Види позовів в адміністративному процесі.

 

Види позовів. Позови класифікуються за трьома підставами:

1) за предметом позову - процесуально-правова класифікація;

2) за об'єктом захисту - матеріально-правова класифікація;

3) за характером інтересу, що захищається.

 

За процесуально-правовим критерієм позови класифікуються на позови:

- про присудження,

- про визнання,

- перетворювальні позови.

Позовом про присудження позивач вимагає від суду зобов'язати відповідача виконати певну дію або утриматися від вчинення дії.

Зміст позову про присудження виражається у вимозі позивача до суду про примушення відповідача до здійснення певних дій; вона виражена у прохальному пункті позовної заяви: стягнути зарплату, відновити на роботі, виселити та ін.

 

Позовом, про визнання є вимога, спрямована на підтвердження судом існування або відсутності певних правовідносин. Оскільки рішенням суду у цих позовах встановлюється існування або відсутність спірних правовідносин, дані позови називають також "установлювальними позовами".

Існує два різновиди установлювальних позовів:

- позитивні позови про визнання

- негативні позови про визнання.

 

Позитивний позов про визнання спрямований на встановлення факту існування спірних прав і юридичних обов'язків, тобто правовідносин, що пов'язують сторони, між якими виник спір (позивача й відповідача).

Негативний позов про визнання спрямований на встановлення факту відсутності суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, тобто правовідносин, що позв'язують сторони (позивача і відповідача).

Перетворювальні позови - це позови, спрямовані на зміну або припинення існуючих з відповідачем правовідносин. Судове рішення в такому разі виступає як юридичний факт матеріального права, що змінює структуру матеріальних правовідносин, наприклад, позов про зміну умов договору.

 

За характером інтересу, що захищається, позови поділяються на:

- особисті;

- для захисту державних і публічних інтересів;

- для захисту інтересів інших осіб

Особисті позови спрямовані на захист власних інтересів позивача, коли він сам є й учасником спірних матеріальних правовідносин, і безпосереднім вигодонабувачем.

Позови щодо захисту державних і публічних інтересів спрямовані на захист в основному майнових прав держави або інтересів суспільства, коли неможливо виділити конкретного вигодонабувача (наприклад, позов прокурора в інтересах держави).

Позови щодо захисту інтересів інших осіб спрямовані на захист не самого позивача, а інших осіб у тих випадках, коли позивач згідно з законом уповноважений на порушення справи в їхніх інтересах (наприклад, позови органів опіки та піклування щодо захисту прав неповнолітніх дітей).

 

Залежно від того, чи є об'єктом порушеного права (інтересу) благо, що піддається грошовій оцінці, позови поділяються на майнові та немайнові. Дана класифікація позовів має практичне значення при визначенні розміру судового збору.

Майновий позов - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що піддається грошовій оцінці. Це означає, що будь- який майновий позов має ціну, тому розмір судового збору визначається у відсотковому відношенні до ціни позову.

Немайновий позов - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці. Отже, немайновий позов не має ціни, тому розмір судового збору визначається в кратному відношенні до встановленого законом неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

 

 

Право на позов.

 

 

До адміністративного суду має право звернутися з адміні стративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Поняття "право на адміністративний позов", то за своєю структурою воно є складним і розглядається як нерозривна єдність двох його сторін: матеріально-правової та процесуально-правової.

Матеріально-правову сторону права на адміністративний позов складає право на задоволення адміністративного позову.

Процесуально-правова сторона знаходить своє відбиття у праві на пред'явлення адміністративного позову.

Право на задоволення адміністративного позову - це право на позитивне вирішення справи, на одержання захисту прав, свобод та інтересів осіб, що звернулися до суду.. Право на пред'явлення адміністративного позову - це право на звернення до адміністративного суду з вимогою про захист, право на одержання реакції від суду у вигляді порушення його діяльності з розгляду та розв'язанню адміністративної справи; його реалізація залежить від процесуально-правових обставин.

Для реалізації права на пред'явлення адміністративного позову необхідний ряд передумов. Виходячи з досліджень процесуальної науки, вважається, що такі передумови можна класифікувати з різноманітних підстав, але найбільш часто їх розподіляють на об'єктивні та суб'єктивні, а також на позитивні та негативні. Що стосується суб'єктивних та об'єктивних передумов, підставою їх визначення є їхня залежність або незалежність від особи того, хто звертається до адміністративного суду.

До суб'єктивних передумов належать наступні: по-перше, особа як уявляється, повинна вважати, що її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин порушені, тобто в неї повинна бути впевненість, що її права, свободи чи інтереси потребують захисту адміністративного суду; по-друге, наявність адміністративної процесуальної правоздатності в особи, яка звертається до суду з адміністративним позовом. Відповідно до ст. 48 КАС України, адміністративна процесуальна правоздатність визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами) (див. коментар до ст. 48 КАС України).

Об'єктивні передумови поділяються на позитивні та негативні в залежності від того, повинні вони бути наявні або відсутні для реалізації права на пред'явлення адміністративного позову.

Правила пред'явлення адміністративного позову:

- додержання вимог до позовної заяви, встановлених ст. 106 КАС України;

- подання позовної заяви особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність. Згідно зі ст. 48 КАС України, адміністративна процесуальна дієздатність належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь, крім того, адміністративна процесуальна дієздатність належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам) (див. коментар до ст. 48 КАС України); наявність у представника належних повноважень (якщо позовну заяву подано представником); подання позовної заяви з додержанням правил про підсудність, встановлених статтями 18-21 КАС України. Зазначимо також, що звернення до адміністративного суду повинно відбуватися у встановлені в Кодексі строки (ст. 99 КАС України).