Стилі керівництва. Підхід до лідерства з погляду манери поведінки керівника.

1. підхід з позицій особистих якостей, базується на виявленні властивостей та особистих характеристик керівників.

2. підхід з позицій поведінки керівника – ефективність керівництва визначається не особистими якостями, а мірою його поведінки. В основі цього підходу лежить поділ стилів керівництва на: автократичний, демократичний, ліберальний.

3. ситуаційний підхід, в основі якого є визначення стилів поведінки і особистих якостей, що найбільше відповідають конкретним ситуаціям.

Підхід до лідерства з погляду манери поведінки керівника:

Авторитарний стиль базується на тому, що авторитарний керівник має достатньо влади, щоб нав’язати свою волю виконавцю. Відомий дослідник Дуглас МакГрегор досліджуючи теорію лідерства назвав цю теорію „Х” і „У”, що характеризують різноманітні уявлення управляючих до робітників в процесі праці. Згідно теорію „Х”, працівника необхідно спонукати, щоб він працював наполегливо до досягнення цілей фірми. Він надає перевагу, щоб ним керували, прагне уникнути відповідальності. Згідно теорії „У”, працівник здатний наполегливо працювати, приймати відповідальність на себе, проявляє винахідливість при вирішенні проблем фірми.

Демократичне керівництво враховує потреби високого рівня і визначає основні потреби, які необхідно враховувати в процесі виробництва. Надання підлеглим більшої самостійності відповідно до їх кваліфікації та функцій, що вони виконують. Керівник демократичного типу особисто займається тільки найбільш складними і важливими питаннями, надаючи право підлеглим вирішувати усі інші. Він радиться з підлеглими та прислухається до їхньої думки, розумно реагує на критику, не уникає відповідальності.

Ліберальний стиль базується на майже повній свободі у визначені своїх

цілей і контролі власної роботи. Керівник-ліберал мало втручається у справи підлеглих і не виявляє ініціативи, виступає в ролі посередника з іншими колективами, легко зазнає впливу оточуючих і пасує перед труднощами, у стосунках з підлеглими ввічливий та добродушний, не достатньо вимогливий, не бажає псувати з підлеглими відносини, нехтує своїми принципами, легко роздає нездійсненні обіцянки, не може захищати власну думку.

Американський дослідник Р. Лайнер запропонував 4 системи для підбору стилю лідерства, що базується на оцінці поведінки керівників:

1. експлуататорсько–авторитарна система (диктаторський стиль);

2. доброзичливо–авторитарна – система дозволяє підлеглим брати участь у прийнятті рішень;

3. консультативно–демократична – керівники використовують двостороннє спілкування і допускають деяку довіру між керівником і підлеглим;

4. система, базується на засадах участі – керівники орієнтуються на групові рішення і участь працівників у прийнятті рішень.

Роберт Блейк і Джейн Моутон розробили теорію визначення стилів керівництва через „управлінську решітку”.

Стиль 1.1 – “збіднене управління” базується на мінімальних зусиллях по досягненню виробничих результатів та задоволенню потреб людей.

Стиль 1.9 – “стиль на засадах заміського клубу” - це постійна увага до потреб людей і створення комфортної атмосфери у колективі при низьких виробничих результатах.

Стиль 5.5 – “організаційне управління” – збалансування потреб виробництва і потреб людей.

Стиль 9.1 – “влада – підпорядкованість” - рівень врахування інтересів виробництва без врахування потреб та можливостей працівників, йде викачування сил людей.

Стиль 9.9 – “групове управління” – виробничі успіхи зумовлені відданими своїй роботі людьми.