Застосування ігрових приставок Nintendo Wii та XBox

Тренування рухових функцій у пацієнтів з незначною затримкою моторного розвитку проводиться із застосуванням ігрових приставок NintendoWii та XBox зі сенсором рухів Kinect.

Відібрано ряд ігор на розвиток рухливості та швидкості реакції, керування яких здійснюється рухами кінцівок або цілим тілом.

Запитання до співбесіди:

1. Назвітьвиди ігротерапії.

2. Які види ігротерапії найбільш прийнятні для реабілітації дітей з ДЦП.

3. Проаналізуйте види ігротерапії для реабілітації дітей з синдромом Дауна.

4. Назвіть завдання ігротерапії для реабілітації дітей з аутизмом.

2. Дайте характеристику комп'ютерної ігротерапії для розвитку та покращення якості рухових функцій.

3. Складіть програму фізичної реабілітації із застсуванням методу ігротерапії для дітей відповідної категорії захворювання (за вибором).

Рекомендоваа література

1. Гавриш Н.В. Діти і соціум: Особливості соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку / Н.В.Гавриш. – Л.: Альма-Матер, 2006. – 368 с.

2. Лэндрет Г. Л. Игровая терапия: искусство отношений / Г. Л. Лэндрет. – М., 1994.

3. Лютова Е.К., Монина Г.Б. Шпаргалка для взрослых. Психокоррекционная работа с гиперактивными, агрессивными, тревожными и аутичными детьми / Е.К. Лютова, Г.Б. Монина. – М.: Генезис, 2000. – 202с.

4. Мартинюк В.Ю. Основи медико–соціальної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи // Навчально – методичний посібник (за ред. В.Ю. Мартинюка, С.М. Зінченко. – К.: Інтермед, 2005. – 416 с.

5. Луговський А. Реабілітаційний супровід навчання неповносправних дітей: Методичний посібник / Укл.: А. Луговський, М. Сварник,О. Падалка.– Л.: Колесо, 2008. – 144 с.

6. Степанова В.А. Проявление эмоциональности детей дошкольного возраста в рисунке / В.А. Степанова // Психолог в детском саду, 2003.- №4.- C. 46-60.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4

ТЕМА: Психолого-педагогічні засади комплексної реабілітації дітей з особливими освітніми потребами.

Мета: обґрунтувати основні методологічні положення комплексної реабілітації дітей з особливими освітніми потребами на прикладі корекційного навчального закладу.

Завдання:

1. Аналіз висновків і результатів наукових досліджень із проблеми комплексної реабілітації дітей з особливими освітніми потребами у навчально-реабілітаційному закладі та загальноосвітньому закладі.

2. Розглянути завдання фізичного реабілітолога у міждисциплінарній команді у навчально-реабілітаційному закладі та загальноосвітньому закладі.

3. Формулювання власного наукового підходу до вивчення проблеми комплексної реабілітації у навчально-реабілітаційному закладі та загальноосвітньому закладі.

4. Узагальнення досвіду практичної діяльності навчально-реабілітаційного закладу.

Короткий виклад теми

Пріоритетним принципом комплексної реабілітації постає організаційно-психологічне поєднання програм медичної, психологічної та соціально-педагогічної реабілітацій, що окреслює основні напрямки діяльності закладу.

Кожна з програм медичної, психологічної та соціально-педагогічної реабілітації здійснюється засобами і методами діагностики, корекції та профілактики.

Комплексне оцінювання потенційних можливостей розвитку дитини та визначення адекватних умов навчання, виховання, допрофесійної підготовки забезпечує психолого-педагогічну реабілітацію на базі динамічного функціонального зв'язку між збереженими елементами особистості та медико-педагогічним впливом.

Життєві компетентності, які формуються у дитини в процесі застосування комплексної реабілітації:

а) мовна: наявність певних адаптаційних навичок, усвідомлене ставлення до рідної мови, розвиненість комунікативної та емоційно-вольової сфери у життєвому просторі, особистості;

б) математична: наявність вмінь оперувати арифметичними термінами, проводити рахунок, вимірювання, обчислення, виконувати різноманітні операції з числовими величинами, розв'язувати задачі;

в) фізична: спроможність задіяти компенсаторні можливості організму, активізувати наявні фізіологічні резерви для вирішення проблем власного саморозвитку;

г) міжособистісна: набуття необхідного соціального досвіду, навичок групових взаємин, оволодівання засобами спілкування, розвиненість механізмів регуляції ролевої поведінки; культура життя людини (відповідність загальнолюдським цінностям і нормам).

