1. Вибір теми (наукової проблеми), ознайомлення з нею, її обґрунтування.
2. Пошук і підбір літератури з теми.
3. Складання робочої картотеки літератури з теми.
4. З’ясування об’єкта, предмета, визначення мети та завдань дослідження.
5. Вивчення та конспектування літератури з проблеми дослідження.
6. Складання попереднього плану роботи, змісту, узгодження його з керівником.
7. Викладення змісту роботи згідно з її структурою.
8. Проведення емпіричного дослідження (створення експериментальної вибірки, підбір методів і методик, підготовка стимульного матеріалу, обробка даних).
9. Розробка на підставі отриманих результатів констатувального експерименту програми формувального впливу (психологічної просвіти, профілактики, корекції).
10. Підбір методів математико-статистичної обробки даних, їх проведення.
11. Формулювання висновків.
12. Написання вступу та огляду літератури з проблеми дослідження.
13. Оформлення списку використаних джерел і додатків.
14. Подання чорнового варіанта роботи науковому керівникові (матеріали дипломної роботи подаються керівнику не менш, ніж 1 раз на місяць), написання відгуку науковим керівником.
15. Усунення зауважень, урахування рекомендацій наукового керівника, підготовка варіанта роботи до зовнішньої рецензії, отримання рецензії.
16. Доопрацювання роботи з урахуванням рекомендацій рецензента, остаточне редагування тексту, чистове оформлення роботи, підготовка її до захисту.
Підготовчий етап роботи над дипломним дослідженням починається з вибору теми – постановки наукової проблеми, її осмислення та обґрунтування.З переліку тем, запропонованих кафедрою, студент вибирає ту, яка найповніше відповідає його науковому інтересу та схильності, є актуальною й мало дослідженою в науці. Перевага надається темі, при розробці якої студент може виявити максимум особистісної творчості та ініціативи. Проблема – це запитання або комплекс запитань, які виникають у ході пізнання, вирішення яких має істотний практичний або теоретичний інтерес [7]. Саме недостатність знань, інформації, суперечливість наукових фактів у суспільній практиці або в результаті наукового дослідження зумовлюють появу й формулювання наукової проблеми. Постановка наукової проблеми припускає таку послідовність дій:
– виявлення дефіциту інформації;
– усвідомлення потреби в усуненні цього дефіциту;
– опис проблемної ситуації;
– формулювання проблеми в наукових категоріях і термінах.
При з’ясуванні об’єкта, предмета і мети дослідження необхідно зважати на те, що між ними і темою дипломної роботи є системні логічні зв’язки. Визначаючи об’єкт, потрібно знайти відповідь на запитання: що розглядається. Об'єкт розуміється як фрагмент реального світу (процес, явище), на який спрямовуються дослідницькі дії й зусилля. Предмет визначає аспект розгляду, дає уявлення про зміст об’єкта дослідження, про те, які нові відношення, властивості, аспекти і функції об’єкта розкриваються. Наприклад, тема дипломної роботи: «Гендерні особливості прояву інтернет-залежної поведінки у підлітків». Об’єкт дослідження – інтернет-залежна поведінка підлітків, предмет дослідження – гендерні особливості прояву залежності від Інтернету у підлітків.
Мета дослідження пов’язана з об’єктом і предметом, а також з його кінцевим результатом і способами його досягнення. Наявність поставленої мети дозволяє визначити завдання дослідження, які можуть включати такі складові:
– вирішення певних теоретичних питань, які входять до загальної проблеми дослідження; загальний аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми; усебічне вивчення практики розв’язання цієї проблеми; виявлення загальних особливостей прогресивного наукового досвіду;
– з’ясування психологічних особливостей заявленого в темі дипломної роботи вікового періоду розвитку;
– обґрунтування необхідної системи заходів щодо розв’язання проблеми;
– експериментальна перевірка запропонованої системи заходів щодо відповідності її критеріям оптимальності, тобто досягненню максимально важливих у відповідних умовах результатів розв’язання цієї проблеми при певних витратах часу і зусиль;
– розробка програми формувального впливу (психологічної просвіти, профілактики, корекції, розвитку) на підставі отриманих результатів емпіричного дослідження.
4 Вимоги до структурних елементів ДИПЛОМНОЇ роботи
Зразок завдання на дипломну роботу наведений у додатку Б.
