Методи діагностики соціального педагога

Спостереження

 

В науці цей метод визначається як “планомірне цілеспрямоване сприйняття явищ, результати якого в тій або іншій формі фіксуються дослідником”.

Спостереження в соціально-педагогічній діяльності — метод пізнання та дослідження, який використовується для вивчення зовнішніх проявів поведінки людини без втручання в її діяльність.

Переваги методу: дає можливість розкрити приховані від зовнішнього ока сторони об'єкта, що досліджується, а також є найбільш доступним способом отримання знань про учнів.

Недолік – суб’єктивність спостерігача. Тому цей метод має використовуватися в комплексі з іншими, а також з урахуванням результатів спостережень інших людей.

Соціально-педагогічне спостереження потребує певної підготовки: щоб успішно вивчати поведінку, потрібно відпрацювати вміння точно спостерігати всі зовнішні прояви (дії, рухи, міміку), а головне, навчитися правильно інтерпретувати їх соціальне значення. Вивчення поведінки дитини в мікросоціумі не зводиться до випадкових спостережень над окремими діями, висловлюваннями. Тільки систематична, ретельно продумана фіксація вчинків і висловлювань може виявити дійсні особливості особистості й закономірності її становлення.

Спостереження звичайно відбувається в природніх умовах, без втручання в хід діяльності та спілкування. Коли потрібно, вчинки й слова учня записуються та аналізуються. До спостереження необхідно скласти план, в якому вказується, на що треба звернути особливу увагу.

За рівнем формалізованості спостереження може бути вільним або стандартизованим (реєстрація поведінки здійснюється за детально розробленою процедурою).

Опитування

Опитування - це метод збору первинної інформації, заснований на безпосередньому (розмова, інтерв’ю) чи опосередкованому (анкета) взаємодії соціального педагога та опитуваного.

 

Інтерв’ю як різновід методу опитування

Інтерв’ю - це метод отримання необхідної інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої розмови, коли опитувач (інтерв’юер) лише задає питання, а опитуваний (респондент) на них відповідає.

Інтерв’ю може бути стандартизованим (за планом, з можливими варіантами розмови, з розробленої стратегією і тактикою), нестандартизованим (вільним - без суворої деталізації питань, з вільною тактикою, в формі бесіди) і частково стандартизованим.

Метою інтерв’ю є збір думок, оцінок з приводу конкретної ситуації; учасників інтерв’ю завідома знайомлять з предметом розмови, питання готуються заранее; кожне питання є обов’язковим, хоча їх послідовність може змінюватися.

 

Найчастіше інтерв’ю має таку структуру:

а) вступ, налаштування на розмову, на співробітництво;

б) загальні питання;

в) вільні висловлювання досліджуваного;

г) уточнюючі запитання;

д) зняття напруження і вираження вдячності за участь в розмові.

Інтерпретація отриманих у ході інтерв’ю результатів не позбавлена суб’єктивізму, тому вони мають розглядатися комплексно з іншими діагностичними методиками. Головною умовою успішного проведення інтерв’ю є створення дружньої атмосфери, встановлення контакту з опитуваним. Тут велику роль грає вступне слово і перші питання педагога, які мають викликати в опитуваного довіру і бажання співпрацювати.

 

Бесіда як різновід методу опитування

 

Бесіда - це метод отримання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації. Це порівняно вільний діалог між дослідником і досліджуваним на певну тему. Бесіда, зазвичай, не обмежена в часі, та часто важко вкладається в задане русло, тому вимагає особливої чуйності й гнучкості, вміння слухати і водночас вести її за заданим планом, розумітися на емоційних станах співрозмовника, реагуючи на їх зміни, фіксувати зовнішні прояви (жести, міміку), бачити підтекст спілкування. Успіх бесіди залежить від ступеня підготовленості та вміння соціального педагога її побудувати. Велику роль грає вступне слово і перші питання дослідника, які мають викликати в опитуваного довіру і бажання співпрацювати. Початку бесіди передує короткий вступ, де повідомляється тема бесіди. Потім пропонуються найбільш прості, нейтральні за змістом питання. Більш складні питання, які потребують аналізу, роздумів, активізації пам’яті, розміщуються в середині бесіди. Питання об’єднуються за тематичним принципом. При цьому перехід до нового направлення бесіди має супроводжуватися поясненням, переключенням уваги. Завжди треба пам’ятати, що дитина повинна побачити в особистості педагога людину, що прагне ії зрозуміти, не критикує, не засуджує.

