Умови врахування позитивної посткримінальної поведінки

При позитивній посткримінальній поведінці від кримінальної відповідальності звільняють за таких умов:

1) вчинено не будь-який злочин, а один із тих, стосовно яких закон передбачає звільнення від кримінальної відповідальності за відповідної поведінки. Чинний КК передбачає таке звільнення у 13 випадках;

2) злочин є закінченим. При незакінченому злочині підставами звільнення є не ці обставини, а інститут добровільної відмови, більш пільговий для особи;

3) після закінчення злочину винний вчинив дії, прямо передбачені законом як умови звільнення від кримінальної відповідальності. Таке звільнення не впливає на кваліфікацію скоєного, не усуває його оцінку як злочину. Має місце лише специфічний правовий наслідок, позитивний для особи, яка після закінчення злочину діяла відповідно до вимог кримінального закону.

 

Висновки:

Оцінюючи поведінку особи після закінчення злочину, можна прийти до висновку, що вона може бути різною за своїм правовим значенням:

6) бути індиферентною для кримінального права;

7) характеризувати вчинений раніше злочин – підтверджувати мету, свідчити про мотиви дій винного;

8) вести до „перетворення” простого виду злочину на кваліфікований, простого чи кваліфікованого – на особливо кваліфікований;

9) становити собою склад іншого злочину;

10) мати ознаки позитивної посткримінальної поведінки.

Для позитивної посткримінальної поведінки характерно:

5) вчинення закінченого злочину („кримінальної поведінки”). При цьому особа може виступати як виконавець злочину, а в деяких випадках бути іншим співучасником;

6) такий злочин законодавець зараховує до тих, правові наслідки яких погашає подальша поведінка особи;

7) особа, яка вчинила злочин, що виконує чітко визначені в КК дії, які оцінюють як позитивні – бажана з погляду інтересів держави і суспільства поведінка;

8) заохочення особи, яка вчинила певний злочин, до відповідної поведінки застосуванням звільнення від кримінальної відповідальності. Причому звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Особливою частиною КК, є обов’язком, а не правом правозастостосовних органів.

При позитивній посткримінальній поведінці від кримінальної відповідальності звільняють за таких умов:

1) вчинено не будь-який злочин, а один із тих, стосовно яких закон передбачає звільнення від кримінальної відповідальності за відповідної поведінки. Чинний КК передбачає таке звільнення у 13 випадках;

2) злочин є закінченим. При незакінченому злочині підставами звільнення є не ці обставини, а інститут добровільної відмови, більш пільговий для особи;

3) після закінчення злочину винний вчинив дії, прямо передбачені законом як умови звільнення від кримінальної відповідальності. Таке звільнення не впливає на кваліфікацію скоєного, не усуває його оцінку як злочину. Має місце лише специфічний правовий наслідок, позитивний для особи, яка після закінчення злочину діяла відповідно до вимог кримінального закону.

 

Висновки

 

Відсутність складу злочину в жодному разі не означає відсутності всіх обов’язкових ознак. Відсутність же факультативних ознак взагалі не можна оцінювати як відсутність ознак складу злочину. Оскільки вони факультативні, то й не обов’язкові, їх наявність не впливає на визнання повного складу відповідного посягання.

Тому передумовою застосування ч.2 ст.11 КК є кваліфікація посягання за формальними ознаками за певною статтею Особливої частини.

Якщо до вчинення злочину залучають особу, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, то за все, що вона вчинила, відповідає особа, яка її використовує. Особа ж, яка вчиняє діяння, виступає як знаряддя вчинення злочину. Тут має місце ситуація, яку в теорії кримінального права називають по-різному: „посереднє виконання”, „посередня винність” тощо.

Врахування вини при кримінально-правовій кваліфікації полягає в такому:

- якщо кримінально-правова норма передбачає певну форму вини, то посягання можна кваліфікувати за статтею КК, що виражає цю норму лише за умов „потрібної” форми вини, а в певних випадках і відповідного виду умислу чи необережності;

- відсутність форми вини, потрібної для певного злочину, не виключає того, що скоєне слід кваліфікувати за статтею, яка передбачає іншу форму вини;

- діяння, яке вчинено без вини, не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Оцінюючи поведінку особи після закінчення злочину, можна прийти до висновку, що вона може бути різною за своїм правовим значенням:

1) бути індиферентною для кримінального права;

2) характеризувати вчинений раніше злочин – підтверджувати мету, свідчити про мотиви дій винного;

3) вести до „перетворення” простого виду злочину на кваліфікований, простого чи кваліфікованого – на особливо кваліфікований;

4) становити собою склад іншого злочину;

5) мати ознаки позитивної посткримінальної поведінки.

Для позитивної посткримінальної поведінки характерно:

1) вчинення закінченого злочину („кримінальної поведінки”). При цьому особа може виступати як виконавець злочину, а в деяких випадках бути іншим співучасником;

2) такий злочин законодавець зараховує до тих, правові наслідки яких погашає подальша поведінка особи;

3) особа, яка вчинила злочин, що виконує чітко визначені в КК дії, які оцінюють як позитивні – бажана з погляду інтересів держави і суспільства поведінка;

4) заохочення особи, яка вчинила певний злочин, до відповідної поведінки застосуванням звільнення від кримінальної відповідальності. Причому звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Особливою частиною КК, є обов’язком, а не правом правозастостосовних органів.

При позитивній посткримінальній поведінці від кримінальної відповідальності звільняють за таких умов:

1) вчинено не будь-який злочин, а один із тих, стосовно яких закон передбачає звільнення від кримінальної відповідальності за відповідної поведінки. Чинний КК передбачає таке звільнення у 13 випадках;

2) злочин є закінченим. При незакінченому злочині підставами звільнення є не ці обставини, а інститут добровільної відмови, більш пільговий для особи;

3) після закінчення злочину винний вчинив дії, прямо передбачені законом як умови звільнення від кримінальної відповідальності. Таке звільнення не впливає на кваліфікацію скоєного, не усуває його оцінку як злочину. Має місце лише специфічний правовий наслідок, позитивний для особи, яка після закінчення злочину діяла відповідно до вимог кримінального закону.