Календарний план виконання дипломної роботи оформляється згідно з додатком Б. У ньому подано перелік заходів, які необхідно здійснити в ході виконання роботи.
У змісті роботи відображаються основні її структурні розділи з указанням сторінок. Приклад оформлення змісту подано у додатку В.
У вступі слід указати на актуальність теми (не менш, ніж 0,5 сторінки тексту). Актуальність відображає важливість і своєчасність дослідження вибраної теми, її відповідність сучасним потребам психологічної науки, а також визначення основних напрямів дослідження цієї проблеми із указанням прізвищ науковців, які займалися їх розробкою. У кінці цього аналізу слід окреслити ті аспекти проблеми, які ще недостатньо вивчені. Основними аспектами актуальності є такі:
а) необхідність доповнення теоретичних положень, що стосуються явища, яке вивчається;
б) потреба в нових фактах, які дозволять розширити теорію і сферу її використання;
в) потреба в більш ефективних психодіагностичних і дослідницьких методах, що здатні забезпечити отримання нових даних;
г) потреба в методах (засобах, технологіях), що мають більші широкі можливості та ефективність психологічного впливу, навчання, виховання, тренування, корекції, реабілітації;
д) потреба в доповненні чи вдосконаленні психологічних теорій, концепцій, рекомендацій з метою більш широкого їх використання як представниками інших наук, так і широкими прошарками населення [8, 9].
Після актуальностіу вступі визначають об’єкт дослідження. Далі розкриваються найбільш значущі властивості, сторони об’єкта, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі – предмет дослідження.
Мета дослідження – наступний складник вступу і являє собою очікуваний кінцевий результат, який зумовлює загальну спрямованість і логіку дослідження (теоретичного або прикладного). Мета визначається відповіддю на запитання: «Для чого (чому) проводиться дослідження?». Мета формулюється таким чином: «Мета дослідження – на підставі теоретичного аналізу проблеми та її емпіричного дослідження визначити гендерні особливості прояву інтернет-залежної поведінки підлітків; розробити програму соціально-психологічного тренінгу щодо подолання інтернет-залежності підлітків з урахуванням їх гендерних особливостей».
Завдання дослідження розкривають зміст предмета дослідження і основні етапи реалізації мети дослідження. Формулювання завдань доцільно розпочинати словами: виявити, з’ясувати, проаналізувати, визначити, розробити. У роботі має бути сформульовано не менше чотирьох завдань. Вони можуть бути представлені у вигляді основних етапів роботи або сформульовані як запитання, відповіді на які дозволять досягти мети дослідження.
Важливим компонентом вступу бакалаврської роботи є методологічні та теоретичні засади дослідження – це наукові теорії та концепції (із указанням на їх авторів), на яких ґрунтується дослідження [1]. Методологічні положення наводяться як постулати, які не підлягають доведенню або критиці. Наприклад: «Методологічні та теоретичні засади дослідження становилять: принципи системного підходу в психології (Б. Ананьєв, В. Ганзен, Б. Ломов, Г. Щедровицький та ін.); теорія генези особистості (С. Максименко), культурно-історична концепція Л. Виготського; концепції психології залежної поведінки особистості (О. Змановська, О. Єгоров, О. Лічко, Д. Менделевич та ін.); сучасні напрями дослідження інтернет-залежної поведінки (І. Барух, Р. Девіс, І. Гольдберг, О. Єгоров, К. Янг та ін.); принципи надання психологічної допомоги (О. Блинова, О. Бондаренко, К. Роджерс, Т. Яценко)».
Методи (методики) дослідження також прописуються у вступі. Вони маютьвідповідати меті і завданням дослідження, відбивати специфіку об’єкта, що вивчається. У вступі подається перелік використаних у роботі методів і методик дослідження. Основні з них: теоретичні – аналіз, порівняння, систематизація та узагальнення наукової літератури з проблеми дослідження; емпіричні – психолого-педагогічний експеримент (констатувальний етап), спостереження, бесіди, анкетування, тестування (з обов’язковою назвою використаних методик і їх авторів), проективні методи; методи статистичної обробки даних – здійснюється за допомогою статистичних пакетів ІВМ SPSS Statistics 22.0.0, застосовується розрахунок описових статистик, кореляційний аналіз (розрахунок коефіцієнта лінійної кореляції Пірсона), Т-критерій Стьюдента, U-критерій Манна-Уітні [7, 9, 11, 19].