 

Анкетування як різновид методу опитування

 

Анкетування - метод здобуття інформації, за яким спілкування між дослідником і респон­дентом здійснюється за допомогою анкети.

Анкета - це впорядкований певним чином перелік питань, за допомогою яких збирається інформація.

До переваг анкетування належать:

- можливість про обмежених ресурсах проводити дослідження великої кількості учнів;

- економічний за часом метод збирання інформації;

- можлтвість проводити повторні дослідження через певний проміжок часу.

Серед недоліків анкетування можна виділити такі:

- анкетний матеріал виявляє переважно кінцевий результат, а не динаміку процесу;

- використання анкетного методу обмежено у вивченні емоційно-вольової сфери, оскільки словесні висловлювання про емоції та бажання не є дійсно емоційними переживаннями та вольовими діями.

Рекомендації по складанню і використанню анкет подані нижче.

Експертна оцінка

 

Метод експертної оцінки оснований на анкетування чи інтерв’юванні, за допомогою яких виявляється інформація щодо знань, умінь, ціннісних орієнтацій чи установок досліджуваних, їх відношення до подій, явищ дійсності. На практиці використовуєтсья в ситуаціях, проблема потребує оцінки компетентних особ — експертів, що мають грунтовні знання з досліджуваного предмету.

Параметричний метод

 

Параметричний метод складається в порівнянні двох параметрів: попреднього стану соціальної одиниці («на вході») та теперішнього стану соціальної одиниці («на виході»). Різниця між цими двома параметрами являє собою «соціальний ефект» (реабілітаційний, корекційний та ін.) чи результат, який свідчить про ефективне використання засобів, методик, рівень кваліфікації педагогів та ін.

Аналіз документів

Це один з методів, що найчастіше використовується в соціально-педагогічній роботі.

Документи підрозділяються:

- за ступенем персоніфікації — на особові та безособові;

- в залежності від статусу документального дослідження — на офіційні та неофіційні;

- за джерелом інформації — на первинні (що включають дані, отримані на основі прямого спостереження або опитування) та вторинні (що узагальнюють чи описують первинні документи).

За надійністю інформації офіційні документи надійніші, ніж неофіційні, а особові надійніші, ніж безособові. При використанні вторинних джерел важливо встановити їх первинне джерело, оскільки надійність одних документів залежить від надійності інших. Перевірка надійності документа передбачає розрізнення фактичної та оціночної інформації, аналіз цільових намірів і мотивів укладача документа, з'ясування загальної обстановки, в якій складений документ.

Даний метод є економічним, дозволяє оперативно отримати фактографічні дані про об'єкт, які в більшості випадків носять об'єктивний характер.

До основних обмежень методу можна віднести наступні:

- облікова і звітна інформація не завжди буває достовірною і потребує контролю за допомогою спостережень і опитів;

- окремі блоки інформації дуже швидко застарівають;

- мета створення документів найчастіше не збігається з тими завданнями, які вирішує педагог, тому інформація, що міститься в документах, повинна переосмислюватися;

- переважна більшість даних у відомчих документах не містить інформації про свідомість, мотиви, ціннісні установки, спрямованість людини.

