Теоретичні засади формування здорового способу життя

Вищевикладені уявлення про здоров`я людини, здоровий спосіб життя, їх деякі характеристики логічно підводять до того, що досягнення високого рівня реалізації потенціалу особистого і суспільного здоров`я не може бути здійснено спонтанними, позасистемними зусиллями кількох ентузіастів або декількох груп людей, якщо воно не буде підтримано системою науково обгрунтованих заходів, котрі є природною частиною державної і громадської політики країни. Такою системою є ФЗСЖ.Поняття ідеології ФЗСЖ. ФЗСЖ грунтується на певних ідеологічних засадах. По-перше, це ідея пріоритету цінності здоров`я в світоглядній системі цінностей людини, по-друге, сприйняття здоров`я не тільки як стану відсутності захворювання або фізичних вад, а дещо ширше - як стану повного благополуччя. По-третє, це ідея цілісного розуміння здоров`я як феномена, що невід`ємно поєднує його чотири сфери - фізичну, психічну, соціальну і духовну. Крім того, це ідея так званого перерозподілу відповідальності. Мається на увазі, що контроль способу життя повинен здійснюватись і державою, і громадою (суспільством), і самою людиною. Людина сама себе наділяє певною відповідальністю щодо контролю власного життя, бере на себе особисту відповідальність за дії, рішення, їх наслідки. Так само і громада переймається деякою часткою відповідальності за здоров`я своїх членів. Тобто, держава делегує частину своєї влади громаді і окремій людині. Відповідно, ця ідея передбачає і спрямування певної частини ресурсів і прав контролю від держави до громад і окремих осіб. Також, і певна частка відповідальності за здоров`я припадає на саму людину і громаду, де вона перебуває, хоча головну відповідальність за здоров`я суспільства несе держава.
Отже, ідеологічні засади формування здорового способу життя (ФЗСЖ) демонструють суттєву відмінність на міжнародному рівні прийнятого сучасного підходу від традиційно звичного для українського суспільства. Ці ідеологічні засади ФЗСЖ визначають ідеї пропагування, в основному проголошені Оттавською Хартією:
- ФЗСЖ стосується не тільки офіційно спеціалізованих структур охорони здоров`я або надання послуг ЗСЖ, а виходить далеко поза їх межі, порушуючи проблеми загального добробуту;

- здоров`я - головний ресурс для громадського і особистого соціального та економічного розвитку, важливий вимір якості життя, показник конкурентоспроможності людини;
- політичні, економічні, суспільні, культурні, поведінкові та біологічні умови існування - усі вони можуть або сприяти здоров`ю, або шкодити йому. Зробити ці умови сприятливими можливо, вживаючи заходів щодо ФЗСЖ;
- застосування ідеології ФЗСЖ саме по собі ще не є запорукою позитивних змін, тому що люди неспроможні досягти свого найповнішого потенціалу здоров`я, якщо не в змозі контролювати всі чинники, що визначають їхнє здоров`я. Тому політика ФЗСЖ повинна визначати напрями діяльності, де потрібен контроль реальної ситуації;

- заходи ФЗСЖ повинні бути спрямовані на зменшення відмінностей у наявному стані здоров`я і забезпечення людям рівних можливостей і ресурсів для досягнення свого найповнішого потенціалу здоров`я.
Поняття принципів ФЗСЖ. Першим і найважливішим принципом ФЗСЖ є партнерство. Мається на увазі, що передумови і перспективи доброго здоров`я не можна забезпечити тільки зусиллями спеціалізованих структур. ФЗСЖ потребує скоординованої діяльності всіх зацікавлених сторін: урядів, секторів охорони здоров`я та інших суспільних і економічних секторів, недержавних організацій, місцевої влади, промисловості та засобів масової комунікації. До цього процесу залучаються також люди з усіх сфер життя - окремі індивіди, родини, громади. Персонал системи охорони з

доров`я бере на себе головну відповідальність за посередництво у спрямуванні всіх цих різноманітних інтересів у суспільстві на поліпшення загального здоров`я. Дві головні тези принципу партнерства:
1. ФЗСЖ є дійовим тоді, коли використовує партнерські стосунки з усіма зацікавленими силами - організаціями і особами з усіх сфер життя, а не тільки із спеціалізованими структурами, що мають відношення до проблем здоров`я;
2. Спеціалізовані медичні структури, що мають відношення до здоров`я - це лідери, ініціатори, організатори і відповідальні за посередництво у налагодженні партнерських стосунків з іншими силами з усіх сфер життя.

Ще один принцип ФЗСЖ - пристосування. Мається на увазі необхідність максимального пристосування діяльності з ФЗСЖ (програм, заходів, ініціатив) до місцевих умов її реалізації, тобто до потреб і можливостей окремих груп людей, громад, організацій, регіонів, країн, враховуючи особливості їх суспільного, економічного і культурного устрою.
Ціль ФЗСЖ - сприяти досягненню здоров`я в широкому розумінні благополуччя і здоров`я для всіх, на всіх рівнях, у всіх сферах, з усіма детермінантами (передумовами).
Основний механізм ФЗСЖ полягає в тому, що ФЗСЖ наділяє окремі особи (групи людей, громади) здатністю позитивно впливати на проблеми здоров`я. Створення засобами ФЗСЖ того розуміння, що тільки самим особам (групам, громадам) в першу чергу, а не державі чи спеціальним інституціям належить право вибору поведінки (право ініціатив, рішень, дій), суттєво підвищує контроль власної життєдіяльності і, відповідно, збільшує потенції позитивних впливів на проблеми здоров`я.

