Технологія підготовки школярів до написання есе

Методика написання есе та реклами

Горобченко І.В.,

методист Кременчуцького

науково-методичного центру

«Цей величезний світ ―

дзеркало, у яке нам потрібно дивитися,

щоб пізнати себе до кінця»

М.Монтень, засновник жанру есе

Есе як жанр літератури

У перекладі з англійської, есе (essay) означає «нарис», «твір», «спробу самостійного аналізу» та «обґрунтування теоретичної гі­потези». Есе (фр. essai «спроба, проба, нарис», від лат. exagium «зважування») — літературний жанр прозового твору невели­кого обсягу й вільної композиції.

Есе виражає індивідуальні враження й міркування автора з конкретного приводу або предмета й не претендує на вичерпне трактування. Есеїстичному стилю властиві образність, рухливість асоціацій, нерідко антитиповість мислення, орієнтування на інтимну відвертість і розмовну інтонацію. Есе припускає вираження автором своєї точки зору, особистої суб'єктивної оцінки предмета міркування, дає можливість нестан­дарт­ного (творчого), оригінального висвітлення матеріалу; часто це розмова вголос, вираження емоцій та образність. Це також вільний стиль з можливими елементами імпровізації, певного пафосу, іронії.

Есе – це суб’єктивний, індивідуальний, самостійний простір, де формуються позиції, висловлюються думки, передбачення та демонструється відповідне індивідуалізоване ставлення.

Тому, головна місія та мета есе – це викладення самостійного бачення учнем проблеми, питання, теми на підставі опрацьованого матеріалу та аргументів, у відповідності до обраного підходу, стилю тощо.

Найлегший спосіб представити головну ідею — це висловити її в першому реченні абзацу, а далі подати факти й приклади цієї ідеї. Кожний пункт має бути пов’язаний з головним реченням. Інформацію, яка не стосується головної ідеї, не варто наводити. Але в есе не існує жорсткої регламентації системності викладу, аргументованих висновків. Відштовхуючись від тези (ідеї), учень може,вільно використовувати свої особисті враження, роздуми, асоціації. Есе не може бути побудоване на однозначності, застиглих фактах та судженнях. Це надзвичайно рухома, жива, оригінальна система поглядів кожного конкретного автора. Враження, роздуми й асоціації (на думку І. Звоненко) є “трьома китами есе”, які визначають специфіку жанру есе та метафоричність мовних засобів, які використовуються для його написання.

 

 

 

Аналізуючи досвід застосування есе, можна говорити про імовірні чотири форми використання його, а саме:

1) есе — самостійна творча робота із запропонованої учителем теми (виконується як домашня робота);

2) есе — 30-хвилинна контрольна (або самостійна) робота з вивченого навчального матеріалу;

3) есе — 10—15-хвилинний вільний твір для закріплення й опрацювання нового матеріалу (звичайно, пишеться наприкінці уроку);

4) есе — 5-10-хвилинний вільний твір з метою підведення під­сумків уроку й фіксування сформованих на занятті думок і висновків по темі (найчастіше дається завдання написати, що учні довідалися по новій темі, або сформувати одне пи­тан­ня, на яке вони так і не отримали відповіді).

 

Для перших двох видів есе тема формулюється найчастіше учителем у вигляді проблемного питання, що має спонукати школярів до міркування, а не тільки до логічної побудови відповіді з окремих понять і визначень.

Зрозуміло, есе як вид роботи з розвитку мовлення не слід змішувати з методичним прийомом розвитку критичного мислення. Суть прийому «написання есе» в такій технології можна сформулювати так: «Я пишу для того, щоб зрозуміти, що я про це думаю». Це «вільне» письмо на запропоновану тему, у якому найбільше цінується самостійність, аргументованість, оригінальність вирішення проблеми, дискусійність. Таке есе зазвичай пишуть у класі впродовж 5-10 хвилин після обговорення певної проблеми. Часом у технології критичного мислення цей прийом застосовують як підсумкову рефлексію, коли на усну рефлексію бракує часу.

