Управління державним боргом

Економічна сутність і роль державного кредиту, його види

Форми внутрішнього державного кредиту та класифікація державних позик

Форми зовнішнього державного кредиту

Державний борг. Сутність, види, соціально-економічні наслідки та обслуговування

Управління державним боргом

8.1. Державний кредит – це специфічна ланка державних фінансів: немає окремого фінансового фонду і спеціального органу управління.

Державний кредит - це сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади і управління, з одного боку, і резидентами (фізичними та юридичними особами) та нерезидентами (у тому числі іноземними державами й міжнародними фінансовими інституціями), з іншого, при яких держава традиційно виступає у ролі позичальника (рідше кредитора і гаранта).

Матеріально речовим втіленням державного кредиту є рух позичкового капіталу у результаті вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукту, при чому кошти, які мобілізуються не утворюють окремого фонду, а перерозподіляються, як правило, через бюджет.

Конкретні форми прояву – це державні позики і гарантії.

Кредитором держава виступає за рахунок коштів державного бюджету, надає кредити юридичним особам(державним підприємствам), або тим підприємствам, в яких частка статутного майна більше 50% на платній основі під символічний процент.

Як позичальник держава здійснює запозичення (внутрішнє і зовнішнє).

Гарантом держава виступає тоді, коли бере на себе відповідальність за за погашення позик, взяти юридичними особами в комерційних банках. Ці позики беруться для здійснення важливих державних проектів. Перелік підприємств, яким держава гарантує повернення кредиту щороку зазначається в законі «Про державний бюджет».

Специфічні ознаки державного кредиту, що характеризують кредитні відносини:

· Платність;

· Зворотність;

· Терміновість.

Відмінності від банківського кредиту:

· Забезпеченням є все майно держави або місцевої території громади, а банківського – конкретні цінності.

· Державний кредит використовується, як правило, на покриття бюджетного дефіциту. Банківський використовується продуктивно – на розширення виробництва.

· Джерело повернення державного кредиту і відсотків по ньому доходи бюджету, а банківського – доходи підприємств.

Джерело державного кредиту – це тимчасово вільні грошові кошти населення і підприємств.

Державні запозичення здійснюються, як правило, тоді, коли вичерпані джерела доходів бюджету держави.

Доцільність використання державного кредиту для мобілізації додаткових фінансових ресурсів більше ніж емісія грошей,бо це призводить до інфляції.

Роль державного кредиту:

· Засіб мобілізації державою додаткових фінансових ресурсів.

· Джерело збільшення прибутків власників цінних паперів.

· Державний кредит є важливим чинником прискорення соціально-економічного розвитку держави.

Функції державного кредиту:

· Розподільна (перерозподільна)

· Регулювальна

· Контрольна

Види державного кредиту:

· Товарний кредит

· Грошовий кредит

· Внутрішній (держава виступає здебільшого, як позичальник, а її кредиторами є банківські установи, підприємства, населення та ін.)

· Зовнішній.

8.2. Форми внутрішнього кредиту:

1. Державні позики – це основна форма державного кредиту, при якій вільні грошові кошти залучаються на фінансування суспільних потреб через випуск і реалізацію державних облігацій, казначейських зобов’язань та інших державних цінних паперів.

Облігація – це державне боргове зобов’язання, яке надає право його власнику після закінчення певного терміну одержати суму боргу і проценту. Розрізняють номінальну і курсову вартість облігації. Облігація державної позики це особлива форма фіктивного капіталу, тому, що відсотки сплачуються за рахунок бюджету держави.

Державні позики називають антиципованими (взятими наперед) податками.

Державні облігації випускаються за рішенням Кабінету Міністрів Мінфіном.

Казначейські зобов’язання (векселі) на відміну від облігацій спрямовуються тільки на покриття бюджетного дефіциту.