Психодіагностичний інструментарій, який буде застосовуватися для досягнення мети дослідження, повинен бути надійним, валідним і об’єктивним.
Теоретичне значення дослідження – висвітлення особистих досягнень у виявленні нових фактів, зв’язків, закономірностей; формулюванні висновків, пропозицій і рекомендацій, які узагальнюють і доповнюють наукові знання про сутність досліджуваного явища.
Практичне значення отриманих результатів становлять нові методи, способи, методики, які використані в роботі і можуть бути використані у відповідній галузі із зазначенням ступеня готовності до використання. Практичне використання результатів може бути також підтверджено їх включенням до навчально-методичної літератури навчального закладу.
Апробація. У цій частині вступу слід назвати публікації, у яких розкрито основні результати випускної роботи, та зазначити конференції, семінари, «круглі столи», на яких представлено результати свого наукового дослідження.
У вступі також потрібно вказати базу дослідження (де проводилося дослідження) і описати вибірку досліджуваних (хто був охоплений дослідженням і скільки респондентів брали у ньому участь).
Завершують вступ характеристикою структури роботи: визначають основні структурні компоненти дипломної роботи; вказують її обсяг, кількість використаних літературних джерел, додатків, таблиць і рисунків.
Кожну з визначених складових вступу описують, починаючи з абзацу. Їх назви (актуальність роботи, об’єкт дослідження, предмет дослідження, мета, завдання, методологічні та теоретичні засади дослідження, методи дослідження тощо) слід виділяти жирним шрифтом. Вступ має розміститися на двох сторінках.
Для якісного написання вступу студентам бажано ознайомитися з авторефератами дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук.
Розділ 1 передбачає теоретичне вивчення об’єкта і предмета досл і дження, у якому подають огляд літератури з досліджуваної проблеми та теоретичні узагальнення автора дипломної роботи. Заголовок до цього розділу повинен змістовно відображати сутність досліджуваної проблеми. Дотримуючись принципів послідовного та цілісного викладу наукових матеріалів, слід стисло та лаконічно висвітлити ступінь розкриття проблеми в історії науки та сучасній вітчизняній і зарубіжній літературі, зазначивши ті питання чи аспекти проблеми, які слід вивчити. Аналізуючи наукові джерела, необхідно розглянути різні погляди на проблему та висловити власне ставлення до тих чи інших положень. Традиційно огляд літератури починається з більш широких понять (тобто об’єкта дослідження), а потім переходить до більш конкретних (тобто предмета дослідження) відповідно до завдань роботи [1, 7, 9, 14].
Потрібно чітко визначити межі вікового періоду досліджуваних з посиланням на автора класифікації. Дотримуючись принципів наукової етики, необхідно перевірити відповідність посилань і цитувань. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно сутності досліджуваних понять, явищ, процесів та їх складників.
У розділі 2 (методичному) необхідно подати методичне обґрунтування емпіричного вивчення предмета дослідження, зробити опис обраних в якості психодіагностичного інструментарію методів і методик дослідження [13].
Опис методик повинен містити обґрунтування їхньої доцільності для цього дослідження, виходячи з мети, робочих гіпотез і завдань. Тексти методик (опитувальники, способи підрахування, ключі, бланки тощо) подають у додатках. Загальновідомі методики не потребують детального опису, а методики, адаптацію яких здійснює автор дипломної роботи, анкети, опитувальники для бесід чи інтерв’ю потребують детального опису. У дипломній роботі варто застосувати 3–4 психодіагностичні методики. Опис конкретних тестових методик у пунктах методичного розділу можна здійснити за схемою, запропонованою В. Ф. Моргуном [19]:
– автори методики та історія її розробки;
– призначення методики;
– принцип побудови методики;
– одиниця вимірювання і надійність результатів;
– обґрунтованість методики;
– бланк методики;
– процедура опитування;
– обробка та якісний аналіз результатів;
– труднощі та обмеження у використанні методики;
– висновки і рекомендації.
У розділі 3 (емпіричному) необхідно розкрити організацію емпіричного дослідження, надати результати констатувального експерименту, проведений кількісний аналіз отриманих даних з подальшою їх якісною інтерпретацією і узагальненням; розроблену на підставі отриманих результатів програму формувального впливу, наприклад, програму соціально-психологічного тренінгу.