д) внутріособистісна: набуття навичок саморегулювання почуттів та депресивних станів, засвоєння засобів гармонізації внутрішніх душевних конфліктів, що сприяють подоланню вікових та особистісних криз; усвідомлення системи пріоритетів життєвих цінностей, культивування гуманістично спрямованих ціннісних орієнтацій; міра відповідального ставлення особистості до життя, здатність до самоорганізації життєвого процесу і власного саморозвитку в цілому;

е) природнича: наявність знань, що відображають закони і закономірності природи, та місце в ній людини;

є) соціальна: здатність до оптимістичного сприйняття життя та орієнтації на успіх, до свідомого професійного самовизначення згідно зі своїми особистісними можливостями, здібностями та інтересами; уміння будувати життя за своїм власним проектом; висока соціальна активність особистості, компетентність у побудові свого життєвого шляху, відповідальність за власну долю та вчинки.

Запитання до співбесіди:

1. Проаналізуйтемету комплексної реабілітації дітей у навчально-реабілітаційному закладі.

2. Проаналізуйтепроблему навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітньому закладі.

3. Назвіть завдання фізичного реабілітолога у міждисциплінарній команді у навчально-реабілітаційному закладі.

4. Назвіть завдання фізичного реабілітолога у загальноосвітньому закладі при інклюзивній формі навчання дітей з особливими освітніми потребами.

Рекомендована література

1. Богданова Т. Г. Сурдопсихология: учеб.пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений/ Т. Г. Богданова. – М.: Академия, 2002. – C. 17-22.

2. Волков Б.С. Психология развития человека / Б. С.Волков, Н.В. Волкова. – М.: Академ. Проспект, 2004.- 224с.

3. Гавриш Н. В. Діти і соціум: Особливості соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку / Н. В.Гавриш. – Львів: Альма-Матер, 2006. – 368 с.

4. Лютова Е. К. Шпаргалка для взрослых. Психокоррекционная работа с гиперактивными, агрессивными, тревожными и аутичными детьми / Е.К. Лютова, Г.Б. Монина. – М.: Генезис, 2000. – 202с.

5. Мартинюк В. Ю. Основи медико–соціальної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи // Навчально – методичний посібник (за ред. В. Ю. Мартинюка, С. М. Зінченко. – К.: Інтермед, 2005. – 416 с.

6. Луговський А. Реабілітаційний супровід навчання неповносправних дітей: Методичний посібник / Укл.: А. Луговський, М. Сварник,О. Падалка. – Львів.: Колесо, 2008. – 144 с.

7. Степанова В.А. Проявление эмоциональности детей дошкольного возраста в рисунке / В.А. Степанова // Психолог в детском саду, 2003. – №4. – C. 46-60.

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5

ТЕМА: Іпотерапія та гідротерапія в системі лікування осіб з порушенням функцій опорно-рухового апарату

Завдання:

1. розглянути методичні матеріали занять з іпотерапії та гідротерапії.

2. ознайомитись з рекомендаціями з організації занять з плавання.

3. навчитись на прикладі запропонованої схеми складати перспективнее планування занять з плавання.

Короткий виклад теми

Загальні задачі навчання дітей плаванню:

• прилучення дітей до води, формування первинних навичок плавання й уміння триматися на воді;

• сприяння оздоровленню і загартовуванню дітей, їх гармонічному фізичному розвитку;

• сприяння всебічному розвитку і вихованню таких позитивних рис особистості, як самостійність, наполегливість, рішучість, взаємодопомога;

• виховання стійкого інтересу до систематичних занять плаванням, потреби в регулярному користуванні водою в оздоровчих цілях. Під час цих занять надається перевага цілісно-роздільному методові навчання, який передбачає ознайомлення із способами плавання, розучування окремих елементів різних стилів.

Заняття з плавання має певну структуру і складається з трьох частин: підготовчої, основної та заключної. Перед заняттям інструктор знайомить дітей із змістом та задачами уроку.