Що ж до есе як виду роботи в курсі вивчення світової літератури, то цей жанр учнівської творчості має передавати думки автора, його сприйняття ситуації, почуття, народжені в процесі міркування. Це своєрідний «потік інформації», що поєднує філософські роздуми та авторську емоційну оцінку, підкреслено неупереджену. Почуття автора, до речі, неоднозначні, тут виражаються не через штучно приліплені висновки (як це часом робиться у шкільному творі), а природно і логічно. Як у житті. Чудово, якщо есе перетворюється на полеміку автора із самим собою.

Есе дійсно ідеально підходить до навчання школярів критично мислити. Робота над есе не потребує придумування сюжету та вигадування персонажів, як це необхідно, скажімо, для роботи над оповіданням. Проте як і оповідання, есе дає авторові можливість «увімкнути» уяву й фантазію, його текст може містити авторські роздуми, ліричні відступи, описи (портрети, пейзажі та ін.), виклад передісторії стосунків персонажів і т. Як уже говорилося, стиль есе вирізняється яскравою образністю, афористичністю, вітається парадоксальність думки та її виразу. Автор уживає метафори, алегоричні та притчеві образи, символи, порівняння.

Перш ніж навчати учнів писати твір у жанрі есе необхідно провести підготовчу роботу, яка навчить дітей відрізняти один від одного есе та нарис.

Пропонуємо проаналізувати два тексти:

 

Твір-есе

Осінь приходить у жовтні

Такої довгої ночі в її житті ще не було. Це було, мабуть, вперше за останні роки. Осінь у природі, осінь… у житті. І темрява ночі. Осінь приходить у жовтні. А самотність?

Саме вночі приходить до неї самотність. Відверта. Безжальна. Як болить і плаче серце!.. саме в обіймах самотності вона починає думати про майбутнє.

… Майбутнє буде потім. А поки що ― слухай ніч. Слухай шелест дощу за вікном… Осіння ніч довга, а перед тобою ще літ-літ одиноких. Лежи і слухай. Ніч, як і раніше, хльоскає по шибці гілочкою вишні, стиха шумить акація на вулиці, все дружніший і нестримний шум дощу. Ця ніч, як і всі попередні,―з шумом і самотою.

Ніч і дощ, ніч і жура. Осінь приходить у жовтні. А щастя?

 

Твір-нарис

Осінній лист чекав цієї миті…

Знову осінь крутить свій гончарний круг листопаду, наносить чарівні фарби на порцеляну листя… і воно, причепурившись, відривається від гілки-матері і летить, летить. На волю, на волю… Осінній лист так чекав цієї миті. Чекав навесні, коли був молодим-зеленим і всього боявся в такому холодному світі… Чекав влітку, коли жарке сонце випікало його зелене тіло, а довгоочікувані дощі й вітри приходили в гості так рідко…

І ось нарешті, прийшла вона, мудра, спокійна. Розмальовує квітники осель хризантемами, чорнобривцями і айстрами; дарує небу останні білі хмари ― пір’їни птахів, що летять у вирій… А за всім цим вічним кружлянням, вертінням, шелестом ― політ-танок осіннього листя, що вирвалось на волю. У цьому танку печаль, осіння, незрозуміла печаль, яку я не проміняю ні на весняну, ні на літню радість.

 

Після читання пропоную відповісти на наступні питання:

1. Про що розмірковує автор, визначте тему уривка?

2. З’ясуйте композицію тексту? Чи можна виокремити вступ і кінцівку?

3. Зверніть увагу на використану лексику.

4. Чи можна стверджувати, що уривки завершені?

5. Схарактеризуйте синтаксис наведених текстів.

6. Дайте заголовок текстам.

 

Робота з аналізу двох текстів сприяє формуванню вмінь розрізняти подібність і відмінність у нарисі та есе. Рівень запам’ятовування, як правило, підвищується, якщо учні узагальнюють свої знання, занотовуючи їх у таблицю наступного характеру:

 

Подібність есе та нарису

Відмінності есе від нарису

1. Вибір теми, об’єкта. 2. Точність використаного матеріалу. 3. Образність мови. 4. Композиційна завершеність.