Емпіричне дослідження, спрямоване на збір і аналіз даних з проблеми, обов’язково повинно мати певну новизну порівняно з існуючими дослідженнями.
У емпіричному дослідженні виділяють такі етапи [7, 8]:
1) планування експериментального дослідження;
2) добір і розподіл (за необхідності) досліджуваних у групи;
3) проведення дослідження, спрямованого на збір емпіричного матеріалу (підготовка експерименту, мотивування респондентів, інструктаж, ведення протоколу);
4) кількісна та якісна обробка даних;
5) інтерпретація та узагальнення даних;
6) формування висновків, які підтверджують або спростовують висунуті емпіричні гіпотези.
На цьому етапі дипломної роботи студент має використати знання з курсів «Експериментальна психологія», «Методологічні та теоретичні проблеми психології», «Математичні методи в психології», «Психодіагностика», «Практикум із загальної психології».
При описі «Організація емпіричного дослідження» студент має детально розкрити особливості проведення свого емпіричного дослідження:
– зазначити мету та завдання емпіричного дослідження;
– обґрунтувати вибір типу дослідження (експериментальне, кореляційне, квазіекспериментальне тощо);
– обґрунтувати комплектування досліджуваної вибірки, умови її репрезентативності та детальну її характеристику;
– детально охарактеризувати основні етапи проведення дослідження (указати місце та час проведення кожного з етапів, а також інші особливості організації дослідження, що є суттєвими для отримання достовірних даних).
Власне експериментальне дослідження у класичній формі потребує високого рівня спеціальної підготовки студента та певних матеріальних затрат, тому використовується рідко.
Емпіричне дослідження у студентських наукових роботах переважно набуває характеру кореляційного. Кореляційний аналіз застосовують для перевірки гіпотези про статистичну залежність значень двох або декількох змінних у тому випадку, якщо дослідник може їх реєструвати (вимірювати), але не контролювати (змінювати). При цьому змінними можуть бути дані тестувань, спостережень, експериментів, соціально-демографічні характеристики, фізіологічні параметри, особливості поведінки тощо. Наприклад, кореляційне дослідження дозволяє дати кількісний взаємозв’язок таких ознак, як: успішність навчання у ВНЗ і ступінь професійних досягнень після його закінчення, рівень домагань і стрес, риси особистості й професійна орієнтація, тривожність і внутрішньогруповий статус, соціальна адаптованість і агресивність при конфлікті й т. ін. [7, 8, 21].
Кореляція може застосовуватися для визначення валідності й надійності тестів, а також у пілотажі при перевірці придатності експериментальних гіпотез. Наявність кореляції не впливає на причинно-наслідковий зв’язок між змінними, але дозволяє висунути таку гіпотезу. Якщо зміна однієї змінної супроводжується зміною іншої, то йдеться про кореляцію цих змінних [21].
У разі виконання студентом наукової роботи такої, як розробка в галузі практичної психології, практична частина дослідження може будуватися у формі квазіекспериментального плану. Квазіекспериментальні плани є спробою урахування реалій життя при проведенні емпіричних досліджень. Умови, які висуває життя, а також практичні завдання експериментаторів не завжди дозволяють реалізувати плани «щирих експериментів», використовувати схеми контролю зовнішніх змінних. Дослідник усвідомлює ті джерела артефактів – зовнішні змінні, які він не може контролювати. Для часткової компенсації й контролю ефектів, що виникають при порушенні планів «щирих експериментів», дослідники використовують штучні схеми, названі квазіекспериментами [8].
Експериментальна вибірка – це кількість людей, що беруть безпосередню участь у дослідженні. Склад експериментальної вибірки повинен представляти (репрезентувати) генеральну сукупність (популяцію), оскільки висновки, одержані в експерименті, поширюються на всіх членів популяції, а не тільки на представників вибірки. Формування експериментальної вибірки має відповідати змістовному критерію (критерію операціональної валідності), тобто підбір експериментальної групи повинен визначатися предметом дослідження. Опис групи досліджуваних висвітлює головні їхні характеристики – кількість, соціально-демографічні дані (стать, вік, соціальний сімейний стан, досвід роботи, посаду та інші важливі для дослідження параметри), тобто ті змінні, за якими можливо виокремлення досліджуваних в окремі групи та підгрупи [8].