Підготовча частина заняття з плавання проводиться на суші, щоб організувати учнів та підготувати їх до відносно складних вправ основної частини заняття. Заняття починається з пояснення завдань, які будуть відпрацьовуватися. На суші виконується комплекс загально-розвиваючих і спеціальних корекційних фізичних вправ.

Основна частина заняття містить вправи у воді, спрямовані на вирішення завдань цього заняття. Заняття відбувається у ігровій формі. Так, за допомогою вправ та ігор вихованці звикають до води, освоюють елементи техніки нових плавальних рухів. Під час занять у басейні фахівцем з фізичної реабілітації коригуються недоліки у фізичному розвитку та фізичній підготовленості, а також недоліки пізнавальних процесів, насамперед, мислення у розумово відсталих дітей.

Заключна частина заняття проводиться частково у воді та на суші. Вона передбачає приведення організму дітей у відносно спокійний стан та підготовку їх до наступної діяльності. Досягається це поступовим зниженням обсягу фізичних навантажень, проводяться ігри і вправи на увагу та відновлення дихання, а також вільне плавання.

Основні навики розвиваються паралельно і у взаємозв'язку, причому на одному занятті відпрацьовується один або два навики.

 

Орієнтоване перспективне планування занять з плавання

 

№	Тема заняття	Дата
1.	Розповідь про оздоровче і прикладне плавання, про властивості води. Ознайомлення з правилами поведінки на воді.
2.	ЗРВ на суші. Освоєння водного середовища у малих басейнах.
3.	Освоєння водного середовища у великому басейні.
4.	Загально-розвиваючі та дихальні вправи у воді.
5.	Освоєння занурення обличчя у воду та з головою.
6.	Комплекс корегуючих вправ біля поручня.
7.	Комплекс корегуючих вправ з надувним кругом.
8.	Підстрибування та стрибкові вправи у воді.
9.	Формування навику спливання на воді.
10.	Формування навику лежання на воді на грудях і на спині.
11.	Освоєння ковзання з предметом.
12.	Засвоєння елементів техніки плавання стилем „кроль на груді”.
13.	Засвоєння елементів техніки плавання стилем „кроль на спині”.
14.	Засвоєння елементів техніки плавання стилем „брас”.
15.	Розваги на воді.

 

Перспективний план занять з плавання складено з урахуванням індивідуальних психофізичних можливостей вихованців, та їх діагнозу.

Запитання до співбесіди:

1. Проаналізуйте завдання занять з іпотерапії для пацієнтів різних нозологічних груп (за вибором).

2. Дайте характеристику занять з гідротерапії для пацієнтів різних нозологічних груп (за вибором).

3. Скласти перспективне планування занять з плавання для пацієнтів різних нозологічних груп (за вибором).

4. Скласти комплекс вправ для заняття з гідрокінезотерапії для пацієнтів різних нозологічних груп (за вибором).

5. Скласти комплекс вправ для заняття з іпотерапії для пацієнтів різних нозологічних груп (за вибором).

Рекомендована література

1. association-dcp.ru/wp-content/.../Ippoterapija-pri-DCP-metodichka1.pdf

2. www.hippotherapy.ru/ippo/krapivkin1.html

3. heatpsy.narod.ru/06/hippo.html

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6

ТЕМА: Застосування сенсорних стимулів у корекції сенсомоторних розладів.

Мета: розглянути основні технології длякорекції сенсомоторних розладів

Завдання:

1. ознайомитись з методикою проведення занять з ритміки;

2. вивчити принципи застосування музикотерапії;

3. розглянути завдання арт-терапії у процесі реабілітації осіб з сенсомоторними розладами.

4. скласти схему заняття ЛФК із застосуванням сенсорних стимулів для пацієнтів різних категорій.

Короткий виклад теми

Ритміка включає вправи під музику з метою розвитку емоційності, музичного слуху, координації руху, уваги. Музичний супровід час занять має вирішальне значення. Фахівці рекомендують використовувати різні мелодії. Відрізнятися вони повинні не тільки по ритму і темпу, а й за стилем, жанром. Складність мелодій буде залежати від віку дитини, тобто вона повинна бути досить зрозуміла малюкові.

Також це можуть бути мелодії різної форми виконання: фонограми і живе виконання. Існують навіть спеціально прописані записи із завданнями або з танцювальними сценаріями.