Тестування

Тестування — дослідницький метод, в основі якого лежать певні стандартизовані завдання. Методики тестування - опитувальники – спрямовані на діагностику ступеня виразності в індивіда певних особистісних рис та інших психологічних характеристик. Кількісним вираженням є сумарне число певних відповідей на певні пункти.

 

Розроблені та широко застосовуються різні опитувальники для діагностики стійких рис особистості (індивідуальності, темперамента, характера); мотивації; психічних та емоційних станів (напр, тривожності); професійних та ін. інтересів та схильностей.

 

Існують одномірні (діагностика однієї характеристики) та багатомірні опитувальники.

 

Більшість тестів включають інструкцію для досліджуваного з виконання завдань, власне самі завдання, ключ до розшифровки отриманих результатів, інструкцію з інтерпретації результатів, методику навчання того, хто «читатиме» тест. Для дослідника безперечну значущість мають заключення, на основі яких будуються висновки з проблеми, що вивчається.

Соціометрія

Соціометрія (від лат. «соціум» - друг, товариш і «метрум» - вимірювання) – це метод опитування, спрямований на отримання інформації про міжособистісні відносини в групі шляхом фіксації взаємних почуттів симпатії і неприязні серед членів групи.

Наявність анкети-питальника, характер її заповнення, вимоги до контакту і опитуваним - ці та деякі інші ознаки дають підставу вважати соціометричний метод, не зважаючи на відмінні риси, одним із видів опитування. Його особливість та відмінність від інших традиційних методів опитування (анкетного та інтерв'ю) полягає у цілеспрямованій орієнтації дослідження особливостей міжособистісних відносин у малих групах.

За допомогою соціометричного тесту можна одержати оптимальну інформацію про позиції індивідів у групі (наприклад, про ступінь популярності, про типи міжособистісних відносин, про наявність підгрупи, неформального лідера в групі, про групову згуртованість і т. д.) і на цій підставі виявити позитивні, конфліктні, напружені або індиферентні ділянки, що має дуже велике значення для корегування міжособистісних відносин у групі.

 

 

Біографічний метод

 

Біографічній метод— один з найчастіше використовуваних методів в соціальній педагогіці. Перевага віддається «соціальним біографіям», які дозволяють на основі аналізу особистих документів досліджувати суб'єктивні сторони суспільного життя. Фіксуються особисте відношення людини до тих соціальних процесів, соціально-психологічних ситуацій, в які вона була включена опосередковано або безпосередньо. Існують різні джерела біографічних даних: інтерв'ю, свідоцтва родичів, різного роду листування, фотографії, автобіографічні фрагменти, повідомлення про своє життя в цілому, про окремі етапи або життя яких-небудь родичів. Всі ці джерела дають можливість з різною мірою глибини і узагальненості виявити специфіку життєвого досвіду людини в процесі спільної життєдіяльності з іншими людьми, при включенні його в які-небудь соціальні групи. При використанні методу «соціальних біографій» слід враховувати два моменти: «ефект дистанції» (після деякого часу людина може інакше оцінювати ті або інші події свого чи чужого життя) і необхідність аналізу інформації, що отримується від індивіда, оскільки висновки, які робить педагог, як правило, не збігається з тим змістом, який в неї спочатку вклав суб'єкт.

Варіант цього методу — сімейна біографія. Вивчення історії конкретної сім'ї дозволяє виявити внутрішні чинники, що впливають на становлення і соціальне функціонування людини, виділити механізми процесу соціалізації (стилю, рівнів, моделей поведінки, ціннісних орієнтації, життєвих позицій і тому подібне).

Існують й інші методи соціально-педагогічної діагностики.

Більш докладно ми зупинемося на методі анкетування, який

 

 

у сучасній практиці опитування є дуже популярним. Складання анкети або підбір готового якісного інструментарію – процес, який вимагає від соціального педагога певних знань.

Етапи опитування

 

1.Постановка проблеми, визначення мети та завдань, робочої гіпотези, строків.

2.Визначення вибірки.

3.Підбір інструментарію.