Кількість досліджуваних, за умови групового дослідження (якщо в роботі передбачено порівняння груп досліджуваних за певним критерієм), має бути не менше 30 осіб у кожній групі (рекомендовано до 60 осіб), за умови індивідуального – 25–30 осіб. За неможливості зібрати належний обсяг даних, у зв’язку зі специфікою теми дипломної роботи, питання про зменшення групи досліджуваних вирішується на засіданні кафедри.
Осіб, які брали участь у дослідженні, називають «досліджувані», «респонденти»: неприпустимо називати їх «піддослідними»!
У процесі проведення психологічних досліджень і написання наукової дослідницької роботи слід чітко дотримуватися етичності та конфіденційності як провідних стрижневих принципів психологічного дослідження. Конфіденційність даних про стан психічного здоров’я особи гарантується ст. 6 Закону України про психіатричну допомогу. Категорично неприпустимо називати прізвища досліджуваних осіб під час обговорення результатів, чи наводити їх у таблицях із результатами досліджень, а також подавати будь-яку інформацію, на підставі якої можна ідентифікувати досліджуваних. Кожен респондент повинен мати свій порядковий номер.
Первинні кількісні дані кожного досліджуваного за всіма методиками подаються у додатках роботи у вигляді таблиць, в основному тексті наводять узагальнені результати статистичної обробки даних у вигляді таблиць, гістограм, графіків, діаграм.
Студент має бути готовий показати заповнені бланки опитування з результатами власного дослідження на вимогу наукового керівника чи комісії. Таблиці мають бути зрозумілими читачам, назви змінних у таблицях слід указувати так, щоб читач міг розуміти, про що йдеться. Зведена таблиця результатів повинна мати назву, що достатньо повно відображає її зміст і специфіку. Наприклад «Зведена таблиця результатів дослідження студентів 1-2 курсів спеціальності «Психологія» Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського за методикою діагностики акцентуацій характеру К. Леонгарда».
У рядках подається умовне позначення всієї інформації, що буде занесена до таблиці: психологічні ознаки, соціально-демографічні дані тощо. Якщо деякі методики мають підшкали, виникає необхідність угорі прописати назву методики, а внизу – склад її підшкал. У кожному наступному рядкові необхідно прописати код досліджуваного і значення усіх параметрів, що були у нього виміряні. Кожен рядок містить значення показників одного досліджуваного. У стовпчики заносять дані конкретної ознаки усіх досліджуваних. Таким чином, у кожній чарунці таблиці записане тільки одне значення показника певної ознаки одного досліджуваного. Приклад оформлення зведеної таблиці емпіричного дослідження за обраною методикою подано у додатку Г (табл. Г.1).
Якщо студент використовував проективні методики, а саме – рисункові тести, то найбільш цікаві рисунки респондентів необхідно надати у додатках, прописавши це так: «Рисунки респондентів наведено у додатку Д (рис. Д.1-Д.10).
Головна частина роботи – це аналіз отриманих у процесі дослідження результатів. Аналіз отриманих результатів виконують із застосуванням методів статистичного опрацювання результатів, які вибирають згідно з метою, завданнями і специфікою дослідження. Якщо неможливо застосувати засоби статистики, виконують змістовий аналіз даних. Адекватність застосованих методів статистичного аналізу відображає рівень теоретико-методологічної підготовки студента.
Аналіз проведеної психодіагностичної методики повинен розкриватися як певний етап констатувального експерименту.
При аналізі результатів вони повинні подаватися наочно – у таблицях результатів по всій вибірці досліджуваних у відсотках, у кількості осіб; а також із застосуванням графічних засобів (діаграм, сегментограм, гістограм, графіків). Після наочної презентації кількісних показників результатів дослідження потрібно зробити їх якісну інтерпретацію як за кожною методикою окремо, так і за результатами всього емпіричного дослідження.
Для підвищення достовірності висновків доцільно використовувати методи математичної статистики під час обробки даних.
Вибір критерію математичної статистики залежить від дослідницьких завдань [7, 11] (табл. 4.1).