Класифікація державних позик:

· За правовим оформленням:

· Облігаційні

· Безоблігаційні

· За правом емісії:

· Державні

· Місцеві

· Залежно від термінів погашення:

· Короткострокові

· Середньострокові

· Довгострокові

· За місцем розміщення:

· Внутрішні

· Зовнішні

· За характером обігу цінних паперів:

· Ринкові

· Неринкові

· За характером виплати доходу:

· Процентні

· Виграшні

· Безпроцентні (цільові)

· Дисконтні (з нульовим купоном)

· За характером погашення заборгованості:

· Одноразові виплати

· Виплати частинами

· За видами забезпеченості:

· Заставні

· Без заставні

Передумови випуску державних позик:

· Наявність потенційних кредиторів (банки, фізичні і юридичні особи).

· Довіра кредиторів до держави.

· Зацікавленість кредиторів.

· Можливість держави своєчасно виплатити борг і проценти.

Джерела погашення державних позик:

· доходи від інвестування позичених коштів у високоефективні проекти;

· додаткові надходження від податків;

· економія коштів від зменшення видатків;

· емісія грошей;

· залучені від нових позик кошти (рефінансування боргу).

 

2. Ощадна справа – така форма кредиту, яка являю собою перетворення частини вкладів населення в ощадбанк в державні позики через купівлю ощадбанками цінних паперів, а також оформлення безоблігаційних позик.

3. Пряме кредитування уряду Нац. банком України без купівлі цінних паперів.

4. Казначейські позики – це бюджетні кредити, які надаються державним підприємствам, або підприємствам в яких частка майна більше 60% на умовах терміновості, платності.

5. Гарантовані позики - вид кредиту при якому урядгарантує позики комерційним підприємствам, а також уряд гарантує позики випущені місцевими органами влади і управління.

8.3. Основні форми зовнішнього державного кредиту:

1. Державні зовнішні позики (міжнародний кредит). Основна мета таких позик – це сприяння зміцненню економічного потенціалу, подолання фінансових труднощів країни-одержувача.

Державні зовнішні позики випускаються і розміщуються на світовому фінансовому ринку, а також продаж цих позик на внутрішньому ринку нерезидентам.

Зовнішні позики, як правило, надаються в грошовій формі, але іноді і у товарній, середньострокові,довгострокові позики. Грошові позики надаються, як правило, у валюті країни-кредитора або у вільноконвертованій валюті.

Зовнішні позики, як правило, надаються за рахунок бюджетних коштів, або спеціальних урядових фондів.

2. Позики міжнародних фінансових органів та інститутів. Надаються, як правило, під низький % і на строк до 20 років.

3. Міжурядові позики

Друга і третя форма державного кредиту – це безоблігаційні форми державного кредиту.

4. Банківські кредити:

- зовнішньоторговий банківський кредит для підвищення конкурентоспроможності товарів на зовнішньому ринку.

- валютний банківський кредит – надається у вільноконвертованій валюті.

- банківський кредит іноземним покупцям національних товарів.

Отже, міжнародний державний кредит – це сукупність відносин, у яких держава виступає на світовому фінансовому ринку у ролі позичальника або кредитора.

 

· Існування державного кредиту зумовлює появу державного боргу. Взагалі борг держави включає:

· Державний борг (борг центрального уряду і борг місцевого уряду)

· Борг суб’єктів господарювання (включає борг державних підприємств і недержавних підприємств)

· Борг домогосподарств (заборгованість за вкладами в ощадбанк)

Державний борг – це вартість випущених і непогашених боргових зобов’язань держави, а також доходи (проценти), які необхідно сплатити за цими зобов’язаннями.

Державний борг – сума заборгованості держави своїм кредиторам.

Державний борг виникає у результаті запозичень у грошовій формі, випуску боргових зобов'язань, прийняття боргів інших економічних суб'єктів, безготівкового випуску боргових зобов'язань.