4.Збір інформації (опитування).

5.Обробка і аналіз даних.

6.Звіт (інтерпертація даних, формулювання висновків, оформлення звіту, розробка пропозицій).

Мета дослідження – те, заради чого проводиться дослідження, визначається відповіддю на запитання: “Для чого?”. Наприклад: виявити рівень вихованості учнів, отримати інформацію про результативність роботи, схильності до тих чи інших явищ, процесів, виявити ціністні орієентири особистості учнів та ін.

Гіпотеза – очікуваний результат дослідження, припущення, що висувається для пояснення фактів, явищ та процесів, повязаних з досліджуваним протиріччям реальної дійсності. У ході дослідження гіпотеза має бути або підтведженою, або спростованою.

 

Вибірка

 

При підготовці дослідження важливо так сформувати вибірку, щоб вона була презентативною, тобто вона має правильно відтворювати всі характеристики генеральної сукупності, із якої вона походить. Генеральна сукупність – обєкт дослідження, на який розповсюджуються висновки соціологічного аналізу.

Вимоги до інструментарію

 

Структура анкети

Для отримання якісної психологічної інформації необхідно дотримуватися певних правил під час складання анкет.

Анкета повинна бути складена так, щоб у процесі її заповнення домогтися від респондентів трьох важливих моментів: адаптації респондента до завдань дослідження; досягнення поставленого основного завдання, тобто одержання достовірних відповідей на основні питання досліджуваної проблеми; зняття (усунення) психологічного навантаження, пов'язаного із заповненням анкети.

Назва анкети повинна мати коротку і лаконічну назву, яка відбиває тему (проблему) опитування.

Сама анкета, зазвичай, складається з таких частин:

1. Вступна частина. Вона містить звернення до респондента, який роз’яснює мету опитування, вказівку щодо правил заповнення, вказує на адресата та характер використання результатів, підкреслює анонімність, роз’яснює спосіб заповнення анкети (інструкція: обвести кружечком, пікреслити та ін.), а також висловлюється подяка (іноді в кінці анкети) за участь в анкетуванні. Завдання цієї частини якого зацікавити респондентів темою дослідження і довести важливість їх відповідей, а відтак сформувати установку на активну співучасть у проведенні опитування і щирість відповідей.

2. “Паспортичка”. В цій частині респондента просять повідомити про себе деякі дані (наприклад, стать, вік, рівень освіти, місце роботи, проживання, сімейний стан, кількість дітей тощо.). Вибір інших питань для паспортички обумовлений завданнями анкетування.

3. Основні питання. Їх не повинно бути багато (на все опитування не більше 15-25). Вони повинні бути сформульовані відповідним чином.

 

Види запитань

За формою питання діляться на відкриті та закриті.

Відкриті питання припускають вільні відповіді, не містять можливих варіантів відповідей. Вони зустрічаються значно рідше закритих. Готові відповіді в них не передбачаються. Респондент відповідає на такі запитання на власний розсуд. У порівняні з закритими, інформація виходить докладніша (це їх плюс), але обробка та інтерпретація утруднені, неоднозначні, що перешкоджає порівняти відповіді різних досліджуваних. Також такі анкети вимагають більшого часу виконання.

Закриті питання передбачають готові варіанти відповідей. Безсумнівною перевагою закритих питань є одноманітність відповідей та відносна легкість обробки даних, а недоліком - менш точна інтерпретація, наближений варіант відповіді, відсутність необхідного варіанти відповіді. В даному випадку є вихід у використанні напівзакрити х питань.

У випадку закритих питань від респондента вимагається вибрати одну відповідь, що відповідає його думці. Може бути з двох (так / ні; згодний / не згодний), із трьох варіантів відповідей (так / в половині випадків / ні), з п’яти (завжди / здебільшого / в половині випадків / рідко / ніколи) тощо.

