Колійний розвиток станцій, довжина колій, розміри платформ і вимоги до них

За призначенням колії поділяються на:

головна колія - колія перегону та колія станції, яка є безпосереднім продовженням колії прилеглого перегону;

станційні колії - колії в межах станції: головні, приймально-відправні (для обороту й відстою електрорухомого складу і локомотивів, подавання в електродепо або приймання з електродепо, огляду рухомого складу та виконання інших операцій, колії з'єднувальних віток, що розташовуються в межах станції), а також паркові та інші колії;

запобіжна станційна (тупикова) колія - станційна (тупикова) колія, яку призначено для запобігання виходу рухомого складу на маршрути проходження поїздів (маневрових составів);

паркові колії - колії з централізованими та нецентралізованими стрілками, що примикають до деповських колій електродепо й мотодепо, а також до колій виробничих майстерень, ремонтних баз і призначені для здійснення маневрів, видачі на лінію чи приймання з лінії составів і господарських поїздів;

деповські колії - колії в будівлі електродепо, депо спеціального рухомого складу (далі - мотодепо) та їх продовження до світлофорів, що огороджують вихід на паркові колії;

з'єднувальна вітка - колія, що з'єднує головну чи приймально-відправну колію станції лінії з парковими коліями технічної станції електродепо, або приймально-відправні колії двох суміжних станцій різних ліній. Колія з'єднувальної вітки розташовується в межах станцій ліній або поза їх межами;

обкатна колія- колія, що примикає до паркових колій технічної станції електродепо або станції лінії, на якій здійснюються обкатні випробовування електрорухомого складу;

під'їзна колія - колія, призначена для обслуговування метрополітену з мережі (станції) залізниці (подавання рухомого складу метрополітену, вантажів тощо);

інші колії - станційні колії, використання яких визначається операціями, що виконуються на них під час маневрів, або господарським призначенням. Інші колії розташовано, як правило, на території, що прилягає до електродепо та мотодепо;

колії спеціального призначення - запобіжні станційні (тупикові) колії та колії з'єднувальних віток поза межами станції.

 

Повна та корисна довжина станційних колій:

- повною довжиною наскрізної колії називається відстань між стиками рамних рейок стрілочних переводів, світлофорами (сигнальними знаками «Межа станції»), що обмежують цю колію, а тупикової колії – відстань від стику рамної рейки стрілочного переводу, що обмежує цю колію, до тупикового упору;

- корисна довжина колії – це частина повної довжини колії, у межах якої може встановлюватись рухомий склад, не порушуючи вимого безпеки руху на сусідніх коліях. Межами корисної довжини колії можуть бути граничні рейки (стовпчики), світлофори, ізольовані стики, торці пасажирських платформ.

 

На станціях ліній, паркових та інших коліях технічних станцій електродепо, деповських коліях електродепо кожна колія, колійна та стрілочна ділянка (рейкове коло), стрілочний перевід і стрілочний пост, а на перегонах кожна головна колія повинні мати номер.

Забороняється присвоювати однакові номери коліям, колійним і стрілочним ділянкам (рейковим колам), стрілочним переводам і постам у межах однієї станції, в тому числі парковим та іншим коліям технічних станцій електродепо. На технічних станціях електродепо, які мають окремі парки, не допускається присвоювати однакові номери коліям і стрілочним переводам у межах усіх парків.

Нумерація колій, колійних і стрілочних ділянок (рейкових кіл), стрілочних переводів і постів встановлюється під час проектування ліній метрополітену.

 

 

Основні розміри споруд станційного комплексу призначених для обслуговування пасажирів, встановлюють, виходячи з розрахункових пасажиропотоків на лінії і на станції.

Довжина платформенної ділянки визначається в метрах по формулі:

 

Lnp=lв·n+a

де Lnp – довжина платформенної ділянки;

lв – довжина вагона між осями зчіпних пристроїв;

n – кількість вагонів у поїзді;

a – запас на неточність зупинки поїзда, підземні станції 4 м, на наземній ділянці 10 м).

Мінімальна площа платформи для обсуговування однієї колії станції:

 

S=Apη/2N

де Ap – розрахунковий годинний пасажиропотік станції;

η – густина заповнення платформи для станцій, що розташовані поблизу вокзалів, культурних і торгових центрів, приймається за 0,33 м²/люд., в інших випадках – 0,75 м²/люд.;

N – пропускна спроможність лінії (30-40 пар поїздів на годину).

При відомій довжині та площі посадочної платформи визначається її розрахункова ширина з встановленою поправкою в залежності від конструктивного типу станції.

Розрахункова ширина пасажирської платформи використовується для визначення основних лінійних розмірів станційних приміщень в залежності від конструктивного типу станції та типу платформи.

Незалежно від результатів розрахунку мінімальну ширину платформи приймають рівною наступним значенням для:

односклепінчастих та колонних станцій мілкого залягання і наземних – 10 м;

станції з двома боковими платформами – по 4 метри кожна;

колонних станцій глибокого залягання – 12 м;

безпроємної частини пілонних і колонних станцій – не менше 2,9 м.

Висота пасажирської платформи становить 1100 мм від рівня головок ходових рейок.