Історія виникнення і розвитку інженерної психології.

Століттями психологія розвивалася в тісному зв'язку з природними, громадськими та філософськими науками і майже не стосувалася техніки. Поворот психології до промислового виробництву здійснився під тиском вимог економіки. В основі інженерної психології лежить психологія праці, зародження якої пов'язане з ім'ям І. М. Сєченова. Зацікавившись рефлекторної природою психічних процесів, І. М. Сєченов звернувся до вивчення ролі цих процесів (насамперед відчуттів і сприйнять) у трудових актах. Він поставив «питання про формування трудових навичок («завчених рухів») і вперше показав, що в процесі навчання змінюється характер регуляції (функція регулятора переходить від зору до кінестезії). І. М. Сєченов ввів нове поняття активного відпочинку як кращого засоби підвищення і збереження працездатності. Роботи І. М. Сєченова та сьогодні не втратили свого значення для теорії і практики.

Наукові витоки інженерної психології можна віднести до 1900 р., коли німецький психолог В. Штерн ввів у науковий обіг термін «психотехніка». Передумовою її розвитку з'явився запас накопичилися в психології і фізіології експериментальних даних і наукових фактів, які знаходили практичне застосування в різних сферах виробництва, медицини, педагогіки, економічного життя. Так, вивчення чутливості аналізаторів виявило індивідуальні відмінності, що наводили на думку про те, що необхідний підбір людей з більш низькими порогами чутливості для тих професій, де потрібна висока гострота зору, слуху або інших органів почуттів. Спостереження, що свідчили про різному впливі різних кольорів на психіку, призвели до спроб застосувати колір в якості стимулятора виробничої активності робітників, для лікування деяких психічних захворювань і т. п. Друге, не менш важлива обставина, що стимулювало розвиток прикладної психології, полягало в соціально-економічних умовах, в тому, що перехід капіталізму в його вищу стадію - імперіалізм супроводжувався небувалим загостренням конкурентної боротьби, посиленням погоні за надприбутками. У пошуках коштів для вичавлювання максимальних прибутків капіталісти звернулися до психології, поставивши перед нею завдання підвищення коефіцієнта корисної дії робітників. Ця позиція підприємців пізніше була сформульована Робером Лагані так: «Мистецтво краще використовувати енергію колективів людей стає зараз найважливішим чинником розвитку підприємств, так як в даний час всі підприємства можуть розташовувати практично необмеженими і рівними джерелами капіталів, обладнання, енергії, сировини. Єдине, чим вони відрізняються один від одного, - це підбір кадрів і керівництво ними». Цілям капіталістичної експлуатації трудящих служив тейлоризм, вичерпна оцінка якому дана В. І. Леніним. Цілям експлуатації служила і психотехніка, що б не говорили її теоретики про «Надкласовий характер» своєї науки. Одним з центральних напрямків у психотехніці був професійний відбір, заснований на ідеї вроджених здібностей і на принципі однозначного, фатального призначення людини для якої-небудь однієї професії. Обширнейший коло робіт, спрямованих на вивчення професій, на розробку тестових методик, за допомогою яких прагнули визначити профпридатність, затьмарив собою інші напрямки. Це призвело до того, що навіть в наш час поняття психотехніки та профвідбору часто сприймаються як тотожні. Тим часом психотехніки провели чимало досліджень, присвячених розкриттю та усунення причин стомлення робітника, раціоналізації режиму праці, формуванню трудових навичок, створенню необхідної трудової мотивації, організації робочого місця.

Зародком майбутнього інженерно-психологічного напрямку можна вважати такі роботи, як вибір найбільш раціонального розташування букв на клавіатурі друкарської машинки з урахуванням часу рухової реакції. Відомі роботи В. Штерна, присвячені критеріям цінності показань свідків з урахуванням закономірностей уваги, пам'яті, впливу афекту; на них свого часу посилався відомий російський юрист Ф. Коні. Займала психотехников проблема реклами: її вплив на свідомість і підсвідомість людини. Англійська психотехнік Дилль Скотт розробив систему господарської педагогіки - систему виховання робітників і об'єднання їх в «єдині колективи» з підприємцями. Але, безумовно, саме помітне місце в психотехніці займали профессіографія і професійний відбір. Одна з яскравих сторінок вписана в цей розділ відомим психотехніки Гуго Мюнстерберг. Він розробив системи тестів для професійного відбору телефоністів, вагоноводів, морських штурманів, подавши своїм рекомендаціям ретельний аналіз цих професій. Особливий інтерес представляє запропонована ним установка для відбору вожатих трамвая, що дозволяла оцінювати швидкість дій, з одного боку, і обережність і пильність - з іншого. Ця установка представляла собою барабан з паперовою стрічкою, який випробуваний обертав із зручною для нього швидкістю. У прорізах барабана з'являлися цифри, що позначають ті або інші елементи дорожньої ситуації, і випробовуваний повинен був називати буквений індекс ситуації, яку він вважав небезпечною. Інтегральний показник успішності об'єднував як ознака швидкості, так і ознака непомильності. Мюнстерберг писав, що він прагнув відтворити психологічну сутність професії вожатого, тобто, кажучи сучасною мовою, моделювати діяльність. Природно, що такий підхід 'дозволив йому досягти значної достовірності прогнозів; кількість нещасних випадків (і збитки трамвайної компанії) різко зменшилося, а популярність психотехніки помітно зросла. У подальшому Г. Мюнстерберг назвав психотехнікою всю сукупність ідей про практичне додатку психології до завдань культури. Він уперше чітко ставить завдання використання висновків психологічної науки в практичній діяльності. Головним недоліком психотехніки було механістичне розуміння здатності до діяльності як набору властивостей, не пов'язаних між собою і незмінних. Для діагностики здібностей застосовувалися набори короткочасних випробувань - тестів, що давали вельми неповну інформацію про ті чи інші властивості психіки.

