Для сучасного, п'ятого періоду розвитку порівняльно-педагогічних досліджень (почався, за Д. Вілсоном, у 80-ті роки XX ст. і, за його термінологією, має назву - період теоретичних змагань) є характерним значне розширення об'єкта дослідження (перш за все у просторовому полі: вони охоплюють не тільки Північно-Американський та Європейський континенти, а всі регіони світу) та кількості дослідників.
Д. Вілсон провів просопографічне та інституціональне дослідження в галузі порівняльної та зарубіжної педагогіки серед учених близько 300 університетів світу. Свідченням глобалізації порівняльно-педагогічних досліджень у 80-90-х роках стала подальша інституалізація цієї сфери: у 1987 році було створено товариство порівняльної педагогіки на Тайвані, у 1992 - в Ізраїлі, у 1993 - у Сінгапурі, у 1995 - Асоціація азіатських товариств порівняльної педагогіки.
«Змагання», що є характерними для сучасного етапу розвитку науки, пов'язані, передусім, з обговоренням правомірності порівнянь та зіставлень фактів, що стосуються процесів та явищ, які стали предметом дослідження, процедури порівняльно-зіставного аналізу. При виборі об'єктів для порівняння має бути враховано багато чинників: історичних, культурних, економічних, філософських, релігійних, демографічних, соціологічних, власне педагогічних.
Актуальною є й термінологічна проблема визначення статусу порівняльної та зарубіжної педагогіки: як одного цілого, як споріднених галузей знань, як окремих галузей знань. Тривалий час терміни «порівняльна педагогіка» та «зарубіжна педагогіка» вживались як аналогічні, синонімічні. У сучасних умовах це поняття набуло й інших значень, що стали більш уживаними як у педагогічному, так і в широкому соціальному контексті: 1) система заходів, що має на меті виховання в дусі взаєморозуміння та співробітництва між народами; 2) освіта учнів різного етнічного походження в рамках однієї освітньої інституції; 3) вища освіта, пов'язана з тривалим закордонним стажуванням. В Європі існують широкі програми організації студентських обмінів у рамках РЄ, а також Європейська асоціація міжнародної освіти - позаурядова неприбуткова професійна організація, членами якої є 1700 освітян та 34 членські організації з 65 країн. Метою ЕАІЕ є розвиток вищої освіти в регіоні шляхом її інтернаціоналізації.
Навіть при трактуванні порівняльної та зарубіжної педагогіки як аналогічних понять («сіамських близнюків», за визначенням Д. Вілсона), предмет обох галузей педагогічної науки не є ідентичним. Х.В. Даел цілком слушно, на нашу думку, визначає предмет зарубіжної педагогіки як описове вивчення освітніх систем однієї чи кількох зарубіжних країн. У сучасних умовах порівняльна педагогіка є не тільки сферою наукових досліджень, а й навчальним предметом. Початок значної активізації вивчення навчального предмета «Порівняльна педагогіка» у світі відносять до 60-х років XX ст. Саме тоді була прийнята програма порівняльних та регіональних досліджень у сфері освіти в ряді американських університетів. Тоді ж цілий ряд нових програм з порівняльної педагогіки було створено в європейських університетах. В Японії та Бразилії часом прискорення і навіть «спурту» для порівняльної педагогіки стали 70-ті роки, для Австралії, Нової Зеландії та Південної Європи - 90-ті.
У 90-х роках із суттєвими змінами в політиці держав на пострадянському просторі виникають сприятливі умови для швидкого розвитку порівняльно-педагогічних досліджень, позбавлених будь-яких примусових ідеологічних нашарувань. Найбільш цікавими дослідженнями російських компаративістів цього періоду стали монографії, збірники та навчальні посібники: «Методологічні проблеми порівняльної педагогіки» (М., 1991); «Освіта у світі на порозі XXI століття» (1991); А.Н. Джуринський «Зарубіжна школа: історія і сучасність» (1992); «Прогностичні моделі систем освіти в зарубіжних країнах»(1994); «Реформи освіти в сучасному світі: глобальні та регіональні тенденції» (1995); Б.Л. Вульфсон, З.А. Малькова «Порівняльна педагогіка» (1996); А.Н. Джуринський «Порівняльна педагогіка» (1998), «Розвиток освіти в сучасному світі (1999); Б.Л. Вульфсон «Стратегія розвитку освіти на порозі XXI століття» (1999), «Педагогіка народів світу: історія і сучасність» (2001) тощо.
З метою вивчення основних тенденцій і закономірностей розвитку народної освіти і педагогічної науки за рубежем у 1971 році в Українському науково-дослідному інституті педагогіки була створена група педагогічної інформації (з 1972 р. -сектор, а пізніше - лабораторія науково-педагогічної інформації під керівництвом Б.Ф. Мельниченка). З 1992 року ця наукова інституція, очолювана І.Г. Тараненко, дістала назву лабораторії порівняльної педагогіки. Провідними напрямами її пошуків є розвиток методології порівняльно-педагогічних досліджень, виявлення тенденцій та закономірностей розвитку освіти та педагогічної думки в зарубіжних країнах.
Протягом 1972-1998 років співробітники лабораторії (Л.П. Пуховська, Н.В. Абашкіна, Е.П. Бережна, Н.М. Лавриченко, О.І. Локшина, Б.Ф. Мельниченко, Г.В. Степенко, І.Г. Тараненко, Т.І. Тодоров та ін.) опублікували понад 300 праць. Найбільш ґрунтовними з них, що були опубліковані за останнє десятиліття, є такі: «Система народної освіти в зарубіжних країнах на сучасному етапі» (за заг. ред. Б.Ф. Мельниченка); «Методологія і методика педагогічного дослідження. Постановка мети і завдань дослідження» (Е.П. Бережна та ін.); «Проблема диференціації освіти. Зарубіжна педагогічна хроніка», «Сучасні тенденції розвитку педагогічної теорії і практики за рубежем» (І.Г. Тараненко) та інші.
У 1995 році лабораторія підготувала «Короткий енциклопедичний словник зарубіжних педагогічних термінів» і типову програму з курсу «Порівняльна педагогіка». З ініціативи академіка АПН України О.В. Сухомлинської відновив свою діяльність науково-методичний журнал «Шлях освіти», який розвиває традиції, що існували в цьому часописі в 20-ті роки XX ст., сприяючи входженню української системи освіти та педагогічної науки у світовий освітній простір. Матеріали порівняльно-педагогічного характеру публікуються також у журналах «Педагогіка і психологія», «Рідна школа», інших педагогічних та методичних журналах.
Сьогодні в рамках АПН України працюють дві лабораторії порівняльної педагогіки: в Інституті педагогіки та в Інституті педагогіки і психології професійної освіти, які ведуть дослідження в контексті наукової проблематики відповідних колективів.
Предметом уваги українських компаративістів протягом останніх років стали проблеми європейської інтеграції в освітній сфері, включення України в Болонський процес, розвиток педагогічної та професійної освіти в різних країнах, міжнародний досвід стандартизації освіти, проблеми гуманізації освіти, екологічна освіта, шляхи соціалізації особистості тощо.
