Тема: Мікроскопічний аналіз

Завдання

1.Приготувати мікрошліф сталі.

2.Вивчити будову і роботу металографічного мікроскопу.

3.Переглянути на металографічному мікроскопі сталі до та після травлення.

4. Замалювати включення та мікросруктуру.

5. Скласти звіт про роботу.

Мета: _______________________________________________________

____________________________________________________________________

Прилади і матеріали: металографічний мікроскоп (МІМ-7); зразки для мікрошліфу; шліфувальна шкурка різних номерів зернистості; полірувальний верстат; полірувальна рідина; реактиви для травлення; фільтруваль­ний папір; вата.

Порядок проведення роботи

1.Приготувати мікрошліф, послідовно проводячи обробку поверхні зразка – шліфування, полірування та травлення.

2.Вивчити будову металографічного мікроскопу – оптичну сис­тему та будову. Замалювати оптичну систему мікроскопу.

3.Освоїти роботу на мікроскопі.

4. Переглянути приготований раніше мікрошліф до та після травлення.

5.Замалювати включення і мікроструктуру у колах діаметром 60мм.

Хід роботи

1. Для проведення мікроаналізу з випробуваного матеріалу вирі­зають зразок для наступної підготовки мікрошліфу.

2. Дослідження мікрошліфів за допомогою металографічного мікроскопу.

Приготування мікрошліфів.

Зразок для мікроаналізу має бути вирізаним з такого місця, яке давало б характеристику внутрішньої будови всього досліджуваного матеріалу. На вирізаному зразку вирівнюють поверхню призначену для мікроаналізу.

Рис.3.1 Розміри металографічних зразків (а і б) і прилади для виготовлення мікрошліфів (в і г): 1-зразок; 2-трубка; 3-сірка або легкоплавкий сплав.

Отримання плоскої поверхні досягається обробкою терпугом (якщо матеріал мякий), або на образивному колі (якщо матеріал твердий).

Одержану плоску поверхню зразка шліфують шкірками з різною зернистістю.

№ зернистості	розмір зерна в мкм
	150 -125
	125 -105
	105 -75
	84 -63
	63 -42
	53 -28
	42 -20

 

Шліфування починають на шкурці з більш крупним зерном, потім поступово переходять на шліфування шкуркою з більш дрібним зерном. При шліфуванні зразок підготовленою плоскістю притискають рукою до шліфувальної шкурки та водять ним в напрямі перпендикулярному до рисок, одержаних після обробки терпугом. Шліфують до повного зникнення рисок, після чого поверхню ви­тирають ватою (або промивають), повертають на 90 та шліфують на шкурці з більш дрібним зерном до повного зникнення рисок, одержаних від попередніх обробок.

Рис.3.2 Полірувальний верстат

Після закінчення шліфування на шкірці з самою дрібною зернистістю поверхня зразка стає дзеркальною.

Полірування роблять на спеціальному верстаті з колом 1 діаметром 220мм, обтягнутому сукном. Сукно змочують полірувальною рідиною (оксид хрому, оксид амонію). Коло від електродвигуна обертається зі швидкістю 700-800 об/хв.

Після полірування зразок промивають водою, підсушують поліровану поверхню фільтрувальним папером.

По дзеркальній поверхні зразка, яку отримують після полірування, неможливо судити про будову сплаву, тому для виявлення мікроструктури поліровану поверхню зразка піддають травленню (дії розчину кислот, лугів, солей).

Рис.3.3 Схема, яка пояснює видимість межі зерен під мікроскопом (а) і мікроструктуру металу з виразним контуром межі зерен (б).

При травленні неоднорідні дільниці металу чи сплаву стають видимими під мікроскопом.

 

Суттю процесу виявлення будови металів та сплавів травленням є різна ступінь розчинення або фарбування окремих структурних складових частин.

Реактиви для травлення сталі, чавуну і сплавів кольорових металів:

- 5% спиртовий розчин азотної кислоти;

- 4% спиртовий розчин пікринової кислоти;

- соляний розчин хлорного заліза.