В умовах капіталізму, де пропозиція праці завжди перевищує попит, цілі профвідбору та профорієнтації стали доповнюватися, а в ряді випадків і повністю перекручуватися цілями політичними. Відбір здійснювався не так за умовою психологічної придатності людини до праці, скільки за принципом його політичної благонадійності. Численні служби профвідбору та кабінети профконсультації стали своєрідним знаряддям умиротворення робочих, засобом расової та політичної дискримінації. Проте, прагнення психології вийти за рамки наукових лабораторій, зв'язатися з практикою було свого часу явищем позитивним, що викликав до неї інтерес у всіх країнах. Видавалися спеціальні журнали, збиралися міжнародні психотехнічні конгреси. У нашій країні психотехніка як засіб практичного застосування психологічних знань пережила період інтенсивного розвитку в 20-і роки. У Москві, Ленінграді, Казані, Харкові та в інших містах виникають психотехнічні лабораторії. Широко розгортається робота з вивченню професій, ведеться професійний відбір. У 1927 р. створюється Всеросійське психотехническое суспільство. Видається журнал «Психофізіологія праці та психотехніка» (З 1932 р. він став називатися «Радянська психотехніка»). Поряд із застосуванням традиційного профвідбору, при якому некритично запозичувалися тестові методи буржуазної науки, радянська психотехніка домоглася низки безсумнівних досягнень. Розроблено були схеми та методи профессіографіі, які не втратили свого значення до теперішнього часу. Проводилися дослідження динаміки працездатності і стомлення в залежності від ряду факторів, вивчався процес оволодіння навичками. У роботах передових вчених висловлювалися думки про мінливості здібностей, про можливість компенсації одних властивостей іншими. Майже в цей же час (1857 р.) з'являється інше прикладне напрямок психології - ергономіка. Цей термін, який в перекладі з грецького означає «закон роботиВ, запропонував В. Ястшембовський, розуміючи під ним науку про працю. Ідеї психотехніки та ергономіки в Росії були підтримані академіком В. М. Бехтерева і професором В. Н. Мясищева. Професійну психологію В. Н. Мясищев розглядав як досить істотний розділ психології особистості, так як вважав, що «Професійна діяльність є найважливіше прояв особистості людини». Учні академіка Бехтерева В. Н. Мясищев і А. Л. Щеглов (1921 р.), відносять область своїх досліджень до ерголог і ерготехнікі. Важливо відзначити, що в числі перших Бехтерєв та його учні при вивченні працюючої людини застосували комплексний підхід. Таким чином, ще в передреволюційний період в Росії склався багаж наукових ідей, методів, досвід вивчення праці в прикладних цілях. Цей досвід вчені намагалися застосовувати і в Радянської Росії. Аналіз розвитку психотехніки в СРСР дозволяє виділити ряд особливостей:

1) вона з самого початку була приписана до психології праці та об'єктом розгляду виявилася система «Людина-техніка», де питання раціоналізації праці стають пріоритетними; 2) у 20-ті роки психотехніка отримує значний розвиток, а до середини 30-х років усі напрям директивно закривається, 3) подальші дослідження в рамках психології приводять згодом до появи інженерної психології.

У 1957 році інженерна психологія була визначена як самостійна галузь дослідження. Значна роль в організації та консолідації дослідних робіт з інженерної психології належить створеної в ЛДУ в 1959 р. лабораторії індустріальної (інженерної) психології, яку очолив Б. Ф. Ломов.

У своєму розвитку інженерна психологія пройшла 2 етапи:

1) на початкових етапах панував «машіноцентіческій» підхід;

2) пізніше на перше місце виходить «антропоцентричний» підхід.