Види боргу:

· Поточний борг - сума основного боргу, що підлягає погашенню в поточному році, й належних до сплати у цей період відсотків за усіма випущеними на цей момент позиками.

· Капітальний борг - загальна сума боргу й відсотків, що мають бути сплачені за позиками.

Державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній:

· Внутрішній – це заборгованість перед кредитором даної країни.

· Зовнішній – заборгованість держави, перед іноземними кредиторами і нерезидентами.

Розрізняють також:

· первинний борг, який дорівнює сумі основного боргу без нарахованих відсотків;

· непогашений борг, який складається із основної суми боргу і нарахованих відсотків.

Заборгованість – це сума приростів чистої заборгованості за минулі періоди плюс початковий стан заборгованості.

Граничний обсяг державного боргу, його структура і строки погашення встановлюються Верховною Радою, коли затверджується закон про держаний бюджет.

Міжнародний банк реконструкції розвитку критичним рівним боргової залежності вважає 80%-100% до ВВП.

Бюджетним кодексом України встановлено, що основний обсяг державного боргу не повинен перевищувати 60% від обсягу ВВП в країні.

В Україні на 2011 рік планується державний борг 375,6 млрд. грн.

Внутрішній – 173,2 млрд. грн.., зовнішній – 202, 4 млрд. грн..

Гарантований державний борг – 17, 6 млрд. грн..

В Україні переважає зовнішній борг.

В Україні фактично є 2 типи державного боргу:

· офіційно визнаний державний борг (іншими словами борг класичного типу) — борг, оформлений кредитними угодами або держаними цінними паперами, що передбачає погашення основної суми боргу та виплату відсотків у чітко визначені строки)

· заборгованість, що в складі державного боргу не враховується, проте за своєю економічною природою є державною (неоплачені державні замовлення, заборгованість із заробітної плати перед працівниками бюджетної сфери).

Структура внутрішнього боргу:

· заборгованість перед юридичними ті фізичними особами за ОВДП (облігаціями внутрішніми державними позиками)

· заборгованість перед банківськими установами перед Нацбанком.

 

 

· Управління державним боргом – це комплекс заходів, що здійснюються державою в особі уповноважених органів щодо визначення обсягів та умов залучення коштів, їх розміщення і погашення, а також забезпечення платоспроможності держави.

У процесі управління державним боргом вирішуються такі завдання:

· пошук ефективних умов запозичення коштів з погляду мінімізації вартості боргу;

· недопущення неефективного та нецільового використання запозичених коштів;

· забезпечення своєчасної та повної сплати суми основного боргу та нарахованих відсотків;

· визначення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми запозиченнями за умови збереження макрофінансової рівноваги;

· забезпечення стабільності валютного курсу та фондового ринку. Політика ефективного управління державним боргом має базуватися на певних принципах. Управління державним боргом базується на таких принципах:

Обслуговування і погашення державного боргу здійснюється у процесі виконання державного бюджету. Безпосередню оплату здійснює Державне казначейство України через банківську систему.

Методи управління державним боргом:

· Пролонгація боргом.

· Консолідація боргу - зміна умов позики щодо часу її чинності (тривалості) з можливою зміною величини позикового відсотка.

· Конверсія боргу - зміна початкових умов державної позики, зокрема зміна строків позики, часу виплати, способу погашення позики.

· Викуп боргу із дисконтом на вторинному ринку.

· Списання/анулювання частини боргу.

· Обмін боргу на акції національних підприємств чи нац. валюту.

· Тимчасовий мораторій на виплату відсотків.

 

Тема № 9: «Місцеві фінанси. Бюджетний федералізм і фінансові вирівнювання»

9.1. Сутність місцевих фінансів, необхідність, призначення і функції;

9.2. Складові місцевих фінансів;

9.3. Доходи місцевих бюджетів;

9.4. Видатки місцевих бюджетів;

Бюджет розвитку;

9.6. Бюджетний федералізм: суть, принципи, моделі;