Заняття ритмікою обов'язково повинні будуватися в ігровій формі, з різними завданнями. Гра має величезне значення в цих заняттях, так як особливо для дошкільного і для початку молодшого шкільного віку вона є провідною формою діяльності. В об'єднанні з ритмічними завданнями вона буде сприяти розвитку мислення, особистісних, пізнавальних якостей малюків. У командних іграх дитина вчитися відчувати своє місце в колективі і встановлювати соціальні зв'язки. Ігрова форма при заняттях ритмікою активно впливає і на розвиток творчої уяви.

Ритміка надає дитині наступні можливості:

Ø покращує координацію рухів;

Ø зміцнює фізичну форму, регулює м'язовий тонус, розвиває правильне дихання;

Ø нормалізує руховий автоматизм і покращує якісну характеристику рухів;

Ø розвиває загальну і ручну моторику;

Ø допомагає розділити поняття ритму, темпу і стилі музики;

Ø розвиває творчу активність;

Ø допомагає вивчити елементарні танцювальні рухи і просто рухатися природно;

Ø виховує музичний смак;

Ø дає можливість висловити свої емоції, встановити свій душевний стан;

Ø прищеплює любов до музики;

Ø дозволяє дитині повноцінно розвиватися психічно;

Ø покращує загальну працездатність.

Крім того, заняття ритмікою сприяють не тільки загальній соціалізації, а й активізують інтерес до діяльності, у тому числі і до навчальної.

Навчитися ловити ритм, природно рухатися і розвинути почуття темпу допоможуть заняття ритмікою.

Якщо дитина проявляє себе в ритмі, це говорить про те, що в неї міцніє її вольовий початок, без якого неможливі ні навчання, ні робота. Ритмічні ігри дуже подобаються дітям.

Спільні ігри-імпровізації спрямовані насамперед на розвиток у дитини відчуття його емоційного благополуччя. Це відчуття в дитини буде пов’язано зі здатністю до природних, вільних, координованих рухів. Точність і спритність рухів, їхня відповідність пережитим емоціям, а головне, задоволення, яке дитина одержує під час рухів - вірний показник її емоційного благополуччя.

Злагоджені, ритмічні рухи мають колосальний терапевтичний ефект. Особливо значним ефект ритмічного оstinato (від італ. Оstinato - багаторазово повторюваний ритмічний або мелодійний оборо т “Танець маленьких каченят”). Під час виконання колективом єдиного руху в єдиному темпі та ритмі за допомогою остинато створюється енергообмін усіх учасників у дійстві, який має спрямований психологічний ефект.

Ритмічна впорядкованість рухів народжує в дітей позитивні емоції, діти відчувають радість від спільної діяльності в процесі ігрового спілкування, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили.

Запитання до співбесіди:

1. Назвіть завдання занять з ритміки;

2. Проаналізуйте принципи застосування музикотерапії;

3. Дайте характеристику методики арт-терапії.

4. Складіть схему заняття ЛФК із застосуванням сенсорних стимулів для пацієнтів різних нозологічних груп.

Рекомендована література

1. Анищенкова Е. С. Логопедическая ритмика для развития речи дошкольников - Пособие для родителей и педагогов. М.: АСТ: Астрель, 2007.– 67 с.

2. Берсенев В. А. Как по нотам. Лечебное воздействие звуков. – К.: СМП „Аверс”, 2001.

3. Буренина А. И. Программа по ритмической пластике для детей “Ритмическая мозаика” СПб.: ЛОИРО,2000. – 220 с.

4. Дашак А. Божественна природа звуку: Навчальний посібник. – Львів.: Світ, 2003.

5. Зимина А. Н. Основы музыкального воспитания и развития детей младшего возраста: Учеб.для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Гуманит. изд.центр ВЛАДОС, 2000. – 304 с.

6. Лифиц И. В. Ритмика - Учеб. пособ. 1999. – М.: Академия, – 224 с.

7. Марчук О. П. Музикотерапія як одна з форм немедикаментозного лікування людини [Електроний режим доступу] www.rusnauka.com/ONG.../17871.rtf.htm -

8. Программы дошкольных образовательных учреждений: Методические рекомендации для работников дошкольных образовательных учреждений. /Сост. О.А. Соломенникова. – 2-е изд., испр. и доп. М.: АРКТИ, 2002. – 212 с.