Таблиця 4.1 – Відповідність методів статистичної обробки даних завданням дослідження
| Завдання | Математично-статистичні показники |
| Пошук відмінностей у психологічних показниках досліджуваних, які мають ті чи інші особливості | Парний критерій Вілкоксона, U-критерій Манна-Уїтні, критерій хі-квадрат (х2), точний критерій Фішера, біноміальний критерій, t -критерій Стьюдента |
| Пошук взаємозв’язку психологічних показників в одних і тих самих досліджуваних | Коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона, коефіцієнт рангової кореляції Спірмена |
| Виявлення структури даних, їх взаємозв’язку | Факторний аналіз |
| Оцінювання впливу різних факторів на ознаку, що вивчається | U-критерій Манна-Уїтні, критерій Краскела-Уолліса, ї-критерій Вілкоксона, критерій х2 Фрідмана |
| Вияв значущості змін певних психологічних, поведінкових параметрів і проявів за певний проміжок часу, у певних умовах (наприклад, в умовах корекційного впливу) | Критерії знаків, Т-критерій Вілкоксона, Т-критерій Стьюдента. |
В аналітичній частині роботи порівнюють отримані результати із аналогічними даними, поданими в наукових дослідженнях, й аналізують збіги і відмінності або негативні результати, оцінюючи, чи вдалося виконати завдання дослідження, досягти мети і наскільки підтвердилися гіпотези. За необхідності можна знайти зв’язок між психологічними змінними (результатами психологічного вимірювання) з використанням кореляційного аналізу (розрахунку коефіцієнтів лінійної кореляції Пірсона чи рангової кореляції Спірмена), або порівняти результати у представників різної статі, різного віку, різної професійної спрямованості тощо.
Послідовність опису проведених статистичних підрахунків визначають логікою доведення (чи спростування) положень, що містять гіпотези емпіричного дослідження.
Щодо розроблення програми формувальних впливів, то вона може бути представлена як:
– програма соціально-психологічного тренінгу із урахуванням вимог, що висуваються до її складання;
– як прописана система психологічної просвіти;
– як програма психокорекційних заходів щодо вирішення проблем, які були виявлені у ході емпіричного дослідження.
Кожен підрозділ необхідно завершити короткими висновками. У висновках емпіричного розділу слід зазначити, чи вдалося (і наскільки) емпірично підтвердити сформульовані емпіричні гіпотези.
Кожна частина дипломної роботи має певний обсяг. Розділ 1, у якому відображені теоретико-методологічні засади дослідження, має складати не менше, ніж 1/3 від загального обсягу роботи.
Висновки до роботи являють собою синтезовану наукову інформацію, накопичену у процесі дослідження. Тобто послідовний, логічний, чіткий виклад основних результатів і їх співвідношення з метою і конкретними завданнями, сформульованими у вступі. У висновках викладають найважливіші наукові та практичні результати.
Висновки в кінці роботи не повинні підмінюватися механічним узагальненням висновків до розділів, а мають містити те нове, суттєве, що становить підсумкові результати дослідження. Вони подаються у вигляді певної кількості пронумерованих абзаців. Їх послідовність визначається логікою завдань дослідження.
У висновках необхідно наголосити на тому, що мета дослідження досягнута, а всі поставлені завдання розв’язані. Висновки потрібно структурувати як відповідь на сформульовані у вступі завдання. Приблизний обсяг висновків – три–чотири сторінки тексту.
Додатки є продовженням дипломної роботи і мають наскрізну нумерацію сторінок, спільну з документом. Кожен додаток починається з нової сторінки. Слово «додаток» пишуть з правого боку рядка малими літерами з першої великої. Заголовок додатка друкують шрифтом 14 (з першої великої) посередині рядка.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер І, Є, Ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад, «Додаток А». Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У такому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку. Наприклад: А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1. додатка В. Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула А.1 – перша формула додатка А. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту.
Додатки не є обов’язковим елементом роботи. Однак вони підвищують рівень довіри до результатів дослідження, свідчать про їхню достовірність. Додатки завжди роблять тоді, коли теоретичний або емпіричний матеріал великий за обсягом. Основну його частину подають у додатках, а найголовніше з нього – в основному тексті роботи. При цьому дається відповідне посилання.
Якщо є необхідність, до додатків включають допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи:
– зразки анкет, опитувальних листів, тестів;
– таблиці допоміжних цифрових даних;
– протоколи і акти випробувань;
– інструкції і опис методик.
