Починаючи роботу, студент повинен самостійно скласти попередній бібліографічний список джерел та наукової літератури з обраної теми, керуючись початковим планом контрольної роботи, в якому визначені основні проблеми теми. Для цього йому необхідно самостійно опрацювати бібліотечні каталоги. За потреби студент також може скористатись допомогою та консультацією працівників бібліотек. З абсолютної більшості тем робіт існує значна кількість джерел та наукової літератури. Вивчення всіх їх без винятку об’єктивно неможливе для студента. Отже, з масиву джерел та літератури для написання контрольної роботи необхідно відібрати основні, найбільш важливі. Для цього потрібно ознайомитися зі змістом збірників документів, наукових монографій та статей, що увійшли до попередньо складеного бібліографічного списку джерел та літератури.
Щоб не втрачати даремно час на читання всіх зазначених у цьому списку монографій та статей, необхідно звернути увагу перш за все на їх зміст та рік видання. Ті з монографій, в яких є розділи, що безпосередньо стосуються теми контрольної роботи, необхідно обирати для більш глибокого та всебічного вивчення. У тому ж випадку, коли такий загальний огляд літератури не дозволяє чітко визначитись з кожною конкретною монографією, необхідно уважно прочитати її анотацію, вступ до неї, а також звернути увагу на найбільш важливі розділи. Лише після цього може бути прийняте рішення про необхідність її ґрунтовного опрацювання в ході підготовки реферату. У першу чергу необхідно вивчити документи і лише потім перейти до ґрунтовного опрацювання та аналізу наукової літератури: монографій та статей. Теоретичний матеріал необхідно відібрати із документів та літератури відповідно до основних вимог до робіт, що відображені в цих методичних вказівках. Важливо також відібрати типовий та оригінальний фактичний матеріал, конкретну ілюстрацію теоретичних основ теми реферату.
При відборі фактичного матеріалу ніколи не потрібно посилатися лише на свою пам’ять. Опрацьований в ході вивчення документів та літератури основний матеріал, як теоретичний, так і фактологічний, обов’язково необхідно фіксувати, записувати. Перегляд своїх записів дозволить студенту швидко відновити в пам’яті зміст вивчених документів та літератури, систематизувати й узагальнити відображені в них матеріали за темою та ефективно використати їх в тексті реферату. Основною формою запису матеріалу з вивчених у процесі підготовки контрольної роботи джерел та наукової літератури є безпосередньо конспектування. Конспект – це один з найпоширеніших видів записів, який передбачає письмовий огляд основних думок будь-якої друкованої роботи. Відомі їх два різновиди – за документами та історичною літературою. Конспект документів – це лаконічні за обсягом та ґрунтовні за змістом записи переважно своїми словами або цитуванням всіх основних документів. Ці записи необхідно вести відповідно до послідовності викладу тексту документа. Таку форму конспектування рекомендується використовувати лише при вивченні головних, найбільш важливих документів з обраної теми. Переважно ж у ході підготовки контрольної роботи необхідно користуватися тематичним конспектуванням. Тематичне конспектування – це запис, як правило, своїми словами або цитатами матеріалів документа лише з одної, визначеної й цікавої для студента конкретної теми. При цьому за цією проблематикою конспектується весь масив документів в тій послідовності, в якій вони викладені. Конспект повинен адекватно та правильно відбивати зміст документа. Неточності, а також помилки у викладенні сутності того чи іншого документа неприпустимі. Тому кожне речення, кожну думку перед записом у конспекті попередньо необхідно обдумати і лише після цього записувати. Конспект повинен вестись чітко та розбірливо – це дозволить уникнути повторної роботи і максимально ефективно використати опрацьовані матеріали при написанні тексту реферату.
Починати конспектування необхідно з точного запису вихідних даних першоджерел, назви документа, прізвища його автора, року видання, видавництва, загальної кількості сторінок та інших бібліографічних показників. У процесі конспектування необхідно уважно виписувати назви розділів та параграфів документа. Крім цього, необхідно вказати також сторінки першоджерела, звідки взяті цитати. Відповідні сторінки першоджерела необхідно вказувати навіть у тих випадках, коли запис матеріалу ведеться не цитуванням, а своїми словами. Все це сприяє точності конспектування і підвищує ефективність всієї роботи.
Досить важливою формою записів матеріалів є виписки, переважно цитуванням. Лише в тих випадках, коли необхідно записати зміст великого за обсягом документа, монографії чи статті, ці записи здійснюються в лаконічній формі своїми словами. Особливістю цієї форми запису матеріалів, на відміну від тематичного конспектування, є те, що ця форма дозволяє взяти з джерел та наукової літератури не весь матеріал, що знаходиться в них, а лише ту частину, що найбільше відповідає зазначеній проблематиці. Наприклад, теоретичні узагальнення та висновки, конкретні історичні факти, статистичні матеріали, таблиці, схеми, графіки тощо. Виписки дозволяють відібрати з першоджерел матеріал, який був відсутній в раніше опрацьованих документах та науковій літературі. Цінність виписок, як і загальних тематичних конспектів, полягає в тому, що вони дають можливість накопичувати різноманітний теоретичний та фактологічний матеріал лише за конкретною проблематикою контрольної роботи.
