Порядок оформлення контрольної роботи

Правильне оформлення контрольної роботи є важливим показником самостійного дослідження студента. Чітке дотримування вимог до оформлення дозволяє студенту не лише досягти чіткості кожного формулювання, але й уникати граматичних та орфографічних помилок, дотримуватись правил цитування. Щоб цього досягти, необхідно уважно перевірити текст, опрацювати кожну фразу, речення, досягти повної відповідності авторської думки й написаного. При кінцевому оформленні посилань, списку джерел та літератури, змісту та титульного аркуша також необхідно дотримуватись встановлених вимог.

Кожна сторінка контрольної роботи повинна бути уважно вичитана, сам текст – ретельно перевірений. Виявлені при цьому недоліки, помилки необхідно усунути. Якщо є така потреба, то можна скоротити текст – це перш за все пов’язано з тими роботами, де наявний обсяг тексту значно переважає необхідні вимоги. Однак якщо текст необхідно скоротити, слід звернути увагу на те, що скорочення повинно відбуватись без втрат якості тексту. Краще проводити скорочення шляхом усунення повторів, незначних та другорядних подробиць, загальних фраз, однотипових фактів тощо.

Одним із головних джерел непродуктивного збільшення обсягу контрольних робіт, а також зниження їх якості є так звані “штампи” – тобто готова, регулярно та звичайно автоматично використовувана словесна формула (наприклад: ”Запорожці – українські лицарі”, “царські маріонетки”, ”криваві загарбники” тощо). Зазвичай штампи використовуються без урахування змісту та надають роботі несерйозний, ненауковий характер, тому їх потрібно уникати. Потрібно також запобігати використанню складних фраз, довгих речень та туманних виразів і порівнянь, що утруднюють читання та сприйняття роботи. Треба також слідкувати за тим, щоб не було повторів одних і тих же слів.

У процесі доопрацювання тексту часто виникає потреба звернутися до енциклопедичних видань та різноманітної довідкової літератури. При кінцевому опрацюванні тексту контрольної роботи велику допомогу студенту надасть користування словниками, що сприяє збагаченню лексики, пошуку необхідних зворотів для більш ясного викладу авторської думки. Багатий словниковий запас допомагає студенту викладати тему яскраво, образно, не допускати повторення одних і тих зворотів, успішно користуватися синонімами.

Практика доводить, що особливі труднощі в студентів викликає цитування. У багатьох роботах цитати мають неточності, пропуски, коли одні слова заміняються іншими. Перевірка контрольних робіт дозволила виявити, що іноді цитати наводяться не лише з помилками, але навіть не з тієї роботи чи документа, на які є посилання в примітках. Іноді бувають випадки, коли навіть назва джерела наводиться з пам’яті, і природно при цьому допускаються свідомо чи несвідомо помилки. Зустрічаються реферати, в яких студенти подають важливі фактичні дані для розкриття сутності проблеми, авторські цитати, але при цьому не посилаються на відповідні джерела або неправильно оформляють ці посилання. Які ж правила цитування необхідно враховувати студенту при підготовці рукопису реферату та його оформленні?

1. Цитата супроводжується словами автора. Тоді вона подається в лапках і починається з великої літери. Інші знаки подаються так само, як за прямої мови.

Наприклад: ● Видатний український історик М.С. Грушевський писав: “Велике князівство Литовське зберегло традиції Київської Русі”.

2. Цитата включається в авторський текст як частина речення. Тоді вона обмежується лапками, але пишеться з малої літери.

Наприклад: ● На думку К.Д. Ушинського саме виховання, якщо воно бажає щастя людині, “повинно виховувати його не для щастя, а готувати до праці життя”.

3. У цитаті автором іноді допускається пропуск тексту, який повинен закінчуватись...

Наприклад: ● За спостереженнями Гійома Біплана, на козацьких чайках було “десять – п’ятнадцять пар весел з кожного боку..., на човнах також ставили щоглу, на яку напинали вітрило...” Важливо: Використовуючи скорочення в цитатах, студенту необхідно слідкувати за тим, щоб не відбулись зміни в змісті тексту.

Будь-який різновид цитування обов’язково супроводжується посиланнями на джерела та наукову літературу. В посиланнях (примітках) в обов’язковому порядку повинні вказуватися всі елементи опису літературного джерела: прізвище та ініціали автора, назва роботи, місце видання, назва видавництва, рік видання, а також сторінка, з якої взята цитата.

Наприклад: ● Грушевський М.С. Історія України – Русі. – К.: Наукова думка, 1991. – Т.1. – С. 37.