4. Методологія і методика формування здорового способу життя
З моменту прийняття Оттавської Хартії виникла проблема втілення її положень і принципів у практику ФЗСЖ в різних країнах світу. Численні дослідження довели необхідність розробки певної методології ФЗСЖ, яка була б в змозі слугувати показником, що визначає алгоритм ФЗСЖ у загальному вигляді, тобто визначати порядок дій щодо обгрунтування, планування і оцінки ефективності заходів ФЗСЖ.
На сьогодні розроблено декілька схем і моделей філософсько-методологічного рівня, які мають на меті вирішення проблеми методології ФЗСЖ. Цей матеріал досить складний для самостійного опанування і більшою мірою цікавий для тих, хто безпосередньо розробляє конкретні проекти ФЗСЖ, ніж для державних управлінців, котрі готують і приймають принципові узагальнені рішення, що прямо чи опосередковано стосуються здоров`я населення. Тому у посібнику поданий лише скорочений опис згаданих схем і моделей, з метою створити загальне уявлення про характер і обсяг роботи, котру доцільно виконувати при плануванні і розробці проектів ФЗСЖ.
З багатьох наукових доробок сучасної теорії ФЗСЖ найбільш повно характеризують її методологічні засади чотири моделі:
· модель концептуально-філософського рівня - загальна модель планування та оцінки здорового способу життя;
· модель методичного підходу до планування заходів ФЗСЖ - схема планування і обгрунтування ФЗСЖ;
· загальні методологічні ознаки, що притаманні найбільш вдалим прикладам впровадження ФЗСЖ у життя різних громад - принципи найуспішніших практик ФЗСЖ;
· модель прикладного рівня, що ілюструє використання загальних методологічних положень у конкретних умовах - канадська модель ФЗСЖ серед населення.

Загальна модель планування і оцінки здорового способу життя створена вченими Центру пропаганди здорового способу життя Торонтського університету. Ця модель методологічно ідентифікує і структурує принципи і положення Хартії за такими категоріями: мета, цінністі, механізм, детермінанти здоров`я тощо.
Мета ФЗСЖ передбачає поліпшення добробуту взагалі, здоров`я в цілісному розумінні, а не тільки лікування, профілактику окремих захворювань, зниження рівнів захворюваності та смертності.
Стрижневі цінності ФЗСЖ - здоров`я як позитивна і цілісна категорія, соціальна справедливість, рівність, загальна участь у вирішенні проблем здоров`я.

Стрижневий механізм ФЗСЖ (механізм наділення здатністю) - найбільш єфективний спосіб досягнення мети ФЗСЖ, який має збільшувати спроможності індивідів і громад контролювати детермінанти здоров`я та інші чинники, що можуть впливати на здоров`я.
Детермінанти здоров`я - ширші, ніж суто медичні, чинники, які обумовлюють рівень здоров`я - чинники макрорівня, а саме: нерівність у доходах, суспільний статус, соціальні мережі підтримки, освіта, зайнятість і умови праці, фізичне середовище, біологічні і генетичні особливості, персональні навички та уміння запобігати шкоді здоров`ю, здоровий розвиток у дитинстві, медичне обслуговування.

Два узагальнених завдання ФЗСЖ:
· сприяти зростанню спроможності індивідів та громад контролювати детермінанти здоров`я, інші впливові чинники;
· створювати та підтримувати інституційні та фізичні середовища, що сприятимуть позитивному використанню мети, цінностей, механізму, детермінант, пріоритетних зон діяльності ФЗСЖ.
Головні принципи планування ФЗСЖ:
· тісний взаємозв`язок між усіма компонентами заходу (ініціативи) ФЗСЖ, який пропонується для реалізації;
· планування ініціативи у напрямі від рівня загального концептуального принципу до рівня конкретних дій (якщо реалії життя потребують планування ініціативи у зворотному напрямі - знизу, з рівня конкретних дій, доцільно визначити місце і напрям цієї ініціативи відносно вищого рівня - рівня узагальнених елементів.