Таким чином, в процесі розвитку інженерної психології здійснюється перехід від відносно простих і приватних питань до більш складних і загальним, від дослідження окремих елементів діяльності - до вивчення діяльності в цілому. Ця логіка була пов'язана з розвитком комплексного підходу, який вивчає загальні закономірності процесів управління в якісно різних системах. При комплексному підході людина і машина розглядаються як складові частини єдиної складної системи. Ломов (1966 р.) вважав, що в схемі «людина-машина» людина розглядається як ланка особливого роду: організуючий систему, що спрямовує її на досягнення певного, заздалегідь їм заданого результату. Головне в людині як в суб'єкті праці - готовність до неординарним дій у складних ситуаціях і здатність до рефлексії свого праці. При такому підході стає необхідним психологічне дослідження структури діяльності людини. У пізнанні сутності психічних явищ найважливішій задачі є виявлення об'єктивних зв'язків соціальних і природних властивостей людини, співвідношення біологічних і соціальних підстав в його розвитку. У 70-х роках намітилася розробка методів проектування системи «людина-машина». Одночасно стали вирішуватися проблеми аналізу діяльності людей, що здійснюють управління, проектування та узагальнення оцінок функціонування систем «людина - машина». Таким чином, інженерна психологія як наукова дисципліна вирішувала одночасно 2 завдання: 1) пристосування людини до техніки, 2) пристосування техніки та умов праці до людині.

У зв'язку з технічним оснащенням виробництва, а також збройних сил стає питання управління людиною складною технікою після якісного навчання та перенавчання людини-оператора. Всі основні функції управління складною технікою зводяться до перетворення інформації, що циркулює в даній системі. У цих умовах вже не фізичні та фізіологічні функції людини стали основними обмежуючими факторами успішності суб'єкта діяльності, а його когнітивні функції і емоційний стан. Тому інженерна психологія як наукова дисципліна починає вивчати об'єктивні закономірності процесів інформаційного взаємодії людини і техніки з метою використання їх у практиці проектування, створення та експлуатації систем В«людина-машинаВ» (СЛМ). Бурхливий розвиток інженерної психології, що стала самостійним, надзвичайно продуктивним напрямком психології праці, призвело до перебудови її понятійного апарату, що став завдяки збагаченню технічною термінологією не тільки більш широким, але і більш суворим.

Таким чином, розвиток інженерної психології в Росії як самостійного наукового напрямку з самого початку було підпорядковане вирішення практичних завдань. Сьогодні «Інженерна психологія» є однією з наукових галузей психологічного знання.

Система «Людина-Машина» постійно перебуває в динаміці, з цієї та інших причин інженерної психології регулярно доводиться розвиватися. У процесі розвитку інженерної психології відбувся перехід від вивчення окремих елементів діяльності до вивчення трудової діяльності в цілому, від розгляду оператора як простого ланки системи управління до розгляду його як складної високоорганізованої системи, від машіноцентріческого підходу - до антропоцентрическому. У зв'язку з наближенням ери нанотехнології формується і новий напрям у психології - нанопсіхологіі, завдання і проблеми якої були сформульовані Р.Р. Гарифуллин. Тому перед інженерною психологією виникнуть нові завдання, і її історія розвитку триватиме.

Література:

1. Инженерная психология. Под ред. Г.К.Середы. К.: Вища школа, 1976. - 308 с.

2. Инженерная психология. Теория, методология, практическое применение. //Под ред. Б.Ф.Ломова, В.Ф.Рубахина, В.Ф.Венды. - М.: Наука, 1977.

3. Зараковский Г. М. Психофизиологический анализ трудовой деятельности. — М.: Наука, 1966. -114с.

4. Крылов А. А.Хрестоматия по инженерной психологии,1991.

5. Ложкин Г. В., Повякель Н. И. Практическая психология в системах «человек-техника»: Учеб. Пособие. – К.: МАУП, 2003. – 296 с.

6. Ломов Б. Ф. Человек и техника Очерки инженерной психологии / Предисл. Б.Г.Ананьева - 2-е изд., испр. и доп. — М.: Сов. радио, 1966. - 464 с.

7. Обознов А. А. Инженерная психология: Учебное пособие —М.: Изд-во «Ин-т молодежи», 1998.

8. Основы инженерной психологии: Учебник для вузов / Под ред. Б. Ф. Ломова. — 2-е изд. - М,: Высшая школа, 1986, - 447 с.

9. Стрелков Ю.К. Инженерная и профессиональная психология: Учеб. Пособие для студ.высш. учеб.заведений. – М.:Издательский центр «Академия»; Высшая школа, 2001. – 360 с.

10. Трофімов Ю.Л. Інженерна психологія: Підручник. – К.: Либідь, 2002. – 264 с.

Доцент кафедри В.Д. Фучеджі