Для заземлення електроустановок у першу чергу повинні бути використані природні заземлювачі. Якщо при цьому опір пристроїв, що заземлюють, чи напруга дотику має припустимі значення, а також забезпечуються нормовані напруги на пристрої, що заземлює, то штучні заземлювачі повинні застосовуватися лише при необхідності зниження щільності струмів, що протікають по природних заземлювачах чи стікають з них у грунт.
У якості природних заземлювачів рекомендується використовувати: прокладені в землі водопровідні й інші металеві трубопроводи, за винятком трубопроводів пальних рідин, пальних чи вибухових газів і сумішей; обсадні труби свердловин; металеві і залізобетонні конструкції будинків і споруджень, дотичні з землею; металеві шпунти гідротехнічних споруджень, водоводи, затвори та інші; свинцеві оболонки кабелів, прокладених у землі (алюмінієві оболонки кабелів не треба використовувати в якості природних заземлювачів); заземлювачі опор ПЛ з'єднані з пристроєм електроустановки, що заземлює, за допомогою блискавко захисного троса ПЛ, якщо останній не ізольований від опор ПЛ; нульові проводи ПЛ до 1 кВ із повторними заземлювачами при кількості ПЛ не менш двох; рейкові шляхи магістральних неелектрофікованих залізниць і під'їзні колії при наявності навмисного пристрою перемичок між рейками.
Для штучних заземлювачів варто застосовувати сталь, вони не повинні мати фарбування, для них використовують сталеві некондиційні труби довжиною 2,5-3 м, діаметром 35-50 мм; кутову сталь з товщиною полиць не менш 4 мм (50x50 чи 60x60 мм); стрижневу сталь не оцинковану діаметром не менш 10 мм і оцинковану діаметром не менш 6 мм: пластини сталеві чи з казанового заліза площею не менш 0,75 м2 і товщиною не менш 5 мм, сталеві смуги перетином не менш 48 мм2 і товщиною не менш 4 мм. У якості що заземлюють і нульових захисних провідників можуть бути використані:
§ спеціально передбачені для цієї мети провідники, розміри яких в електроустановках до 1 кВ приймаються згідно ПУЕ(1985);
§ металеві конструкції будинків (ферми, колони та інші); арматура залізобетонних будівельних конструкцій і фундаментів; металеві конструкції виробничого призначення (підкранові колії, каркаси розподільних пристроїв, шахти ліфтів та інші); сталеві труби електропроводок; алюмінієві оболонки кабелів;
§ металеві кожухи й опорні конструкції шинопроводів, металеві короби і лотки електроустановок; металеві стаціонарні відкрито прокладені трубопроводи всіх призначень, крім трубопроводів пальних і вибухонебезпечних речовин і сумішей, каналізації і центрального опалення. В вибухонебезпечних зонах у якості нульових захисних (заземлюючих) провідників повинні бути використані провідники, спеціально призначені для цієї мети. Нульові захисні провідники у всіх ланках мережі повинні бути прокладені в загальних оболонках, трубах, коробах, пучках з фазними провідниками. В електроустановках до 1 кВ і вище з ізольованою нейтраллю провідники, що заземлюють, допускається прокладати як у загальній оболонці з фазними, так і окремо від них. Магістралі заземлення повинні бути приєднані до заземлювачів у двох місцях чи більш і по можливості з протилежних кінців приміщення. Використання металевих конструкцій будинків, конструкцій виробничого призначення, сталевих труб, електропроводки, металевих оболонок кабелів та інші у якості нульових захисних (заземлюючих) провідників допускається як додатковий захід. В електроустановках до 1 кВ і вище з ізольованою нейтраллю провідність провідників, що заземлюють, повинна складати не менш 1/3 провідності фазних провідників, а перетин в електроустановках до 1 кВ - не менш приведених у табл. 1.7.1(ПУЕ, 1985). Не потрібно використання мідних провідників перетином більш 25 мм2, алюмінієвих – 35мм2, сталевих - 120 мм2. У виробничих приміщеннях з такими електричними магістралями заземлення зі сталевої смуги повинні мати перетин не менш 100 мм2. Допускається застосування круглої сталі того ж перетину.
Використання землі в якості фазного чи нульового провода в електроустановках напругою до 1 кВ забороняється. В електроустановках до 1 кВ із глухозаземленою нейтраллю повна провідність нульового захисного провідника у всіх випадках повинна бути не менш 50% провідності фазного провідника. Провідність фазних і нульових захисних провідників вибирається розрахунком так, щоб при замиканнях на корпус електроустановки чи на нульовий захисний провідник, виникав струм короткого замикання, що забезпечує значення згідно ПУЕ (1985) і спрацьовування захисту від коротких замикань.
Жили проводів і кабелів, використовувані для заземлення чи занулення переносних електроприймачів, повинні бути мідними, гнучкими, перетином не менш 1,5 мм2 для переносних електроприймачів у промислових установках і не менш 0,75 мм2 для побутових переносних електроприймачів.