Наприклад, якщо сплановано і реалізується навчання певного контингенту певним засобам запобігання певній шкоді здоров`ю, доцільно визначити, яким загальним цілям ФЗСЖ і стрижневим цінностям воно (навчання) відповідає, в межах яких детермінант і зон діяльності буде впливати);
· чітке визначення мети і завдань всіх рівней (вищого, середнього, безпосереднього);
· спрямування ініціатив (заходів) ФЗСЖ нижчих рівнів на остаточне досягнення мети та завдань ФЗСЖ вищих рівнів (загальних мети і завдань);
· узгодження ініціатив ФЗСЖ з його стрижневими цінностями, побудова заходів на цих цінностях, їх примноження і покращення;
· використання ініціатив стрижневого механізму наділення здатністю як найбільш ефективного способу досягнення мети ФЗСЖ (наприклад збільшення спроможності індивідів і громад шляхом навчання або надання засобів контролю над детермінантами здоров`я);· реалістичність планування, тобто врахування ресурсних обмежень;
· планування ініціатив ФЗСЖ на підставі сучасних науково обгрунтованих знань, використання даних досліджень і оцінок, специфічних для конкретної ініціативи.
Головні принципи оцінки ФЗСЖ:
1. Принцип взаємозв`язку "оцінка-планування" - тобто якість оцінки ініціативи ФЗСЖ залежить від якості концептуальної схеми планування, обраної для цієї ініціативи, і від можливості об`єктивної оцінки елементів (процесів) моделі, що побудована при плануванні.Планування і оцінка - единий процес, де обидва компоненти взаємопов`язані і взаємообумовлені. Кожен етап планування потребує оцінки, що коригує план за принципом зворотного зв`язку. Нове планування враховує попередню оцінку і потребує наступної, і так, протягом усіх етапів. Планування дає можливість для оцінки, яка, в свою чергу, передбачає нове планування.
2. Принцип перевірки повноти втілення ініціативи відносно всіх елементів планування полягає у необхідності перевірки ступенів:
- ступеня досягнення мети і завдань, що були визначені в ініціативі;
- ступеня використання (віддзеркалення) цінностей, що визначені в ініціативі;
- ступеня успішності застосування стрижневого механізму ФЗСЖ - наділення здатністю;
- ступеня урахування детермінант здоров`я, ідентифікованих при плануванні ініціативи, правильності вибору саме тих детермінант, що найбільше стосуються головної проблеми даної ініціативи;- ступеня поєднання однієї або декількох загальних зон діяльності ФЗСЖ та специфічних стратегій, визначених плануванням, їх взаємопідтримки відносно головної проблеми даної ініциативи.
3. Принцип послідовного відстеження етапів планування в тому, що оцінка відстежує (переважно в зворотному напрямі - з нижчих рівнів до вищих) ефективність дій і елементів на нижчому рівні, перевіряє проміжний рівень ефектів, визначає загальні результати і наслідки застосованої ініціативи ФЗСЖ.
4. Принцип ієрархічної перевірки ефективності внесків, якій передбачає, що оцінка ініціатив ФЗСЖ включає перевірку внесків кожного елементу нижчого рівня для досягнення відповідного елемента вищого рівня.5. Принцип фукціональної різноманітності оцінок полягає в тому, що оцінки ініціатив ФЗСЖ виконують декілька функцій - визначають ефективність ініціатив, сприяють розвитку і впровадженню ініциатив, визначають наслідки і сумарний вплив ініціатив, застосовують різноманітні методології, методи, поцедури.

1. Модель описується чотирма риторичними питаннями:
1. Хто формує рівні здоров`я в суспільстві, де бажано запровадити ініціативу ФЗСЖ, тобто з ким можно взаємодіяти, хто є можливими партнерами.
2. Що є тим об`єктом, стосовно якого можливо здійснювати заходи, що є тією сферою, де заходи можуть поліпшити здоров`я і благополуччя.
3. Як можливо вжити заходів для позитивного впливу на проблему з позицій поліпшення здоров`я.
4. Чому потрібно вдатися до заходів, чому необхідно цю проблему вирішувати.
Висновки
1. Проблема здоров`я в широкому його розумінні як в особистому, так й у суспільному вимірі набула в наш час загальнопланетарного значення і розглядається як така, що становить небезпеку подальшому розвитку людства.
2. Відвернути імовірну небезпеку можливо шляхом формування здорового способу життя осіб, громад, країн, світу в цілому.
3. Формування здорового способу життя - складний, багатогранний процес, що потребує спільних зусиль якомога більшої кількості людей, різних організацій, і передовсім - відповідної державної політики. Одночасно формування здорового способу життя є науково-практичною дисципліною зі своєю теорією, методологією, методикою і засобами.
4. Знання і практичні навички з формування здорового способу життя мають бути якомога ширше розповсюджені в суспільстві, ними потрібно керуватися при розробці і прийнятті управлінських рішень на всіх рівнях усіх гілок влади, усіх галузей державного сектора. Потрібно також всіма засобами впливати на приватний сектор і громадські організації у напрямку моніторингу, контролю, сприяння і спрямування діяльності на користь здоров`я населення.
5. Найбільш ефективний спосіб втілення світоглядних цінностей здоров`я в свідомість населення - це ініціація з боку органів державної влади і місцевого самоврядування різноманітних локальних проектів, обмежених місцевими масштабами, зокрема масштабами первинних адміністративно-територіальних структур і окремих організацій. Такі проекти, якщо вони розроблені і впроваджуються з урахуванням основних положень теорії і практики формування здорового способу життя, можуть бути достатньо ефективними, незважаючи на певну нестачу ресурсів, що має місце сь огодні в Україні.