетні трансферти всі склали 71,4 млрд. грн. - це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основними формами надання міжбюджетних трансфертів за Бюджетним кодексом є дотація вирівнювання та субвенції.

9.4. Видатки місцевих бюджетів – це економічні відносини, що виникають у зв'язку з фінансуванням власних і делегованих повноважень місцевих органів влади. Видатки місцевих органів влади, залежно від їхніх завдань, у більшості країн поділяються на декілька функціональних видів: обов'язкові, факультативні та на фінансування делегованих повноважень. Обов'язкові видатки спрямовані на виконання обов'язкових завдань, що покладаються на органи місцевої влади з метою забезпечення певних стандартів послуг у масштабах усієї країни, а також видатки, пов'язані з їхніми борговими зобов'язаннями за кредитами та позиками. Факультативні видатки здійснюються для реалізації завдань у межах власної компетенції, а також так званих добровільних та факультативних обов'язків. Ще один вид видатків - видатки для реалізації делегованих (доручених) центральною владою завдань. Крім функціонального поділу, є поділ видатків відповідно до їхнього економічного призначення: поточні (адміністративні) і капітальні (інвестиційні). Поточний бюджет використовується з метою виконання як власних, так і делегованих повноважень.

 

 

9.5. Бюджет розвитку місцевих бюджетів:

1.Надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:
1) податок на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств і фінансових установ комунальної власності) відповідно до додаткових ставок такого податку, у розмірах, визначених законом з питань оподаткування;
При цьому надходження від податку на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств і фінансових установ комунальної власності) відповідно до додаткових ставок такого податку, встановлених районними радами, розподіляються у розмірі: 30 відсотків - до бюджетів розвитку бюджетів сіл, селищ, міст районного значення; 70 відсотків - до бюджетів розвитку районних бюджетів;
2) єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
3) дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є майно Автономної Республіки Крим, комунальна власність;
4) плата за надання місцевих гарантій (відповідно до статті 17 цього Кодексу);
5) кошти від відчуження майна, що належить Автономній Республіці Крим, та майна, що перебуває в комунальній власності, кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них;
6) 90% коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної і комунальної власності (крім земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації), при цьому від продажу земельних ділянок, які знаходяться на території Автономної Республіки Крим: 35 відсотків - до бюджету Автономної Республіки Крим, 55 відсотків - до сільських, селищних, міських бюджетів Автономної Республіки Крим;

7) субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних програм (проектів);
8) кошти від повернення кредитів, які надавалися з відповідного бюджету до набрання чинності цим Кодексом, та відсотки, сплачені за користування ними;
9) місцеві запозичення, здійснені у порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України;
10) кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради.
2. До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:
1)погашення місцевого боргу;
2) капітальні видатки, включаючи капітальні трансферти іншим бюджетам (крім капітальних видатків, що здійснюються за рахунок визначених пунктами 2-15 частини другої статті 69 цього Кодексу надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів);
3) внески органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування до статутного капіталу суб’єкта господарювання;
4) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, що підлягає продажу відповідно до статті 128 Земельного кодексу України, за рахунок авансу, внесеного покупцем земельної ділянки.
3. Капітальні видатки бюджету розвитку спрямовуються на: соціально-економічний розвиток регіонів; виконання інвестиційних програм (проектів); будівництво, капітальний ремонт та реконструкцію об’єктів соціально-культурної сфери і житлово-комунального господарства; будівництво газопроводів і газифікацію населених пунктів; будівництво і придбання житла окремим категоріям громадян відповідно до законодавства; збереження та розвиток історико-культурних місць України та заповідників; будівництво та розвиток мережі метрополітенів; придбання вагонів для комунального електротранспорту; розвиток дорожнього господарства; придбання шкільних автобусів та автомобілів швидкої медичної допомоги; комп’ютеризацію та інформатизацію загальноосвітніх навчальних закладів; інші заходи, пов’язані з розширеним відтворенням.
4. Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів.
5. Кошти бюджету розвитку розподіляються за об’єктами за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради при затвердженні місцевих бюджетів та при внесенні змін до них. За об’єктами, строк впровадження яких довший, ніж бюджетний період, визначаються індикативні прогнозні показники бюджету розвитку у складі прогнозу місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди та враховуються при затвердженні місцевих бюджетів протягом усього строку впровадження таких об’єктів.

Бюджет розвитку є складовою спеціального фонду місцевих бюджетів.