1. Наявність індивідуальної позиції автора 2. Емоційність викладу. 3. Орієнтири на розмовне мовлення: · звертання до читача; · кільцеве обрамлення; · розмовна інтонація (безпосередність, невимушеність вислову); · допускається розмовна лексика, що створює враження «живої бесіди» з читачем; · уживання неповних речень, питальних та окличних конструкцій, риторичних звертань, запитань, тверджень; · афористичність; · головна вимога - індивідуальність авторського стилю.

 

Технологія підготовки школярів до написання есе

Проаналізувавши вітчизняний досвід роботи над есе у школах, можемо виділити такі етапи(за О. Глазовою):

1-й етап. Ознайомлення школярів із жанром есе та вимогами до його створення.

2- й етап. Ознайомлення зі зразками жанру – як із творами визначних майстрів пера (передовсім через міжпредметні зв’язки – на уроках літератури есе опрацьовують), так і з цікавими учнівськими роботами цього жанру.

3-й етап. Ознайомлення з алгоритмом створення есе (можливо, в традиційній для сучасної школи формі пам’ятки). Практична апробація школярами такого алгоритму в малих групах або парах.

4-й етап. Презентація створеного есе групами (парами).

5-й етап. Колективне обговорення прослуханих есе, визначення типових утруднень у їхньому створенні та шляхів попередження допущених помилок (змістових, мовленнєвих).

6-й етап. Індивідуальна робота учнів над створенням есе.

 

Процес написання есе можна розбити на кілька стадій: обмірковування - планування - написання - перевірка - виправлення.

Планування - визначення мети, основних ідей, джерел інформації, термінів закінчення й подання роботи. Мета повинна визначати дії. Ідеї, як і мета, можуть бути конкретними й загальними, більше абстрактними. Думки, почуття, погляди й подання можуть бути виражені у формі аналогій, асоціації, припущень, міркувань, суджень, аргументів, доводів тощо.

Джерела. Тема есе підкаже, де шукати потрібний матеріал. Звичайно користуються бібліотекою, Інтернет-ресурсами, словниками, довідниками. Перегляд означає редагування тексту з орієнтацією на якість і ефективність. Якість тексту складається із чотирьох основних компонентів: ясності думки, виразності, грамотності й коректності. Необхідно чітко і ясно формулювати ідеї, які хочете виразити, інакше вам не вдасться донести ці ідеї й відомості до читачів.

Виразність — це доступність тексту для розуміння. Легше всього її можна досягти, користуючись логічно й послідовно ретельно обраними словами, фразами й взаємозалежними абзацами, що розкривають тему.

Грамотність відбиває дотримання норм граматики й правопису. Якщо в чомусь сумніваєтеся, загляньте в підручник, словник або посібник зі стилістики чи дайте прочитати написане людині, чия манера писати вам подобається.

Коректність — це манера письма. Писати треба полемічно, але чемно.

Картка-інформатор №1

Окремі питання структури та змісту есе

Структура есе. Щоб у вашого есе справді був зміст, необхідно задати йому головну ідею. Вона повинна проходити червоною лінією через все есе. Інші ідеї - менш яскраві - повинні підтримувати те, що ви збираєтеся донести до читача. Таким чином, у Вас вийде якась структура

Сама по собі структура есе повинна мати сенс. Інші ідеї повинні логічно узгоджуватися. За такою структурою можна писати кожне есе, наповнюючи його потрібними фактами. Важливо також, щоб висновок «повертався» до головної ідеї. Іншими словами, він повинен містити те, що було написано у вступі. Читати есе досить швидко, тому те, як сформовано висновок, відіграє вирішальну роль в оцінці вашого есе.

Однак для того, щоб написати есе, близьке до успішного, цього мало. Існує кілька прийомів написання есе, які допома­га­ють організувати ваші думки таким чином, щоб вони були зро­зумілі не тільки вам, але й викладачеві.