9. Пузич І. Я. Музика і здоров‘я: Психофізіологічні аспекти / Пузич І. Я., Пузич Я. І. // Науковий світ. – № 8. – 2002. – С. 28-29.

10. Родионова Ю.Н. Фонетическая и логопедическая ритмика в ДОУ – Пособие для воспитателей и логопедов – 2006.

11. Шабутін С. В. Зцілення музикою: Монографія. / Шабутін С. В., Шабутіна І. В., Хміль С. В. – Тернопіль.: Підручники і посібники. – 2006. – 223 с.

12. Якубович М.А. Коррекция двигательных и речевых нарушений методами физического воспитания. М.: Гуманитар. Изд. Центр ВЛАДОС, 2006.

 

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 7

ТЕМА: Фасціальна терапія.

Мета: розглянути та засвоїти методику фасціальної терапії.

Завдання:

1. Засвоїти метод мануального діагностування та методику його проведення.

2. Ознайомитись з основними видамимануальної терапії.

3. Вивчити загальні основни фасціальної терапії.

4. Засвоїти техніку виконання фасціальної терапії.

Короткий виклад теми

Мануальна медицина, мануальна терапія - це науковий напрямок в медицині, що складається з двох розділів: мануальної діагностики та мануальної терапії.

Мануальна діагностика - це метод діагностики, спрямований на виявлення обмеження функції кісток, суглобів, м'язів і зв'язок людського тіла.

Мануальна терапія - це комплекс лікувальних заходів для ліквідації виявлених обмежень.

Мануальна терапія як метод лікування широко застосовується при порушенні постави, остеохондрозі хребта, артрозах, сколіозах, головних болях різного походження, неправильному руховому стереотипі.

Показана висока ефективність застосування мануальної терапії для профілактики розвитку даних захворювань, особливо у дітей та підлітків.

Імпульсна (маніпуляційна) низькоамплітудних техніка полягає в короткому поштовхоподібному русі, що виконується з метою миттєвого відновлення рухливості в суглобі. Найчастіше застосовується в області крижів, поперекового та грудного відділів хребта. Використовується невелика сила впливу. Рух часто поєднують з дихальним ритмом. При проведенні може виникнути клацання в суглобі.

Маніпуляція помилково асоціюється з ударною технікою, при якій наноситься сильний удар з метою зняття блокування в суглобі. В даний час ударна техніка застосовується рідко, зважаючи на високий кількості небажаних наслідків.

Мобілізація - це техніка ритмічно повторюваних рухів, що проводяться з метою поступового (часткового або повного) безболісного відновлення об'єму рухів у блокованому суглобі або зняття спазматичного укорочення м'язів. Крім мобілізації, пасивними рухами проводять мобілізацію витяжкою (тракцией).

М'язово-енергетична техніка є методом, при якому лікар збільшує рухливість в суглобах, комбінуючи напругу і розслаблення різних м'язів, що проводиться пацієнтом.

Постізометрична релаксація - це техніка збільшення рухливості м'язів і зв'язок, при якій проводиться помірне розтягування м'язів і зв'язок після попереднього їх напруги пацієнтом.

М'язово-фасциальний реліз (звільнення) - техніка впливу, при якій робиться розтягування - розминка тканин. Особливу увагу приділяється рухливості зв'язок і сухожиль.

Краніосакральна остеопатія. Техніка мануальної терапії, при якій найбільша увага приділяється корекції рухливості, ритмічності і сочетанності руху кісток черепа, хребта і крижів. Є унікальним методом комплексної корекції стану організму.

Запитання до співбесіди:

1. Дати визначення «мануальна діагностика», «мануальна терапія».

2. Розповісти про основні види мануальної терапії.

3. Дати характеристику методиці фаціальної терапії.

Рекомендована література

1. Васильєва Л.Ф. Мануальная диагностика и терапия Рук. для врачей.- СПб.: Фолиант, 2001.

2. Биков Н.А. Спазмоблокирование хребта. Голко-мануальний метод лікування. - 2-е вид., Доп. - Міас: Геотур, 2002.

3. www.kinesislife.com.ua/.../mjazevo-fascalna-ko ...

4. https://ru.wikipedia.org/wiki/ФДМ_Терапия

 

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 8