Розвиток української літератури у другій половині XIX ст. Навіть в умовах прямого переслідування укр

Навіть в умовах прямого переслідування укр.. мови після видання Валуєвського циркуляра 1863 року та Емського указу 1876 року укр.. мовознавство в другій половині 19 ст. досягло значних успіхів. Помітних успіхів досягла й укр.. культура, насамперед завдяки творчості І. Франка – великого художника слова. Видатними укр.. письменниками цієї доби стали В. Стефанник і О. Кобилянська, які реалістично зображали народне життя. Демократичний напрям в укр.. літературі утверджувала письменниця Марко Вовчок (М. Вілінська) В алегоричній формі зображував важке життя селян байкар Л. Глібов. Популярними були твори Пасана Мирного, П. Грабовського, М.Коцюбинського, Лесі Українки. Плідно в галузі драматургії працювали М. Старицький, М.Кропивницький та В. Карпенко-Карий. Їхні соціально – побутові драми й сатиричні комедії маюсь особливий успіх і сьогодні.

6. Український живопис другої половини XIX ст.

Чимало російських художників, зокрема В.Тропінін, працювали в Україні, використовуючи у своїх картинах українську тематику. Водночас й вихідці з України збагатили як українське, так і російське образотворче мистецтво. Особливо видатне місце в українському мистецтві належить Т. Шевченку, який у 1844 р. закінчив Петербурзьку Академію мистецтв, Т.Шевченко створив низку живописних творів з життя селянства («Циганка-ворожка», «Катерина», «Селянська родина» тощо), чимало портретів та офортів (гравюр на міді). За серію офортів Петербурзька Академії мистецтв надала Т.Шевченкові звання академіка гравірування.Поетична і художня спадщина Т.Шевченка мала величезний вплив на розвиток української культури і, зокрема, образотворчого мистецтва. Вона визначили його демократичну спрямованість, яка яскраво відбилася в творчості випускників Петербурзької Академії мистецтв Л.Жемчужникова і К.Трутовського. Обидва росіяни, що багато років жили на Україні й більшу частину своєї творчості зв’язали з Україною, відстоювали впродовж свого життя право українців на національну культуру. Обидва брали участь у створенні альбому «Живописна Україна», написали чимало картин з життя і побуту простих українців. Костянтин Трутовський також відомий своїми ілюстраціями до творів М.Гоголя, Т.Шевченка, Марко Вовчка, а також до біографії Т.Шевченка.У подальшому більшість прогресивних українських художників поділяли ідеї створеного 1870 р. Товариства пересувних художніх виставок та його лідерів: І.Крамського, В.Сурікова, І.Репіна, В.Перова. Беручи приклад з російських «передвижників», українські митці прагнули у своїй творчості використовувати реалістичну художню мову, яку розуміє народ, і показувати свої картини жителям різних міст. Зокрема, в Одесі було створено Товариство південноросійських художників, яке активно займалося виставочною справою.Художня довершеність і високий реалізм притаманні картинам Миколи Пимоненка. Найбільш відомі його роботи - «Проводи рекрутів», «Сінокіс», «Суперниці», «Свати». У історичному жанрі виявив свій талант О. Мурашко. Він є автором відомої картини «Похорони кошового», для центральної постаті якої позував М.Старицький. В пейзажному живописі найбільше обдарування проявив Сергій Васильківський, творчість якого тісно пов’язана з Харківщиною. Він відкрив український живопис Європі, де був удостоєний честі виставляти свої картини у паризькому салоні «поза чергою». Васильківський був справжнім співцем українського степу з його задумою, епічною величчю, грайливістю барв. Все це розкривають його картини: «Козаки в степу», «Отара в степу» «В Запорізькому степу». Неповторним явищем у світовому мистецтві стали морські пейзажі художника-мариністаІ.Айвазовського. Неперевершеним ефектом місячного сяйва відзначалася картина «Ніч над Дніпром» Архипа Куїнджи. Чудовими майстрами пейзажного живопису були також С.Світославський, К.Костанді, В.Орловський, І.Похитонов.

Постійно підтримував свій зв’язок з Україною Ілля Репін, який народився у Чугуєві на Слобожанщині. Серед багатьох творів видатного майстра особливе місце посідає його картина «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Для цієї картини в ролі кошового писаря, зображеного в центрі полотна, позував художнику його товариш - історик Дмитро Іванович Яворницький, який все своє життя присвятив вивченню історії запорозьких козаків і якого за це називали Нестором Запорозької Січі. Кошовим отаманом Іваном Сірком в картині зображений генерал Михайло Драгомиров.На Галичині душею національного мистецького життя був талановитий художник (пейзажист-лірик і портретист) Іван Трупі, зять М.Драгоманова. Він є автором портретів відомих діячів української культури І.Франка, Л.Українки,

В.Стефаника, М.Лисенка та інших.Таким чином, увесь культурний розвиток України відбувався в нерозривному зв’язку з прогресивною культурою російського народу. Багато хто з провідних російських науковців, письменників, митців мали великий вплив на наукову й художню творчість українців. Так само, як і чимало українців робили внесок в загальноросійський культурний розвиток. Особливо показовими в цьому плані є життя й творчість Т.Шевченка. Його викупили на волю з кріпацтва видатні росіяни, освіту він отримав у Петербурзі, присвятив свій талант рідній Україні, боротьбі за волю українського й російського народів. Водночас творчість найкращих українських культурних діячів стала здобутком світової культури.

7.Архітектура України XIX ст.

Розвиток української архітектури першої половини 19 ст. визначили загальні класичні канони й прийоми

Західноєвропейські архітектури. Окрасою Києва цього періоду стали будинки міського театру, університету та інституту шляхетних дівчат, Одеси – будинок театру.У Харкові була споруджена дзвіниця Успенського собору, у Львові Старий театр. З посиленням кріпосництва в сільській місцевості виник своєрідний тип палацової архітектури, яскравими зразками якого стали палаци К. Розумовського в Батурині, маєток Галаганів у Сокиринцях. У садовоархітектурному мистецтві відбувся перехід від регулярного планування до ландшафтних пейзажних парків.

Наприклад в Умані начесть дружини графа Фелікса Потоцького Софії закладено «Софіївський парк», на околицях Білої церкви розкинувся парк «Олександрія», а у Львові – Стрийський парк.
(друга половина 19 ст.) Розвиток капіталізму в Україні спричинив потребу в будівництві нових архітектурних споруд – заводських корпусів, банків, бірж, готелів, навчальних закладів, театрів і музеїв. У цей період у містобудування змінюються стилі,що призвело до еклектизму (поєднання органічно несумісних лементів). Наприклад в м. Києві на Думській площі споруджено будинок міської думи (О. Шілле). За проектом О. Беретті збудовано корпуси Полетехнічного інституту, пансіон Левашової (тепер Президія НАН України). За спільним архітектурним задумом І. Штрома та О. Беретті здійснено будівництво Володимирського собору. У Львові зявилися споруди Політехнічного інституту,оперного театру та ін..