Обмеження компетентних митниць

РЕГЛАМЕНТ РАДИ (ЄС) № 116/2009

Від 18 грудня 2008 року

Про експорт культурних товарів

(Кодифікована версія)

 

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, та зокрема його статтю 133,

Беручи до уваги пропозицію Комісії,

Оскільки:

(1) Регламент Ради (ЄЕС) № 3911/92 від 9 грудня 1992 р. про експорт культурних товарів ([1]) було значною мірою змінено кілька разів ([2]). В інтересах ясності та раціональності зазначений регламент слід кодифікувати.

(2) Для того, щоб зберегти внутрішній ринок, потрібні правила торгівлі з третіми країнами для захисту культурних товарів.

(3) Видається необхідним вжити заходів, зокрема для того, щоб забезпечити те, щоб експорт культурних товарів був предметом уніфікованих видів контролю на зовнішніх кордонах Співтовариства.

(4) Така система вимагатиме пред'явлення ліцензії виданої компетентною державо-членом перед експортом культурних товарів, що охоплюються цим Регламентом. Це зробило необхідним чітке визначення обсягу таких заходів та порядку їх реалізації. Реалізація системи має бути якомога простішою та якомога ефективнішою.

(5) Заходи, необхідні для реалізації цього Регламенту, мають бути ухвалені відповідно до Рішення Ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 р. що встановлює порядок виконання імплементацінйих повноважень наданих Комісії([3]).

(6) З огляду на значний досвід органів влади держав-членів у застосуванні Регламенту Ради (ЄС) № 515/97 від 13 березня 1997 р. про взаємодопомогу між адміністративними органами влади держав-членів та співробітництво між останніми та Комісією з метою забезпечення правильного застосування законодавства з митних та сільськогосподарських питань ([4]), зазначений Регламент має застосовуватися для цього питання.

 

(7) Додаток I до цього Регламенту спрямований на те, щоб роз'яснення категорій культурних товарів, яким має бути наданий окремий захист у торгівлі з третіми країнами, але він не призначений для нанесення шкоди визначенню державами-членами національних договорів у значенні статті 30 Договору,

 

УХВАЛИЛА ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

Стаття 1

Визначення

Без шкоди повноваженням держав-членів згідно зі статтею 30 Договору, термін «культурні товари" для цілей цього Регламенту відноситься до предметів перелічених в Додатку I.

Стаття 2

Експортна ліцензія

1. Експорт культурних товарів поза межами митної території Співтовариства здійснюється за умови пред'явлення експортної ліцензії.

2. Експортна ліцензія видається на запит відповідної особи:

(a) компетентним органом влади держави-члена, на території якої відповідний культурний предмет було розміщено остаточно та на законних підставах станом на 1 січня 1993 р.;

(b) або після цього, компетентним органом влади держави-члена, на території якої він розташований згідно з чи то законною та остаточною відправкою з іншою держави-члена, чи то,ввезенням з третьої країни або реімпортом з третьої країни після законної відправки із держави-члена до цієї країни.

Проте, без шкоди частині 4, держава-член, що є компетентною відповідно до пунктів (a) або (b) першого абзацу, має повноваження не вимагати експортні ліцензії для культурних товарів визначених у першому та другому абзацах категорії A.1 Додатку I, якщо вони відносяться до обмеженого археологічного або наукового інтересу, та за умови, що вони є прямим продуктом розкопок, фондів або археологічних розкопок у межах держави-члена, і що їхня присутність на ринку є законною.

У видачі експортної ліцензії може бути відмовлено, для цілей цього Регламенту, якщо культурні товари, про які йдеться, охоплюються законодавством що захищає національні скарби, що мають художню, сторичну або археологічну цінність у відповідній державі-члені.

Якщо необхідно, орган влади зазначений у пункті (b) першого абзацу контактує з компетентними органами влади держави-члена, з якої культурний прибув об'єкт, про який йдеться, та зокрема компетентними органами влади у значенні Директиви Ради 93/7/ЄЕС від 15 березня 1993 р. про повернення культурних предметів незаконно вивезених з території держави-члена ([5]).

3. Експортна ліцензія є дійсною по всьому Співтовариству.

4. Без шкоди положенням частин 1, 2 та 3, прямий експорт із митної території Співтовариства національних скарбів, що мають художню, історичну або археологічну цінність, що не є культурними товарами в значенні цього Регламенту, є предметом національного права держави-члена експорту.

Стаття 3

Компетентні органи

1. Держави-члени надають Комісії список органів влади, щ мають повноваження видавати експортну декларацію на культурні товари.

2. Комісія оприлюднює список органів влади та будь-які зміни до нього у серії «C" Офіційного віснику Європейського Союзу.

Стаття 4

Пред'явлення ліцензії

Експортна ліцензія пред'являється, на підтримку експортної декларації, при виконанні митних формальностей, у митниці, що є уповноваженою приймати таку декларацію.

Стаття 5

Обмеження компетентних митниць

1. Держави-члени можуть обмежувати кількість митниць уповноважених проводити формальності експорту культурних товарів.

2. Держави-члени, користуючись можливістю, що надається частиною 1, інформують Комісію про належним чином уповноважені митниці.

Комісія оприлюднює цю інформацію у серії «C" Офіційного вісника Європейського Союзу.

Стаття 6