Тема 3. Особистість у системі соціальних зв’язків.
1. Соціальний статус — це відносне становище (позиція) індивіда або групи в соціальній системі.
2. Особистість – це цілісна сукупність соціальних властивостей людини, що формуються та видозмінюються протягом усього життя людини у результаті складної взаємодії внутрішніх та зовнішніх чинників її розвитку та активної взаємодії з соціальним середовищем.
3. Потреба – це рушійне джерело активності людини, спрямованої на її задоволення, яке супроводжується суб’єктивним потягом до відчуття приємності або, навпаки, або відсторонення від відчуття неприємності, болю. Потреба – це внутрішній психологічний стан людини, відчуття нестачі чогось.
4. Інтерес – це направленість дій індивіда в залежності від можливості задоволення тієї чи іншої потреби.
5. Поведінка особистості - це зовнішній прояв діяльності, у якому виявляється конкретна позиція людини.
6. Девіація (від лат. Deviato — відхилення) — поведінка, яку розглядають як відхилення від групових норм і соціальних правил.
7. Соціальний тип особистості – певний фіксований набір соціальних властивостей людини, що виявляється у її свідомості та поведінці.
8. Соціалізація — це процес входження (включення) індивіда в соціум, що обумовлює зміни в соціальній структурі особистості.
Тема 4. Соціологія культури.
1. Культура (1) (лат. cultura — обробіток, догляд, освіта, розвиток) — соціально-прогресивна творча діяльність людей в усіх сферах буття і свідомості, спрямована на зміну дійсності, перетворення багатства людської історії на внутрішнє багатство особистості, на всебічний і повний вияв і розвиток сутнісних сил людини.
Культура (2) (від лат. Cultura — обробіток, шанування) — а) у широкому сенсі слова — соціальний механізм взаємодії особистості й соціальної спільноти з середовищем проживання; охоплює сукупність засобів, форм, взірців та орієнтирів, що генетично не успадковуються, а їх відтворюють люди у процесі спільного життя та забезпечують передання досвіду й розвиток перетворюючої діяльності; б) у вузькому сенсі — система колективно поділюваних цінностей, переконань, зразків і норм поведінки, притаманних певній соціальній групі, спільноті й людству загалом.
2. Національна свідомість — це уявлення про себе як про національну спільність, націю.
3. Цивілізація – етап в історії людства, що характеризується певним рівнем потреб, здібностей, знань, навичок та інтересів людини технологічним й економічним способом виробництва, устроєм політичних та суспільних відносин, рівнем розвитку духовного відтворення.
4. Матеріальну культуру утворюють створені людиною фізичні об'єкти (матеріальні цінності): машини, будинки, навіть штучний клімат.
5. Духовна культура охоплює сферу свідомості, філософію, релігію, науку, мистецтво, літературу, міфологію, її складовою є світ ціннісного знання (система цінностей, норм, звичаїв, традицій).
6. Артефакти (об'єкти масової культури) функціонують і як товар споживання, і як культурні цінності.
7. Андеграунд — підпільна культура (мистецтво), яка характеризується небажанням її творців гнатися за комерційним успіхом, переслідуванням їх з боку влади.
8. Культурні універсалії (лат. universalis — загальний) — загальні поняття, ідеї, ознаки, обов'язкові для кожної культури.
Тема 5. Соціологія політики.
1. Політика – (грец. вміння керувати державою) – це сфера діяльності людей, класів, соціальних груп, націй, яка пов’язана з завоюванням, утриманням і використанням влади, насамперед державної. (Ядром політики є влада).
2. Влада – це реальна здатність соціального суб’єкта здійснювати волю над іншими людьми, реальна здатність змінювати під своїм впливом за допомогою різних засобів поведінку інших людей.
3. Засоби влади – це сукупність можливостей здійснювати політику й владу й використовувати їх в інтересах суспільства або певних суспільних сил, включаючи й саму владу.
4. Політична свідомість – це теорії, ідеї, погляди та інші компоненти суспільної свідомості, в яких індивід, соціальна група, клас, нація, суспільство в цілому усвідомлюють свої політичні інтереси, формують політичні цілі і завдання.
5. Політична поведінка – це активність індивідів, груп, організацій у сфері політичних відносин, пов’язана з впливом на владу чи протидією її реалізації.
6. Політичні відносини – це вид соціальних відносин, що проявляється у взаємодії різних соціальних спільностей (націй, народів, класів) та створених ними організацій у процесі формування, утвердження і реалізації політичної влади.
7. Політичне управління – це управління державою, діяльністю партій, громадських організацій, узгодження діяльності соціальних груп та інститутів, усіх членів суспільства.
8. Соціологія політики – це спеціальна соціологічна теорія, що вивчає соціальні механізми функціонування влади, вплив суспільства та окремих соціумів на політичні процеси, взаємозалежність політичного життя та інших сфер суспільного життя, політичних та інших соціальних інститутів.
9. Політичний інтерес – узагальнені потреби, ідеальні прагнення індивідів та соціальних груп задовольнити свої вимоги у різних сферах життя суспільства, в першу чергу в політичній.
10. Політична система суспільства – це сукупність взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою державних, партійних і громадських організацій та органів, за допомогою яких відбувається завоювання, утримання і функціонування політичної влади в суспільстві відповідно до досягнутого рівня його політичної культури.
11.Соціологія політичних партій і партійних систем – це галузь соціології політики, яка досліджує причини утворення політичних партій, механізми розвитку і функціонування партій і партійних систем.
12.Політична партія (від лат. рartio – частина, відділ) – це політична організація, найбільш політично активна й організована частина соціальної спільності, класу, що покликана виражати й захищати інтереси цієї спільності, здійснювати практичну роботу з їх задоволення шляхом заволодіння владою і здійсненням керівництва країною.
13. Предметом соціології політики є соціальний механізм влади та її вплив у суспільстві на різних етапах його розвитку і функціонування.