1. Хронологія. Щоб викладач не заплутався в подіях, необ­хідно навчитися дуже плавно переходити від одного випадку до іншого. Для цього існує таке поняття як послідовність подій. Недолік у такого прийому один: есе може вийти нудним. Щоб цього не відбулося, не зациклюйтесь на часі - просто згадуйте його. Не намагайтеся також описати все, що відбувалося в певний період. Пам’ятайте, що відштовхуватися потрібно від того, як звучить тема (що у вас запитують).

2. Оповідання. За допомогою цього прийому есе перетворю­ється в повість. Починається таке есе з якої-небудь дії або історії, що триває до самого кінця. У процесі можна підкреслювати різні якості, можливості або знання, які пов’язані з темою.

3. Опис. Цей прийом дуже близький до оповідального, однак наявність якої-небудь історії не обов'язкова. При цьому харак­тер­ни­ми рисами такого есе є яскрава фантазія, що під­твер­джу­єть­ся багатою мовою, і цікаві деталі, які гарно використовуються в тексті. Перевага прийому в тім, що викладач довгий час залишається під враженням. При цьому, як показує практика, у викладача в пам'яті відкладаються певні деталі, за якими він легко ідентифікує автора есе.

4. Порівняння. Прийом застосовується в основному до питання, за яким потрібно описати, наприклад, досвід або ж невдачу. Однак цим використання такого підходу не обмежується.

5. Ефективний початок. Як з'ясувалося, прийомів для напи­сан­ня есе існує багато. Завдання залишається одне – сісти й написати! Однак важливіше зуміти правильно почати есе.

Враховуючи, що жанру есе властивим є нестандартний початок, різні тексти, що написані в ньому, звучать як продовження початої розмови, тому я вважаю необхідним показати дітям зразки вступів до творів. Наприклад:

Миттєвим та яскравим, як спалах блискавки на грізному небі, було життя М.Ю.Лермонтова. Пройшовши такий короткий шлях, сповнений злетами натхнення і гіркотою раз очарувань, він залишив нам у спадок свої прекрасні твори. Його вірші дихають волею, а душа чекає чогось незвичайного. І кожен у цьому світі може знайти щось своє, особливо близьке і дороге.

(До твору «Читаючи улюблені поезії М.Ю.Лермонтова»)

 

Цікава тема. Якщо «поговорити» про когось, то я хочу взяти з розмови щось зовсім нове для мене. А як я сама собі можу сказати нове?! Абсурд якийсь!

Тому я вирішили ризикнути. Висуваю тезу: «Бунін найцікавіший російський письменник» ― і намагатимуся довести це на прикладі одного його оповідання.

(До твору «Я хочу поговорити про Буніна»)

Що є цінністю життя? Філософи усіх часів намагалися знайти відповідь на це питання. Але чи дано людині знати це? Відповідь приходить тільки найдостойнішим. Одним з таких був Ф.Достоєвський…

(До твору «Життя і його цінність оцінці Ф.Достоєвського)

 

Знання варіантів вступів допоможуть учням сформулювати і свій початок есе.

Дітей хвилює питання, як завершити твір, тим більше, що ми знаємо, що твори, написані в жанрі есе, відрізняються незавершеністю. Наприклад:

 

Які прекрасні, яскраві поезії М.Ю.Лермонтова! Вони справили на мене незабутнє, глибоке враження.

М.Ю.Лермонтов ― один з моїх найулюбленіших поетів. У його творах я можу знайти відповіді на всі питання, що хвилюють мене, адже почуття і цінність душі людської залишилися такими ж. Я як думаєте ви? Чи погоджуєтеся зі мною?

(До твору «Читаючи улюблені поезії М.Ю.Лермонтова»)

 

Тютчев навчив мене помічати те, чого я раніше не помічала, милуватися тим, що не кидається в очі. А яке ваш ставлення до поезій Тютчева? Які думки викликає у вас лірика Тютчева?

(До твору «Лірика Ф.І.Тютчева у моєму сприйнятті»)

 

Для полегшення організації роботи пропоную дітям картку-інформатор про види вступів та висновків.

Картка-інформатор № 2