Запитання напівзакритого типу ґрунтуються на додаванні до списку відповідей фрази: "Вкажіть інші види занять". Запитання дає можливість не лише вказати варіанти відповідей, які наводяться в анкеті, але й висловити щось своє.

Запитання-меню пропонує респонденту вибрати будь-яке поєднання варіантів запропонованих відповідей.

Шкальні запитання - відповідь на це запитання дається у вигляді шкали, в якій потрібно відзначити той або інший показник.

Дихотомічні запитання – такі, що передбачають відповідь: “Так-ні”.

Вимоги до формулювання питань:

Якщо не враховувати особливостей формулювання запитань в анкеті, то можна одержати помилкові результати, тому, формулюючи питання потрібно пам’ятати, що:

- питання повинні бути зрозумілі для досліджуваної категорії людей;

- питання мають бути лаконічні (11-13 слів є межею сприйняття фрази без істотного викривлення її основного змісту);

- мають виключати двозначність у розумінні;

- не повинні дратувати чи принижувати гідності;

- мають бути добре і чітко надруковані;

- набір відповідей повинен містити усі можливі варіанти на поставлене запитання;

- важливо, щоб інтерес до предмету опитування не спадав, а поступово підвищувався, тому складніші за змістом (і розумінням) запитання треба ставити за більш простими;

- перше запитання не повинно бути ні дискусійним, ні насторожливим, воно може бути нейтральним;

- важкі запитання доцільно вмістити в середині анкети, щоб респондент "включився " в тему;

- з мірою заглиблення у питання їх складність збільшується і всередині анкети досягає апогею, а відтак зменшується, оскільки люди стомлюються;

- для зняття психологічного напруження і фізичної втоми у кінці анкети можуть використовуватися малюнки чи питання, які спроможні розвеселити респондентів тощо.

- запитання повинні відповідати логічним вимогам: спочатку мова повинна йти про встановлення того чи іншого факта, події, а потім вже про його оцінку.

- мова анкети повинна бути простою і загальнодоступною;

- бажано включати в анкети контрольні питання, які сигналізують про правдивість, логічність відповідей.

 

Процедура проведення

Для успішності анкетування велике значення мають нормальне самопочуття досліджуваного, певний інтерес і відсутність упередженості, довіра до того, хто проводить опитування.

За часом опитування не повинно тривати більше 30-40 хвилин (за цей час опрацьовується 25-30 запитань), оскільки респондент втомлюється, і останні запитання залишаються зазвичай без повноцінних відповідей

Оформлення

Одержані в ході соціологічного дослідження (спостереження тощо) дані підлягають інтерпретації. Одержану первинну соціологічну інформацію треба узагальнити, проаналізувати, науково пояснити, згрупувати одержані дані, скласти таблиці, графіки, діаграми і т. д. Тобто скласти підсумковий документ аналізу соціологічної інформації.

Підсумковий документ аналізу соціологічної інформації - це вид звітності про хід і результати соціологічних досліджень. У практичній діяльності соціальні педагоги використовують такі підсумкові документи соціологічного дослідження: інформацію, звіт, аналітичну записку.

Структура такого звітного документу:

1) Вступ (мета, завдання, предмет дослідження, вибірка, метод);

2) Основна частина (результати дослідження, аналіз цифрового матеріалду, таблиці, графіки, діаграми, закономірності);

3) Заключення (основні висновки, шляхи розв’язання проблеми, рекомендації).

 

Використана література:

1) Олійник С.В. Технологія проведення соціологічного дослідження. (План-конспект заняття)

2) Соціологія: Підручник / за заг.ред. проф. В.П. Андрущенка, проф.М.І. Горлача. Харьків - Київ. 1998. – 624 с.

3) Шакурова М.В. Методика и технология работы социального педагога: Учеб. пособие для ВУЗов. – М.: Издательский центр «Академия», 2002. – 272 с.

4) Ядов В.А. Социологическое исследование. Методология, программа, методы. - М., 1972.