Як свідчить досвід, найбільш практично робити виписки на окремих картках чи аркушах, причому запис повинен вестись лише з одного боку, а інший повинен залишатися чистим. По-перше, це дає можливість систематизувати виписки відповідно до плану контрольної роботи окремо з кожної з її основних проблем. По-друге, це дозволяє бачити, як поступово накопичується матеріал з кожного тематичного напрямку, що дозволяє в будь- який момент провести коригування роботи. Якщо ж записи робляться в зошитах чи блокнотах, то це значно утруднює пошук у них конкретного матеріалу, необхідного для висвітлення тієї чи іншої проблеми контрольної роботи. У цьому випадку ті чи інші виписки неможливо взяти окремо й відсутня можливість змінювати їх місце в тексті. Важливо пам’ятати, що в кінці кожної виписки, цитати, яка відображена на окремій картці чи аркуші, необхідно вказати повністю бібліографічні дані відповідного джерела, монографії чи статті.
Завершивши вивчення джерел та наукової літератури за темою своєї контрольної роботи, студент повинен систематизувати зібраний матеріал відповідно до плану реферату, окремо за кожним розділом, а також узагальнити матеріал до вступу та висновку.
Перш ніж приступити до написання тексту, потрібно скласти для себе робочий план за кожним розділом, визначити головні проблеми, розташувати їх в історичній та логічній послідовностях. Починаючи аналіз однієї проблеми, непотрібно переходити до іншої, не довівши до логічного кінця і не завершивши повний розгляд попередньої. У викладі тієї чи іншої проблеми необхідно запобігати декларативності та необґрунтованим повторам. Основні теоретичні основи реферату потребують підтвердження конкретних фактичних матеріалів. При значній кількості цифрових показників їх потрібно систематизувати в таблиці, зміст яких обов’язково повинен бути ґрунтовно проаналізований. У кінці кожного розділу необхідно підбити підсумок викладеного матеріалу, потрібно чітко сформулювати власні висновки. При написанні роботи необхідно уникати “книжних” формулювань та фраз, потрібно намагатися викладати текст своїми словами. Це мобілізує студента і вимагає від нього творчої активності, самостійного узагальнення вивченої літератури, уміння логічно викласти матеріал, формується власна точка зору на проблеми, що досліджуються.
У конкретній роботі, як правило, не можна обійтись без елементів розповіді, але головне в ній – це аналіз та власні думки студента, що спираються на глибоке знання історичних джерел, конкретних подій та фактів. Досвід рецензування рефератів свідчить, що зустрічаються такі типові недоліки: відхід від теми, слабкий зв’язок однієї думки з іншою, безсистемний виклад матеріалу, повторення одних і тих же фраз, логічні помилки, невміння розподілити текст на окремі абзаци. Практика доводить, що не всім студентам вдається правильно побудувати речення, вміло використовувати службові слова, що дозволяє надати викладеному матеріалу чіткість та завершеність. Наприклад: “таким чином”, “отже”, “відповідно”, “перш за все”, “потім”, “по-перше”, “по-друге” тощо. На ці моменти необхідно звернути увагу.
При написанні роботи необхідно пам’ятати, що абзаци є якби “цеглинами” єдиного цілого. Абзац, як правило, сигналізує про початок нової думки, а іноді має роз'яснювальний характер. Таким різновидом абзаців зловживати непотрібно. Необхідно також не забувати про можливості пояснень в посиланнях та примітках. Такі посилання не будуть заважати логічному розвитку думки студента в основному тексті. Абзац може складатись з декількох, а іноді й з одного речення, але в будь-якому випадку характерною його ознакою є виклад однієї проблеми. Правильне та вміле використання абзаців дозволить досягти логічної єдності тексту, найбільш обґрунтованої та доказової аргументації й в цілому покращить його сприйняття.
Використання цитат, фактів, цифрових даних можливе лише за умови обов’язкового посилання на джерела та наукову літературу. Цитування не може бути безсистемним, воно повинно мати на меті посилання на авторитетні думки, важливі статистичні показники, повинне підкреслювати також власні роздуми студента чи протиставити їх іншій точці зору. Як недолік можна вважати те, що в рефератах студенти підтверджують одну й ту ж саму думку декількома цитатами, що є фактично повтором. Іноді сама думка є самодостатньою, а цитата в цьому випадку надасть контрольній роботі не науковість, а лише наукоподібність. Необхідно досягати того, щоб фактів було достатньо для доказу тих чи інших тез. Значний статистичний матеріал доцільно оформити у вигляді таблиць, схем, графіків та винести їх в додатки. В цьому випадку виклад матеріалу стає більш змістовним, з одного боку, а з іншого – легким для сприйняття.
У повністю готовій контрольній роботі повинен прослідковуватися чіткий зв’язок між окремими розділами та внутрішня їх єдність.