Бюджет розвитку має стати основою для забезпечення стратегії та середньострокового планування органів місцевого самоврядування та формуватися на основі стратегічного плану розвитку територій і цільових програм. Такий підхід відповідає проголошеному в програмних документах курсу на посилення впливу фінансової, в тому числі бюджетної, політики на створення сприятливих умов для сталого економічного зростання, переходу до інноваційно-інвестиційної моделі розвитку.

9.6.

У складі факторів, що визначають структуру бюджетної системи країни, розрізняють такі форми державного устрою, як унітарна або федеративна.

Бюджетний унітаризм -така форма внутрішніх міжурядових фінансових відносин, основні принципи організації яких визначає центральна влада.

Бюджетний федералізм - це така організація бюджетних відносин, що дає змогу в умовах самостійності й автономії кожного бюджету забезпечувати на території всієї країни її населенню рівний і гарантований державою перелік суспільних послуг (безпека, соціальний захист, освіта та ін.), а для цього органічно поєднувати фіскальні інтереси держави з інтересами її суб'єктів. Також дає змогу: розрізняти бюджетні повноваження, бюджетні видатки і доходи; розподіляти і перерозподіляти бюджетні ресурси між державним бюджетом і бюджетами місцевих органів влади, вирівнюючи бюджетну забезпеченість територій, які перебувають у різних соціально-економічних, географічних, кліматичних та інших умовах.

Розрізняють дві основні групи моделей бюджетного федералізму - децентралізовані та кооперативні:

- децентралізовані моделі бюджетного федералізму - значна фіскальна автономія регіональних та місцевих влад, слабкістю зв'язків між різними рівнями влади, порівняно обмеженим співробітництвом (ця модель бюджетного федералізму характерна, насамперед, для США).

- для кооперативних моделей бюджетного федералізму, навпаки, властиві тісна співпраця різних рівнів влади, активна політика центральної влади з подоланням фіскальних дисбалансів на різних рівнях управління та фінансового вирівнювання (кооперативні моделі бюджетного федералізму характерні для більшості федеративних європейських держав, зокрема для ФРН та Австрії).

 

9.7. Фінансове вирівнювання – це збалансування доходів і видатків бюджетів різних видів (його ще називають бюджетне регулювання).

Мета фінансового регулювання це приведення витрат - приведення витрат бюджетів (за економічною та функціональною класифікацією) у відповідність до гарантованого державою мінімального рівня соціальних послуг на душу населення, усунення значних диспропорцій у здійсненні видатків окремих територій.

Відокремлюють вертикальне та горизонтальне бюджетне регулювання:

- Вертикальне бюджетне регулювання має на меті забезпечення необхідними дохідними джерелами всіх ланок бюджетної системи (державного бюджету України та місцевих бюджетів) згідно з порядком розмежування повноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування.

- Горизонтальне бюджетне регулювання полягає у фінансовому вирівнюванні територіальних бюджетів.

Форми бюджетного регулювання:

1. Між бюджетні трансферти - кошти, що передаються, від одного рівня бюджету до іншого, а також, які передаються від міжнародних організацій.

Види між бюджетних трансфертів:

- Субсидії – це фінансова допомога з вище стоячого до нижче стоячого рівня бюджету; може бути особова (цільова) і безособова (нецільова) субсидія.

- Субвенції – це різновид цільових субсидій, які надаються на виконання інвестиційних проектів, на утримання об’єктів спільного користування або ліквідацію негативних наслідків діяльності на цих об’єктах. Субвенція надається на пайових засадах (тобто частина з державного, а частина з місцевого бюджету). Якщо встановлюється нецільове використання наданої субвенції, то всі кошти повертаються до бюджету.

- Дотація – це фінансова допомога з вище стоячого бюджету нижче стоячому на покриття бюджетного дефіциту, а також фінансова допомога на покриття збитків державним (комунальним) підприємствам, які виникають в результаті застосування певної цінової (тарифної) політики.

- Дотація вирівнювання:

T =

Сума трансферту і-того місцевого бюджету

Коефіцієнт вирівнювання (від 0,6 до 1)

Обсяг видатків і-того бюджету, які враховуються при обчисленні трансфертів

Обсяг доходів (кошик доходів, тобто закріплені доходи).

Якщо Д, то з даного місцевого бюджету буде вилучення до державного, то такий бюджет буде донором.

Якщо Д, то місцевий бюджет отримуватиме дотацію, і це буде бюджет – реципієнт.

2. Бюджетні позички, які можуть надаватися з єдиного казначейського рахунку місцевим бюджетам у випадку тимчасових касовіх розривів, якщо не вистачає коштів оборотної касової готівки (2% від обсягу видатків загального фонду);

3. Взаємні розрахунки, які здійснюються між бюджетами різних рівнів, і які здійснюються в процесі виконання бюджетів.