Студент може також посилатись на статті зі збірників чи наукових часописів. Цитований текст повинен подаватися завжди в тій стилістичній та граматичній формі, в якій він викладений в джерелі. В цитаті не можна допускати навіть незначних граматичних змін, а також об’єднувати в одне речення посилання з різних сторінок джерела. Кожна частина цитати повинна подаватись в лапках, з окремими посиланнями на літературу. Щоб уникнути помилок, цитату необхідно уважно виписувати з першоджерела. Джерело в обов’язковому порядку вказується і тоді, коли студент передає думки автора своїми словами або наводить дані, запозичені з документа чи наукової літератури. В посиланнях, як правило, подається повністю бібліографічне описання документа чи наукової літератури, без скорочень. При повторних посиланнях на один і той же документ чи наукову роботу вказується лише прізвище, ініціали автора, назва роботи та відповідні сторінки. Якщо студент на одній сторінці своєї контрольної роботи повинен дати декілька посилань на одну ж й ту саму наукову роботу, при повторних посиланнях пишуть слова “Там же” та номер сторінки.

Наприклад: ● 1. Левітас Ф. П. Друга Світова війна. Український вимір / Ф.П. Левітас. – К., 2011. – С.10. 2. Там же. – С. 38. 3. Там же. – С. 43.

Вихідні дані нумеруються арабськими цифрами. Якщо студент зробив посилання на Інтернет-джерело, то в примітках він обов’язково повинен указати адресу веб-сторінки.

З описанням джерел та наукової літератури пов’язано також складання списку джерел та літератури, що подається в кінці контрольної роботи. Хоча існує багато різноманітних способів оформлення бібліографічного списку в алфавітному розташуванні джерел та літератури. Роботи одного й того ж автора розташовуються також за алфавітом за назвами робіт або ж у хронологічному порядку. Слід постійно пам’ятати, що правильне складання списку використаних джерел та літератури – важлива частина будь-якого наукового дослідження. Отже, поставитись до цього потрібно дуже відповідально.

Як правило, студенти подають реферат обсягом не менш 18 – 20 сторінок. Зазвичай при оформлені робіт використовують формат паперу А4 (210х297 мм). Текст контрольної роботи оформляється з одного боку аркуша з полями з усіх боків 2.5 см.

Необхідно пам’ятати також, що заголовки та підзаголовки відокремлюються від основного тексту і виділяються більшим шрифтом. Для кращого сприйняття заголовки розділів повинні оформлятись на початку нової сторінки. Іноді буває так, що в роботі присутні не тільки розділи, але і параграфи. В цьому випадку назви розділів пишуться великими літерами, а назви параграфів – меншим шрифтом з підкреслюванням.

Назви: «Вступ» та «Висновки» також пишуться великими літерами. Титульний аркуш та зміст не нумеруються, хоча входять до числа сторінок, тому нумерація починається з цифри “3”, що проставляється на першій сторінці вступу. Нумерація проводиться послідовно, арабськими цифрами.

Повністю підготовлена та оформлена робота подається студентом у відповідний термін викладачу. На підставі всебічного аналізу реферату студента викладач виставляє відповідну оцінку. У цілому текст роботи повинен повністю розкривати сутність проблеми. Студент з повинен показати власні знання історичних позицій та фактів з даної проблеми, вміння їх аналізувати і формулювати власну оцінку. Виходячи з цього, основними критеріями при оцінюванні робіт студентів є розкриття сутності теми і уміння спиратися на документи та наукову літературу, що належить до відповідної теми.

Критерії оцінок

Оцінка якості виконаної студентом контрольної роботи складається: а) з рівня теоретичної підготовки в обсязі навчальної програми, знань наукової літератури, джерел; б) з уміння показати в рефераті теоретичні знання; в) з наукової аргументації та чіткого викладу особистих думок відносно проблем, що розглядаються в роботі.

● Персональна оцінка “Відмінно” – студент вільно володіє програмним матеріалом, правильно посилається на факти, історичну хронологію, історичні джерела, наукову літературу, розкриває актуальність проблеми, її місце в курсі, логічно пов’язує навчальний матеріал з сьогоденням, подає обґрунтовані висновки.

● “Добре” – студент володіє програмним матеріалом, правильно і логічно викладає думки у межах навчальної програми, але джерела не використовує, не може правильно пов’язати ті чи інші історичні та наукові проблеми з сучасними подіями, фактами, робить невиважені висновки.

● “Задовільно” – студент в основному опанував проблеми тематичного плану, але фактичний матеріал плутає, історичні дати знає приблизно, не може логічно і чітко висловити свою думку, зробивши лише деякі висновки.

● “Незадовільно” – студент програмний матеріал не засвоїв, не розкрив проблематику реферату.

Реферат виконує важливу роль у розвитку й поглибленні історичних знань, загального освітнього та інтелектуального рівня, а також навичок самостійної роботи. Зусилля професорсько-викладацького складу направлені на те, щоб кожна робота охоплювала актуальну тему, була цікавою за змістом та за формою викладу, щоб спонукала до зацікавленості в ході засвоєння історичних дисциплін, перш за все історії України. Успішне виконання рефератів вимагає від студентів наполегливості в оволодінні ефективними засобами вивчення історичних фактів та наукової літератури, успішного їх опрацювання, аналізу, систематизації та літературного оформлення результатів своєї праці.